Чи є у влади чемодан з аргументами для зовнішнього користування

Багатьом українцям здається, що неукладання угоди про Асоціацію з Євросоюзом – це велика проблема для можновладців, але насправді вона їх влаштовує.

Незабаром відбудеться візит Януковича в Росію – на інавгурацію Володимира Путіна.

Чого очікувати від цього візиту? Яким набором аргументів сьогодні оперує Україна у переговорах як із Заходом, так і з Росію. Про це ми запитали експертів.

Володимир Огризко, екс-міністр закордонних справ:

СЬОГОДНІ СИТУАЦІЯ НАЙГІРША ЗА ВЕСЬ ПЕРІОД ВІДНОВЛЕННЯ НАШОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Володимир Огризко

На превеликий жаль, сьогодні Україна свій орієнтир втратила. Втратила через те, що відмовилася від курсу до НАТО. Оголосила себе позаблоковою державою та розписалася у власній безпековій безвиході. Вона сьогодні і не там, і не тут. Вона в сірій зоні, яка є місцем для докладання зусиль однієї чи іншої сторони, але тільки не України. Тому сьогодні говорити про якусь виразну позицію дуже складно. Добре, що офіційно в нас залишився вектор європейської інтеграції, але те, що відбувається у внутрішній політиці, цей вектор дезавуювало. Сьогодні ситуація є чи не найгіршою за весь період відновлення нашої незалежності. За всіх попередніх керівників такого відверто глухого кута не було. Звичайно, нема ситуації, з якої не можна було б знайти вихід. І Україна не є винятком. Насамперед слід чітко сформулювати конкретну мету, яку Україна має собі поставити і в плані європейської інтеграції, і в плані своєї безпеки. Перша мета очевидна – вступ до ЄС. Але ми вже чуємо від деяких наших членів, що вони не говорять про вступ до ЄС як про мету. Вони кажуть, що нам слід побудувати в Україні те, що називається європейськими стандартами, а далі подивимося. Це теж відступ від власної позиції. Друге, слід відновити ці засади в законі “Про основи зовнішньої та внутрішньої політики”, де чітко було би написано, що нашою метою є саме вступ до Північно-Атлантичного Альянсу. Це безпекова домінанта, без якої Україна не може нормально почуватися.

І найголовніше – політична воля до змін, яка є в нашій державі. Бо зовнішня політика була, є і завжди буде залежною від ситуації всередині країни. І якщо ми будемо рухатися за тими лекалами, якими користувалися наші західні сусіди, та робити це осмислено, розумно та настирно, то в нас з`являться всі можливості, щоб цю мету досягти.

Якщо цього не відбудеться, жодні урани, які ми віддали, жодні інші аргументи не допоможуть.

Наш чемоданчик з аргументами, без такого ґрунту, без такого усвідомлення, залишатиметься порожнім. Поки що ми не можемо, на жаль, запропонувати щось, що б нас позитивно вирізняло.

Олександр Сушко, експерт:

ЧЕМОДАН З АРГУМЕНТАМИ ПОРОЖНІЙ, АЛЕ ЇМ ПОТРІБНИЙ САМЕ ТАКИЙ

Олександр Сушко

У зовнішньополітичній сфері склалася важка ситуація… За великим рахунком, на жодному напрямку не було досягнуто результату. Це якщо говорити про результати з точки зору національних інтересів. Водночас не можна сказати цього про інтереси правлячої групи, яка до певної міри зацікавлена в такій ізоляції. Причому правлячу групу влаштовує як ізоляція від Заходу, так і від Росії. Адже зовнішня політика обслуговує інтереси внутрішньої політики, і в даному випадку інтереси збереження саме того внутрішнього порядку, який влада збудувала, є для правлячої групи важливішим, ніж досягнення проривних відносин з Євросоюзом, Росією. Ми вже побачили, що для влади є основним, а чим вона може пожертвувати. Вона може пожертвувати ураном, але те, що Тимошенко та Луценко повинні перебувати у в`язниці, для влади є принципово важливішим. Це вони не можуть бути обміняні ні на що зовнішнє. В інтересах країни це ірраціональне мислення, але влада так не вважає. Для них це більш принципове, ніж будь-які переваги, які можуть виникнути на міжнародних фронтах, якщо вищеназвані особи будуть на свободі.

