Олександр Попов: Боротьба за МАФи – не просто скандали, а війни місцевого значення

В другій частині інтерв’ю голова КМДА розповідає про боротьбу с МАФами, незаконним виділенням земельних ділянок і забудовами, а також про те, що потрібно українській столиці, аби наздогнати в розвитку Варшаву і Будапешт.

Першу частину розмови з Поповим, де йдеться про плани міської влади щодо розбудови метрополітену, нового заступника голови КМДА, вирішення проблем з паркування авто у центрі міста та раптові  ремонти вулиць напередодні масових заходів 18 травня, читайте тут.

У 2012 році ви говорили, що МАФи у Києві будуть стояти, якщо заплатять певний податок. Половина МАФів не заплатила, стоїть далі і, як я розумію, і буде стояти. Наприклад, території біля станцій метро «Героїв Дніпра» та «Оболонь» за останній рік перетворились на суцільний Шанхайський ринок. І це – проблема всього міста. Чи є конкретний план щодо зменшення кількості МАФів?

 

В принципі, це неподобство, що у столиці – найгірша ситуація із малими архітектурними формами. З одного боку, є позитив — вони покривають дефіцит торговельних підприємств. Але те, що вони шкодять архітектурному, естетичному вигляду Києва, я вважаю неправильним.

Система дуже корумпована. Щоб цьому запобігти, ми приймаємо рішення відносно політики, яка буде реалізовуватись у цьому році, і розпочинаємо широкомасштабний процес прибирання тих МАФів, які стоять на території міста незаконно. Як буде далі? Ми розуміємо, що певний час вони залишаться у обмеженій кількості, я думаю – не більше 6 тисяч, хоча зараз називають різні цифри — 12-13 тисяч.

Планується, що кожна вулиця буде мати спеціальний паспорт і цей процес вже частково виконаний. Тобто, в паспорті вулиці будуть вказані всі малі архітектурні форми. Наприклад, де розташована лава, де урна, як ми подаємо світло і де є місце, в якому, з архітектурної точки зору, можна поставити привабливий кіоск чи магазинчик. Тоді у власників МАФів буде можливість впевнено себе почувати 5-10 років, на стільки ми дамо відповідний дозвіл. Крім того, власник буде відповідати за територію поруч, буде прибирати її. Наступного року ми вже повинні перейти на цю систему, коли ці місця будуть затверджені і проголосовані.

В той же час, я не виключаю, що будуть і проблеми. В минулому році ми вперше легалізували більше 40 мільйонів гривень, які прийшли від МАФів як податки. Місцевий бюджет використав їх на благоустрій території. За аналогією з минулим роком, ми завершуємо підготовку до реалізації такої політики і цьогоріч. Припускаю, що за МАФи будуть не просто скандали, а війни місцевого значення, але ми поприбираємо тих, хто стоїть незаконно.

Тож, скільки плануєте в цьому році прибрати?

По даним, які є на сьогодні, більше 2 тисяч. Якщо брати до уваги, що незаконних МАФів загалом 6 чи 8 тисяч, для цього буде потрібен певний час. Наразі ми ставимо максимальні задачі.

Хто буде слідкувати за критеріями для тих МАФів, які залишаться, адже бажаючих торгувати багато, але тих, хто видає дозволи – чи не ще більше?..

У нас було декілька структур, які займались, начебто, реалізацією політики в цьому напрямку. Насправді, на мою думку, це давало корупційне підґрунтя. Тому, за узгодженням депутатів Київради, ми ліквідуємо усі такі структури, а повноваження щодо цієї політики передамо одному комунальному підприємству, яке буде підконтрольне Київраді і КМДА. Його завдання буде одне-єдине: йому дали план, от і забезпеч, щоб саме тут, саме із таким цільовим призначенням (не алкоголь, наприклад, а морозиво) стояв кіоск і працював.

