Відкриття 2011 року та перспективи опозиції на виборах-2012

Люди розчарувалися, їх обдурили вожді, але нічого, вони почекають нових лідерів... Опозиція тоді виграє, якщо вона перестане бути проектами, перестане розраховувати на фінансове донорство великого бізнесу... Думки експертів

2011 рік видався багатим на політичні події, зокрема і у таборі опозиції. Гучні заяви про об`єднання, підкилимні звинувачення в зраді, чутки про розкол у БЮТ і призначення нового керівництва фракції, масові мітинги і «камерні» виступи... Ми запитали експертів, які нові політичні особи з’явилися за цей рік і що чекає опозицію у 2012 році?

Віктор Небоженко, директор центру «Український барометр»:

ПОМАРАНЧЕВИЙ ЕЛЕКТОРАТ НІКУДИ НЕ ПОДІВСЯ, ВІН ЧЕКАЄ НОВИХ ЛІДЕРІВ

Якщо говорити про непримиренну, незалежну опозицію, яка не приховує своїх поглядів, і не збирається змінюватися, то на виборах їй світить не більше 10-12%. А якщо включаючи «Фронт змін», то всі 35%.

Хто для мене з опозиціонерів став відкриттям за минулий рік? Ну, мені подобається активність Наливайченка. Того ж Бондарчука, який намагається переробити «Нашу Україну». Думаю, якщо у них це вийде, вони швидше підуть вперед. Також подобається Олександр Данилюк, який брав участь у «податковому майдані». І ще – Олександр Ковальов, який з афганцями працював. Про них можу сказати, що вони молодці.

Може, їм не вистачає дотепності, але вони вже вміють організовувати людей. Звичайно, якщо вони не потраплять до рук якогось віце-прем’єра з футболу або енергетики, то дай бог, щоб вони протрималися.

Але у нас проблема не в протесті, проблема в тому, що мало людей, які не піддаються на підкуп, на політичну корупцію. Тому що ви бачите, що зараз коїться – половина «Фронту змін», половина БЮТу, половина «Нашої України» – це люди, які крутять головами та думають, як знайти спільну мову з владою.

Але це теж все непогано, тому що люди все пам’ятають, пам’ятають і Майдан ... Зрозумійте найголовніше, що помаранчевий електорат нікуди не подівся, просто зараз немає особистості, яка б могла все це підняти. 57% людей мають своє уявлення якою повинна бути Україна і це уявлення співпадає з європейським. Цих людей вже не змінити. Ну так, вони розчарувалися, їх обдурили вожді, але нічого, вони почекають нових лідерів.

Андрій Золотарьов, керівник центру "Третій сектор"

ОПОЗИЦІЯ ПОВИННА БОРОТИСЯ НЕ ЗА «КОРИТА ВЛАДИ», А ЗА ІНТЕРЕСИ БІЛЬШОСТІ УКРАЇНЦІВ

У більшості українських виборців з новими обличчями асоціюється той самий Арсеній Яценюк, Віталій Кличко. Я думаю, в 2012 році до цієї компанії додасться й фігура Наталії Королевської. Більше на політичній сцені, мабуть, я нікого не відзначу.

Опозиційні партії у тому вигляді, в якому вони перебувають зараз – організаційно розібраному, не мають шансів щось протиставити партії влади. Тому для опозиційних партій перспектива тільки одна – це об’єднання зусиль та координація своїх дій, припинення міжусобиць, що набридли усім. Крім цього, вони повинні показати чітку альтернативу, тобто бачення, куди вони хочуть вести країну. Тобто якщо люди побачать не просто політичну конкуренцію за те, щоб дорватися до корита влади, а побачать інший шлях, орієнтований на інтереси більшості українців, тоді люди можуть повірити в те, що це опозиція. В іншому випадку, якщо люди будуть бачити лише конкурентів у боротьбі за владу, опозицію чекає фіаско, а з урахуванням того, що ПР продемонструвала свій намір грати не за правилами, а з правилами, і вибори будуть безпрецедентно брудними, то в цих умовах роз’єднана та неконсолідована опозиція жодних шансів не матиме.

Цікаві процеси зараз відбуваються в БЮТ. Знаєте, в радянській армії, якщо частина втрачала прапор, то цю частину розформовували. Думаю, що для того, щоб зберегти цей прапор, створюється такий майданчик, куди йдуть особисто віддані Тимошенко люди. Очевидно, що створилася ситуація, коли їм треба думати про своє майбутнє, якісь інші майданчики, а тут їм місця та перспективи немає. БЮТ знаходиться в розібраному стані. Тому в УСДП я бачу спробу створення запасного аеродрому, такої тилової позиції, з якою Тимошенко почне свій новий наступ. Ключову роль в цьому відіграє постать Королевської.

Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій:

ГОЛОВНИЙ КОНФЛІКТ СЬОГОДНІ – МІЖ СУСПІЛЬСТВОМ І ВЛАДОЮ

Опозиція повинна виходити з того, що головний конфлікт у країні сьогодні – це конфлікт між суспільством та владою, – і вона має стати на бік суспільства, сформувати об’єднаний список. Висунути саме громадські ідеї, підтягнути нових громадянських лідерів та піти єдиним громадським об’єднанням проти влади. І перемогти на виборах 2012 року! Таким чином, опозиція може вирішити питання контрнаступу нинішньої влади на завоювання демократичної епохи 2000-х років.

