На Україну наступає п`ята російська колона?

Євразійський Союз молоді знову "відзначився": цього разу у Москві розгромили виставку до чергової річниці Голодомору. Як відреагували на цю подію російські та українські політики й експерти

17 листопада молодики з Євразійського Союзу молоді розгромили виставку до чергової річниці Голодомору в Українському центрі в Москві. З відеозйомки видно, як хулігани зривають експонати, мало не танцюючи по них. Учасник розгрому- бородатий рудуватий пришибок  старообрядного вигляду, з тих, кого не беруть служити в армію, - помітно пишаючись собою, заявив у телекамеру, що вважає організацію такої виставки у Москві провокацією.

Інцидент було важко не помітити, бо через день відбувся обмін заявами МЗСів Росії та України. 19 листопада Департамент інформації та друку МЗС РФ розповсюдив коментар, у якому висловив переконання, що оголошення голоду 1932-1933 років «актом геноциду» відносно українського народу «є однобоким спотворенням історії на догоду сучасним кон`юнктурним політико-ідеологічним установкам». Перший заступник міністра закордонних справ України Володимир Огризко, у свою чергу сказав, що «заяви, які сьогодні лунають з боку Департаменту інформації РФ, явно не відповідають дійсності і суперечать елементарним історичним знанням».  А також повідомив, що має намір викликати радника-посланника Посольства РФ в Україні з тим, щоб зробити йому спеціальне подання з приводу погрому в Москві виставки, присвяченої вшануванню пам’яті жертв Голодомору в Україні в 1932-1933 рр.

Чому офіційна установа МЗС РФ реагує в такий спосіб на цілком обурливий факт розгрому? Чи має Євразійський рух якийсь стосунок до Кремля? Хто фінансує цю організацію? Чому б Росії не приєднатися до України в оцінці трагедії Голодомору? З такими запитаннями УНІАН звернувся до російських експертів. А також попросив висловити своє ставлення до події українських політиків та знавців теми Голодомору.

Сергій Марков, голова Національної Громадянської Ради із міжнародних справ, кандидат у депутати  Думи РФ за списком “Єдиної Росії”:

ПРЕЗИДЕНТИ РОСІЇ ПРИХОДЯТЬ І ЙДУТЬ, А ЄВРАЗІЙЦІ ІСНУВАЛИ ЗАДОВГО ДО ПУТІНА

Насильство це погано, розгром виставки на Арбаті засуджений більшістю політичних сил Росії. Я його категорично не підтримую. Але рівну відповідальність за цей розгром несуть як представники Євразійського Союзу молоді, так і ті, хто використовує тему Голодомору задля погіршення наших двосторонніх відносин. Голодомор - це трагедія, і ми маємо пам’ятати про ці жертви. Це велика трагедія, через яку пройшла наша спільна Батьківщина. Це терор тоталітарної держави диктатури пролетаріату. Голодомор був результатом соціальної політики, політики диктатури пролетаріату, скерованої проти селянства. Але коли Ющенко та команда націоналістів намагаються спотворити Голодомор і представити його як результат національної політики, не як боротьбу проти селянства, а як діяльність росіян проти українців - це неприпустимо. Це неправда. І політика Ющенка, яка приховує справжні причини Голодомору, не дає боротися проти майбутніх голодоморів. Угрупування Ющенка та помаранчевих сподіваються брехливою інтерпретацією Голодомору використати цю драму для своїх політичних цілей – посварити наші народи. І це приймає ось такі потворні форми, як розгром виставки. Євразійці не підтримуються Кремлем, президенти Росії приходять і йдуть, а євразійці існували задовго до нинішнього Президента Росії, це рух, орієнтований на євразійську ідентичність Росії.

Наталя Дзюбенко-Мейс – дружина гарвардського дослідника Голодомору Джима Мейса, редактор книги про Голодомор:

МИ ЗВИНУВАЧУЄМО НЕ РОСІЯН, А РЕЖИМ

Насправді, все дуже просто.  Комуністичний режим винищував селянство. Планомірно та свідомо винищував соціальну групу. У трьох томах книги мого чоловіка зібрані свідчення очевидців Голодомору, від яких стигне кров. Режим винищував соціальну групу, а в Україні пануючою соціальною групою були селяни. Населення України винищували. Москва бореться проти того, щоби вважати, що його винищували за національною ознакою. Але ніхто не звинувачує у цьому росіян, ми звинувачуємо режим. Яка тут може бути політика? І якщо мільйони людей, які проживають на території певної держави, винищуються, помирають голодною смертю, чому це не можна вважати геноцидом?  Я знаю, що нібито за міжнародними ознаками геноцидом нації вважається винищення за національною ознакою. Але знаю, що на якомусь зібранні ООН, коли формувалося це поняття “геноциду”, то саме радянські дипломати наполягли, щоб у визначенні ООН серед ознак геноциду не було "класової" ознаки.  Раніше радянські дипломати не дозволили ввести “класову” ознаку у міжнародне поняття геноциду, а тепер їхні послідовники борються проти того, щоби вважати винищення наших людей геноцидом.

