Вадим Денисенко: У Раді зосередились на боротьбі з тютюнопалінням, а от алкоголізму чи лудоманії воліють не помічати

Законопроекти, що мають на меті обмежити куріння, зарегулювати питання реклами та зовнішнього вигляду сигарет, є одними з найбільш популярних ініціатив. Депутати попереднього скликання зареєстрували понад 90 актів такого спрямування, чинні нардепи – вже майже два десятки. Водночас законотворці не зважають на пов’язані з ними негативні наслідки як для здоров’я українців, так і для економіки країни. Виконавчий директор Українського інституту майбутнього Вадимом Денисенком розповів УНІАН про дослідження "Україна без сигаретного диму. Чи допоможе законопроект №4358 боротися з тютюнопалінням".

Народні депутати дуже активні у питаннях боротьби із курінням, однак лише одиничні законопроекти у підсумку отримують схвалення профільного комітету парламенту. З чим пов’язана така "увага" до цієї залежності і чому така низька ефективність цієї діяльності? 

Тут є об’єктивні та суб’єктивні фактори. З одного боку, востаннє серйозні зміни, що стосувалися "тютюнового регулювання", в Україні ухвалювалися у 2012 році. За цей час у світі стали набагато жорсткіше ставитися до тютюнопаління. Крім того, ми приєдналися до Угоди про Асоціацію з ЄС і взяли на себе низку зобов’язань щодо імплементації європейського законодавства, зокрема щодо контролю над тютюном. 

З іншого боку, замість того, аби просто запровадити в Україні європейські вимоги, різні групи впливу намагаються прочитати їх по-своєму, додаючи якісь пункти і водночас ігноруючи окремі норми міжнародного законодавства. Обидва ці вектори у підсумку призводять до "білого шуму", появи неякісного "законодавчого спаму" без економічного обґрунтування, оцінки регуляторного впливу, без синхронізації з іншими законами і міжнародними нормами. Деякі навіть суперечать Конституції чи унеможливлюють роботу тютюнової галузі взагалі. 

"Профільна" Директива 2014/40/ЄС з’явилась ще у 2014 році. Під час роботи над дослідженням ми проаналізували законодавчі ініціативи щодо зменшення шкоди від тютюну з 2015 року. Жоден з цих документів не був ухвалений, деякі відхилені ще на початковому етапі – на розгляді профільного комітету, інші не набрали необхідної кількості голосів у Верховній Раді. 

У фокусі вашого дослідження опинився законопроект 4358 щодо зменшення шкідливого впливу тютюну, ухвалений сьогодні в Раді. Яка його особливість?

У першій редакції цей документ був далеким від вимог Директиви. Попри те, що його активно лобіювали громадські організації, це був доволі сирий законопроект. Зокрема, у частині роботи тютюнового бізнесу. До речі, одним із великих ризиків ініціатив, спрямованих на боротьбу з курінням, є саме спокуса позбутися тютюнового бізнесу. Водночас у цьому випадку за дужками залишаються і питання податкових надходжень, і питання робочих місць, і питання контрабанди та контрафакту. 

Спершу законопроект 4358 забороняв все, що можна, і навіть трохи більше. До прикладу, продаж сигарет особам до 21 року. Річ у тім, що в Україні людина з 18 років набуває повної цивільної дієздатності, тож нелогічно, що вона, до прикладу, може служити в армії, але не може купити сигарети. 

До честі профільного комітету, вони змогли якісно попрацювати над текстом законопроекту 4358, тож до другого читання з нього прибрали найбільш суперечливі норми, наприклад, щодо форми і зовнішнього вигляду упаковки та розміщення сигарет на полицях магазинів. Наслідки таких обмежень могли б бути негативними з погляду на потенційне зростання тіньового тютюнового ринку. У нас і так цього року рекордні показники "тіні", а запровадження "універсальної упаковки" могло б ще більше спростити життя контрабандистам і контрафактникам. При цьому дослідження показують, що від вигляду пачки кількість курців та їхні звички суттєво не змінюються. 

До другого читання законопроект 4358 максимально наблизили до Директиви ЄС. Хоча, на жаль, у ньому немає нічого про боротьбу з нелегальним ринком тютюну, існування якого завдає значної шкоди і здоров’ю нації, і економіці. А це – теж наші зобов’язання відповідно до Угоди про Асоціацію. 

Чому цю тему замовчують? 

Мені важко відповісти на це запитання. Я б його переадресував парламентарям: ви хочете отримувати більше надходжень в бюджет і мати легальний бізнес, чи труїти своїх громадян контрафактом? За останніми даними, кожен п’ятий курець купує сигарети невідомого походження та сумнівної якості. Такого рекордного зростання не було б, якщо була б політична воля з цим явищем боротися. 

Чому в законопроектах з’являлися норми, що виходять за межі вимог Директиви ЄС? Українських курців якось по-особливому слід переконувати відмовитись від шкідливої звички?

Тут швидше річ не у курцях, а в ініціаторах розробки таких законопроектів. Часто виглядало так, що зниження рівня куріння було лише маскуванням для норм, що мали на меті зарегулювати легальний бізнес. Тобто, до прикладу, суперечливі норми не впливають на рівень куріння, але унеможливлюють існування тютюнового бізнесу як такого. Такі підходи перетинаються із вимогами низки громадських організацій, які відкрито лобіюють жорстке регулювання діяльності тютюнових компаній. Судячи з того, якою активною була адвокаційна та інформаційна кампанія щодо ухвалення "антитютюнових" законів, вимоги, що виходять за межі прописаних в Директиві рекомендацій, могли бути їхньою ініціативою. До слова, громадські організації були причетні і до низки попередніх законопроектів щодо боротьби з курінням, які не пройшли в парламенті. 

Міжнародний досвід говорить, що до роботи із такими темами повинні залучатися всі учасники процесу та аналітичні центри. Слід зробити розрахунки, як ті чи інші заходи вплинуть на бюджет, на економіку, і головне – чи призведуть вони до зменшення кількості тютюнозалежних громадян. А коли розробка "антитютюнового" законопроекту є одним із КРІ для отримання гранту, то у результаті маємо новий "законодавчий спам". 

Вадим Денисенко / фото Космач Олександр, УНІАН

У висновках до вашого дослідження йдеться про те, що боротьба із курінням – це фактично вибірковий підхід до питання здоров’я нації. Чому так відбувається? 

Вочевидь, тут можна говорити про те, що завдяки активному фінансуванню антитютюнових кампаній з боку міжнародних грантодавців ця тема домінує в інформаційному полі. При цьому тіньовий ринок продовжує залишатись в тіні. А, наприклад, на такі залежності, як алкоголізм чи лудоманія, або ж проблеми споживання шкідливої їжі, депутати звертають куди менше уваги. Можливо, через те, що на боротьбу з цими залежностями (поки що) не виділяються багатомільйонні гранти. 

Але нумо говорити відверто: вільний продаж алкоголю і повсюдна реклама грального бізнесу – не менша проблема для здоров’я громадян, аніж тютюнопаління. УІМ проводив дослідження, в ході якого з’ясувалось, що у кожного п’ятого українця в оточенні є люди з алкогольною залежністю. Чомусь не звучать ініціативи стандартизувати розмір і вигляд пляшки горілки, заборонити її викладку на полицях супермаркетів, або заборонити повністю рекламу гральних автоматів чи казино. При тому, що низка країн – і ми на це вказуємо у своєму дослідженні – уже активно впроваджують заборони і регулювання цих секторів, обмежуючи рекламу, продаж неповнолітнім тощо. 

Боротись із залежностями, безсумнівно, потрібно. Але профільний комітет мав би комплексно підходити до цих питань, не обмежуючись виключно тиском на одну галузь. Бо це може мати негативні репутаційні, економічні та соціальні наслідки для країни. Ми в Українському інституті майбутнього готові аналітично підтримувати законодавчу роботу в цих напрямках. 

Іван Бойко

УНІАН в Google News