Як Партія регіонів «скуштувала» президентського батога

В парламенті України, на зміну кулуарним домовленостям і базарній торгівлі, в бій пішла важка артилерія – фракцію Партії регіонів проти ночі відвідав Президент.

Причиною майже нічного візиту президента до парламенту став так званий закон про амністію, який дозволив би звільнити з казематів активістів громадянського спротиву. Депутати вовтузилися з законами про амністію цілий день. То спікер Володимир Рибак розповідав, що все домовлено, позиції узгоджені і через 10 хвилин можна голосувати, залишилось лише розтиражувати матеріали. То, вже після перерви, говорив, що нічого не готово і узгоджених законопроектів немає. Так минала година за годиною. Однак депутати не розходитись, а опозиція не давала голові Верховної Ради перенести голосування на наступний день.

Володимир Рибак

А, поки спікер тягнув час, до парламенту прибув Віктор Янукович. Не викликав депутатів на Банкову, а сам прийшов до Верховної Ради, куди раніше його було не «затягнути».

Бунт на «регіоналівському» кораблі

Парламентські старожили були вражені такою «демократичністю», а в деяких «регіоналів» сивини додалося. Очевидці кажуть, що тон розмови був майже на рівні крику. Судячи зі слів деяких регіоналів після зустрічі, одним із аргументів щодо необхідності голосування за конкретний проект закону були натяки на можливий розпуск парламенту.

Очевидці розповіли, що тон Януковича був майже на рівні крику

Дивно, що у фракції, в якій є багато юристів, ніхто навіть не натякнув, що підстав для похорону цієї Ради, на даний час, немає. Звичайно, ці юристи прекрасно знають: якщо дуже хочеться, то в нашій країні закон – як дишло.

Слід також звернути увагу, що ця «буря» в середовищі регіоналів не стільки стосується закону про амністію, скільки, також, і можливого ухвалення іншого документу, який би передбачав побудову в Україні парламентсько-президентської республіки. Регіонали подейкують, що саме тому відбулися «розбірки». Адже частина фракції – називають від 40 до 70 депутатів – готові були давати за це свої голоси.

Якщо б таке голосування вчора відбулося, то вийшло б, що Конституційний суд, відмінюючи конституційну реформу 2004 року, яка значно звужувала повноваження голови держави, старався даремно.

Регіоналів переконували не йти у "вільне плавання"

Група підтримки президента – Андрій Клюєв, Олена Лукаш, Андрій Портнов – сприяли переконанню тих, хто надто серйозно сприйняв рішення фракції щодо вільного голосування – кожен на свій розсуд, як було анонсовано – щодо законопроекту про амністію. Кажуть, що деяким бізнесменам досить прозоро натякали, що станеться з їх бізнесом, у разі, якщо пустяться у вільне плавання. В результаті за пропонований владою закон про амністію проголосувало 232 народних депутата.

В Партії регіонів «дозрівають» ренегати

Втім, фракція Партії регіонів все-таки недодала голосів. «За» документ, якого в сесійній залі ніхто не бачив, проголосували 189 депутатів-регіоналів з 204-х. Цікавий факт – дехто з тих, хто в таблиці поіменного голосування на сайті парламенту відмічений як «не голосував», сьогодні заперечують свою «принциповість». Серед таких, наприклад, Ганна Герман, яка стверджує, що сумлінно натискала кнопку «за». Мабуть, це ще одне підтвердження серйозності розмови з президентом…

Герман запевнила, що сумлінно голосувала "за"

Звичайно, одних тільки голосів депутатів Партії регіонів було б недостатньо для прийняття закону. Тому «група підтримки» з КПУ не підвела і дала за документ всі 32 голоси. Крім того, на сторону провладної більшості стали 11 позафракційних депутатів, зокрема, троє новообраних 15 грудня в трьох з п’яти проблемних округів – Руслан Бадаєв, Михайло Поплавський, Микола Круглов. Долучились до голосування «за» і колишні опозиціонери, які, або пройшли до Верховної Ради по списку партії «Батьківщина»,  або отримали мандати в округах під її прапорами – Василь Кравчук, Володимир Купчак, Олег Табалов, Андрій Табалов, Вячеслав Кутовий. Ну і, звичайно, голосували Володимир Рибак, Ігор Калєтнік та Ігор Рибаков.

Один з опозиційних проектів готові були підтримати близько 50-ти депутатів-регіоналів

В свою чергу, фракції «Батьківщина», «УДАР» і «Свобода» не дали жодного голосу. Опозиція виступала категорично проти ухвалення даного законопроекту. Вони запропонували свої варіанти документу, згідно з якими ніяких умов для того, щоб амністія відбулася, не передбачалось. Слід зазначити, що один з опозиційних проектів готові були підтримати близько 50-ти депутатів-регіоналів. І, схоже, саме це стало каталізатором для президента, який був змушений приїхати в Раду щоб, так би мовити, придушити бунт на «регіоналівському» кораблі, який і так вже має чимало пробоїн.