Костянтин Затулін, директор Інституту країн СНД:

Я ПРОТИ ТОГО, ЩОБ ВИСТАВКИ З ПРОВОКАЦІЙНИМИ ЦІЛЯМИ ВЛАШТОВУВАЛИСЯ У МЕНЕ У СТОЛИЦІ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ...

Голодомор - це трагічна подія всіх народів, які були раніше у Радянському Союзі, це злочин радянського режиму проти значної частини населення, в основному проти сільської частини. Сам факт голоду у Радянському Союзі замовчувався, але він давно став предметом визнання и обговорення.

Але ніхто в Росії при розумі та пам’яті не може підтримати точку зору, за якої Голодомор 30-х років має бути визнаний геноцидом. Це не відповідає дійсності. Геноцид - це винищення за етнічною ознакою. А визнати Голодомор геноцидом означало б визнати, що українці, які в 30-х роках здійснювали радянську владу в Україні і які були представлені у органах влади, були втягнені у масштабну змову проти інших українців - селян,  із метою винищити українську націю як таку. Немає свідчень, директив, що слід було винищувати саме українців. Голод тоді охопив Краснодарський край, Воронезьку область, і навіть Сибір.  Я готовий всіляко підтримати просвітницьку діяльність про Голодомор, із поясненням причин, чому він виник. Україна може створювати монументи та музеї, та розраховувати, що ми підтримаємо її. Але сьогоднішня атмосфера показує, що в Україні ця тема розглядається як можливість переписати історію та знайти свідчення злого задуму з боку Москви щодо України. При цьому не розділяється чи радянської Москви чи руської Москви. Це політична авантюра, яка сьогодні призводить до охолодження двосторонніх відносин, і закладає у молоді взаємне неприйняття.

Я не знаю, що там за такий страшний злочин трапився у центрі на Арбаті, але я не підтримую хуліганські вибрики з будь-чийого боку, чи то євразійців, чи то з боку “Свободи” Тягнибока. Але Євразійський союз молоді відповідає за свої вчинки, і якщо вони заслуговують на покарання, то необхідні розслідування та покарання. Я проти розгромів виставок, але я проти того, щоб виставки з провокаційними цілями влаштовувалися у мене у столиці Російської Федерації, у місті Москва. Я передбачаю, що наступним кроком панів з МЗСу буде нав’язуванням нам спостерігання виставки про “героя України гауптмана Шухевича” десь на Арбаті... Невже ви думаєте, що будь-хто терпітиме в Росії, що у нас у центрі Москви будуть виставки, присвячені  Шухевичу чи Мазепі? Чи може пам’ятник Карлу 12 там буде зведено у окремо взятому центрі на Арбаті. Запевняю вас: ніхто терпіти не буде. І ті, хто таке влаштовує, йдуть на свідому провокацію.

Юрій Миколайович Василенко, заступник генерального директора Центру культури в Москві:

КАЖУТЬ, ЩО БУВ УЖЕ СУД, АЛЕ НАС НІХТО НЕ ЗАПРОШУВАВ

Важко сказати, хто фінансує цю організацію… Але я навіть не певен, що ці молодики належать до організації «Євразійського союзу молоді», бо були вони вже надто нешляхетні, враження справляли просто жалюгідне.

Під час погрому молодики вигукували, що вони начебто не згідні з «оцим Голодомором в Україні», але ми швидко з ними справилися і завдяки цьому виставка продовжувала працювати, навіть одразу після слідчих дій була екскурсія.

Наша виставка, присвячена вшануванню пам’яті жертв Голодомору, повністю ґрунтується на матеріалах із державного архіву СБУ, це виключно копії справжніх документів ГПУ-НКВД. Іншого там нічого не було, всі реальні справи, фотографі реальних людей, документи, свідчення, тобто тільки документальні матеріали.

