Наступ на бізнес: дві різні історії про однакове беззаконня

Підприємцю з Тернополя загрожувало до 10 років ув`язнення за статтею, якої немає в законі; у компанії американця провели обшук, дарма що суд видав санкцію щодо іншого підприємства.

Різниця в одній букві

Підприємцю з Тернополя загрожувало від 5 до 10 років ув`язнення за інкриміновані йому звинувачення в ухилянні від сплати податків. Захищаючи себе самотужки він виявив, що його звинувачують за статтею, якої немає в законі, а кримінальна справа порушена проти іншої особи.

Віталій Сороколіт

Рік тому центральні засоби масової інформації, у тому числі й УНІАН, повідомляли про випадок, який стався на Тернопіллі. Там місцеві правоохоронці висовували звинувачення в ухилянні від сплати податків підприємцю Віталію Сороколіту, директору ТОВ «МЕЛВІС» за статтею, якої фізично не існує в законодавстві, а саме п. п. 5.3.2, п. 5.2 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того, у звинуваченні були посилання на норму закону, яка не має жодного відношення до діяльності підприємця Сороколіта й очолюваного ним підприємства.

Товариству «МЕЛВІС» вдалося довести в судах, що воно є добросовісним платником податків і ніяких законів не порушувало. Однак кримінальне переслідування щодо Сороколіта як директора ТОВ «МЕЛВІС» триває. Перший заступник прокурора Тернопільської області 28 березня 2008 року виніс постанову про порушення кримінальної справи, а досудове слідство було доручено слідчому відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації в Тернопільській області.

І ось уже четвертий рік Сороколіт, переживши арешт на очах у неповнолітнього сина, обшуки, більш як півсотні судових засідань, намагається відстояти свою правоту. За цей час справа вже чотири рази розглядалась у судах першої інстанції та тричі в апеляційних судах. Підприємець самотужки зібрав матеріали про фальсифікацію та процесуальні порушення керівництва обласної прокуратури, суддів, слідчих та експертів, подав у Гусятинський районний суд заяву про груповий злочин. Заява була надіслана генеральному прокурору України, який, у свою чергу, перенаправив її в Тернопільську обласну прокуратуру. І, як це не парадоксально, розслідування фактів порушення закону керівництвом обласної прокуратури було доручено їхнім безпосереднім підлеглим.

Такі дії Солроколіт називає незаконними, посилаючись на Інструкцію про порядок проведення службового розслідування в органах прокуратури України, якою передбачено, що «до участі у проведенні службового розслідування не повинні залучатись працівники, якщо є обставини, які можуть викликати їх особисту зацікавленість у його результатах». Крім того, згідно з п. 4 Інструкції, «Управління внутрішньої безпеки залучається до проведення службового розслідування у випадках: - правопорушень, вчинених працівниками апарату Генеральної прокуратури України, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових регіонів чи їх заступниками…»

Це є також порушенням статті 7 Закону України «Про звернення громадян». У ній сказано: «Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються».

Серед багатьох порушень законодавства, на які вказує Сороколіт у своїй численних заявах про злочини, є фальсифікація доказів у кримінальній справі, порушеній проти нього. Підприємець стверджує, що був сфальсифікований основний доказовий документ, а саме лист №15/16-617 від 23 червня 2010 р. департаменту науково-технологічного розвитку Міністерства освіти та науки України. На цей час такої структури, відповідно до постанови №290 Кабінету Міністрів України від 7 квітня 2010 р. в МОН уже не існувало.

Більше того, особа, яка зазначена в листі як директор департаменту науково-технологічного розвитку, розпорядженням Кабінету Міністрів №1213-р 16 червня 2010 року була призначена заступником голови Державного комітету України з питань науково-технічного та інноваційного розвитку, який є окремою юридичною особою та не підпорядкований Міністерству освіти і науки України. Крім того, саме міністерство підтвердило, що документ під таким номером у них не зареєстрований, а МОН не має повноважень надавати експертні висновки. Про цей факт окремо було повідомлено Генеральну прокуратуру, але на час написання матеріалу Сороколіту не вдалось з’ясувати результати розслідування, та й чи проводилося воно взагалі.

