Новації політичного сезону (репортаж з Маріїнського парку)

Сьогоднішній день показав: брати Клички колекціонують балони з газом і звозять їх з невідомою метою до Верховної Ради...

Киян, які відвикли за два літні місяці від лементу в мегафон, агітаційного сміття і перекритих доріг, привели сьогодні в звичні відчуття. Центральні вулиці столиці з самого ранку заповнили колони людей з біло-блакитними прапорами. Судячи з написів, донеччан тут практично не було. Основний контингент прибув з центральних частин країни. 

Офіційна трансляція з Верховної Ради

Регіонали організовано оточили Верховну Раду і почали вдавати, що слухають виступи депутатів. Це виявилося не дуже простим завданням, тому шанувальники дій парламенту невдовзі почались потроху задкувати з постів і освоювати галявинки в Маріїнському. Багато хто волів прислухатися до внутрішнього голосу і дістати їстівні запаси з сумок.

Ці люди з Черкаської області

Новинка сезону. У натовпі мітинговців з`явилися написи: «Блок Людмили Супрун», при тому ніхто з гарячих прихильників цього видатного політика не зміг назвати її по батькові.

- Ми називаємо її по-українськи: просто пані Людмила, - сказала одна жінка.

Блок Супрун - убивча сила (якщо вірити написові на футболці)

Ще одна новинка політичного сезону. Біля храму-намету, що стоїть під Верховною Радою, де вже багато місяців підряд живе протоієрей Олег Сірко, вигнаний зі свого храму на Тернопільщині, з`явилися чотири дивні балони. Судячи з усього, всередині балонів – газ, на них самих написане «Klitschko Collection». Бунтівний священик не зміг відповісти на запитання, що це таке і кому воно належить. Олег Сірко попросив не фотографувати:

- Не треба, бо потім напишете, що це належить мені.

- Та не напишу, але що це таке?

- Та не знаю я.

Повна колекція ”від Кличків”

З усіх пояснень поки є тільки одне: хтось з братів Кличків, а може, обидва, колекціонують балони з повітрям, а потім привозять їх під вікна Верховної Ради. Але з якою метою? Ох, уже ці перипетії української політики... 

”Юлі – ні!”

А ось з мешканкою Олександрії Кіровоградської області Інною Дамерчиковою все ясно. Вона привезла з собою агітаційну футболку БЮТ із словом «верЮ». Але не була б Інна Дамерчикова регіоналкою, якби не дописала на ній від себе: «Гамівна сорочка дурням від Юлі».

- Вони привозили людей на площу в автобусах за погодженням з мером міста, - розповідає активістка про десант БЮТу до Олександрії. – І все одно народу було мало. Потім під`їхали три величезні машини: там були щоденники, зошити, ось ці гамівні сорочки, кепочки. Їх надягали на перехожих нахабно, але ті знімали їх з себе і кидали під ноги. Юля прибула до нас на Костянтинівській розріз, де люди не одержують по півроку платні. Вона їм пообіцяла: через два дні, а вже пройшов тиждень. Де ж та зарплата? Юля, відповідай людям, які бідують.

Немає відповіді. Не можуть добитися справедливості і Сільва Гаврилівна Сажина разом із своїм чоловіком Анатолієм Петровичем. Вони хоч і ідейні регіонали, що свідомо прийшли на мітинг, але прибули до Києва з села Скутареве Черкаської області не для цього. Їх син Анатолій Сажин виїхав до столиці в січні цього року, щоб заробити на будівництві грошей матері на операцію. З того часу від нього не була ні звісточки. 

- Ми довго нічого про нього не знали, - каже мати. - Але недавно прийшла телеграма, де писалося, що він у тяжкому стані, втратив мову і перебуває в СІЗО. Які йому висунуті звинувачення, ми не знаємо. Нам ніхто нічого не говорить, чому він сидить, і що він зробив.

Сажини зверталися до слідчого Дніпровського райвідділу. Там сказали, що справу їх сина передали до суду. Ходили Сажини і в СІЗО, але там теж не знайшли правди. Побачення їм не дозволили, передачу теж передати не вдалося. Батьки знають тільки одне: вирок їх синові буде ухвалений 6 вересня. За що – гадки не мають. Сажини запитали у мене, що їм робити, я дав телефони правозахисників, а також порадив їм як членам Партії Регіонів попросити допомоги. Там є хороші юристи, так хай займуться конкретною справою. 

Антон Зікора