"Очікувати агресивних дій РФ проти країн ЄС варто не за 5-10 років, а у найближчі 2-3", - експерт-міжнародник Анатолій Пінчук

Голова правління Інституту безпеки Східної Європи Анатолій Пінчук розповів УНІАН про те, коли РФ може розширити свою агресію на країни ЄС, та чи готова Європа до такої ескалації.

Переглянути відео-версію інтерв’ю можна за посиланням.

Пане Анатолію, на тлі обговорення різноманітних "мирних планів", європейці все ж продовжують готуватись до можливої війни з Росією. Але з України здається, що РФ вже давно масштабувала свою агресію, принаймні, на країни Східної Європи. Ви поділяєте таку думку?

Що стосується реалізації достатньо агресивної політики проти країн Європи - з елементами інформаційних війн і навіть прямих диверсій, то Росія таку політику, фактично, неоголошену війну, веде вже давно. Приміром, нещодавно була інформація про виявлення Польщею двох громадян України, які співпрацювали саме з російськими спецслужбами щодо підпалу торгівельного центру в Варшаві. Крім того, із тих джерел, які надає польська розвідка, ця ж група була причетна до підпалу магазину ІКЕА у Вільнюсі.

Були також спроби диверсій у Польщі у місцях, пов’язаних з передачею Україні військово-технічної допомоги… Ну, тобто, можна такі приклади наводити дуже довго. Але це – лише одна складова.

І яка друга?

Друга складова - це активне намагання Росії втручатись у внутрішню політику європейських країн, впливати на неї, підтримуючи в різний спосіб тих політиків чи політичні сили, які є більш прийнятними для росіян. Сили, які можуть бути або безпосередніми, або опосередкованими агентами впливу РФ у відповідних країнах (і мова не лише про Словаччину та Угорщину, де якраз такі сили перебувають у владі).

Третій момент стосується вже безпосередньої можливості якихось військових дій. І можна сказати, що Росія до них реально готується: нарощує свої військові угрупування на своїх північно-західних кордонах та в Білорусі. Це свідчить, що росіяни можуть вдатися до якихось дій. Не обов’язково прямої ескалації, але до якихось провокацій, які можуть бути достатньо агресивними.

Відбувається промацування політичної позиції країн НАТО. Приміром, ситуацію з фактичною атакою російських БПЛА на Польщу треба розглядати саме в цьому контексті. Це були дії, спрямовані на вивчення можливої реакції Польщі та НАТО. І вони були сплановані так, щоб побачити реакцію, але не спровокувати жорстку відповідь.

Робота росіян з агентами впливу в Європі, диверсії, якісь окремі провокації також підкріплюються інформаційною складовою. Чи розуміють в Європі, що війна відбувається і в такому вимірі, та чи працюють для зменшення цієї загрози?

Вони почали це розуміти і вживають певних заходів. Але потрібно брати до уваги, що достатньо довгий період Європа перебувала в такому собі розслабленому стані. Власне, пряма військова агресія Росії проти України стала певним збудником для того, щоб Європа "прокинулась". Приміром, з моменту початку повномасштабного вторгнення лише в Німеччині було виявлено декілька сотень російських агентів.

Тобто, європейці починають протидіяти, але їх спроможності, спроможності їхніх спецслужб зараз, на жаль, є доволі малими. Вони мають перебудувати методологію своєї діяльності і це поступово роблять. Але в даному випадку ступінь підготовки російських спецслужб, розвитку російської агентури, резидентури, російських мереж в Європі, на жаль, є кращою за європейську. В Європі просто ще не здатні до якоїсь ефективної протидії, але зміни відбуваються.

У питаннях кібербезпеки теж?

Я не маю такої інформації, але сподіваюся, що європейці мали би запозичувати цей досвід у інших. Приміром, допомагати європейським партнерам з точки зору проробки можливих рішень щодо протидії може й Україна. За час повномасштабного вторгнення (та й до цього) на різні українські системи й об’єкти було на порядок більше кібератак, ніж на європейські.

У сфері кібербезпеки розвинуті й Сполучені Штати, які стикалися з певними атаками, зокрема спровокованими російськими та китайськими службами. Тобто, вони просунуті в темі протидії такому виду загроз.

В заявах європейців простежується думка, що ймовірна ескалація з боку Росії можлива десь ближче до 2030-го. Наскільки реалістичні такі очікування?

Терміни і строки, які називаються, розраховані на підставі тих програм та рішень, які схвалюються Євросоюзом. Зараз ЄС дійсно багато ресурсів виділяє на підвищення бойового потенціалу армії своїх членів, збільшення виробництва озброєнь тощо. Тобто, Європа готується, але дійсно є "підводні камені".

По-перше, європейці недостатньо перебудовуються з точки зору кращого розуміння теперішнього характеру війни і ведення бойових дій. Вони вивчають досвід нашої війни. Але через певну бюрократизацію, на жаль, притаманну ЄС, зміни в концепції забезпечення військової безпеки відбуваються повільніше, ніж треба було.

По-друге, хоча ситуація в Росії має тенденцію до погіршення, ця тенденція дуже повільна. І я не поділяю оптимізму тих, хто говорить, що Росії, умовно, залишився ще рік, і її економіка впаде. Цього не буде.

РФ, на жаль, краще мобілізувала свою економіку, ніж Україна, тому може триматись ще довго. Водночас, те, що Європа зараз намагається швидко підняти свою обороноздатність, не є сприятливим для Росії. Тому лаг часу, в який РФ вигідніше щось зробити проти ЄС, доволі короткий. Тобто, логічніше очікувати агресивних дій не за 5-10 років, а у найближчі 2-3, максимум, 4 роки.

В цьому сенсі не варто очікувати і швидкого миру в Україні?

Я не маю сподівань, що війна в нас може завершитись протягом півроку, року, чи навіть півтора року. Попри спроби підготовки якихось угод, які вже кілька днів обговорюються, маємо розуміти, що всі вони не враховують однієї базової установки. Для Росії війна – це не мета, а засіб. Засіб реалізації агресивної зовнішньої політики, спрямованої на збільшення впливу РФ у світі. І в залежності від того, як росіяни розглядатимуть, досягли вони цієї своєї мети, чи не досягли, вони і будуть діяти.

На мій погляд, доки Росію не підведуть (якщо взагалі підведуть) до дуже соціально-економічної кризи, до тих пір змін агресивної політики з її боку очікувати не варто.

Тетяна Урбанська

УНІАН в Google News