Чи зміниться зовнішній вектор Януковича?

Торпедування Угоди про асоціацію відбудеться руками самого ЄС, який буде змушений таким чином реагувати на ситуацію в Україні. І тоді можна умити руки і сказати, що ми міняємо свої пріоритети... Думки експертів

Реакція Заходу на арешт Юлії Тимошенко була досить жорсткою, перші особи країн Європи і міністерства закордонних справ навіть не переймалися дипломатичністю заяв. Укладання Угоди про асоціацію з ЄС, яку обіцяли українцям до кінця поточного року, опинилося під великим питанням. Якою буде реакція Віктора Януковича, якщо ЄС відкладе питання Асоціації на невизначений час? Як зміниться його зовнішньополітичний вектор? І чи скористається він обіймами Москви, погодившись на Митний союз, якщо двері в ЄС причинять? З цими питаннями УНІАН звернувся до експертів.

Тарас Чорновіл, народний депутат, перший заступник голови Комітету у закордонних справах:

ЗДАВАТИСЯ В ПОЛОН РОСІЇ ЯНУКОВИЧ НЕ БУДЕ

Ми весь час уявляємо, що нами правлять мудрі люди, які роблять серйозні багатоходівки, будують ультрапотужні плани. А українські еліти формуються ще за радянським принципом підбору кадрів, який зводився до того, що кожен чиновник вищого рангу підбирав собі заступник, помічників, наступників трошки дурнішими за себе. І так вийшло, що керівництво держави поступається інтелектом, дотепністю, вмінням будувати плани на майбутнє середньостатистичному українцю.

Є реальний факт – Януковичу надокучає і заважає Тимошенко. Він боїться конкуренції. Люди, які навколо його крутяться, зацікавлені, щоб весь час його тримати в напрузі, це дає їм можливість проявити свою значимість і необхідність. Вони підживлюють його фобії, які в нього завжди існували. І він з відчуття помсти і певного остраху робить абсолютно дурний хід, не прораховуючи наперед всіх наслідків.

У нього була свята віра, що все минеться і забудеться, а Росія, опинившись мало не співучасником злочину Тимошенко, дасть якісь поступки на газ. А коли виявилося, що Росія ні на які поступки не буде йти, і надії на те, що президентом знову буде Медведєв розвалилися остаточно, і буде Путін (який до Тимошенко ставиться з незрівнянно більшою симпатією, ніж до Януковича), тут з`являється страх – Янукович не розуміє, що робити.

Ще одна віра, що Євросоюз втішиться таким результатом, коли ми спочатку дамо Тимошенко по-максимуму, потім трошки поступимося, може, випустимо її на свободу, але з умовним терміном (при якому вона не матиме можливості в жоден спосіб займатися політикою) – теж розвалюється.

На Банковій зараз паніка, нерозуміння, що робити.

Однозначний відхід в бік Росії блокується, бо росіяни дуже чітко показали, що жодні поступки, які робляться їм, не можуть бути кінцевими. Поступка по Севастополю закінчилася тим, що росіяни почали виставляти набагато болючіші вимоги. Це і Митний союз, який руйнує незалежність України і самого Януковича як президента, і ГТС. Вони чітко говорять, що  і цим не обмежаться. Їх цікавить ядерна енергетика, вся транспортна інфраструктура, авіапром тощо. І Янукович, зрозумівши це (тут він вміє прораховувати плюси і мінуси, все таки мав певні стосунки з бізнесом), просто так здаватися в полон Росії він не буде.

Інша річ – він загнав себе у такий глухий кут, що не виключно, що Росія, провівши ще одну “доблесну” газову війну проти України, піднявши при цьому всю Європу, може створити таку ситуацію, коли ті поступки для нього стануть неминучими.

Митний союз – це велика “хотєлка” Росії. Але це не є найважливіше і найголовніше. Найголовніше – це серйозні економічні поступки і українська інфраструктура.

Думаю, Росія буде цього добиватися, але це буде вже наслідком, а не причиною цих дій, які зараз відбуваються. А дії викликані чисто людським нерозумінням того, що за кожну свою дурість доводиться платити.