В інтересах забезпечення довгострокових цілей владі необхідно, щоб ситуація була такою, якою вона є зараз. Влада й не дуже переживає, що не має додаткових важелів у розмові з Європейським Союзом. І не тільки в питаннях Луценка та Тимошенко, а й щодо державних закупівель. Тому що новий закон, за яким газ вивели з системи держзакупівель, робить непрозорою ще одну статтю газових розрахунків. Власне, розпорядження бюджетними коштами з метою збагачення є в Україні однією з найбільших форм отримання прибутку для їхніх розпорядників. Тому це зіставні для нашої влади втрати. Підписати їм угоду про Асоціацію з ЄС – це шлях позбутися основного джерела збагачення, який дозволяє правлячій еліті вести той спосіб життя, який вона веде. Ми не дуже правильно розуміємо справжні цілі. Це вони кажуть, що їм потрібна угода про асоціацію. Але вони знають ціну, яку потрібно заплатити, щоб ця угода набула чинності і щоб були гарні відносини. І ця ціна є для них дуже високою. Ця ціна – спосіб їхнього володарювання. Чемодан із зовнішньополітичним інструментарієм порожній, але саме такий їм і потрібний. Мені здається, що тільки ми думаємо, що неукладання угоди про Асоціацію для них велика проблема. Скидається на те, що їх ця проблема влаштовує. Тому вони не особливо шукають аргументів, щоб зрушити цей процес.

З Росією трошки інша ситуація. Головне питання цін на газ не розв`язане. Але Росія править занадто високу ціну, і якби мова йшла, скажімо, тільки про вступ до ЄвраАзес, - це одне. Та Росія хотіла б не лише залучити Україну у свої інтеграційні проекти, а й повністю заволодіти транзитними ресурсами й зайти в розподільчі мережі. У Росії великі запити, і питання не в українських аргументах. А в тому, що російський чемодан аргументів дуже великий. Проте не виглядає так, що правляча група поділяє наше занепокоєння невдалістю курсу та неефективності його інструментів. Вони загнали Україну в глухий кут, заблокували її в нинішньому стані, і це створює максимально сприятливі умови для збагачення. Якщо піти назустріч очікуванням Росії, то слід віддати ресурси та більшу частину влади. Якщо піти назустріч очікуванням Європи, то треба зруйнувати механізми всередині України, які забезпечують величезні доходи правлячої групи. Тому їм не хочеться утверджувати ані східний, ані західний вектор, а краще триматися за цю ізоляцію.

Леонід Кожара, народний депутат України, ПР:

В УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ Є ТРАДИЦІЙНИЙ НАБІР АРГУМЕНТІВ

Леонід Кожара

Багато в чому ситуація навколо внутрішніх подій перебільшується. У нас є всі головні інструменти для зовнішніх переговорів. Як були три-п`ять років тому, так вони залишаються й на сьогодні. Наступного місяця, як це передбачено угодою про партнерство та співробітництво із ЄС, відбудеться засідання Ради Україна – ЄС, відбудеться візит прем`єр-міністра України, який зустрічатиметься з усім керівництвом Євросоюзу. Ми декларуємо бажання про вступ до ЄС та робимо кроки.

Те, що стосується Росії, то сьогодні триває переговорний процес щодо газу. Якщо ми винесемо питання російського газу за дужки, то в нас відносини з Російською Федерацією перебувають на високому позитивному рівні.

Ми передбачаємо, що після інавгурації Путіна процес буде прискорено. Якщо не буде знайдено відповідь на питання щодо адекватної ціни на газ, то Україна вимушена буде зменшити обсяги споживання російського газу та шукати інші джерела. Це лежить не лише в політичній площі, а й у економічній. Це не в інтересах РФ – втрачати споживача. І хочу нагадати, саме ми скоротили споживання російського газу, хоча Тимошенко підписала контракт на закупівлю 52 мільйонів.

Що стосується інших подій. Нам закидають розгляд справи в євросуді щодо Луценка. Не бачу жодних підстав, щоб суд у Страсбурзі виніс виправдувальний вирок. Матеріальне право щодо Луценка – це конкретна стаття Кримінально-процесуального кодексу, і вона була застосована правомірно. Те, що був скоєний злочин, чітко визнано судом. Можу погодитися, що у світлі прийняття нового КПК процес, який відбувався за старим КПК, може виглядати по-іншому. І я не бачу, яким може бути інше рішення. Вони можуть висловити претензії до процедури, але це не скасує того факту, що Луценко вчинив злочин за чинним кодексом України.

Крім того, атмосфера щодо нашої команди нагнітається. Що б ми не робили, усе критикується. Збільшуємо соціальні виплати — критикують. Не збільшуємо — критикують. Це питання боротьби. Усі радикальні політичні сили України підтримуються радикальними силами в Європі. Але не треба нас лякати тим, що ми не маємо аргументів для діалогів. У нас усе є.

Опитувала Маша Міщенко

УНІАН в Google News