„Журналіст ”Дзеркала тижня” – агент ЦРУ, а Володимир Горбулін – використаний презерватив”...

„Журналіст ”Дзеркала тижня” – агент ЦРУ, а Володимир Горбулін – використаний презерватив”...

Пікет біля Феодосійського порту розрісся до масштабів наметового містечка. Сюди за вихідні з’їхалися полтавчани, львів’яни та рівняни - переважно представники Партії регіонів.

Уже з самого ранку неділі про перебування американських резервістів у Феодосії нагадували лише драні листівки біля воріт санаторію. Їх ретельно прибирали, як і весь інший антинатовський мотлох. Намети біля готелю, стрічки з дерев...

Натомість пікет біля Феодосійського порту розрісся до масштабів наметового містечка. Сюди за вихідні з’їхалися полтавчани, львів’яни та рівняни - переважно представники Партії регіонів. Приїхали, кажуть, своїм коштом, на своїх машинах.

Зрештою, особливих витрат, окрім дорожніх, вони й не несуть: тут уже поставили польову кухню, де годують за графіком. Саме містечко стоїть на затишній алеї серед дерев і трави. Народу тут ходить небагато – переважно свої, „таборівські”. Тим більше, що встановили контроль за „всяк входящім”. Мене одразу запитали - „наш чи з Росії”... Зрештою, роззнайомилися, хлопці розповіли хто за що воює. Виявилося, не всі партійні, не всі дуже ідейні, але, кажуть, і їх місцева влада дістала. Таке, кажуть, накрутили, куди було тим кучмістам братися...

Кажуть, будемо стояти до останнього – поки військовий вантаж перебуває у порту - „Аби не було незаконного ввезення”. Найближча чітка дата „до останнього” – 14 червня, день голосування закону ВР про дозвіл на проведення навчань.

Місцеві міліціонери в парадній формі ходять по табору, складають план розміщення наметів. З журналістами спілкуються охоче, без зайвих „ваші документи!” Скільки людей? – та хіба ж їх тут порахуєш? – бачиш як розбігаються. Кількість наметів теж не рахували. На око – їх тут до 50. Разом з „адміністративними” та „офісними”. А людей учора зібралося чималенько – до 2 - 3 тисячі (знову ж таки, на око). Кілька годин чекали приїзду Вітренко. Слухали концерт – мабуть, місцевого – самодіяльника. Пісні про Тимошенко, Мороза, Ющенка тощо... Здогадайтеся, якого змісту. Щоправда, якось між іншим пікетний „ді-джей” згадав західників, що приєдналися до акції. Вичавив із себе кілька привітальних українських слів і поставив пісні Івасюка.

Ненадовго – усі нервувалися в очікуванні своєї „прогресивної” лідерки. У цей час кримський депутат від ПСПУ Валерій Іванов, відомий своїми випадами та висловлюваннями (на нього, як писав УНІАН, уже подав скаргу керівник кримської митниці Євген Самсонов, захищаючи свою честь), ледь не спровокував серйозний конфлікт з міліцією. Мовляв, нам тут міліцейський бобик заважає, якщо ви (міліція) його не приберете, ми його зараз самі відсунемо. На щастя, і серед ПСПУ, і в міліції знайшлися розумні люди, які не допустили розгортання конфлікту – кільком офіцерам міліції довелося відкочувати авто з місця стоянки.

Наталія Михайлівна прибула під гучні привітання натовпу (де б вона зажила такої слави, як не в Криму!), з квітами й поцілунками. Зійшла на трибуну, влаштовану просто на ганку Феодосійського порту. Добре, що був вихідний з приводу православної Трійці, і вхід до порту зачинили. Щоправда, місцеві відзначали зовсім інше свято – День Росії.

У цьому контексті й розпочала виступ. Проросійська риторика тут проходить на „ура”. На подвійне „ура” сприймається антиамериканська та антиукраїнська, по суті, антидержавна риторика.

До висловлювань на сумнозвісному сєвєродонецькому з’їзді ПР ще не дійшло, але, здається, лишилося вже недалеко. Після виступу Вітренко її „прогресивні” колеги як могли „опустили” нинішню владу, на яку тут кажуть „памєранчєвая хунта”.

Мовляв, у Києві у 2004-му люди приїжджали поїсти „на шару„ та концерти послухати, проплачені американцями. А ми тут усі ідейні. Не хочу ображати учасників мітингу й казати, що вони тут усі куплені. Але сидіти тут у наметі – це не в мороз на Майдані. Харчування оплачене. Погода – чудова. Пляж – за 10 хвилин ходи.

Уже не дивує, а скоріше вражає, як лідери мітингу брешуть народові. Ось витримка з листівки, отриманої тут наприкінці минулого тижня: „У порту м. Феодосія натовський військовий корабель розвантажив зброю та будівельну техніку. У Криму пан Ющенко хоче будувати натовську військову базу. З ким він хоче воювати? З мирними відпочивальниками, які приїдуть до нас із Росії та Білорусі чи проти нас, якщо ми не будемо підтримувати продажного президента?...”

Говорять про хімічну та бактеріологічну зброю, яку начебто тримають у контейнерах: „У нас же це все на відео знято!” Аргумент серйозний, враховуючи, що місцеві зовсім не вірять українським теленовинам. До речі, щодо телебачення. Тут постійно транслюються новини. Різних каналів. Але переважно російських. І, коли про місцеві події розповідає, приміром, ведучий ICTV, телевізор мало не камінням закидають. „Виключіть вороже телебачення!” - кричать. Щойно побачивши на екрані логотип НТВ (автобус якого постійно перебуває біля пікету), люди, наче заворожені, слухають, аж роти роззявляють...

Власне, щодо риторики та аргументації. Поливати брудом нинішню владу – улюблена справа. Не кажу, що вона цього не заслужила. Зрештою, влада дала достатньо приводів для критики. Але тут несуть таке, що й на голову не налазить. Згадали, наприклад, в.о. секретаря РНБОУ Володимира Горбуліна. Соратник Вітренко Валерій Марченко під час виступу назвав його „використаним презервативом”. Дісталося і журналістці „Дзеркала тижня”, стаття якої (на тему НАТО і навчань) не сподобалася ПСПУ. Її тут охрестили „агентом ЦРУ”.

Цікаво, що дістанеться й мені від вітренківців?

Орест Хомський

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter