Б.Березовський: Київ і Москву порівняти неможливо - в Києві абсолютно інше повітря

Так само як розпався СРСР, розпадається Росія... Донецькі не хочуть ні під яку Москву, ні під яке ФСБ, не хочуть, щоб люди з Кремля контролювали їх бізнес... Мої гроші люди приймали з вдячністю...

Політичний біженець Борис Березовський, взяв участь у телемості, організованому його ж фондом. Інформприводом зустрічі стала видана під його авторством в Україні книга «Мій Майдан Незалежності».

Повністю справедливим можна вважати саме резюме на неї Бориса Абрамовича: «Книгу складно назвати новиною. Тут викладені мої думки в період від Помаранчевої революції і практично до наших днів. Книга просто узагальнює те, що я говорив останні три роки...»

Телеміст пройшов живо, Борис Абрамович сидів «в екрані» на тлі Темзи, якою жваво бігали прогулочні катери. Він відповів на всі до єдиного запитання журналістів, іноді підбадьорюючи симпатичних журналісток: не хвилюйтеся, мовляв, таким чином іноді професійно зміщуючи об`єкт думки, уникаючи відповіді. Але порядок розмови нав`язував не він, а журналісти, зручних питань йому «не підкладали», тому сама бесіда була емоційною і динамічною.

ДЕМОКРАТИЧНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ В УКРАЇНІ ВЖЕ НІХТО НЕ ЗУПИНИТЬ

Ви ще два роки тому передрікали розпад Росії. Але вона жива-здорова. Вас же, у свою чергу, російські власті звинувачують у підбурюванні до силового перехоплення влади в Росії. Як Ви прокоментуєте ці звинувачення?

Авторитарний режим Росії руйнівний для Росії самої. Так само як розпався СРСР, сьогодні розпадається Росія. І це незважаючи на дикі ціни на нафту, видиме благополуччя столиці і ряду інших міст. І причина розпаду СРСР лежить не в помилках Горбачова, Єльцина, а в перемозі більш конкурентної політичної і економічної системи. Тому, коли я говорю про можливість силового перехоплення влади і її зміну, це по суті еквівалентне збереженню Росії як цілісної держави.

Оскільки президентські і парламентські вибори в 2004 році в Росії проходили не просто з порушеннями, а під акомпанемент переслідування політичних опонентів (їх вбивали, садили до в`язниці, висилали за кордон), то ні про яку легітимність влади не йдеться. А про те, який механізм силового перехоплення влади, - це окрема розмова. У Британії, до речі, всупереч твердженням Росії, що я закликаю до перевороту, насильства, мої слова кваліфікували, як громадянську непокору.

Кого Ви фінансуватимете на майбутніх парламентських виборах в Україні? Часом не Тимошенко?

Що стосується моєї участі в політичній кампанії. Все, що мало відбутися, відбулося. Відбулося на Майдані. І процес цей - незворотній. Жодні донецькі, жоден Янукович, ніяка Москва цей процес зупинити не можуть. Будь-яке втручання в цей процес зашкодить природньому розвитку України. Жодну політичну силу я в Україні не фінансую.

Що стосується кризи, яку переживає Україна, то вона має об`єктивний характер. Це криза демократичного розвитку. Дуже важливо, щоб це відбувалося знизу. Не тоді, коли Борис Миколайович Єльцин “на блюдечке с голубой каемочкой” дарував усім свободу. Помаранчева революція - це реальне волевиявлення народу. І цей процес ніхто зупинити не може. Складний шлях проходить Україна, але її вектор чітко позначений. Це вектор демократичних перетворень. І я впевнений, що Україна впорається.

Про Тимошенко. Чи підтримуєте Ви її особисто, по-людськи? Кажуть, що ви обіцяли їй підтримку в обмін на землю в Києві, де нібито будуватимете готелі.

На відміну від часів революції, зараз втручання шкідливе. Все вже відбулося в 2004 році. Незважаючи на фантастичні помилки Президента, не дивлячись на нездатність домовлятися між собою демократів. Цей процес є незворотнім. Більш того, я думаю, що навіть донецькі не хочуть ні під яку Москву, ні під яке ФСБ, не хочуть, щоб люди з Кремля контролювали їх бізнес.

Повторюю: я нікого не фінансую, включаючи Юлію Володимирівну Тимошенко.

Тепер про мої симпатії. Так, перш за все вони відносяться до Юлії Тимошенко. Я вважаю, що вона єдиний вольовий, цілеспрямований і послідовний політик в Україні. Але це не означає, що я маю честь спілкуватися з Юлією Володимирівною навіть зрідка. Наше спілкування закінчилося задовго до Помаранчевої революції і ніколи не поновлювалося. Говорю з усією відповідальністю: незважаючи на видимі спекуляції. Але, проте, я своїх уподобань не змінював. І вважаю, що Помаранчеві сили повинні об`єднатися.

Я не вважаю, що вибори дадуть однозначну відповідь про розклад політичних сил. Баланс дійсно хиткий. Ситуація не буде простою після виборів, але я впевнений, що якщо помаранчеві подолають амбіції, то вони здобудуть більшість у парламенті.

Моїм єдиним бізнесом в Україні була газета «Коммерсант - Україна», який я продав разом з «Коммерсантом» в Москві. Тому на сьогоднішній день у мене немає ніяких бізнес-інтересів в Україні.

ЮЩЕНКО І ТИМОШЕНКО ПРИРЕЧЕНІ НА СОЮЗ

Ви назвали книгу «Мій Майдан Незалежності» - з натяком, що давали гроші помаранчевим революціонерам. А що робити нам, тим хто стояв на Майдані не за гроші? Чи зможуть люди довести, що вони виходили туди безкоштовно?

«Мій Майдан» означає моє ставлення до всього, що відбувалося в Україні. Я не був байдужий до революції. Я навіть написав статтю «Доля Росії вирішується в Україні». Я дійсно вважаю, що всі події, які відбувалися і відбуваються сьогодні, дуже важливі для Росії, і саме крізь призму свого ставлення до Росії я розглядаю події в Україні. Що стосується фінансування, то я ніколи не приховував, що ще задовго до революції я підтримував вільні від держави ЗМІ і різні рухи, які не залежали від колишнього уряду. І насправді ставлення до моєї підтримки було однозначним: люди приймали його з вдячністю. Ну а як потім розпорядилися результатами перемоги - це інша річ. У мене немає ніяких образ ні до пана Ющенка, який просив про допомогу, ні до кого іншого, оскільки досягнуто головного результату: демократичні перетворення незворотні.

І я впевнений, і я про це говорив: люди виходили на майдан всупереч усім наказам, це була революція знизу, смію вас запевнити - її неможливо було купити ні за які гроші. Кошти Партії регіонів на порядок відрізнялися від коштів, які витратили помаранчеві. Але гроші не були вирішальним чинником.

Головне завоювання революції: Київ і Москву порівняти неможливо. Київ - абсолютно інше повітря, незважаючи на завалені прилавки в Москві. Сама атмосфера відносин інша.

Чи звертаються до Вас українські політики по допомогу - фінансову чи яку-небудь іншу?

Так. До мене звертаються з проханням про фінансування. Але я нікого не фінансую, а якби й фінансував, то не приховував би цього. І знайшов би форму зробити це легітимно. Спілкуюся я досить тісно і підтримую дружній контакт з Олександром Волковим. Інших політиків вважаю за краще не називати, щоб не викликати нарікання їх опонентів.

Але якщо говорити про мої симпатії - моя підтримка повністю на стороні помаранчевих, не дивлячись на те, що вони не можуть між собою домовитися. Але вони приречені домовитися, Ющенко і Тимошенко приречені на союз. І якщо вони домовляться, то перемога їм забезпечена. Не нищівна перемога, не 70 на 30, навіть не 60 на 40, але буде перевага - достатня, що одержати повноту влади, необхідну для продовження реформ.

ПУТІН ДОБРОВІЛЬНО НІКОЛИ НЕ ПІДЕ

Чи піде Путін? Якщо так, то у разі перемоги якого з кандидатів Ви зможете повернутися до Росії?