Поміж лідерів опозиції я виокремлюю тих, хто сьогодні позиціонує себе не як представника еліти, а як представника суспільства. Той, хто буде на стороні суспільства – той і буде головним опозиціонером, той і виграє в кінцевому рахунку. Виграє не стільки вибори у ВР, скільки своє майбутнє, майбутнє своєї політсили та країни в цілому. Саме сьогодні суспільство може стати донором нового опозиційного драйву, якого потребує анемічна, дезорганізована та, якоюсь мірою, деморалізована опозиція. А та опозиція, яку ми знаємо, звикла, насамперед, спиратися на фінансове донорство олігархічних рук, звикла бути проектами в чиїхось руках. Опозиція тоді виграє, якщо вона перестане бути проектами, перестане розраховувати на фінансове донорство великого бізнесу, та стане просто провідником нових суспільних настроїв, нових громадянських почуттів, нового суспільного драйву, який сьогодні генерується в товщі людської маси.

З опозиціонерів виграє той, хто буде спиратися на суспільство та на людей – і в партійному будівництві, і у виборчій кампанії, і в своїй політичній діяльності. Той, хто буде позиціонувати себе не «вождем», а лідером, який вміє слухати, чути, відчувати саме суспільство, хто зрозуміє, що він зможе бути донором успіхів країни, донором політичних досягнень, донором, зрештою, свого особистого політичного успіху. Можна стати лідером будь-якої партії, але якщо партія не буде спиратися на людей – у цієї партії не буде майбутнього. Якщо лідер зможе це зробити, якщо він зможе осідлати суспільне невдоволення, громадські протести, нові суспільні настрої, якщо він зможе втягнути у свої структури, групи підтримки, партійні списки, ось цих «нових злих українців», «нових середніх українців», – це шлях до успіху і особистого, і політичного успіху партії, і, в кінцевому рахунку, успіху країни.

Віталій Бала, директор Агентства моделювання ситуацій

ОПОЗИЦІОНЕРИ ЧОМУСЬ ДУМАЮТЬ, ЩО ОПОЗИЦІЯ – ЦЕ ТІЛЬКИ ПАРЛАМЕНТСЬКІ ПАРТІЇ

Я думаю, що новими обличчями в політиці стануть регіональні лідери, які заходитимуть за мажоритарними округами, або збереться якась команда, що не буде партією лідерського типу. До речі, дуже цікаво буде спостерігати за тим, як розвиватиметься УСДП. Суслов пішов до Королевської першим заступником. Це може стати майданчиком для людей, які мають бажання запропонувати Україні новий прядок денний. З технологічної точки зору, вони мають електоральну нішу, підтримку підприємців. Розширювати аудиторію треба за рахунок прямого спілкування. Тобто треба виходити на вулицю, ставати вуличними політиками. Якщо ця молода команда це зробить, то може статися диво й ця партія пройде до парламенту. Якщо альтернатива владі буде нормальна, то я думаю, що буде не важко набрати 5-7%, але треба працювати та працювати серйозно.

Все залежить від того, як буде відбуватися комунікація із суспільством. Найголовніше, щоб суспільство вірило цим новим політичним проектам та політичним лідерам. Якщо воно їм повірить, то безумовно шанс є, оскільки люди можуть піти проголосувати за них на зло комусь. Технологічно правильно потрібно вибудувати цю кампанію.

Зараз основна проблема опозиціонерів у тому, що вони чомусь думають, що опозиція – це тільки парламентські партії, і вже щось між собою ділять (до речі, так само вважає і влада), замість того, щоб вести діалог та консультації з політичними і громадськими лідерами в регіонах. Якби опозиція намагалася об’єднати всіх, хто проти влади, то їм було би набагато легше досягати успіху.

Володимир Фесенко, директор Центру прикладних і політичних досліджень «Пента»:

 НОВІ ОБЛИЧЧЯ ЗАВЖДИ НОВІ ВІДНОСНО

Серед партійних лідерів не чекайте нових облич, цього просто не може бути – вони не можуть з’явитись «звідкись». Вони мають завоювати певний статус, стати відомими, щоб їх сприймали як конкурентоздатних політиків. Тому нові обличчя завжди нові відносно, вони радше, виборцями сприймаються як нові. Це, як правило, порівняно молоді люди, нова хвиля відносно тих політиків, які працюють з 90-х років (з, умовно, дореволюційного періоду), які працювали до 2005 року. Ті, хто з’явився після, – ті відносно нові. І тут як нові сприймаються Яценюк, Кличко, Гриценко і його партія.

Поміж нових політиків можна виокремити Королевську. Останній рік вона доволі плідно працювала спільно з підприємцями країни. Сьогодні мало хто з опозиціонерів взагалі співпрацює з окремими соціальними групами, а підприємці є однією з найбільш активних. Крім того, Наталія Королевська була достатньо активною на тлі інколи безпорадної опозиції.

Маргарита Сокільська