Однією з головних проблем міста є незаконна забудова і виділення земельних ділянок. Останнє рішення по Софії Київській — Вищий господарський суд 26 лютого зобов'язав Київраду укласти із ТОВ «Докас» договір оренди земельної ділянки поблизу Софії Київської для будівництва висотного будинку. Ділянка прямо під стіною Софії — ви дозволите це будівництво?

На процеси, які розпочались до того, як змінилась адміністрація, юридично впливати було вже неможливо. Якщо на конфліктній ділянці стоїть декілька поверхів, то, зрозуміло, що, маючи усі документи у судах (а судді – не фокусники, вони приймають рішення по закону), якщо є печатка, підписи і голосування у міській раді, вплинути важко. На мою думку – нехай на мене ображаються суди – але багато того, що приймається у Києві, приймається неправильно і незаконно. Я не можу суддів конкретно у цьому звинувачувати, але, мені здається, що це не справедливо по відношенню до Києва.

Але, відповідаючи на ваше запитання — ми жодного нового будівництва не розпочали на скандальних територіях. Ми зупинили усе, що «вилазило» раніше. Тим більше, на території поблизу Софії – хто ж дозволить будівництво? У нас є пропозиція, нажаль, депутати ще її не підтримали, щоб ми наклали мораторій на буде-яке будівництво чи надбудову тих будинків, які є на території заповідників Лавра і Софія Київська. Там велика визначена територія, але до цього часу проект рішення ніяк не набере голосів.

Є загальний підрахунок по кількості повернутих земельних ділянок і об'єктів комунальної власності, які були виділені за часів колишнього голови КМДА. Цей перелік постійно оновлюється, яка цифра зараз?

По території — це приблизно 3 400 гектарів землі. Деякі ділянки були дійсно великі. Ми вдячні правоохоронним органам, які нас підтримали у питанні повернення земельних ділянок, хоча, деякі повернув і суд, бо було порушення законодавства. Основні підприємства, що повернулися до комунальної власності — це Київводоканал, Київміськбуд, Київгаз. На сьогодні цей процес не завершений. Ще є об'єкти, які ми повернемо, їх декілька десятків.

Нерідко забудовник, який отримує земельну ділянку в Києві, зіштовхується із тим, що на його території знаходяться старі дерева. Він намагається їх зрубати і виникає конфлікт із захисниками дерев. Відбуваються сутички, бійки, приїжджає міліція. Як зробити так, щоб конфліктів не було? Можливо, треба ввести великі штрафи, щоб забудовник просто не брався за таку ділянку?

Так трапилось, що, після зміни деяких законів, певні функції відійшли до держави і частина питань захисту довкілля, в тому числі. Але в останній час, особливо з точки зору екології, ми маємо зворотній процес. Функції екологічної інспекції ми повертаємо місту вже у цьому місяці. Тепер ми відбудуємо систему, яка дозволить нам контролювати цей процес на етапі початку того чи іншого будівництва, узгодження тих чи інших архітектурних проектів. Буде механізм, якого у нас до останнього часу не було.

Відносно штрафів, вважаю, що у нас дуже ліберальна політика, починаючи від парковок, що є для нас дуже актуальним питанням, до проблем із благоустроєм, руйнування споруд і, навіть, викидання сміття на вулицях. Так склалося, що сьогодні за це ніхто не карає.

На мою думку, ці питання потрібно вирішувати у двох напрямках. Перше — більш високі штрафні санкції, а друге — рішення щодо того, хто буде складати адмінпротоколи. Зараз, наприклад, право накладати штрафи має міліція. Вони можуть відпрацювати «сьогодні-завтра», але, в основному, співробітники МВС налаштовані на припинення кримінальних злочинів, на збереження громадського порядку. Таким чином, функцію контролю за благоустроєм виконати немає кому. Саме тому у нас собаки бігають у центрі міста без намордників, без повідка...

На мою думку, нам потрібно вводити систему відповідальності на рівні міста в формі муніципальної міліції, якій ми зможемо доручити такі питання, як контроль за паркуванням автомобілів, вигул собак, збереження зелених насаджень. Потрібно, щоб не було бюрократії. Побачили правопорушення, склали акт — іди заплати, як це відбувається в інших країнах.

