ЗАХИСТИТИ НЕ МОЖНА ПОРУШУВАТИ АБО ПРО ПРАВА ДЕПОРТОВАНИХ В УКРАЇНІ

В Крим повернулося 260 тис. татар, ще близько 150 тис. хочуть повернутися… В Україні фактично відсутні закони, які б створювали умови для повернення депортованих…

Масове повернення до Криму незаконно депортованих осіб татарської національності почалося наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років. Держава усіляко підтримувала цей процес. У 1991 році в незалежній Україні навіть були ухвалені закони «Про реабілітацію жертв політичних репресій» і «Про реабілітацію репресованих народів».

Проте, до сьогодні в Україні фактично відсутні норми, які б на рівні Закону створювали необхідні умови для повернення, облаштування, соціальної адаптації та інтеграції осіб, депортованих за національною ознакою.

Забезпечення заходів, пов’язаних з поверненням, облаштуванням та відновленням прав осіб, що були незаконно депортовані через належність до певної національності, залишається однією з найскладніших проблем для української держави.

З одного боку, на сьогоднішній день у зазначеній сфері, окрім нормативно-правових актів колишнього СРСР, діє постанова Верховної Ради України “Про ратифікацію Угоди з питань, пов’язаних з поновленням прав депортованих осіб, національних меншин і народів”, а також деякі міждержавні договори. Крім цього, окремі питання відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою вирішуються актами Кабінету Міністрів України.

Проте саме законодавчого врегулювання потребують проблеми встановлення державних гарантій, закріплення принципів державної політики щодо забезпечення прав осіб, що були депортовані з території, яка на сьогодні входить до складу України, визначення статусу депортованої особи як такого, та безліч інших питань, пов’язаних із повернення осіб, що були злочинне виселені з місць свого постійного проживання та переселені в інші регіони колишнього СРСР.

Як не важко зрозуміти, держава не поспішає з цим питанням.

Двадцять років потому…

20 травня 2009 року Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Верховної Ради рекомендував парламенту направити на доопрацювання законопроект "Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою".

Законопроектом начебто пропонується встановити порядок визначення та позбавлення статусу осіб, депортованих за національною ознакою, засади і принципи державної політики, повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері відновлення їхніх прав.

Проте фактично документ не містить навіть фінансово-економічного обґрунтування!

Звісно, виникають обґрунтовані сумніви, що автори законодавчої ініціативи серйозно розраховують на схвалення їх законотворчих зусиль.

Під час обговорення члени Комітету висловили окремі зауваження до законопроекту. Зокрема, зазначалося, що проект у запропонованій редакції не вирішує проблем депортованих, а також не визначає чітких зобов´язуючих норм щодо засобів, форм, обсягів, порядку відновлення їхніх прав.

Крім того, наголошували народні депутати, законопроект не передбачає процедури повернення чи компенсації втраченого майна, відшкодування за порушення прав і свобод депортованих.

Висловлювалися також зауваження щодо звуженого визначення статусу депортованих осіб, механізму забезпечення відновлення їхніх прав.

Зауваження до законопроекту мають також Міністерство фінансів України, яке вважає, що питання облаштування депортованих осіб та членів їх сімей, їх адаптації та інтеграції в українське суспільство вже врегульовано чинним законодавством. Мають зауваження до окремих термінів та формулювань проекту Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство закордонних справ. Крім того, Радою міністрів Автономної Республіки Крим висловлені зауваження щодо: встановлення додаткових привілеїв або обмежень, окремих термінів, нормопроектувальної техніки, повноважень Кабінету Міністрів України.

Цікаво й інше. Свого часу проект цього закону разом із пояснювальною запискою було розміщено на офіційному Інтернет-сайті Державного комітету України у справах національностей та релігій - з метою громадського обговорення. Проте жодних зауважень і пропозицій від громадськості… не надходило!

Хроніка-2009

Тим часом, з нагоди Дня пам`яті жертв депортації, який відзначається в автономії з 1993 року, в Криму пройшли масові жалобні заходи.

Як відомо, 18 травня 2009 року минуло 65 років з дня насильницького переселення кримських татар з території Криму. Тоді близько 190 тисяч осіб були депортовані до Узбекистану, Казахстану, Марійської АРСР та на Урал. Окрім кримських татар з Криму також були виселені представники інших народів: в 1941 році – кримські німці; у 1944 році – вірмени, болгари і греки.

Увечері, 17 травня 2009 року, кримськотатарська молодь запалила в центрі Сімферополя близько 5 тисяч свічок. Акція «Запали вогник у своєму серці» проводиться в місті третій рік поспіль. Цього року захід розширив географію: свічки горіли в Саках і Києві.

18 травня у центрі Сімферополя пройшов традиційний всекримський траурний мітинг. За даними міліції, в акції взяли участь до 15 тисяч осіб, за даними меджлісу – 25 тисяч.

Учасники акції заявили, що українська держава за роки незалежності «не прийняла жодного законодавчого акту, спрямованого на відновлення політичних, економічних, соціальних і культурних прав кримськотатарського народу». Вони вважають, що це «є причиною збереження фактичного нерівноправ`я і дискримінації кримських татар».

–  Ми вимагаємо ухвалення закону про відновлення прав депортованих, створення системи освіти рідною мовою, відновлення історичної топоніміки тощо, – заявив під час одного мітингу голова меджлісу Мустафа Джемілєв.

У цьому контексті варто нагадати, що на сьогодні населення Криму становить більш як 1,9 млн. осіб. З них понад 260 тисяч – кримські татари. І ще близько 150 тисяч татар хочуть повернутися на півострів.

Проблема, як то кажуть, не очевидна лише сліпому.

УНІАН в Google News