Сергій Тарута: президент Ітери почув від мене, що він начебто хоче зайняти місце газового посередника

Чутки про “іншого” посередника, якого хоче поставити Тимошенко, – піар-хід її опонентів... Коли я був піонером, то ходив допомагати бабусям, а тепер маю більші можливості... Бліц-інтерв’ю

Чутки про “іншого” посередника, якого хоче поставити Тимошенко, – піар-хід її опонентів... Вона сама у своїх виступах про це не казала... Коли я був піонером, то ходив допомагати бабусям, а тепер маю більші можливості... Бліц-інтерв’ю з головою ради директорів корпорації «Індустріальний союз Донбасу» (ІСД) Сергієм Тарутою.

Розмовляли ми в Москві під час Російсько-українського форму, організованого громадською організацією “Український форум”.

Якими Ви бачите шляхи розв’язання газової проблеми? Прем’єр Юлія Тимошенко хоче усунути нинішніх посередників у постачанні газу в Україну, проте дехто стверджує, що натомість може з’явитися «Ітера» чи люди наближені до ІСД…

Гадаю, чутки про “іншого” посередника – це піар-хід опонентів Юлії Тимошенко, з якими вона сьогодні бореться, кого вона витісняє. Не було жодної заяви, аби хтось із посередників хотів зайняти місце “РосУкрЕнерго” чи “УкрГаз-Енерго”.

Я зустрічався в Туркменистані з Ігорем Макаровим (президентом групи компаній «Ітера». – Авт.), і такого бажання він не висловлював, немає ніякої домовленості… Він взагалі це вперше почув від мене. У нього є бажання продавати власний газ в Україну напряму, без будь-яких посередників, але це інша історія... Він продає сьогодні газ у Грузію, Прибалтику, Німеччину як власник.

Усе це тільки міфи, які вдало використовують опоненти Тимошенко.

Звичайно, зв’язки мають бути прямі! Що може бути ефективнішим за прямі зв’язки?!

І взагалі, хто сказав, що вона хоче поставити свого посередника? Вона це сама озвучувала? Я жодного разу не чув про це ні у виступах Юлії Володимирівни, ні в приватних розмовах із нею.

Кажуть, що Ви під час виборів зробили ставку на Юлію Тимошенко...

Ну, хто це таке каже? (Сміється. – Авт.). Це в пресі так кажуть, можливо, спеціально хтось таку інформацію запускає...

Але Ваш бізнес пожвавішав після її приходу до влади?

Нам живеться, на жаль, однаково – що за попереднього уряду, що за сьогоднішнього. Інша справа, що в нас є надія – ця влада буде більш професіональна і багато системних питань для розвитку ринкової економіки України, які досі не розглядалися, активно вирішуватимуться.

А щодо моїх симпатій, то вони поширюються на віх, хто думає про Україну, хто реально за неї вболіває і має ефективну команду.

На жаль, можемо відзначити, що в сьогоднішньому уряді є як професіонали, так і люди, котрі не розуміються на тих галузях, якими керують. Таке можливе в тих країнах, де вироблена довгострокова державна політика з розвитку цих галузей. Тоді неважливо, хто сідає в крісло міністра, бо він є носієм давно сформованої концепції. На жаль, у нас цього немає, і ми дуже залежимо від якості міністра.

Тому про сьогоднішню владу я можу сказати таке: там є і позитив, і негатив.

А Юлія Володимирівна на своєму місці? вона професіонал, на Вашу думку?

Що таке професіонал?! Вона – політик, передусім. Якщо її підтримує велика кількість виборців країни, то вона, безумовно, на своєму місці. А якщо говорити про якість її як прем’єр-міністра, то про це ще зарано судити.

Вам як ідеологу українського бізнесу не чужі гасла Юлії Володимирівни про реприватизацію?

До речі, я не чув, що сьогодні в неї є мета щодо тотальної реприватизації. Знову ж таки сьогодні її опоненти намагаються зробити певну політику навколо цього питання.

Щодо тих підприємств, які вона вважає приватизованими несправедливо, безумовно, вона має плани. Є підприємства, які прихватизувалися, а не приватизувалися…

Напевне, у цьому є певний сенс – аби все-таки ці підприємства були прозоро приватизовані.

Яка має бути процедура? Через суд, через закони...

Говорити про реприватизацію, гадаю, не потрібно, а говорити про справедливість щодо деяких підприємств, напевне, можливо.

Уявіть собі, що вас вигнали з квартири, а потім кажуть: «Чого ви хочете? Уже час минув, мешканці там добре влаштувалися. Ви живете на вулиці? То й живіть собі там. Чого ви вимагаєте? Для чого турбувати нових мешканців?» Це, на вашу думку, буде справедливо?

Ні, звичайно...

От бачите! Спрацьовує почуття справедливості – з одного боку, а з другого – є інтереси держави, продиктовані такими діями. Я розумію, що не потрібно опускатися до дрібниць. Але загалом потрібно переглянути, наскільки все було прозоро.

У зв’язку з виплатами заощаджень з Ощадбанку експерти прогнозують інфляцію…

На мою думку, виплата вкладів у тисячу гривень та інфляція не мають між собою нічого спільного. Це не така велика сума грошей, яка може зруйнувати ринок.

