ЗАБОРОНА НА ЗНЯТТЯ ДЕПОЗИТІВ: НАЦБАНК ЗАПЛУТАВСЯ ЧИ ЗАГРАВСЯ?!

…відповідь Мін‘юсту викликає відчуття, що Нацбанк або знущається над громадянами, або керівника цієї установи уже замало відправити просто на відпочинок за віковими показниками. Перед тим він має щонайменше юридично відповісти за свої дії…

Історія з начебто скасуванням мораторію на дострокове зняття депозитів переходить не лише межі здорового глузду. І, цілком можливо, виллється зрештою в юридичну відповідальність керівництва НБУ.

Трохи передісторії. Як відомо, мораторій на дострокове розірвання договорів за депозитними вкладами було введено постановою НБУ №319 від 13 жовтня 2008 року. За два місяці, у грудні, цей документ було скасовано постановою №413, у якій банки зобов`язувалися забезпечити позитивну динаміку зростання депозитів з метою недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками.

Іншим пунктом цієї ж постанови, для тих, хто «не в‘їхав» у пункт 2 постанови №413, Нацбанк пригрозив «заходами» з боку дирекції банківського регулювання і нагляду НБУ. 

Як наслідок, банки, киваючи в бік  Національного банку та його незаконної з усіх боків постанови №413, перестали повертати гроші, покладені на депозити.

Два тижні тому. Заборону знято

І ось, півроку потому, десь в районі 12 травня 2009 року Національний банк України майже урочисто відмінив норми своєї ж грудневої постанови, які де-факто встановлювали мораторій на дострокову видачу депозитів.

Принаймні, про це йшлося в постанові НБУ №282 від 12 травня 2009 року (текст якої має в своєму розпорядженні УНІАН). Постанова мала набрати чинності з дня її підписання - з 12 травня ц.р.

Зокрема, Нацбанк відмінив пункт 2 постанови №413, в якому зазначалося, що банки мають вживати всіх необхідних заходів для забезпечення позитивної динаміки зростання депозитів з метою недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками.

У документі зазначається, що метою таких дій є «закріплення окремих позитивних тенденцій, що намітилися у відновленні довіри вкладників до банківської системи».

Також скасовано пункт 5 постанови №413, яким передбачалося, що дирекція банківського регулювання і нагляду НБУ повинна встановити контроль за виконанням банками вимог пункту 2 цієї постанови, і, у разі потреби, має вжити заходів до банків-порушників.

Півтора тижні тому. Стельмах все заперечує…

Проте, вже 15 травня, голова Національного банку України Володимир Стельмах заявив, що відміна мораторію на дострокове розірвання депозитних договорів можлива лише після завершення процесу рекапіталізації.

При цьому він спростував інформацію про те, що 12 травня 2009 року було підписано постанову про відміну мораторію.

«12 числа я нічого не підписував», – сказав В.Стельмах.

У принципі, заяви глави НБУ нікого не здивували. Вкладники, що кинулися отримувати свої кровно зароблені гроші, отримали натомість під ніс добре відому комбінацію з трьох пальців.

Скандали навколо постанови НБУ №413 тривали.

Мін‘юст: мораторій, якого не було, скасовано

Абсурдність ситуації, що з жовтня минулого року триває у країні, потребувала роз‘яснення третьої сторони.

З метою з‘ясувати, то чи існує в природі постанові НБУ №282 від 12 травня 2009 року, якою начебто скасовується мораторій на зняття депозитів, кореспондент УНІАН звернувся до Міністерства юстиції. Відповідь міністерства викликала відчуття, що Національний банк або знущається над громадянами, або керівника цієї установи уже замало відправити просто на відпочинок за віковими показниками. Перед тим як відпочити, голова НБУ має щонайменше юридично відповісти за свої дії, які на сьогодні уже вилилися в десятки людських трагедій – від спроб самоспалення до відчайдушних вчинків з метою повернути гроші з депозитів.

У своїй відповіді Міністерство юстиції стверджує:

12 травня 2009 року Національний банк України дійсно видав постанову № 282 «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 04.12.2008 р. № 413 «Про окремі питання діяльності банків».

Даною постановою скасовано пункти  горезвісної постанови №413, які призвели до мораторію на зняття депозитів у всій банківській системі країни.

А тепер увага.

Разом з тим, Міністерство юстиції наголошує, що ані постанова НБУ №319 від 13 жовтня 2008 року , ані постанова №413 не  були зареєстровані у Міністерстві юстиції. При цьому, відповідно до статті 56 Закону України «Про Національний банк України» нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов`язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України.

Отже, півроку постанови Нацбанку застосовувалися незаконно!

Більше того, Міністерство юстиції стверджує, що вищевказаними постановами не запроваджувався мораторій ні на дострокове повернення коштів, розміщених на депозитних вкладах, ні на повернення строкових вкладів!

І останнє. Виявляється, єдине право, яке Закон України «Про банки і банківську діяльність» надає Національному банку - це право запроваджувати мораторій на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації. Робиться це з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, але на строк не більше шести місяців. А тимчасові адміністрації, терміном на 1 рік, станом на 26 травня 2009 року були призначені Національним банком України лише у 15-ти банках!

То що ж відбувається в країні з поверненням громадянам грошей, покладених на депозити? Що відбувається в Національному банку України з його божевільно-кримінальною нормотворчістю та заявами? Хто нарешті захистить права громадян та покладе край безчинствам банківської системи на чолі з НБУ?!

УНІАН в Google News