Але ж муніципальна міліція може стати ще однією структурою, яку ми повинні будемо годувати з бюджету.

Коли я працював мером Комсомольску, у мене був такий досвід: я віддавав частину отриманих штрафів на матеріальне заохочення тих, хто цей протокол про штраф складав. Не повірите, так швидко порядок навівся. У людей з'явилась мотивація і механізм запрацював.

У нас сьогодні багато порушень. 99% киян кажуть, що це не правильно. І зараз ми лише один відсоток мешканців міста захищаємо тим, що не вводимо такий механізм, 99% населення – просто принижуємо. Тому, я вважаю, що система повинна працювати і, в тому числі, заробляти сама на себе. Тобто, кошти від штрафів підуть в бюджет, а з бюджету підуть на утримання муніципальної міліції. Таким чином ми вирішимо питання організації і роботи нормальної структури.

А якщо потреба в муніципальній міліції згодом відпаде? Необхідність такої структури нівелюється?

 

І в благополучних Америці, Франції, Австрії, скрізь, - є причини накласти штраф. Моє переконання: поки у нас не буде такої системи і структури, яка накладає і збирає штрафи, ми не зможемо навести порядок. Хто б що не казав.

Ми навіть підготували референдум з киянами, щоб прийняти рішення щодо організації муніципальної міліції. Попередня домовленість з міністром внутрішніх справ у нас є – про те, що ми сядемо за стіл перемовин і відпрацюємо відповідні механізми. У нас прогресивне бачення цього питання, але для його вирішення потрібен певний час.

Яка кількість муніціпальних міліціонерів необхідна для наведення ладу в такому місті, як Київ?

Не рахували, не знаю. У нас, до речі, є інспекція по благоустрою. Однак, вона пристосувалась під ті реалії, закони і рішення Кабінету міністрів про адміністративні правопорушення, що існують...

Тобто, муніципальна міліція може бути заснована на базі цієї інспекції?

Це може бути основою. Але треба ще форму їм дати, організувати матеріальне заохочення... Ми будемо працювати над цими питаннями.

Але такі ініціативи потребують фінансування. В той же час, як відомо, Києву на розвиток і соціальні потреби не вистачає більше 7,5 млрд гривень...

Ми дуже б хотіли, щоб близько 8 млрд гривень, які Київ заробив, залишились в місті. Нехай ці кошти пішли б на розвиток столиці. Зрозуміло, що ми ці кошти все одно отримаємо протягом року на різні програми, бо Уряд підтримує Київ, президент допомагає... Але, якщо б вони залишались в місті весь час, а не надходили з держбюджету порціями, то ми могли б розраховувати на цей ресурс щороку. Знали б, що він у нас є стовідсотково. В такому разі ми планували б середньострокові і довгострокові програми, могли б залучати партнерів з коштами під наші гарантії. Це була б інша система.

Нажаль, в Україні міста, які заробляють і віддають в бюджет кошти, можна перерахувати на пальцях. Більшість міст — дотаційні, вони не заробляють на життя. Чому я не згоден з тією політикою дотацій, що зараз існує? Тому що, на мою думку, треба стимулювати процес ефективного розвитку. І ті, хто краще розвиває свою економіку, ті повинні більше і отримувати з бюджету.

На сьогодні не існує ніякого стимулу для розвитку ефективного господарювання у містах – бо, якщо місто спрацювало краще, всі зароблені кошти все одно забирають в державний бюджет. Цю систему треба міняти і вводити для міст мотивацію. Тоді навіть на тих територіях, які зараз депресивні, можливо, зрозуміли б: через 5-10 років дотація з держбюджету для них залишиться на тому рівні, як є зараз, а потреби зростуть, - тому треба заробляти. Такий підхід мотивував би всіх.

