Європейський парадокс Януковича

Український історик Ярослав Грицак нещодавно жартував: Ленін створив Україну, Сталін її об’єднав, а Янукович веде в Європу. Можливо, четвертий президент України і гадки не мав, що Історія покладе на його плечі місію євроінтегратора, а його можливий підпис під Угодою про асоціацію у Вільнюсі може закріпити країну в геополітичній орбіті Європи на ціле двадцять перше століття.

Хоча «Східне партнерство» провело установчий саміт у Празі під час чеського головування в ЄС ще за президентства Віктора Ющенка в 2009-му році, Віктор Янукович, в якості нового лідера держави, багатьма оглядачами оцінювався як людина, що не намагатиметься стати активним учасником євроінтеграційного процесу. Навіть не зважаючи на те, що Україну вже тоді вважали неформальним лідером шести пострадянських країн – учасників ініціативи ЄС.

І початок президентства Віктора Федоровича не передвіщав якихось радикальних поворотів в бік Європи. Кадрова політика, флотська угода, мова, історія (УПА, Голодомор), готовність платити високі ціни на російський газ, тощо... «Ми були стурбовані, коли в Україні тільки обрали нового президента: все, мовляв, кінець Україні в її проєвропейській інтеграції. Звичайно, є різні регіони України, і вони трохи по-різному розуміють інтереси країни. Але, все одно, коли ведуть мову про інтереси, то це інтереси Ук-ра-ї-ни! І це вже значний поступ уперед, - розповів УНІАН професор Оксфордського університету Ніл МакФарлейн. – Сьогодні Янукович віддзеркалює інтереси України, і мене не дивує, що він наполягає на Європі».

Експерти не беруться визначати, коли саме у думках і реальних діях Януковича відбувся поворот в бік Євросоюзу: можливо, у Варшаві, під час другого саміту «Східного партнерства» в 2011 році, а, можливо, президент і еліта зрозуміли, що, на які б поступки вони не йшли Росії, того Москві буде замало. І найбільшою, найбажанішою поступкою Кремлю буде просто повна здача незалежності України. «Ще три роки тому зовнішньполітичний курс держави був повернутий на Схід. В Україні, фактично, будували другу російську державу», - сказав нещодавно журналістам у Брюсселі заступник голови ВО «Свобода» Юрій Сиротюк.

Поворот в бік Євросоюзу міг відбутися у Варшаві, під час другого саміту «Східного партнерства» в 2011 році

«Зараз же президент декларує зрозумілі, прийнятні для українців європейські цінності. Янукович і український народ – попутники в русі до Європи... Ненадійні, хиткі, але попутники», - додав народний депутат.

Пасифікатор Сходу України

Попутником простих українців в євроінтеграційних сподіваннях став і вітчизняний бізнес. Більш того — бізнес саме зі Сходу України. Так, Ринат Ахметов, брати Клюєви, Борис Колесников та інші мільярдери вже давно зробили вибір на користь Європи: чи своїми діловими інтересами, чи коштами в західних банках і оффшорах, чи нерухомістю в Європі, тощо. І хоча лише незначна частка мешканців того ж Донбасу були в країнах ЄС, сильних антиєвропейських настроїв сьогодні там також немає. Є прагнення до добросусідських відносин з Росією, але ЄС-фобії не спостерігається.

Нинішня ситуація на Сході України має кардинальну відмінність від ситуації за часів президентства Віктора Ющенка – тоді його особиста непопулярність в регіоні підривала довіру до його проєвропейських заяв. До того ж, на той час  мова йшла радше про членство в НАТО і намагання здобути План дій щодо членства (ПДЧ) в Альянсі. А сьогодні – це не НАТО, а Євросоюз. Та ще й за свого президента...

«Можливо, мешканці сходу України і не проти Євросоюзу, а, можливо, просто цілковито довіряють голові держави. Вірять, що все, що говорить президент, є правильним. Там ловлять кожне його слово, - пояснює в коментарі УНІАН експерт Центру європейської політики в Брюсселі Аманда Пол. - Добре, що схід спокійний, бо на додаток до тієї невизначеності, яка є в ЄС, до тієї істерії, яка є в Росії щодо України, – якраз і потрібен спокій».

На її думку, добре, що голова держави заспокоює схід країни, коли саме він - «своя людина» - говорить про ЄС. В той же час, Аманда Пол закликає не перебільшувати цей спокій.

Ситуація може змінитися за двох причин. По-перше, коли (в разі підписання Угоди про асоціацію) запрацює Зона вільної торгівлі з ЄС, до якої, можливо, ще не всі встигли приготуватися. По-друге, в разі, якщо Росія піде на жорсткі економічні кроки проти України, як помсту за Вільнюс.

