Україна має віддати митницю іноземцям

Щоб побороти корупцію в митній сфері, габонський президент ухвалив безпреце-дентне рішення – запросити чужинців на керівні посади у митниці...  Через рік вона почала приносити до бюджету повноводні суми...

Репліка

Коли тиради нашого Президента на адресу митників, вражених корупційною бацилою, луною прокотилися по всіх митних складах, постах, переходах і пунктах, захотілося дати йому пораду.

Є в Африці така країна – Габон, з нерівним послужним списком економічних реформ. Однак одна зі сторінок її економічних та адміністративних реформ заслуговує на те, щоб її уважно прочитати. Габонська корупція на митницях сягнула була таких катастрофічних масштабів, що тамтешній президент скликав термінову нараду, на якій каменя на камені не залишив від керівництва габонської митниці, зганьбивши профнепридатних високопосадовців в очах їхніх дітей та дружин.

Після бурхливої та емоційної наради габонський президент ухвалив безпрецедентне рішення – запросити чужинців на керівні посади у своїй митниці. Оскільки Габон належить до франкомовної Африки, логічним було запропонувати крісло головного митника французові. Такий знайшовся – паризький пенсіонер із довгим шлейфом самовідданого служіння Франції на керівних митних посадах.

У Габон француз прихопив із собою пару-трійку співвітчизників, які очолили ключові департаменти. Галльську команду імплантували в габонський ґрунт, інфікований бацилами корупції, і наділили безпрецедентними повноваженнями. У них не було в Габоні родичів, кумів, однокласників. У них не було спокуси брати хабарі, бо розмір хабарів тьмянів перед сумою їхніх зарплати укупі з французькою пенсією. Вечорами вони поверталися в котеджі в поселеннях для іноземців, обнесених колючим дротом, замість того, щоб на славу повечеряти в ресторані з імпортерами. Чи експортерами.

Через рік габонська митниця почала приносити до бюджету повноводні суми, що в кілька разів перевищували дрібну цівку надходжень у попередні роки. Бюджет зміцнів. Знайшлися кошти на купівлю малярійних сіток. Знизилася захворюваність і смертність.  Більше дітей почали відвідувати школу. Габон ступив однією ногою на щабель східців економічного розвитку.

На жаль, у тієї історії не було хепі-енду. В одного з французів “збунтувала” дружина, і фіскальні мушкетери рушили додому. Митні надходження впали, бюджет змарнів, Габон повернувся в лави аутсайдерів.

Французи, за великим рахунком, не могли бути панацеєю, однак вони за лічені місяці продемонстрували, як треба боротися з хворобою.

Можливо, я помилився в якихось деталях. Але від цього історія не стає менш повчальною.

Чи не передплатити й нам на пару-трійку років зарубіжного фахівця, аби той очолив Держмитком? Той самий Держмитком, сайт якого за час, що минув після наради в Президента, про що тільки не повідомив –  і що "професійний нюх службового собаку харківської митниці знову не підвів", і що "українські та російські митники зійшлись у спортивному двобої" і т.д., –тільки ж не про саму нараду.

Проте підказує мені інтуїція, що насправді митне відомство очолить виходець із однієї з прикордонних областей. Скажімо, Закарпатської. Там люди добре розбираються у всіх складних нюансах прикордонно-митної справи.

Станіслав Голубенко, Київ

УНІАН в Google News