ЗАКОН ЩОДО ЗАХИСТУ МАЙНОВИХ ПРАВ: ЧИ ВАРТО В АБСУРДІ ШУКАТИ ПОРЯТУНОК?

Закон  “Про захист майнових прав громадян у період виходу економіки України зі стану фінансової кризи”, скоріш за все, так і залишить на папері. Адже решту законодавства ще ніхто не скасовував.

21 травня Верховна Рада України ухвалила закон “Про захист майнових прав громадян у період виходу економіки України зі стану фінансової кризи”. У разі, якщо документ буде підписаний Президентом, він набуде чинності з моменту опублікування.

Згідно із законом, на період виходу економіки України зі стану фінансової кризи вводиться мораторій на набуття заставодержателем чи іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет застави чи іпотеки в разі, якщо предметом застави чи іпотеки є житлова нерухомість в якій постійно проживають громадяни.

Не встигли висохнути чорнила на новоспеченому законі, як експерти в один голос заволали про абсурдність законодавчої ініціативи.

Закон, якщо виходити з преамбули, спрямовано на забезпечення конституційних прав громадян на власне житло та надання їм у цьому соціального захисту.

Але чи здогадувалися народні депутати, що у банках в обороті знаходиться в середньому лише 20% власних коштів, усе інше – це запозичені кошти (депозити), які власне і видаються у якості кредитів. А як же конституційне право громадян на непорушність права власності, в тому числі на власні кошти, покладені в банки на депозити?

А як же договори іпотек, більшість з яких передбачало, що іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання іпотекодержателем основного зобов‘язання, повністю або частково?

А що робити тому випадку, коли іпотекодержатель вже надіслав вимогу іпотекодавцю про усунення порушень та дав для цього строк? Після спливу строку, чи можливо тепер зупинити провадження?

Питань безліч – як концептуальних, так і суто процесуальних.

Втім, попереджають юристи, рано засмучуватися тим, хто вбачає у новому законі порушення всіх можливих правових засад. І рано радіють ті, хто побачив у законодавчому акті свій порятунок від проблем, пов‘язаних із житловою нерухомістю, купленою в кредит.

Одна з основних причин, чому закон  “Про захист майнових прав громадян у період виходу економіки України зі стану фінансової кризи”, скоріш за все, так і залишить на папері, це решта українського законодавства у вказаній сфері, яке ще ніхто не скасовував.

Отже, що говорить закон про підстави виселення з житла?

Правові підстави виселення з жилого приміщення

Виселення являє собою не що інше, як примусове вилучення житлової площі і розглядається як крайній захід, що підлягає застосуванню тільки у випадках і в порядку, що прямо передбачені законом.

Для захисту житлових прав, а також запобіганню виселення з житлового приміщення без надання іншого житла, що в свою чергу породжує бездомність, особа має знати ряд випадків, коли таке виселення не допускається.

Житлове законодавство встановлює три види виселення: з наданням іншого благоустроєного житлового приміщення; з наданням іншого житлового приміщення; без надання житлового приміщення.

Відповідно до частини третьої статті 47 Конституції України позбавити громадянина житла можна лише на підставі закону за рішенням суду. Відповідно до статті 109 Житлового кодексу УРСР (далі - Кодекс) виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Жиле приміщення, що надається виселюваному, повинно бути зазначено в рішенні суду або постанові прокурора.

Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов’язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132 2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки.

Виселення з наданням іншого благоустроєного житлового приміщення

Розглянемо випадки, коли виселення допускається з наданням іншого благоустроєного житлового приміщення.

Статтею 110 Кодексу встановлено, що громадяни виселяються з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо:

будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню;

будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом;

будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий.

Також з наданням іншого благоустроєного житлового приміщення виселяються офіцери, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби Збройних України і прирівняні до них особи, звільнені з дійсної військової служби у відставку або в запас, а також особи, які проживають разом з ними. У тому ж порядку підлягають виселенню з військових містечок інші особи, які втратили зв’язок із Збройними Силами України.

Крім того, у разі ліквідації дитячого будинку сімейного типу батьки-вихователі повинні звільнити надане їм жиле приміщення, а в разі відмови - підлягають виселенню з наданням їм іншого благоустроєного жилого приміщення.

Законом можуть бути передбачені й інші випадки виселення з наданням іншого благоустроєного житлового приміщення.

