Від чого залежить ціна російського газу?

Що таке європейська формула ціни на газ...  Україна не може залежати від примх Росії... Наші “низькі ціни” – не подарунок Росії, а наслідок дешевого транзиту по Україні... Вибачайте, але ще раз про “сектор газу”...

Що таке європейська формула ціни на газ...  Україна не може залежати від примх Росії... Наші “низькі ціни” – не подарунок Росії, а наслідок дешевого транзиту по Україні... Вибачайте, але ще раз про “сектор газу”...

Розмістивши в засобах масової інформації кілька публікацій, присвячених “секторові газу”,

я планував трохи перепочити від газової теми. (Дивіться коментарі в “Українській правді” – перший, другий, третій.) Але велика кількість коментарів – як з боку дописувачів, так і з боку тих, з ким я цими днями спілкувався у приватних розмовах, – змушує мене ще раз повернутись до цієї теми, надавши деякі додаткові роз’яснення та доповнення до того, про що я вже писав.

Що таке європейська формула ціни на газ

Отже, почнемо з, так званої, європейської формули ціни на газ. Загально відомо, що як такої ринкової ціни на газ в Європі не існує, бо вільного європейського ринку газу немає. Не існує в Європі і однієї загально прийнятої формули, згідно з якою визначається ціна на газ для оптових покупців. Реальні ціни на газ і формули, за якими вони визначаються, є закритою комерційною інформацією.

Водночас відомі два підходи, що застосовуються в Європі при визначені цін на газ.

Один з них полягає у пов`язуванні газових цін з ціною кошика альтернативних енергоносіїв у кожній конкретній країні – вугілля, мазуту, нафти. Тобто, оскільки газ головним чином використовується для виробництва теплової та електричної енергії, є можливість встановити співвідношення газу до інших видів енергоресурсів, котрі можуть бути використанні для цих самих цілей. Ці альтернативні види енергоносіїв мають ринкову ціну (тобто вони є біржовими товарами й вільно продаються та купуються на ринку), тож з’являється можливість визначити опосередковано й ціну газу.

Інша формула визначення ціни на газ, що використовується в довгострокових контрактах на поставку газу, полягає у прив’язці її до ціни «кошика нафтопродуктів» на біржі в Роттердамі з часовим лагом у дев’ять місяців. Вибір саме Роттердамської біржі, пов’язаний з тим, що це місто є найбільшим нафтоналивним портом, центром нафтопереробки й місцем, де сконцентровано спотову  торгівля (продаж з негайним відвантаженням) нафтопродуктів у Європі. Після укладання на торгівельному майданчику угоди можуть негайно виконуватись в порту, де енергоносії чекають перевалювання й доставки до великих споживачів у Німеччині, Нідерландах, Франції, Бельгії та Швейцарії. За різними оцінками, на Роттердамській біржі укладаються і потім виконуються контракти більш як на 200 млн. тон нафтопродуктів на рік. Ключовими нафтопродуктами, що входять до цього «кошика», є сира нафта марки Brent (до якої прив’язано ринкову ціну на російські суміші Urals і Siberian Light), газойль та мазут.

При визначенні ціни на газ покупців не цікавить, скільки коштувати продавцеві доставка його до кордону, де перебуває покупець. Це проблема продавця. Тобто в разі підвищення тарифів на транспортування газу по території України, наприклад, Газпром не зможе вимагати на цих підставах підвищення цін на газ для європейських покупців.

Газпром має декілька варіантів реагування на таке підвищення тарифів з боку України.

Один з них полягає у спробах транспортувати газ магістральними газопроводами, що проходять через території інших країн. Але з ряду обставин (брак достатніх альтернативних можливостей, а  також надзвичайно важливих для Росії газосховищ, які є на Заході України), цей варіант може бути використаний досить обмежено.

Ще один варіант полягає в підвищені цін для України в розмірі, що покриває зростання тарифів на транспортування газу.

Третій варіант – просто шантаж: шляхом погроз взагалі відмовитися продавати газ Україні.

На користь України, у тому числі в очах представників єврокомісій, може грати те, що встановлення тарифів на транспортування газу планується здійснювати в повній відповідності до методик, визначених на основі положень Договору до Енергетичної хартії.

Україна не може залежати від примх Росії

Я писав у ЗМІ про те, що Україна має наполягати на прямій закупівлі газу в Газпрому, а не середньоазійського. І головним аргументом для України, і для європейців, має бути те, що Росія не ратифікувала Енергетичну хартію. Україна не може залежати від примх Росії, наприклад, що стосуються відстані транзиту газу по території Росії. А відповідно до офіційно розповсюдженої інформації ця відстань, якою транспортуватиметься середньоазійській газ до України, істотно “коливається” – від 1875 км до 2500 км. Таким чином, може суттєво змінюватися вартість такого транзиту. Ураховуючи, що система магістральних газопроводів на територіях Казахстану і Росії дуже розгалужена, теоретично можна встановити такий шлях його транспортування, що він буде навіть не 2,5 тис. км., а всі 3 тис. км.

Тим більше, що насправді ніякого транспортування середньоазійського газу Газпром не робив і робить не збирається.