Олександр Сушко, директор Інституту євроатлантичного співробітництва:

РОЗПОВІДІ ПУТІНА ПРО ЗИСКИ ДЛЯ УКРАЇНИ ВІД ВХОДЖЕННЯ ДО МИТНОГО СОЮЗУ – ЦЕ ФАНТАЗІЇ

Дана ситуація однозначно свідчить про дуже погану якість планування на Банковій, зокрема в зовнішній політиці. Основна теза, в яку вірив Президент і яку вкладали йому в вуха його радники, що нічого серйозного не трапиться, окрім якихось моральних втрат, була помилковою, на що вказували багато експертів. Втім МЗС і наближені до Президента люди стверджували, що угода про Асоціацію ніяк не пов’язана з судовими процесом над Тимошенко. Це ознака недалекоглядності, а, можливо, і певного злого умислу.

Оточення Президента – це середовище неоднорідне. І якщо для одних укладання угоди про Асоціацію є пріоритетом, і вони дійсно прагнуть до цього, але керуються невірними прогнозами і оцінками, то інше угрупування намагається грати на цьому і зіштовхнути Україну з цього магістрального курсу. Останній варіант передбачає, що торпедування угоди про Асоціацію відбудеться руками самого ЄС, який буде змушений таким чином реагувати на ситуацію в Україні. І тоді можна умити руки і сказати, що ми міняємо свої пріоритети. І цей сценарій проробляється не тільки в Україні.

Наївність і непрофесіоналізм одних, помножений на умисел інших, разом призвели до ситуації, коли Україна абсолютно втратила простір для зовнішньополітичного маневру і надалі вже проводити політику балансування і багатовекторності буде надзвичайно складно, якщо взагалі не неможливо.

Як зміниться зовнішньополітичний вектор Януковича, ми побачимо вже найближчими днями. Якщо буде спроба відіграти цю ситуацію і надіслати позитивний сигнал, то ми побачимо зміни до законодавства, декриміналізацію та якісь інші кроки на виправлення ситуації. Це питання кількох днів. Якщо ми цього не побачимо, це означатиме, що для особисто Януковича ув’язнення Тимошенко є більш важливою цінністю, ніж угода з Європейським Союзом. Тоді вже можна буде робити висновки про психологічний портрет президента.

Зрозуміло, що Митний союз – це крайнощі. Безумовно, найближчим часом ніхто не буде все так прямо і демонстративно міняти. Але якщо ситуація з угодою глибоко зависне, то наступного року питання Митного союзу може бути реальним.

Розповіді Путіна про зиски для України від входження до Митного союзу – це фантазії. Подивіться тільки, як незадоволені нинішнім станом торговельних і економічних взаємин з Росією Білорусь і Казахстан. Митний союз значною мірою себе не виправдовує. Це на сьогодні є очевидним. Знижки на енергоносії – це ілюзія. Але у цих країн існує брак політичного маневру. Тій самій Білорусі нема куди податися. Тут класична модель, яка може спрацювати щодо України – Україна зможе туди піти, якщо їй нема буде куди податися. Сама по собі участь в цих інтеграційних проектах не достатня для отримання знижок – тільки в обмін на стратегічну власність.

Володимир Огризко, екс-міністр закордонних справ України:

НА САМІТІ УКРАЇНА-ЄС У ГРУДНІ УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ БУДЕ ПАРАФОВАНА

Угода про Асоціацію не висить на волосині. Обидві сторони дуже зацікавлені в тому, щоби вона була. Інтерес тут і економічний, і політичний. Для України європейський ринок є не просто привабливий, а надто привабливий. Він значно більший від Східного ринку і за своїм обсягом, і за своїми можливостями. І технологічно він стоїть на порядок вище. Для ЄС це так само важливо, тому що відкривається майже 50-мільйонний ринок для збуту своєї продукції. З інформацій від переговорників ми чуємо, що начебто ми вже за кілька сантиметрів від підписання угоди. Я переконаний, що на саміті Україна-ЄС у грудні угода про Асоціацію буде парафована і через певний час буде підписана. Найскладнішим буде третій етап - ратифікації. Безумовно, від України чекають серйозних змін в політичній системі, в системі правосуддя, верховенства права.

Сигнали, які ми сьогодні отримали від ЄС, свідчать про те, що зацікавленість в Україні є. І економічний інтерес буде дуже серйозно впливати на політичне рішення.

Якщо дивитися далекосяжно – угода про Асоціацію і надає гарантію європейським країнам, що у нас поступово з демократією і верховенством права буде нормальна ситуація. 

