Вибори Президента у Вірменії: країна нагадує Україну напередодні Помаранчевої революції

В Україні і інших країнах повинні зрозуміти, що не можна ставити на одну демократію в південно-кавказькому регіоні. Грузія матиме не сусіда з проросійською орієнтацією, а серйозного партнера...

19 лютого у Вірменії пройдуть вибори Президента. За пост глави держави боротимуться дев`ять кандидатів. Разом з діючим главою уряду Сержем Саркісяном на президентське крісло претендують декілька серйозних політиків. Головну конкуренцію кандидатові від влади може скласти перший Президент Вірменії Левон Тер-Петросян, який привів країну до незалежності у 1990 році.

На думку іноземних спостерігачів, у Вірменії створені всі умови для прозорості і демократичності виборів. Серед позитивних оцінок ПАРЄ - істотне реформування правової бази, яка регулює виборчий процес. В той же час представники моніторингової комісії стурбовані тим, що населення республіки сумнівається в чесності виборів.

В інтерв`ю УНІАН вірменський політолог Степан Григорян - прихильник опозиційного кандидата Левона Тер-Петросяна - висловлює свою точку зору на президентські перегони.

Довідка. Степан Григорян - у минулому депутат Верховної Ради Республіки Вірменія, Надзвичайний Посланник і Повноважний Міністр Республіки Вірменія в Російській Федерації, повноважний представник Вірменії в Організації договору про колективну безпеку СНД. Нині -  голова правління Аналітичного центру з питань глобалізації і регіональної співпраці.

Пане Григорян, у чому особливості виборчої кампанії у Вірменії?

Степан Григорян

Зараз якісно нова ситуація... У боротьбу вступив перший Президент Вірменії Левон Тер-Петросян. Він був дійсно демократичним лідером країни кінця 80-х - початку 90-х років, має величезний політичний досвід, володіє чималим міжнародним авторитетом.

З`явилася серйозна альтернатива діючій владі Вірменії. До цього багато виборів у Вірменії зводилися до елементарного підкупу виборців. Наприклад, вірменські парламентські вибори 12 травня 2007 року минулого року ознаменувалися таким масштабом підкупу виборців, що навіть вірменські спостерігачі, які багато чого бачили, були вражені. Поразка опозиції на парламентських виборах багато в чому була зумовлена її розрізненістю і відсутністю харизматичної і значущої фігури.

Але у виборах беруть участь багато опозиційних кандидатів...

З дев`яти офіційно зареєстрованих кандидатів на пост президента Вірменії, окрім Тер-Петросяна, багато хто позиціонує себе як опозиційних діячів. Серед них дійсно є такі - як, наприклад, лідер партії «Орінац Єркир» Артур Багдасарян. Чого не можу сказати про більшість інших кандидатів.

Є і підставні персони, головна функція яких - критикувати Левона Тер-Петросяна. На жаль, підставних кандидатів на цих виборах багато.

Сьогодні головна боротьба розгортається між двома кандидатами - діючим прем`єр-міністром Сержем Саркісяном і Левоном Тер-Петросяном. Ще двоє кандидатів - Артур Багдасарян і лідер партії «Дашнакцутюн» Ваан Ованесян - також мають свій електоральний ресурс. Решта кандидатів не є самостійними фігурами і не зможе претендувати на помітну роль у політиці.

Чому, на Вашу думку, виборам у Вірменії в світі приділяється менше уваги, ніж, скажімо, в сусідній Грузії?

У листопаді минулого року в Тбілісі був жорстоко розігнаний мітинг опозиції, незалежні ЗМІ Грузії зазнали тиску, з`явилися ознаки відходу від демократичних принципів. Я є прихильником Революції троянд в Грузії, ставлюся з великою симпатією до президента Михайла Саакашвілі. Ніхто не зможе заперечувати, що після революції в Грузії було дуже багато що зроблено, і в цьому величезна заслуга Президента Грузії.

Проте листопадові події 2007 року в Тбілісі показали, що наші демократії ще дуже крихкі, влада припускається серйозних помилок, поки що не вибудовується стабільна і життєздатна політична система. Було помітно, що під час акцій протесту опозиції в Тбілісі, влада просто не знала як поводитися. Замість того, щоб почати діалог, вона загаялася, а коли отямилася, ситуація вийшла з-під контролю, і вона не знайшла нічого кращого, ніж піти на жорстокий розгін мітингувальників. Тому в Україні, Азербайджані, Туреччині, Європі і США повинні зрозуміти, що не можна робити ставку лише на одну країну і одну демократію в південно-кавказькому регіоні і лише на один комунікаційний ланцюг - це дуже небезпечно.

Листопадові події в Грузії показали, що рух у напрямку демократії в наших країнах може досить несподівано і легко давати збій.

Тому треба виключно уважно поставитися до президентських виборів у Вірменії. Вважаю, що прихід Тер-Петросяна до влади у Вірменії буде ознаменований активним рухом до демократичних норм і принципів, встановленням вірмено-турецького діалогу, вирішенням карабахського питання на компромісній основі. Важливо і те, що в турецькій і азербайджанській політичних елітах він має достатньо високий рівень довіри.

Звичайно, не можна чекати швидких вирішень багатьох проблем, але позитивна динаміка буде помітна дуже швидко. Почнеться реальна регіональна співпраця, у якій Вірменія не буде ізгоєм або форпостом Росії, а країною, яка буде готова до регіональної інтеграції, буде готова до компромісів у вирішенні конфліктів. Тоді Грузія матиме поряд з собою країну не з однонаправленою проросійською орієнтацією, а серйозного сусіда і партнера.