А зараз я хотів би трохи “попустити” оптимістів і сказати про ті проблеми, з якими скоріше за все зіштовхнуться українські представники в переговорах з росіянами, навіть якщо припустити готовність Газпрому постачати Україні газ свого видобутку, а не “середньоазійській”.

По-перше, в Україні відсутня система біржового котирування нафти, нафтопродуктів та вугілля. Тому під час переговорів з Газпромом українські представники не матимуть можливості посилатися на внутрішні ринкові ціни кошика альтернативних енергоносіїв. Таким чином ми не зможемо використати цей варіант для визначення ринкової цін на газ для України.

Що ж до іншої європейської формули визначення цін на газ, згідно з якою ми орієнтуватимемося на ціну «кошика нафтопродуктів» в Роттердамі та віднімати від неї ціну транзиту газу по Україні, – то з цим уже може категорично не погодитися Газпром. Їхня логіка полягатиме в тому, що якщо ми такі розумні й виходимо з європейської формули визначення газових і тарифів на його транзитне транспортування, то маємо виходити й із того, що транспортного складника в європейській формулі визначення цін немає. Це вже питання більших чи менших витрат продавця газу. Тобто Газпром зможе, спираючись на ті ж таки норми Енергетичної хартії, вимагати від України розраховуватися за газ відповідно до європейської формули визначення ціни без будь-яких посилань на більш коротке транспортне плече постачання газу в Україну.

Вираховуючи те, якою мірою встановлення європейської формули ціноутворення на газ і тарифів на його транзитне транспортування по Україні призводитиме до позитивного чи від’ємного торговельного сальдо для нашої держави, – багато хто посилається на розрахунки, наведені в статті Юрія Вітренка – колишнього головного радника голови правління НАК "Нафтогаз України" – "Економічне обґрунтування розрахунку ставки транзиту газу та вартості імпортного газу". Відповідно до цих розрахунків у 2008 році ціна на газ має становити 350 дол. США, а транспортування на 100 км тисячі кубометрів газу – 9,32 дол.

Водночас ці розрахунки потребують більш обережного аналізу. Юрій Вітренко виходить з того, що ми можемо вимагати від Газпрому продавати нам газ на умовах цін, установлених за європейською формулою за мінусом витрат на транзит по території України. Вище я вже вказував, що Газпром з цим скоріш за все не погодиться, і матиме для цього серйозні аргументи. Також слід відзначити, що у своїх розрахунках пан Вітренко вказує середню відстань транспортування газу по Україні 1090 км, але деякі інші фахівці вказують іншу цифру, а саме 860 км. Ця різниця досить суттєво впливатиме на доходи України від транспортування газу. Окрім того, пан Вітренко припускає, що Росія надалі транспортуватиме по території України 115 млрд. куб. газу. Але насправді у 2007 році Росія прокачала через нашу країну 112 млрд. куб. газу, і в разі підвищення транспортних тарифів до 9,32 дол., гарантовано скорочуватиме транзит надалі.

Отже, при переході на європейську формулу цін на газ розрахунок торговельного сальдо для України, пов’язаного з купівлею та транзитним транспортуванням газу, буде більш песимістичним, ніж указує пан Вітренко.

Наші “низькі ціни” на газ – не подарунок Росії, а наслідок заниження транзитних тарифів

Так, якщо Україна й надалі закуповуватиме 55 млрд. куб. і їй прийдеться платити 350 дол. США за тисячу кубів газу, то загальні витрати становитимуть 19,25 млрд. дол. При цьому доходи України від транспортування газу дорівнюватимуть, навіть при середній відстані транспортування в 1090 км і оптимістичних розрахунках прокачування 115 млрд. куб. газу, – лише 11,683 млрд. дол. Тобто сальдо буде від’ємним і становитиме 7,567 млрд. дол., а не позитивним, як вважає пан Вітренко, виходячи зі своїх розрахунків.

Проте воно не буде принципово гіршим ніж за цінових умов – 180 дол. та транспортному тарифі – 1,7 дол., тобто ні про які подарунки Україні з боку Росії, мова не йде. Наші низькі ціни на газ є результатом занижених тарифів на транзит.

Додатковою підставою для песимізму може бути те, що реальні надходження від транзиту газу протягом 2008 – 2009 років будуть суттєво меншими, ніж указані в наведених вище розрахунках. Справа в тому, що у 2004 році була проведена оплата заборгованості 1250 млн. доларів (досить сумнівної щодо реального розміру) за несплачений російський газ, отриманий у 1997–2000 роках. Це було здійснено шляхом авансової оплати Газпромом "Нафтогазу України" транзиту 27 млрд. кубів газу протягом 2005–2009 років, з подальшим погашенням за рахунок коштів боргу.

Але все ж таки навіть при таких песимістичних оцінках я залишаюсь палким прихильником переходу до європейської формули визначення цін на газ і тарифів на його транзитне транспортування, а також прямих газових відносин з Газпромом. Тільки в такому разі ми зможемо зламати умови, котрі породжують корупцію та масове розкрадання в цій сфері та почати реально займатись енергозбереженням і скороченням споживання газу.

Борис Кушнірук, економіст

УНІАН в Google News