А намагання прив’язати інфляцію до виплат Ви вважаєте маніпуляціями Банкової?

Я не скажу, що це маніпуляції тільки опонентів Юлії Володимирівни з Банкової, бо їх насправді багато. Це в тому числі й опозиція, яка бореться за своє політичне майбутнє, за перетягування електорату на свій бік.

А що взагалі, на Вашу думку, відбувається між Банковою та урядом?

(Сміється. – Авт.). Я, знаєте, в Україні рідко буваю, зазвичай раз на тиждень.

Що стосується бізнесу, я можу щось коментувати, а щодо Банкової та уряду… Я не можу давати об’єктивну оцінку. Безумовно, мені як громадянину це небайдуже і я регулярно читаю пресу. Мені боляче, що сьогодні є такі протиріччя. Я вважаю, що політики просто повинні домовитися між собою на благо України, бо, знову ж таки, ми втрачаємо можливості жити краще, щасливіше і бути багатшими. І це найстрашніше!

Чи вірите в тривалість демократичної коаліції в парламенті?

Я вірю в тривалість демократичних цінностей... Ось у це я вірю. Я переконаний, що врешті-решт добро переможе зло, і це неминуче.

Ви сказали, що рідко буваєте в Україні. А де решту часу проводите?

У тому числі й тут (у Москві. – Авт.). На сьогодні в мене дуже багато переговорів за межами України у зв’язку з великим бізнесом, крім того, робота з банками, активна робота з партнерами... Тому, наприклад, останній місяць я практично не був в Україні.

Як Ви вживаєтеся з Рінатом Ахметовим на одній території?..

Ну, що таке територія?! Наші будинки в різних містах. А бізнес уже давно структурувався: у нього одні підприємства, у мене інші.

Так, ми конкуренти з точки зору продукції, яку випускаємо. Але багато що нас об’єднує з позицій політики держави щодо чорної металургії… У нас тут єдина позиція, у тому числі й тої дурнуватої тарифної політики, яку проводить залізниця і яку зараз Міністерство транспорту змінює.

Тобто з точки зору роботи наших підприємств, у нас багато спільного, з точки зору продукції, сигменту, ми є конкурентами.

А зустрічаємося ми рідко, переважно на якихось заходах, тому що в нього вже давно своя орбіта, у мене своя. Тож ми спокійно живемо, не відчуваємо жодного дискомфорту щодо один до одного.

Ахметов почав активно займатися благодійністю, наскільки мені відомо, Ви теж, але, на відміну від власника СКМ, Ви це не дуже афішуєте. Чому?

Благодійність у мене йде по життю завжди. Єдине, що я про це ніколи не кажу, бо розумію: це потрібно просто робити – якщо ти маєш можливість.

Коли я був піонером, то ходив допомагати бабусям, а тепер маю більші можливості… У нас дуже багато програм щодо добродійності, яким уже по 7–10 років, і, як на мене, ми надаємо дуже велику допомогу... А стараємося не афішувати це, бо вважаємо, що це просто наш святий обов’язок: багатий має допомагати бідному, сильний – слабшому, молодий – старому.

Ми з Вами зараз на круглому столі щодо поліпшення українсько-російських відносин, але, крім якихось загальних фраз, я тут нічого не почула…

Важливо, що такий діалог відбувається. Безумовно, цей процес не такий швидкий, і неможливо на цьому форумі щось змінити. Треба зміцнювати громадянське суспільство, виробляти спільну позицію не політиків, а представників громадськості, котрих поважають як в українському суспільстві, так і в російському.

Я вважаю досить важливим те, що голова громадської організації “Український форм” Володимир Семиноженко організував такий захід і зробив важливий крок у налагодженні українсько-російських відносин.

Ви є чи найбільшим колекціонером трипільської старовини. А де Ви добуваєте трипільські цінності – переважно з методами “чорної” археології?

На жаль чи на радість, в Україні багато екземплярів ходить по руках... Тому в нас проводиться антикварний ринок раз на місяць, на цьому ринку дуже багато різних предметів...

Сьогодні навколо нього ходить багато легенд, мовляв, це чорна археологія, і вона заохочується. І головним моїм завданням було те, щоб усі експонати, які ми виявляємо, залишалися в Україні.

Їхнє походження мені особисто не завжди невідоме… Більшість експонатів ще розкопана в радянські часи, адже за короткий час неможливо зібрати такий пласт тих предметів, який ми сьогодні бачимо на ринку й у колекціях. Більша частина їх потрапила в Україну з різних сімейних колекцій. Люди самі пропонують нам предмети Трипільської культури.

За моєї підтримки створено музей Трипільської культури, аби ці надбання були відкриті будь-якому українцеві.

Тобто речі, здобуті чорним шляхом, Ви тепер легалізуєте?

Сьогодні ніхто не може сказати щось певне про походження цих предметів. Я, чесно кажучи, не вірю в тезу «чорна археологія», бо те, що було зібрано за останні п’ять років, – набагато більше, ніж те, що знаходиться в Національному музеї, де сто років держава, експедиції цілеспрямовано збирали трипільські експонати.

Історія предметів Трипілля різна...

Я бачила, Ви хрестилися. Ви віруюча людина?

Так, звичайно.

Розмовляла Оксана Климончук

УНІАН в Google News