Тому, як уявляється, Грузія, Україна, Азербайджан, Туреччина, Європа і США мають бути прямо зацікавлені в тому, щоб у Вірменії відбулися демократичні зміни.

Як Європа, Україна можуть допомогти в проведенні чесних виборів у Вірменії?

Мене часто запрошують до Європи для участі в роботі великих міжнародних форумів. Проте дивує те, що в європейських країнах до ситуації у Вірменії, зокрема до електоральних процесів, немає великого інтересу. Вони погано уявляють, що у нас відбувається насправді.

Мені здається, що європейські країни, Грузія і Україна повинні бути зацікавлені в розвитку демократичних процесів у Вірменії, а для цього необхідно взяти активну участь у спостереженні за президентськими виборами.

Тобто великий інтерес до виборів з боку міжнародних організацій, європейських і сусідніх країн вселить віру населення у можливість проведення чесних виборів.

На жаль, у Вірменії, вибори частіше проходять з серйозними порушеннями, а не дуже принципова позиція Ради Європи і ОБСЄ по відношенню до цих явищ дискредитує європейські цінності в очах громадян країни. Так, на парламентських виборах у Вірменії 12 травня 2007 року наглядова місія ОБСЄ, зафіксувавши велику кількість порушень, в цілому оцінила вибори як такі, що відповідають демократичним принципам і нормам.

Як Ви оцінюєте шанси опозиції на перемогу?

Сьогодні у Вірменії реально виник шанс стати на рейки демократичного розвитку. Мобілізація навколо Тер-Петросяна буде довготривалою, і незалежно від результатів виборів процес зміни влади у Вірменії вже почався. Протистояти цьому практично безглуздо. І якщо влада Вірменії все ж таки проведе нормальні вибори, в країні виникне нормальна конкурентна багатопартійна система, де будуть два яскраво виражених полюси.

Але, на жаль, керівництво поки не проявляє мудрості і йде на всілякі хитрощі, аби лише зберегти владу. А це вже може мати наслідки, тому що у Вірменії склалася важка соціальна ситуація, є колосальна диспропорція в доходах між бідними і багатими. Коли говорять про те, що у Вірменії спостерігається економічне зростання, то часто не звертають уваги на те, що це зростання монополістичного капіталу, від чого напруга в суспільстві лише посилюється.

Чи чекаєте Ви яких-небудь сюрпризів під час виборів?

Перші дні виборчої кампанії показали, що рейтинг кандидата від опозиції дійсно росте, і в даний час саме він лідирує в передвиборчих перегонах.

Сьогодні ситуація така, що навіть у тих районах Вірменії, де дуже складно зібрати мітинг, а місцева влада знаходиться під жорстким контролем центру, Тер-Петросян збирає рекордну кількість людей...

Вже зараз очевидно, що під час виборчої кампанії домінуватимуть дві фігури - діючий прем`єр-міністр Серж Саркісян і перший Президент Вірменії Левон Тер-Петросян.

Ще на початку січня можна було припустити, що влада, включивши в гру адміністративний, фінансовий і інформаційний ресурси, зможе забезпечити своєму кандидатові 53-55% голосів. Але стає все більш очевидним, що без другого туру не обійтися. Виборча кампанія показала, що Саркісян не є харизматичним лідером, а виграти вибори в першому турі лише за рахунок адміністративного і фінансового ресурсів, дуже непросто.

Тому можна з високою ймовірністю припустити, що у Вірменії відбудеться другий тур виборів. Звичайно, влада розглядає й інші сценарії, але з сьогоднішньою активністю виборців владі буде дуже складно задіяти зручний для них сценарій. Адже можна очікувати масштабного незадоволення з боку рядових виборців.

Цікаво, що перший проміжний звіт спостерігачів ОБСЄ виявився досить несприятливим для влади Вірменії. Спостерігачі однозначно відзначають, що левова частка часу в телеефірі відводиться прем`єр-міністрові Сержу Саркісяну. Так, у доповіді ОБСЄ сказано: «Кількість часу, відведеного панові Саркісяну на приватних телеканалах «H2», «Кентрон», «Шант» і «Вірменія-ТБ», навіть зважаючи на виконання ним посадових обов`язків, перевищила ліміти того, що відповідає рамкам здорового глузду». І далі: «На відміну від виключно позитивного або нейтрального освітлення діяльності Сержа Саркісяна, Левон Тер-Петросян регулярно зображався в негативному світлі».

Пане Григорян, чи можливе протистояння опозиції і влади, масові акції протесту?

Протистояння дійсно реальне в тому випадку, якщо відсоток голосів, відданих за Тер-Петросяна, буде в реальності великим, а влада, однак, спробує, сфальсифікувати результати голосування.

Непрямим доказом цьому є те, що влада Вірменії вже відмовилася від нанесення фарби на пальці виборців, які проголосували (що було зроблено на виборах у Грузії). Це говорить про те, що вони не впевнені в результатах голосування і можливо зроблять ставку на фальсифікації, використання адміністративного ресурсу і т.д. У цій ситуації багато що залежатиме від ступеня незадоволення народу діями влади.

Сьогодні події розвиваються так, що незадоволення народу росте, наростає внутрішня напруга в суспільстві. Можливе протистояння, і фальсифікації на виборах можуть вилитися в жорсткі зіткнення. Тобто неправильні дії влади можуть стати детонатором для вибуху внутрішньополітичної ситуації в країні. Сьогоднішня ситуація у Вірменії вже починає бути схожою на ситуацію в Україні напередодні Помаранчевої революції.

Розмовляв Іраклій Чіхладзе, Єреван