Нюанси законотворчості по-українськи

Після «теплої» зустрічі з президентом, у регіоналів швидко знайшлися голоси для підтримки законопроекту представника президента у Верховній Раді Юрія Мірошніченка. Документу, який дехто з юристів вже влучно охрестив законом заручників (дехто називає цей документ «піратським»): коли одних людей випускають на волю лише за виконання певних умов іншими людьми.

Закон «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» був прийнятий традиційно для резонансних законопроектів – без обговорення, одразу в першому читанні і в цілому як закон.

Здавалося б – нічого дивного для українського парламентаризму. Однак щодо цього закону і розвитку сюжету навколо нього, автори детективного жанру мали б умитися сльозами від заздрощів. І ось чому. Депутати підтримали законопроект, якого не було на сайті Верховної Ради, тому, змісту документу парламентарі не знали.

Оригінальність ситуації ще й в тому, що змісту не знав і автор закону – регіонал Юрій Мірошніченко. У всякому разі, дуже не хочеться вірити, що він збрехав журналістам, коли говорив, що умовою для застосування амністії є лише звільнення будівель органів влади та самоврядування, а про звільнення жодних доріг, в тому числі, вулиці Грушевського, мова не йде.

Протестувальник на Майдані Незалежності / Фото : REUTERS

Тим часом в тексті, який був опублікований лише  за кілька годин після голосування, тобто, десь о другій годині ночі, чітко зазначені умови, при яких закон почне діяти. Йдеться про те, що мають бути звільнені всі зайняті в місті Києві та інших населених пунктах України під час акцій протесту будівлі і приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до своїх робочих місць мають отримати допуск особи, які там працюють. Крім того, мітингувальники повинні зняти інші перешкоди для належного функціонування зазначених об’єктів. І, звичайно, для звільнення активістів, необхідне «розблокування транспортних комунікацій на вулиці Грушевського у місті Києві учасниками масових акцій протесту; розблокування інших вулиць, площ, провулків, бульварів тощо у місті Києві й інших населених пунктах України, крім тих, на яких відбуваються мирні акції протесту».

Далі ще «веселіше». Зазвичай, введення в дію законів в Україні відбувається різними способами: з дня опублікування, або з наступного дня після опублікування. Також закон може вступити в силу з конкретно визначеної дати, або у зв’язку з подією, яка повинна неминуче відбутись. Проте цей «історичний» закон «набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, однак вводиться в дію з дня, наступного за днем публікації на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України повідомлення генерального прокурора України про фактичне звільнення всіх зайнятих під час акцій протесту будівель чи приміщень органів державної влади та органів місцевого самоврядування та розблокування вулиць».

Крім того, така публікація з’явиться, якщо «відповідні звільнення і розблокування були вчинені учасниками масових акцій протесту не пізніш, як через п'ятнадцять днів з дня, наступного за днем набрання чинності цим законом», бо інакше закон втрачає чинність. Нагадаємо, цей закон стосується  учасників масових акціях протесту, починаючи з 27 грудня 2013 року до дня набрання ним чинності.

Діалог без перемог

Назвати такі дії влади налаштованістю на діалог з опозицією та учасниками акцій громадянської непокори є великим перебільшенням. В опозиції вважають, що ухвалений закон є «немудрим рішенням». Мовляв, замість того, щоб понизити градус у суспільстві, температура протистоянь, навпаки, підвищуватиметься. Крім того, лідери Майдану вже заявили, що цей закон не виконуватимуть.

Лідери Майдану заявили, що не виконуватимуть закон

Тим часом, відміну «законів 16 січня» Верховна Рада проголосувала у вівторок, наразі їх вже підписав спікер, тепер залишається чекати президентського підпису – а голова держави саме офіційно перебуває на лікарняному, що може завадити голові держави поставити на видповідних законах свій автограф. У цій ситуації деякі депутати з фракції Партії регіонів навіть не соромляться відкрито шантажувати опозицію. Мовляв, відміни цих законів не відбудеться, якщо представники парламентської меншості поводитимуться не так, як треба.

Рішеннями на позачерговій сесії парламенту аж ніяк не наближено вирішення кризи в Україні. Бо не можна серйозно сприймати як поступки спочатку ухвалення «диких» законів 16 січня, а потім нібито їх відміну. Не можна вважати компромісом відставку уряду: вона була б вчасна в грудні 2013 року. Тому, вірогідність наростання протистояння знову зростає. Нажаль.

Надія Пришляк

УНІАН в Google News