Для Києва минулий рік був дуже складним. 1,5 млрд ми отримали лише наприкінці року, і змогли закрити всі бюджетні програми. Якби цього не було, то ми не завжди могли б реагувати і виділяти кошти на нагальні потреби.

Щодо нагальних потреб, у Київенерго констатують, що понад 50% мереж, які компанія експлуатує, вичерпали свій нормативний термін експлуатації у 25 років, вони зношені і потребують заміни. У зв'язку із проривами труб провалюється асфальт, інколи це призводить до жертв, інколи машини попадають у ями і все це – через мережі. Чи є у міста якийсь конкретний план, як убезпечити киян?

Ми різко збільшили кількість робіт, якими вирішуємо цю проблему. Йдеться про заміну саме зношених мереж тепло-водопостачання. За два останні роки Київенерго інвестувала більше 500 мільйонів гривень на те, щоб замінити найбільш аварійні ділянки, які, за даними моніторингу, є найнебезпечнішими, у тому числі, для пішоходів, для проїзду машин і т.п.

Ви кажете, що свій нормативний термін відпрацювали 50% мереж, а, на мою думку, зношених мереж, що потребують заміни, значно більше. Єдиний вихід вирішення цієї проблеми — інвестувати у цей процес. І на сьогодні в Києві діє велика програма по заміні тепломереж, яка продовжена на цей рік. Також триває наша робота із Київводоканалом щодо пошуку інвесторів в модернізацію інфраструктури і технології.

Скільки, на сьогоднішній день, Київ потребує інвестицій на ці програми?

Це декілька мільярдів доларів.

І є зацікавлені інвестори?

 

Тут інвестором може бути тільки власник. Наприклад, Київенерго взяло зобов'язання на себе. Тут треба зважати на технічну складову. Все ж таки, якщо мережі ремонтуються, то стається менше аварійних випадків і, виходить, зовсім інша економіка. Сьогодні існують технології, які можуть забезпечити 20-25 років гарантії надійної експлуатації. І саме їх слід використовувати в ремонті.

Що стосується Київводоканалу, то майже всі акції компанії належать місту, тому ми не розглядаємо питання щодо залучення якогось стороннього інвестора. До того ж,  вважаємо, що це підприємство, при правильній інвестиційній політиці, може самостійно вивести себе на новий технічний рівень.

Додам про ще один проект, який розробляється французькими фахівцями, найбільш технологічно «просунутими» в плані проектування і експлуатації очисних споруд — це Бортницька станція аерації. План буде завершений до першого липня і у цьому році ми починаємо реалізовувати перші проекти. В цілому, потрібно буде десь біля мільярда доларів на те, щоб зробити повну реконструкцію Бортницької станції. Це включаючи вирішення проблем експлуатації, а, в майбутньому, і відмови від експлуатації мулових накопичень.

Щодо іще одного довгоочікуваного проекту – коли має розпочатись будівництво «Повітряного експресу» з Борисполя до Києва? В якому стані цей проект?

Проектом займається Владислав Каськів, і цей проект, в основному, проходить по Київській області. Для нас він, безумовно, цікавий, бо з'єднає аеропорт з містом більш доступним видом транспорту. Знаю, що його реалізація ось-ось повинна розпочатися, бо є певні домовленості з партнерами, в першу чергу, з Урядом Китаю. Остаточні терміни не можу назвати. Але знаю, що десь на виході прийняття рішення.

Як ви ставитесь до ініціатив громадських організацій щодо, наприклад, реконструкції Старонаводницького парку за їх рахунок? Тобто, мається на увазі, що громадські організації будуть збирати кошти з весільних кортежів, ставити якісь пам’ятні плитки і за ці кошти зроблять реконструкцію…

Це цікава пропозиція. Але треба розуміти, що ціна питання – декілька мільйонів. Та частина, де шляхопровід, підйом на Паркову алею, там метрів триста — реконструйована набережна. Ми в минулому році зробили там зелені насадження, підсвітку, зробили все ідеально. От таким і повинен бути парк. Я знаю, що це кошторисно. Але, якщо є бажаючі, ми підтримаємо цю ініціативу, можемо навіть скооперуватись. На цей рік у нас кошти виділені не в повному обсязі, але проект на реконструкцію парка є. І ми можемо зробити це разом.

