Голодуючі бютівці: Тимошенко просить нас припинити, але й ми її просили

Через двадцять років після студентського піднесення та через вісім років після Помаранчевої революції 80 осіб оголосили голодування на знак підтримки Тимошенко.

Облишмо питання, правильно чи ні роблять члени Батьківщини, голодуючи. Чи вірно це стратегічно, чи стратегічно не вірно. Але сам факт масового голодування як вираження протесту та солідарності зі своїм лідером Тимошенко заслуговує на увагу. Після історичного студентського голодування 1990 року такої колективної акції ніхто не проводив. Але через двадцять років після того студентського піднесення та через вісім років після Помаранчевої революції частина українських громадян, а на момент написання матеріалу - вісімдесят одна людина - оголосили голодування на знак підтримки свого лідера Юлії Тимошенко. Як їм там живеться на воді без хліба?

Про те, як проходить його голодування, як у найгіршу мить ламається ліфт, як затримується «швидка», веде докладний блог депутат Київради Олександр Бригинець.

Сьогодні рівно два тижні, як нічого не їсть і депутат Київради Тетяна Меліхова.

Я голодую тринадцятий день, - розповідає вона УНІАН. - Схудла на сім кілограмів. Юлія Володимирівна просила припинити нас голодувати. Але ж і ми її просили не робити подарунків Януковичу і припинити голодування. Якщо вона вирішила, що може продовжити, значить, і ми можемо. Скажу чесно - працювати непросто, адже я голова фракції в Київраді. Усі документи обговорюю з помічниками і тоді приймаю рішення. Але ж нас багато. Їздила до Борисполя. Якщо ви знаєте, Біла Церква, Бровари та Бориспіль приєдналися до акції. І це нас підтримує.

Голова Дніпропетровської обласної організації «Батьківщини» Віра Вернивір:

У нас тільки в Кривому Розі голодують п'ятдесят п'ять осіб. Всього по області шістдесят п'ять. Я приєдналася до акції 28 квітня після суду в Харкові. Я там побувала і мене вразила ця несправедливість. Іноді журналісти запитують: а хто вас контролює. А я кажу: хіба під час посту хтось контролює. Це ваша добровільна жертва. Точно так само і тут. Ми повинні якось висловити свою підтримку Юлії Володимирівні. Ну що ми можемо ще зробити? І як ми можемо показати репресивній машині влади свою незгоду?

Роман Ілик, перший член Батьківщини, що приєднався до Тимошенко, Львів:

У нас голодують шестеро людей, двоє вийшли, оскільки їх забрала "швидка", і була небезпека для їх життя. Я головний організатор акції. У нас стоїть намет у центрі Львова, там де пам'ятник Шевченку. 24 квітня ввечері ми дізналися, що Юлія Тимошенко голодує з 20 квітня. А 25 квітня я поставив перший намет, і ми почали акцію солідарного голодування з Юлією Володимирівною. Потім нашу акцію підтримали в Хмельницькому, Києві, Харкові...

Зараз на площі біля Шевченка у Львові наметове містечко. Загалом вісім наметів і голодуючих і членів КОД. Минулої суботи тут ми проводили засідання КОД. Акція триватиме стільки, скільки буде робити це Юлія Володимирівна. У містечку є намети Фронту Змін та НРУ, УРП, партії Громадянська позиція, Свободи. Сьогодні чотирьох забрала «швидка».

Чесно кажучи, моя родина була не в захваті від ідеї, оскільки у мене прямі медичні протипоказання, але я не бачу іншої можливості висловити своє ставлення до режиму. У нас щодня бувають журналісти. Багато хто йде на роботу вранці і заходять до нас. Питають про самопочуття. Двічі до нас приїжджали центральні німецькі телеканали, польські. Взагалі з Польщі приїжджало дуже багато журналістів. І всі наші центральні телеканали були.

Руслана Подольська, член Хмельницької організації «Батьківщини», координатор акції:

Ми голодували з 27 квітня до вчорашнього звернення Юлії Тимошенко. Але оскільки вона звернулася з проханням зосередитися на партійній роботі, відсьогодні в нашому наметовому містечку немає постійно голодуючих. Одна з учасниць, ветеран партії, голова Красилівської організації «Батьківщини» була госпіталізована і перебуває в кардіоцентрі. Оскільки до нашої акції хотіли приєднатися молоді дівчата, які не мають дітей, і не дуже здорові люди, ми знайшли таку форму, як естафетне голодування. Людина приїжджає, залишається на день, два, три потім їде. Таких людей я всіх не записувала, але їх було більше двох десятків.

У нашій області голодували і в місті Кам'янець-Подільський. Одній людині, яка має невиліковну хворобу, я мусила відмовити в акції. Акція пройшла без єдиного інциденту. До нас приєднувалися батьки з дорослими дітьми, була сімейна пара з Шепетівки, в якій чоловік - афганець.

І зараз в містечку стоять три намети. Один військовий, де можна спати, дві агітаційні. Ми самі не зверталися до нашого лідера з проханням припинити голодування, але ті, хто відвідував нас, її прихильники склали текст телеграми і зібрали 486 підписів під зверненням не допомагати «діючій владі» і не послабляти своє здоров'я.

***

Насамкінець я зателефонувала лідерові кримських татар Мустафі Джемільову. Встановлено, що він у радянський час в таборі голодував найдовше в світі - 303 дні.

Мустафа-ефенді, скажіть, ви вважаєте, що голод ефективний засіб боротьби?

Я хотів привернути увагу до проблем кримських татар. Думаю, що мені це вдалося. Тоді всі радіостанції світу починалися з новини, що Джемільов голодує сорок днів або сімдесят днів. У тієї владі були атрофовані всі ознаки людської сутності, і іншого способу звернути увагу на проблеми не було. У Юлії Тимошенко трошки інші умови, але завдання загалом зрозуміле - проти репресій і свавілля. Я поважаю її вибір і разом з усім демократичним світом солідаризуюся з нею, але в своєму офіційному зверненні 3 травня просив і прошу її зараз припинити голодування.

Маша Міщенко

УНІАН в Google News