Слід також зазначити, що в контексті «пасифікації» багато хто згадує відому зустріч українського керманича з парламентською фракцією Партії регіонів цієї осені у «Зоряному» в Києві. «Чи є тут хтось, хто виступає проти євроінтеграції?», - запитав президент.

В залі настала тиша, яку ніхто не наважився порушити...

З`їзд ПР в кінотеатрі ”Зоряний”, фото прес-служби ПР

До того ж, всім запам’яталось недавнє позбавлення мандата одеського нардепа Ігоря Маркова – затятого опонента руху України до Європи.

Щирість євроінтеграційних намірів

Однак, чи є нинішній український президент європейцем в душі? На це питання експерти і політики не дають однозначної відповіді. На думку колишнього міністра закордонних справ України, а нині — народного депутата від опозиції Бориса Тарасюка, четвертий президент «не був, не є, і ніколи не буде проєвропейським політиком, тому що його особисті і життєві цінності не співпадають з цінностями, на яких базується Європейський Союз». «Я не вірю в те, що підписання Угоди про асоціацію змінить ставлення президента до ЄС, до європейських цінностей, до питань демократії, до цінностей всередині України. Я в це не вірю! Тому я вважаю, що не цей президент буде щиро виконувати Угоду про асоціацію, а вже новий, обраний у 2015-му році», - зауважив він в коментарі УНІАН у Брюсселі.

В той же час, європейські експерти менш категоричні. «Важко сказати, що означає «проєвропейськість»... Чи Британія, скажімо, є проєвропейською? - запитує Аманда Пол.  - Думаю, що, не дивлячись на всі недоліки, президент України є достатньо мудрим, щоб зрозуміти: європейська інтеграція є найкращим шляхом до модернізації та демократизації не лише задля зміцнення економіки. Тут все пов'язано».

Деякі експерти бачать у Януковича розуміння того, що європейська інтеграція є найкращим шляхом, фото president.gov.ua

На думку ж оглядача видання EUObserver Ендрю Реттмана, український президент не є затятим європейцем, однак його декларації щодо руху України в Європу – щирі. «Він, як на мене, виглядає людиною, яка є мудрою від природи, яка розуміє, що вступ до Митного Союзу чи, у майбутньому, до Євразійського Союзу, вдарить по ньому самому. Однак так само він думає, що і інтеграція до ЄС не дає гарантій безпеки. Він хоче певної незалежності в цьому плані. І, навіть, може десь бути зацікавленим у збереженні теперішнього статусу-кво», - говорить експерт.

Саме тому гострота нинішнього моменту якраз і полягає в тому, що незадовго до вільнюського саміту «Східного партнерства» досі немає певності: чи буде підписано Угоду про асоціацію. В розв'язанні цього питання багато чого залежить від президента України особисто. Чи натисне він на депутатів у Верховній Раді, щоб парламентарі ухвалили потрібні для інтеграції з ЄС закони? Чи, в останню хвилину, візьме відповідальність на себе і закриє «проблему Тимошенко» без втручання парламенту? Чи встоїть перед тиском або залицяннями з боку Росії?

«Зараз дуже багато залежить особисто від президента України. Але я переконаний в тому, що він схиляється до підписання Угоди з Європейським Союзом. Україна — європейська країна. І в своїй переважній більшості українці хочуть вступу до Євросоюзу у майбутньому, - сказав УНІАНу колишній польський прем'єр, а нині євродепутат Єжи Бузек. - В мене є надія, що президент України розуміє історичність моменту».

Європейська сім'я для України і її президента

До речі, за якимось дивним збігом обставин, Вільнюс, як місце можливого підписання Угоди про асоціацію України з ЄС, резонує і в особистій родинній історії президента Віктора Януковича. Хоча він – людина зі Сходу України, однак, має польське коріння з білоруського села Януки. До того ж, по лінії однієї з бабусь, його предки – саме з Вільна (Вільнюса), і також мали походження з дрібної польської шляхти. Тому у Вільнюсі до Європи повертається не лише Україна, а й особисто її четвертий президент.

«Якщо Віктор Янукович підпише і почне втілювати Угоду про асоціацію – це буде найбільшим досягненням його президентства. Другим досягненням може стати демократичний характер виборів 2015-го року», - вважає Ендрю Реттман.

На його думку, здобуття Україною незалежності було найбільшим здобутком України за пару сотень років. А Угода про асоціацію – стратегічний довгостроковий вибір на користь європейської моделі – стане другим ключовим моментом після здобуття незалежності. «Тому четвертий президент України має вибір: або бути частиною цього надзвичайно важливого процесу, або просто піти в маргінес і нічим не запам'ятатися в Історії», - говорить експерт.

Ростислав Хотин, Брюссель

УНІАН в Google News