Чорнобильці надіслали Литвину ультиматум

Акції пройшли навпроти Кабміну, під контролем міліції, чорнобильці знову вимагали виплат пенсій, а також відставки нинішньої влади.

Чергову річницю аварії на Чорнобильській АЕС чорнобильці відзначили сюрпризом для влади.

Акції пройшли навпроти будівлі Кабміну, у Маріїнському парку, під контролем міліції, чорнобильці у черговий раз вимагали виплат пенсій та відставки нинішньої влади.

Чорнобильці вимагали виплати належної їм допомоги

Біля сцени скупчилися активісти чорнобильських організацій. Усі напружено слухають спікерів, які змінюють один одного, але говорять те саме…

Кілька учасників акції, притулившись до дерева, діляться хлібом та ковбасою. З іншого боку лунає: “Три стаканчики в мене є, ложечки є, ножичок є”.

“Азаров, поверни мені, хворому чорнобильцю, гроші”, - голосно вигукує сивий чоловік...

«Бандитську владу геть!» - лунає зусібіч.

Чорнобильці оголошують свої вимоги до влади, кажуть, що не заздрять політикам у разі невиконання цих вимог і читають «Отче наш».

Далі лунає сурма, після соло сурмача люди вирушають до парадного входу парламенту. «Дивіться на мене, йдемо в ногу», - каже літня жіночка з плакатом зігнутому дідусеві з паличкою…

Дійшовши до паркану, який не дає змоги наблизитися до ВР, чорнобильці вигуками нагадують депутатам, що хочуть гідно жити.

Чорнобильці нагадали ВР, що хочуть гідно жити

Серед учасників акції інвалід ІІ групи Чорнобиля Володимир Коробкін. «Дозиметристом працював, радіацію вимірював», - розповідає він. Каже, на ЧАЕС працювали через день, аби навантаження на людей було меншим.

Уперше побував на станції у вересні-жовтні 1986 року. Дарма що минуло було вже кілька місяців після аварії. Внаслідок цього має психоневрологічні захворювання.

А медицина в Україні, як відомо, «безкоштовна». Тож для нашого безкоштовного лікування потрібні гроші. Їх, у свою чергу, мала б виділяти влада. Але вона, як каже Володимир, уже не просто не чує чорнобильців, але й залізла їм до кишені. З семи тисяч його пенсія впала до трьох. Так він живе вже з листопада.

«Скільки людей вийшло говорити, а вони нас не чують…» - каже один з ліквідаторів.

За словами Володимира, він підтримку відчуває лише від своїх однодумців та товаришів, та аж ніяк не від влади.

Далі помічаю плакат у руках мовчазних людей: «Хороший чорнобилець – мертвий чорнобилець». Стає моторошно… Поміж учасниками акції ходить чоловік у масці смерті, з косою й дотепною табличкою: «Владо! Я прийшла вас украсти!»

Хороший чорнобилець - мертвий чорнобилець?

«Військовослужбовці в 5 годин ранку 26 квітня вже були в районі Прип’яті, Рудого лісу і в на Чорнобильській станції», - пригадує інший учасник акції, ветеран внутрішніх військ, солдат строкової служби Віктор Полив`яний, який брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Це була військова частина 5403. Саме ці військовослужбовці проводили евакуацію жителів Прип’яті та забезпечували охорону. Уже потім на місце прибули інші полки. Тобто першими, по суті, у Чорнобильську зону увійшли «строковики», а вже потім було сформовано військову частину 3031, яка в народі називається «чорнобильським полком». «Вона взяла повністю під охорону 10-кілометрову зону і станцію. Останній солдат цієї частини вийшов у березні 90-го року», - каже Віктор.

Загалом солдати строкової служби могли перебувати в зоні від місяця до двох років. І на сьогодні близько 30% «строковиків» уже немає серед живих. А більшість тих, хто все ще тримається за життя, - інваліди І-ІІІ груп – без рук та ніг. «Захворювання, викликані опроміненням, прогресують з роками», - додає ліквідатор.

Каже, останнім часом влада розгорнула проти чорнобильців масштабну інформаційну війну. «Чорнобильців називають псевдочорнобильцями, чорнобильців представляють хапугами, які лише про себе й думають», - констатує Віктор.

«Коли в засобах масової інформації пишуть, що пенсію чорнобильцям підняли з нового року у два-три рази, “забувають” інше: що спочатку пенсію зменшили у вісім разів, а потім у два рази збільшили», - каже він.

За його словами, влада навмисне налаштовує громадськість проти чорнобильців.

Тим часом член правління Всеукраїнського об’єднання ветеранів Чорнобиля Петро Прокопенко констатує зі сцени, що кожен 13-й рік після катастрофи стає найнещасливішим…

13-й рік після катастрофи стає найнещасливішим

Знайомлюся з інвалідом ІІІ групи Віктором Виноградовим, який був старшим техніком роти підвезення пального. «Розвозили по території навколо станції на всі бензозаправки, заправляли машини прямо з бензовозів», - згадує він.

Уперше потрапив до Чорнобиля всередині серпня 1986-го. Має серйозні проблеми зі здоров’ям. Та незважаючи на це, не шкодує, що брав участь у ліквідації: «Я був кадровим військовим, приймав присягу. На той час я не міг вчинити інакше. Я вважав, що це правильно». Каже, багато його колег ховалися, брали відпустки, лікарняні…

Проте зараз нікому б не порадив іти на такі подвиги. Спочатку, після аварії, його запрошували до шкіл, аби розповідав про свою роботу, допомагав піднімати патріотичний дух старшокласників. «Останнім часом я не ходжу до шкіл, хоча мене запрошують. Якщо піду – розповідатиму, що не потрібно йти служити до армії. Не дай Бог, якась техногенна аварія! Вас використають і викинуть на смітник суспільства!» - каже Віктор.

…Представники чорнобильських організацій підсумували свою акцію тим, що надіслали депутатам «ультиматум» на ім’я голови Верховної Ради Володимира Литвина. Кажуть, якщо до полудня 27 квітня усі їхні вимоги не буде виконано, вживатимуть жорсткіших заходів.

Частина чорнобильців залишилася біля парламенту – чекати аж до ухвалення рішення депутатами. Чорнобильський день для цих людей перетвориться на чорнобильську ніч.

Таня Поляковська

УНІАН в Google News