Фінанси України стали «сімейною» справою

Не ідеалізуючи Хорошковського та Порошенка, слід все ж віддати належне їхнім «інстинктам» економістів та бізнесменів. У Колобова інстинкти зовсім інші, суто «донецькі»…

Інтрига навколо вакантної посади міністра фінансів тривала недовго. Янукович призначив на неї, як і прогнозував раніше глава фракції ПР Олександр Єфремов, заступника голови НБУ Юрія Колобова. Людину, яка відома насамперед (і майже виключно!) близькістю до старшого сина президента Олександра Януковича.

Певна пауза, яку взяв при цьому призначенні президент, дала експертам та журналістам простір для певних сумнівів: а раптом переконають-таки Віктора Федоровича в тому, що модель «імені Азарова» з суміщенням посад першого віце-прем’єра та міністра фінансів є найефективнішою? А може, Петро Порошенко виторгує цю «смачну» посаду взамін за лояльність «5 каналу» та підтримку ПР у «цукрових» областях центру України?

Підстави для цих сумнівів дав сам Янукович, заявивши 24 лютого в Дніпропетровську, що кандидатура Колобова на посаду міністра фінансів «не є головною», розглядаються ще два кандидати.

Але пройшла якраз «не головна» кандидатура. Чому? Наскільки це було зумовлено діловими якостями кандидатів-конкурентів?

Автор має всі підстави вважати, що і Хорошковський, і Порошенко (який явно не хоче йти на знецінену фактичним виведенням з-під відання тендерів посаду міністра економіки) були б кращими міністрами фінансів, ніж Колобов. Обидва є сильними й перевіреними в ділі менеджерами (у тому числі й кризовими). Обидва мають великий і різноманітний досвід роботи (Хорошковський – Мінекономіки, митниця, СБУ; Порошенко – РНБО, МЗС, Нацбанк). Обидва, на відміну від Колобова, чудово знайомі не лише з фінансовими потоками, а й з реальною економікою, яку «промацали власними руками», займаючись великим бізнесом.

Обидва мають широкі політичні та ділові зв’язки, особисті знайомства мало не з усіма значними політиками, адміністраторами, бізнесменами та експертами. Порошенко, до того ж, користується повагою в Європі. Обом не відмовиш у потужному інтелекті й здатності до нестандартних рішень.

Не порівняти масштаб і комплексність розуміння проблем, які стоять перед фінансовою системою України, Порошенком і Хорошковським – і Колобовим, з іншого боку.

Показовою є та характеристика, яку дав Юрію Колобову заступник директора Центру наукових досліджень Нацбанку Віктор Кравець, що працював з паном Колобовим у НБУ: експерт оцінює його як напористу, цілеспрямовану людину, що має комерційну жилку. "У Нацбанку його називають "схемщиком" у хорошому сенсі слова, тобто він уміє знаходити варіанти вирішення проблем, відчуває, де є фінансові потоки, а для такої держструктури, як Мінфін, це дуже добре".

Чи справді можна знайти «хороший сенс» у фахівці зі «схем», який, так би мовити, нюхом чує фінансові потоки? Чи є це добре для будь-якої держструктури й держави загалом? Чи досить для керування фінансами України куцого досвіду роботи в НБУ та роботи в невеличкому комерційному банку?

Провладне видання «Сегодня» з неабиякою відвертістю пише про функції Колобова: «Креатура президента… І на посту глави Мінфіну він буде контролером від Віктора Януковича, розподіляючи фінанси між поточними потребами країни (за них відповідає прем`єр) і напрямом економічних реформ (відповідальність першого віце-прем`єра) у тих пропорціях, які визначить глава держави».

У свою чергу, сайт «Коментарі» з посиланням на своє джерело в уряді стверджує, що головним завданням пана Колобова на посту міністра фінансів стане залучення коштів комбанків для фінансування бюджету. Взамін за живі гроші банкірам пропонуватимуть сумнівні урядові ОВДП (зарубіжне запозичення зараз закрите, тому вся надія тільки на внутрішні ресурси).

Таким чином, комбанкам викручуватимуть руки в «кращих» традиціях незабутніх 90-х років минулого століття.

Джерело «Коментарів» також відзначило, що не менш важливим завданням для міністра стане пошук грошей для підвищення соціальних стандартів перед виборами. Очевидно, методи пошуку коштів так само будуть силовими, позаекономічними.

І саме в цьому бачиться різниця між міністром фінансів Колобовим, з одного боку – і можливими міністрами фінансів Порошенком або Хорошковським. Не ідеалізуючи цих діячів, слід все ж віддати належне їхнім «інстинктам» економістів та бізнесменів. У Колобова інстинкти зовсім інші, суто «донецькі»…

Та й пріоритетом спрямування фінансових потоків для Колобова буде навіть не передвиборча «соціалка» (не кажучи вже про виробництво, енергозбереження, реструктуризацію економіки та всяку іншу «пургу»), а насамперед рахунки «сім’ї».

Призначивши Колобова, Янукович ще раз підтвердив той факт, що він уже давно зробив вибір на користь «сім’ї», свого найближчого й найвідданішого оточення, нехтуючи інтересами держави й народу. Він зробив вибір на користь силових та адміністративних методів управління економічним та державним механізмом. І цими ж методами явно планується провести парламентські вибори восени цього року.

Такі кадрові дії лягають в логіку призначення людей «сім’ї» на всі без винятку силові відомства, у логіку ув’язнення за вкрай сумнівними з юридичної точки зору обвинуваченнями лідерів опозиції, у логіку «маски-шоу» на підприємствах, які «сподобалися сім’ї» або контролюються представниками опозиційних сил.

Дуже схоже, що на Європу Банкова геть махнула рукою. І про це свідчить напівхамська заява МЗС на адресу посла ЄС в Україні Жозе Мануеля Пінту Тейшейри.

Невже це така доля в України – «сімейне право» і Євразійський союз?

Не хочеться вірити!

Микола Писарчук

УНІАН в Google News