 - На перших порах я звернувся для свого захисту, до іменитих адвокатів, але згодом переконався, що спасіння потопаючого – дійсно справа рук самого потопаючого, - каже Сороколіт.

Після чотирьох років вимушеної самоосвіти у сфері юриспруденції підприємець виявив ще один факт порушення кримінально-процесуального законодавства, який робить, за його словами, незаконними всі дії суддів і правоохоронців щодо його кримінального переслідування. А саме: у постанові про порушення кримінальної справи ідеться про якогось Сорокаліта, тобто про іншу особу. Різниця в одній букві, але це вже інша людина…

Чи було це випадковістю? За словами Сороколіта, у постанові притягується до кримінальної відповідальності не відомий йому Сорокаліт, а щодо нього самого вказується, що він законодавства не порушував. Свою правоту він підтверджує нормою закону, за якою в разі перекручення імені фізичної особи помилка має бути виправлена, а сам документ замінений. Оскільки Кримінально-процесуальним кодексом України не передбачено можливості внесення змін у постанову про порушення кримінальної справи, то вона має бути скасована.

- Тобто юридично стосовно мене не було порушено кримінальну справу, а фактично кримінальна справа була вже десяток разів у суді першої та апеляційної інстанції, у процесі досудового та судового розгляду прийнято десятки постанов, проведено шість експертиз, але ніхто з осіб, що розглядали справу, не надав цим фактам належну правову оцінку або не хотів цього зробити, - прокоментував Сороколіт. - Після скасування апеляцією виправдувального вироку за відсутністю події злочину мене змушують у п’ятий раз за чотири роки доводити в суді першої інстанції свою невинуватість. Водночас я готовий довести в суді, що злочин учинено не мною, а групою осіб, які фальсифікували справу та штучно створювали докази моєї вини.

Ми спробували зв’язатися з іншими сторонами цього процесу. У прес-службі Тернопільської обласної прокуратури УНІАН відмовилися давати коментарі, посилаючись на те, що зараз у справі йде суд, і прокуратура є учасником процесу.

Суд триває, на засідання викликають Сороколіта, хоча справу порушено проти Сорокаліта. При цьому справу передано для розгляду в Підволочиський районний суд, якому вона, відповідно до законодавства, непідсудна.

На підтвердження цього Сороколіт посилається на ст. 37 КПК України, за якою кримінальна справа має розглядатися в тому суді, у районі діяльності якого вчинено злочин. Якщо місця вчинення злочину встановити не можна, то справа має бути розглянута судом, у районі діяльності якого закінчено дізнання чи досудове слідство. Також ст. 38 КПК України передбачає, що в окремих випадках справа може бути передана на розгляд суду за місцем проживання чи роботи обвинуваченого або за місцем знаходження більшості свідків.

- У Підволочиському районі немає жодної з підстав для територіальної підсудності справи: не було встановлено злочин; не проводилось та не закінчувалось дізнання та досудове слідство; не проживає та не працює обвинувачений; немає свідків у справі, - каже Сороколіт.

Він стверджує, що призначення до розгляду в Підволочиському районному суді кримінальної справи, яка йому непідсудна, є свідомим порушенням закону, внаслідок чого будь-яке ухвалене рішення належить скасувати на підставі ст. 370 КПК України «Вирок (постанову) в усякому разі належить скасувати, якщо:… порушено правила підсудності».

Незважаючи на всю аргументацію, підкріплену нормами закону, Сороколіта не чують у правоохоронних та судових органах. Усі посадовці особи, котрі фігурують у заявах про злочини, залишаються у своїх кріслах. Безрезультатним є і звернення до гаранта Конституції.