Кажуть, що був уже суд, але нас ніхто не запрошував, мої люди туди поїхали, чекали кілька годин і повернулися ні з чим. Зараз наші юристи будуть шукати того суддю, якому доручено цю справу. Слідство направило до нас запит про нанесення матеріальних збитків під час цього нападу. І зараз цими матеріальними збитками ми і займаємося.

Сума збитку виходить невелика – десь 300 доларів, але є ще моральний збиток, а також іміджевий.

Микола Жулинський, радник Президента України з питань культури і духовності:

МИ ПОВИННІ РЕАГУВАТИ ДУЖЕ ОПЕРАТИВНО Й РІШУЧЕ

Я не знаю, ким ця структура фінансується і хто її підтримує, але якщо судити з реакції російської влади щодо вчинків «Євразійського союзу молоді», то виникає закономірне питання: чому немає різкої критичної оцінки з боку російської влади щодо цієї екстремістської організації?

А крім того, якщо говорити про ту акцію вандалізму, яка була вчинена в Центрі культури України на Арбаті, то можна сказати, що замість осуду і різкої оцінки цих дій з боку Росії ми бачимо продовження старої теми, що, мовляв, Голодомор – це спекулятивна тема, вона немає під собою серйозних підстав для того, щоб її визначати як геноцид українського народу і так далі.

Отже, хоч не хоч, але мимоволі починаєш думати про те, що якимсь політичним силам у Росії вигідна діяльність такої організації як «Євразійський союз молоді» і ми повинні зі своєї сторони робити досить серйозні заяви, зокрема, з боку уряду України повинно бути запитання до російської влади, які вона може подати пропозиції щодо діяльності ЄСМ.

Те, що ті молодчики так відкрито шматували експозиції, означає, що вони відчувають свою безкарність не тільки в Україні, а й в Росії. Через те я вважаю, що ми повинні реагувати дуже оперативно й рішуче.

Євген Мінченко, генеральний директор міжнародного інституту політичної експертизи РФ:

ПАН ДУГІН СПРАВЛЯЄ НА МЕНЕ ВРАЖЕННЯ ЦІЛКОМ АДЕКВАТНОЇ ЛЮДИНИ

Не слід бачити у самодіяльності “Євразійського Союзу молоді” схвалення російської влади. Ніякого відношення до офіційної позиції керівництва країни ця подія не має. Я вважаю такі методи жахливими, неприпустимим, і це безвідносно, наскільки суперечливою є ця подія в історії.

Я не вважаю Голодомор геноцидом. І я не вважаю правильним прийняття законодавства, у якому передбачена відповідальність за заперечення факту Голодомору. Люди повинні мати право на висловлення своєї думки. І мені неприємно, що виникають приводи для загострення відносин між нашими двома країнами. При особистому спілкуванні пан Дугін справляє на мене враження цілком адекватної людини. Чому представники близької до нього організації влаштовують такі речі, мені незрозуміло.

Левко Лук’яненко: народний депутат України чотирьох скликань:

УКРАЇНСЬКОМУ УРЯДУ БРАКУЄ ВОЛІ У ЗАХИСТІ НАШИХ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ

Розгром виставки до річниці Голодомору я розглядаю, як частину низки інших подій, які останнім часом відбуваються, маю на увазі події на Говерлі, як ті євразійці насміялися над нашим Тризубом і спокійно втекли.

Можу сказати, що відбувається наступ російської п’ятої колони на Україну, і оця молодь, яка вихована в московських університетах, інститутах дозволяє собі робити більше, ніж це дозволяли собі робити трохи старші за них.

Напад на виставку – це нахабна така дія, якою вони хочуть сказати, що Голодомору не було. Ця молодь якраз проявляє те, що думають російські політики і сам президент Росії.

Зовсім недавно був напад на українську бібліотеку в Москві… Це ж теж прояв того самого російського шовінізму.

Я вважаю, що українському уряду бракує волі у захисті наших національних інтересів, нашої державності. Ми, Україна, фактично змирилися зі своїм нерівноправним становищем. Цю нерівноправність ми успадкували від Радянського Союзу, і якщо б була воля у нашого уряду, то потрібно виходити на рівень відносин між Україною і Росією як рівних між собою держав.

У такому випадку потрібно поставити питання про гостру охорону нашого кордону, щоб його ніхто не порушував, необхідно порахувати скільки російських шкіл є в Україні, і аналогічно скільки українських в Росії і потім сказати: будемо приводити рівень навчання російською в Україні до рівня українською в Росії.

Усе це повинен робити наш уряд, який повинен бути органом захисту державних і національних інтересів України.

Записували Оксана Климончук, Маша Міщенко

УНІАН в Google News