Оробець: Якщо молодь позбавляють права протестувати, вона вдається до крайнощів

США бачать в ув’язненні Тимошенко зведення політичних рахунків… Владі час не просто замислитися, а зробити висновки щодо Табачника… Американські вузи живуть не за рахунок корупції, а з наукових досліджень…

США бачать в ув’язненні Тимошенко зведення політичних рахунків… Владі час не просто замислитися, а зробити висновки щодо Табачника… Американські вузи живуть не за рахунок корупції, а з наукових досліджень…

На запитання УНІАН відповіла член Комітету ВР з питань науки і освіти, голова підкомітету з базової освіти Леся Оробець.

США БАЧАТЬ В УВ’ЯЗНЕННІ ТИМОШЕНКО ЗВЕДЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ РАХУНКІВ

Ви нещодавно повернулися зі Сполучених Штатів, де встигли поспілкувалися і з конгресменами, і з діаспорянами. Наскільки вони обізнані з політичними реаліями в Україні?

Українська громада чудово знає наші реалії, тож мене жодним чином не здивувала спрямованість вимог учасників акцій протестів у Нью-Йорку. Із такими самими вимогами минулого тижня проривалися до столичної Європейської площі учасники студентської акції «Інший бік освіти». Так само, як і десятки інших акцій українських громадян. Вони не потребують «підмовляння» – їх треба нарешті почути.

Від спілкування з їхніми конгресменами та представниками Держдепартаменту у мене взагалі склалося враження, що працюють не за щоденним, а щогодинним моніторингом нашої поточної ситуації. Це простежувалося не лише з тональності політичних чи інших оцінок, а й зі змісту їхніх запитань.

Як вони ставляться до судового процесу над Тимошенко та Луценком?

Так само, як і більшість опозиційних політиків. На їхню думку, судове розслідування за звинуваченням у зловживаннях владою є нормальним явищем у будь-якій правовій державі. При цьому їх, з одного боку, відверто насторожує те, що звинувачених у корупції підбирають лише з опозиційного табору, а з другого – вони не бачать належного правового обґрунтування тримання Юлії Тимошенко під арештом. Відтак, вони підозрюють нашу Феміду, а принагідно і владу в цілому в упередженості і відсутності правового підходу до боротьби з корупцією.

Іншими словами, вони схильні бачити в ув’язненні Тимошенко не торжество права, а зведення політичних рахунків, зачистку електорального поля напередодні виборів з метою нівелювання політичної конкуренції і залякування нових опонентів.

Враховуючи ці судові процеси, як вони оцінюють стан демократії в Україні?

Переважна більшість експертів погоджується з останніми висновками Freedom House, якими Україні надано статус «частково вільної країни». Це сумний статус. Він означає відсутність у громадян достатніх політичних свобод і їх нездатність повною мірою захистити власні права легальним шляхом. Я спілкувалася з директором Freedom House Девідом Кремером – на його думку, порівно з початком 2011 року стан демократії в Україні лише погіршився.

До річниці незалежності їхня Палата представників розглядала навіть проект звернення до нашого уряду, яким закликала утриматись від дій, які підривають демократичні принципи і верховенство права в Україні.

До речі, автор цього проекту Сандер Левін – напрочуд авторитетний і впливовий конгресмен, співголова Української ради в Конгресі США.

У черговому газовому конфлікті між Україною і РФ Америка на чиєму боці?

Якщо чесно, важко сказати. В офіційних розмовах ми цих тем не торкалися. Американці більше переймаються умовами народного волевиявлення і захистом громадянських прав в Україні, ніж перипетіями наших відносин з Росією.

Що в приватних розмовах з вами казали про візит Януковича конгресмени та експерти? Чому врешті-решт американські посадовці так і не висловили Віктору Федоровичу своє занепокоєння ситуацією в Україні?

Ми повинні зрозуміти різницю між офіційним і неофіційним рівнем спілкування. Вони підкреслено утримуються від тиску на офіційне керівництво нашої держави і втручання у наші внутрішні справи. На їхню думку, вибір на користь демократії має бути нашим, а не їхнім. Невипадково публічні оцінки стану української демократії досі звучали не з вуст офіційних американських лідерів, а громадських структур. Не менш симптоматичним є й те, що згаданий проект Сандера Левіна не був урешті-решт підтриманий більшістю конгресменів.

Посол України в РФ заявляє, що пасивність української громади не дає змоги відкрити українські класи в Москві. Наскільки активна українська діаспора в США? Як там з українською мовою і українськими школами? Чи діти емігрантів уже американізувалися?

У США дуже активна й дуже різна діаспора. Залежить від регіону та хвиль еміграції. Але мова й традиції в усіх на почесному місці. Найбільш популярною формою збереження національної ідентичності є школа – або недільна, або суботня. Її відвідують у доповнення до навчання в американській школі – один день на тиждень. Там і мови навчаються, і традицій. Хоча, звісно, краще розмовляють українською і більше переймаються українськими реаліям дорослі.