Я прогнозував давно - в 2003 році. Коли я зрозумів, що в Росії сформовані основи тоталітарного правління. Тоді я зрозумів, що Путін добровільно ніколи не піде. Це закон будь-якої авторитарної системи. Диктатор ніколи добровільно не йде, і справа не в прізвищі людини, а в режимі, який він втілює. Було одне виключення: Піночет пішов добровільно. І це виключення тільки підтверджує правило. Диктатор не має права йти добровільно. За визначенням диктатор - злочинець. І приклад Піночета - урок усім диктаторам: не йдіть добровільно. Це така ж правда, як і те, що жодних вільних виборів в Росії не буває.

Чи чекаєте Ви своєї екстрадиції?

На це запитання неодноразово відповідала Британська прокуратура. Я у Великій Британії одержав політичний притулок. І одержав його з двох причин. Перша причина в тому, що всі звинувачення, що висуваються проти мене, виявилися непідтвердженими, такими, що не містять жодних підстав для політичного переслідування. Росія кваліфікується на Заході як країна здатна вбивати у в`язницях, зокрема своїх опонентів, і яка застосовує тортури. Друга причина, з якої відмовили у моїй екстрадиції, - гуманітарна. У цьому сенсі ситуація з часу останньої відмови аніскільки не змінилася на краще для Росії, а навпаки - змінилася в гірший бік. Особливо яскраво виявилося це зараз, коли фактично склався консенсус, і в британському суспільстві, і на рівні політиків і журналістів є розуміння, що особисто Путін стоїть за вбивством Литвиненка, що саме державна машина, і лише вона, змогла скоїти подібний злочин.

ЮЩЕНКО НЕ ЗУМІВ ВИКОНАТИ ОБІЦЯНКИ, ЯКІ ДАВ НА МАЙДАНІ

Як Ви оцінюєте Президента Ющенка?

Ющенко не зумів виконати обіцянки, які дав на Майдані. Він не зміг розкрити замах навіть на себе.

Влада Великої Британії після вбивства опинилася перед дуже складним вибором: зам`яти вбивство Литвиненка і зберегти відносини з Росією, з великою державою. І вибір був зроблений на користь розкриття злочину проти своїх громадян, на користь захисту інтересів громадян.

Ви знаєте, хто отруїв Ющенка?

Я знаю подробиці отруєння. Але Ющенко не має волі, щоб покарати... Але без нього я не хочу називати точні адреси. Хоча думаю, що якщо він цього не зробить, то є люди, які зроблять це замість нього. І Фонд громадянських свобод зацікавлений, щоб злочин отруєння розслідували до кінця.

Уявіть себе на хвилинку Президентом Ющенком. У 2005 році Ви як Президент України стоїте перед вибором: прийняти Платона Єленіна (друге ім`я Бориса Березовського) в Києві, віддавши йому шану, і викликати роздратування Путіна. Інший вибір: не приймати Платона Єленіна, не педалювати тему отруєння і навіть зробити перший свій візит до Москви, щоб спробувати почати новий діалог з Москвою, який потрібний вашій країні. Яку з втрат вибрали б Ви: шкоду репутації і славу «невдячної» людини, яка обіцяла вас прийняти і не дотримала слова, або шкоду національному інтересові своєї держави?

Мій приїзд - це було особисте побажання Ющенка і особисте запрошення. Але я згоден, що в політиці емоції - це ворог, існують міркування раціонального характеру. Я вважаю, що мій приїзд до України був би на користь Україні, а не на шкоду.

Я приведу інший приклад. Коли вбили Литвиненка, то в парламенті і серед журналістів були такі настрої: що росіян треба вигнати з Великої Британії. Що росіяни створюють підвищені ризики для громадян Великої Британії. І це була серйозна дискусія, яка однозначно закінчилася не на користь ось такої пропозиції. Більш того, поступово пришли до висновку, що Олександр Литвиненко - герой, тому що він допоміг зрозуміти: Who is mister Putin? Хто такий містер Путін. Що містер Путін - злочинець. І добре, що у Путіна виникло розуміння, що тут у Великій Британії його розуміють як злочинця. Це дуже важливо: у політиці має бути розуміння один одного. І те, що пан Ющенко засоромився мене прийняти, підкреслює його слабкість. Це дає додаткові можливості Путіну тиснути на Україну.

Записала Маша Міщенко