“Американське громадянство не дає індульгенцій”

Ісак Каліхман

Випадок із тернопільським бізнесменом – звісно, не унікальний. “Наїзди” на бізнес, особливо дрібний і середній стали ознакою нашого часу.

Щось подібне робилося й за часів Кучми й навіть Ющенка, хоча, звісно, не в таких масштабах, як нині. Але сьогоднішня влада внесла й дещо нове у “боротьбу” з бізнесом. Якщо раніше хоч іноземних інвесторів не зачіпали, то нині “іноземне походження” вже не рятує…

В Україні набула розголосу історія “наїзду” правоохоронців на американця. Його звати Ісак Каліхман. Він громадянин США, хоча родом з України...

Працює і розвиває бізнес у місті Рівному, займається, зокрема, готельним бізнесом. Усе відбулося дуже просто: приїхала міліція, зачинила бізнесмена в “бобик” і тим часом винесла з кабінетів фірми документи. Обшук проводили п`ять годин, протягом яких із офісу не випускали ні персонал, ні відвідувачів. 68-річного бізнесмена обізвали “сраним американцем” і протримали півтори години в міліцейському автомобілі.

Не станемо переказувати всю історію перипетій пана Каліхмана в Україні, відносин з його українськими партнерами – про це вже писалося, та й у даному разі не це важливо.

Головне, обшук у Ісака Каліхмана проводили незаконно, адже суд якимось чином видав постанову на обшук на підприємство "Нерудтехпром", яке знаходиться за адресою вул. Рівненська, 98А, а міліція приїхала проводити обшук на фірмі "Ю энд ай інтернешнл", що по вул. Рівненська, 112 у місті Рівне.

Підприємство "Ю энд ай інтернешнл" пан Каліхман зареєстрував півроку тому, і воно жодного стосунку до “Нерудтехпрому” не має, крім того що “Ю энд ай интернейшнл" позивався до “Нерудтехпрому” і виграв апеляційний суд.

Де логіка в діях суду та правоохоронців, сам Каліхман пояснити не може, каже, що просто їх не розуміє.

Ще один момент — міліція проводила обшук у той час, коли вже тривав апеляційний суд у справі, якої той обшук стосувався. На суді пан Ісак, як він повідомив УНІАН, не представляв якихось особливих доказів, а всього лиш документи, які мав і на той момент, коли його тримали в “бобику”.

Міліція не вибачилася перед бізнесменом. Ба більше — після інциденту, коли Каліхман вийшов до преси, начальник слідчого управління обласної міліції Анатолій Грицишин і собі пішов до преси, де заявив, що “громадянство США не дає жодних індульгенцій, щоб нечемно поводитися. Це було не затримання, а попередження правопорушення”. Виходить, півторагодинне тримання в “бобику” — це поросте попередження?

Пан Ісак з приводу вибачень не дуже переймається, але щиро бажає, аби такого не повторялося:

- Треба дивитися на право, заглянути в папери, а потім наїжджати, - каже він, - адже міліція навіть не прийшла за адресою, за якою зареєстровано підприємство, а явилася на зовсім іншу фірму.

Пан Каліхман за національністю єврей, його дружина — українка. Вони виїжджали з України у 1968-1969 роках.

- Це було більш як сорок років тому, і я гадав, що за сорок років мало б багато чого помінятися. Але...

Він переконаний, що апеляційний суд прийняв би рішення незалежно від того, чи мала ця справа розголос чи ні, адже правда, як він вважає, на його боці.

- Щодо свого затримання — я мусив надати цьому факту публічності, бо мене б заганяли геть “до смерті”.

Найголовніше — що пан Каліхман не збирається іти з бізнесу і далі працюватиме в Україні.

- Не знаю, чи спокійно, але я і надалі працюватиму, - оптимістично заявив він УНІАН.

Дмитро Бобесюк, Оксана Климончук

УНІАН в Google News