Ви як політик, котрий вболіває за розвиток української освіти, напевно звертали увагу на особливості американської освітньої моделі. Які успішні реформи в галузі освіти, запроваджені в США, могли б переймати українці? Адже всім відомо, що американські університети традиційно обіймають ледь не більше половини місць в першій десятці будь-якого світового рейтингу.

Рівень американської вищої школи будується на вікових традиціях авторитету навчального закладу. Репутація дозволяє будувати освітню політику, незалежну від держави. Вони живуть не за рахунок перепродажу державних місць або хабарництва, а науковими дослідженнями, достойним державним субсидуванням і благодійною підтримкою. У свою чергу, репутація навчального закладу на чільному місці, бо на ній тримається все – і пільгове навчання для дітей викладачів, і спортивні досягнення, і наукові здобутки. У підсумку і держава витрачається мінімально, і масштаб автономії вражає, і якість освітньої діяльності не може не радувати.

Інша принципова деталь – високий практичний рівень знань, отримуваних як учнями, так і студентами. Вони мають відвертий прикладний характер, оскільки орієнтовані переважно на реальні потреби ринку праці і держави.

ВЛАДІ ЧАС НЕ ПРОСТО ЗАМИСЛИТИСЯ, А ЗРОБИТИ ВИСНОВКИ ЩОДО ТАБАЧНИКА

Табачника минулої п’ятниці знову запросили до Шустера…

Відсутність на ефірі, де мали хоча б формально обговорювати освітню політику, жодного члена парламентського комітету з питань освіти впадала в око. Не було там Ігоря Лікарчука, Лілії Гриневич, Павла Полянського, Ірини Бекешкіної чи будь-кого іншого з фахових освітніх експертів, не було жодного вчителя – лише два директори, яким субординація диктувала, що казати й запитувати. У підсумку політики звели фахову розмову про освітні проблеми й виклики до оцінки вчинку дівчини, що вдарила Табачника квітами.

А як ви ставитеся до цього вчинку?

Його можна оцінювати по-різному, зайдіть на форуми – більшість його підтримує.

Від себе скажу: краще квітами, ніж кийком. Якщо молодь позбавляють права легально протестувати, вона вдається до крайнощів. Я б не молодь у цьому звинувачувала, а владу, яка краде в громадян свободу слова й право впливати політичну ситуацію в країні.

І учасники мирної акції «Інший бік освіти», яких і мені в тому числі, довелося захищати від протиправних дій міліції, і ця дівчина протестували проти дій одного й того самого міністра.

Може, владі не тільки час задуматися, а й зробити хоч якісь висновки…

На цьому ефірі Табачник також заявив, що "всі кроки, які робить на сьогодні українська освітня система, підтримуються Європою і визнані правильними". Які підстави для такого твердження чи це чергове окозамилювання?

Очевидно, міністр «власним словами» розказав учасникам недавнього форуму європейських міністрів освіти про здобутки керованого ним відомства. Вони ж, у свою чергу, не мали ні підстав, ні механізмів це перевірити. Він і в Шустера заявив, що з підручниками в школах усе гаразд і вчителі зарплатою задоволені. Щоправда, повірили не всі – особливо ті, хто на власній шкурі ледь не щодня відчуває “піклування” міністра про українську школу.

Ви виступаєте за скасування обов’язкового навчання дітей 5-річного віку в дошкільних установах…

Так. Тут абсолютно дика ситуація: з одного боку, 5-річок примушують навчатися в обов’язковому порядку, хоча Конституцією встановлено обов’язковість лише загальної освіти, а закон «Про освіту» передбачає навчання дітей винятково з 6-7-річного віку.

З іншого боку, дітям заборонено навчатися в родині, хоча в дошкільних установах їм досі не знайшлось ані місць, ані коштів у достатній кількості. Навіть у Києві 100-відсоткове охоплення дошкільнят відповідними установами готується у кращому разі через 2 роки – якщо дозволить бюджет.

З метою подолання цього витвору Табачника я ще торік зареєструвала відповідний законопроект – щодо розширення прав суб’єктів дошкільної освіти. Якщо його приймуть, родинам щонайменше повернуть право навчати 5-річок дома. Його мали розглядати у ВР ще минулого тижня, але держбюджет поламав усі графіки. Тим часом вересень закінчується, а місць у садках не більшає.

У якому стані проект реформування вищої освіти, який Міносвіти готувало до розгляду на Кабміні влітку?

Ситуація завмерла до кінця місяця. Як переконує заступник міністра Борис Жебровський, його розглядатимуть на з’їзді освітян 28 жовтня. Схоже, Табачник хоче протягти на засіданні Кабміну документ, який має централізувати його відомчу владу попри прямі заперечення глави держави. Тому апелюватиме до з’їзду, учасників якого підбиратиме власноруч, аби заручитися його підтримкою й авторитетом. Якщо встигне до відставки...

Розмовляла Анна Ященко

УНІАН в Google News