Митний союз – це все настільки аморфно і малодієво... Обмінювати реальну перспективу на міфологічну – так люди практичного складу не роблять.

Інтегруватися на Захід економічно набагато вигідніше, ніж на Схід. Розмови про 9 мільярдів прибутку від Митного союзу – це чергові фантазії на тему дружби і братства. Подивіться, що відбувається навіть в рамках союзної держави між Росією і Білоруссю – Білорусь стоїть на колінах. І всі обіцянки про фінансову допомогу лишилися обіцянками. Ми читали, що ЄврАзЕс надасть Білорусі шалені кредити під майже нульові ставки. Дали один транш – на тому все і закінчилося. Мета ж зовсім інша – поставити на коліна і керувати без будь-яких гальм. 

Риторика президента Януковича буде продовжуватися в руслі, що у нас чудові стратегічні стосунки з північносхідним сусідом, що ми брати, що у нас одна історія, одна культура (це щоб покраще сприйматися в Москві і певних регіонах України), але практика безумовно штовхатиме його до інтеграції на Захід, бо це вигідніше і перспективніше.

Валерій Чалий, заступник генерального директора Центру Разумкова:

ГОВОРИТИ ПРО РАТИФІКАЦІЮ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ АБСОЛЮТНО НЕРЕАЛЬНО

Сьогодні вирішується питання дійсно ключового інтеграційного напряму, який згідно українського законодавства залишається єдиним – це інтеграція до ЄС, але залишається і питання знаходження правильних алгоритмів взаємодії з нашими стратегічними партнерами, в тому числі з РФ.

Щодо угоди про Асоціацію. Думаю, технічна частина узгодження документу завершиться  в грудні цього року. Мова йде про парафування. Але це просто затвердження тексту документу, після того потрібне підписання і, відповідно, ратифікація, яка повністю вводить в дію документ. А при такій ситуації, яка склалася в Україні, говорити про ратифікацію абсолютно нереально.

Чи буде ще більш жорсткою позиція ЄС, залежить від того, як будуть розвиватися події в Україні – чи діючий режим буде і надалі застосовувати правосуддя для тиску на політичних опонентів чи все таки це припиниться. Є ще шанс для Президента Януковича вийти більш-менш достойно з цієї ситуації. Все залежить від рішення судів вищої інстанції – апеляційного, касаційного і рішень в парламенті. Але сам факт суду, який дійсно нехтував принципами верховенства права, вже наніс серйозний удар по репутації України. І такі різкі заяви, які вже пролунали, дуже не просто буде забути. Вони вже створюють вплив на загальний клімат відносин. Відбувається певна втрата довіри до українського керівництва. На жаль, страждає вся Україна.

Якщо до кінця року не відбудеться кардинальних змін, і Україна буде рухатися по жорсткій моделі концентрації влади у президента – авторитарної, зменшення поля політичної конкуренції, виштовхування опонентів, тоді, звичайно, раніше чи пізніше Україна буде відкинута в той напрям, де не питають про стандарти проведення виборів і про наявність активної опозиції. І вектор інтеграції може повернутися на 180 градусів. Але в будь-якому разі і це не буде довгостроковим рішенням. Тому що всередині країни і більшість населення, і бізнес не дадуть в довгостроковому плані розвернути Україну.

Щодо Митного союзу, то ми знаємо, де буває безплатний сир. Думаю, президент Янукович теж це розуміє. Я категорично проти економічних преференцій з боку Росії в обмін на стратегічні інтереси України як держави. З боку української влади це буде наступання на граблі другий раз. Першим була пролонгація перебування ЧФ. (Навіть прем’єр-міністр говорив, що це не дало того результату, на який Україна очікувала). Така політика пошуку знижок себе повністю скомпрометувала. Треба формувати надійну базу взаємних компромісів, а не односторонніх уступок в бік Росії. До того ж питання економіки і загальної безпеки, і політики не можливо пов’язувати, це недопустимо. Мені здається, що і Росія не буде зацікавлена в таких рішеннях, які потім можуть бути відмінені в разі зміни влади в Україні. А вже зараз очевидно, що з таким багажем і баченням як внутрішньої, так і зовнішньої політики Президент Янукович навряд чи має шанси продовжити своє перебування на цій посаді в майбутньому, якщо не буде зроблена робота над помилками.

Опитувала Анна Ященко

УНІАН в Google News