Щодо реконструкції парків, зон відпочинку, просто вулиць і будинків – тут важливо, що спілкуючись із киянами, можна почути таку думку, що Київ вже не нагадує європейську столицю. Можливо, це найкраще місто України, але, якщо порівняти із іншими великими європейськими містами, то воно не дуже відповідає стандартам... Є вулиці, які не освітлюються, дороги з кожним роком стають все гіршими. Ви нещодавно були у Відні і можете самі порівняти. Наскільки реально Київ відповідає статусу «європейська столиця»?

Можу порівняти – і сказати не лише свою думку, а й думку фахівців. Коли ми розробляли стратегічний план розвитку міста, робили порівняння по якості життя з Прагою, Варшавою, Будапештом, Москвою, тобто, з популярними містами-сусідами. Ми від них на порядок відстаємо по якості життя. І наше завдання у стратегічному плані – наздогнати цей рівень якості. Звичайно, це не просто, бо потребує певних підходів у розвитку економіки, але мета така є і ми визначили, як це зробити.

Тому, що стосується порівняння — так, ми відстаємо. І це не секрет для українців і для Києва. З іншого боку, у нас є потенціал. Інша справа, що ми маємо його ефективно використати.

На скільки років по розвитку ми відстаємо, у середньому?

На десять років, мінімум. І, щоб наздогнати сусідів, згідно нашого плану, треба 15 років. Ми розуміємо, що вони також будуть розвиватись. Наприклад, вони мають зростання ВВП, за нашою статистикою, 2-2,5% щороку, в такому разі, нам потрібно мати зростання ВВП на рівні 4-5%, тоді ми їх наздоженемо.

Безумовно, на нас впливає контекст загальноукраїнської ситуації, але Київ повинен бути в цьому питанні флагманом, «задавати моду». На сьогоднішній день ми активно працюємо з австрійськими інвесторами, і, я вважаю, що Москва і Відень — наші основні партнери. До речі, бізнесмени саме з Австрії є лідерами щодо інвестицій у розвиток. Щоб стало зрозуміліше: компанії Європейського Союзу, за весь час незалежності України, інвестували у розвиток економіки Києва 20 мільярдів доларів. І Австрія стоїть на третій позиції серед інвесторів. На першому місці – Кіпр, на другому — Голландія.

Ви кажете, що є стратегія розвитку Києва, а які треба зробити перші тактичні кроки?

Треба підняти доходи населення. Коли ми будемо отримувати зарплатню удвічі більшу, то ми і купимо удвічі більше товарів та послуг. Таким чином, безумовно, розвинеться економіка, малий та середній бізнес і т.п.

Від Києва потрібні інвестиційні пропозиції, які дозволять зорганізувати робочі місця із новим рівнем оплати праці. У нас такі пропозиції підготовлені, і деякі з них ми вже починаємо реалізовувати.

Особливо яскравий приклад – «Біонік хілл» — інноваційний парк, який ми створюємо на умовах державно-приватного партнерства. Це – 20 тисяч робочих місць із, за нашими підрахунками, мінімум, по 1,5 тисячі доларів середньою заробітною платою. Тобто, Київ зацікавлений в таких проектах, які використовують наші можливості, наш кадровий потенціал, інтелектуальний потенціал...

А ще, звичайно, перспективний напрямок для міста – туризм, який хотілося б підняти на вищий рівень.

Але для цього всього потрібно, щоб у Київ заходили нові компанії, найбільш сучасні технології, які дають можливість створювати високооплачувані робочі місця. Від влади тут багато залежить, від київської, в тому числі.

Костянтин Коваленко, Тетяна Урбанська

УНІАН в Google News