Якщо будинок, в якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню у зв’язку з вилученням земельної ділянки для державних або громадських потреб, громадянам, виселюваним з цього будинку, інше благоустроєне жиле приміщення надається виконавчим комітетом місцевої ради, а у випадках, коли земельна ділянка відводиться державній, кооперативній або іншій громадській організації, - цією організацією. У разі знесення жилих будинків, що є в приватній власності громадян, у зв’язку з вилученням земельних ділянок для державних або громадських потреб зазначеним громадянам, членам їх сімей, а також іншим громадянам, які постійно проживають у цих будинках, надаються за встановленими нормами квартири в будинках державного або громадського житлового фонду.

Слід наголосити, що при знесенні житлових будинків, що належать громадянам на праві приватної власності, особи, які проживають у цих будинках за договором найму, виселяються без надання їм іншого житлового приміщення.

Виселення з будинку, що загрожує обвалом, пов’язане з необхідністю вжиття невідкладних заходів з відселенням з метою безпеки громадян, які проживають у таких приміщеннях.

Висновок про технічний стан житлового будинку залежно від відомчої приналежності, складається спеціально створеною виконавчим комітетом ради, у віданні якої знаходиться житловий будинок, комісією з числа відповідних спеціалістів. Висновок комісії про загрозу обвалом житлового будинку затверджується виконавчим комітетом ради незалежно від того, в чиїй приналежності знаходиться будинок одночасно з наданням для осіб, які підлягають виселенню, іншого благоустроєного житлового приміщення.

Інше благоустроєне жиле приміщення залежно від належності будинку надається виконавчим комітетом місцевої ради чи державною, кооперативною або іншою громадською організацією, а в разі неможливості надання жилого приміщення цією організацією - виконавчим комітетом місцевої ради.

Виселення з житлового будинку, що підлягає переобладнанню у нежитловий. Переведення придатних для проживання житлових будинків і житлових приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду в нежитлові, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням виконавчого комітету обласної, міської ради (статті 7, 8 Кодексу).

Правовою підставою для розірвання договору найму і виселення наймача з зайнятого ним приміщення є зміна цільового використання будинку, який у зв’язку з переведенням в нежитловий виключається зі складу житлового фонду.

Склад осіб, які мають право на забезпечення житлом і порядок такого забезпечення визначається як і при виселенні у зв’язку зі знесенням будинку.

Виселення із житлових приміщень у військових містечках. Підставою для розірвання договору найму і виселення із житлових приміщень у військових містечках є факт припинення військової служби у зв’язку зі звільненням у відставку або в запас і втрати внаслідок цього зв’язків із Збройними Силами України.

Надане при виселенні інше благоустроєне житлове приміщення не обов’язково має знаходитись в місці розташування військового містечка.

Виселення з наданням іншого житлового приміщення

З наданням іншого жилого приміщення може бути виселено:

- працівників, які припинили трудові відносини з підприємствами, установами, організаціями, які надали житлове приміщення, у зв’язку зі звільненням за власним бажанням без поважних причин або за порушення трудової дисципліни, або за вчинення злочину;

- громадян, позбавлених батьківських прав, якщо вони проживають спільно з дітьми, стосовно яких позбавлені батьківських прав;

- батьків-вихователів, усунених від подальшого виховання дітей.

Слід наголосити, що виселення з наданням іншого житлового приміщення може відбуватися тільки в судовому порядку.

Виселення без надання іншого житлового приміщення

Таке виселення може бути засобом цивільно-правової відповідальності за порушення договору, закону, суб’єктивних прав інших осіб.

Виселення без надання іншого житлового приміщення може настати у разі:

1) руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає;

2) використання житла наймачем або особами, за дії яких він відповідає, не за призначенням;

3) систематичного порушення наймачем або особами, за дії яких він відповідає, прав та інтересів сусідів;

4) незаконного зайняття житлового приміщення;

5) визнання ордера на житлове приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер.

Слід відмітити, що є певні особливості при виселенні із службового житла та гуртожитків. Розглянемо їх.

Чинне законодавство передбачає виселення з службових житлових приміщень з наданням іншого житлового приміщення або без надання такого.

Так, робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення (стаття 124 Кодексу).

Статтею 125 Кодексу визначено категорії осіб, яких не може бути виселено без надання іншого жилого приміщення, а саме:

інвалідів війни та інших інвалідів з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні інших обов’язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв’язаного з перебуванням на фронті; учасників Великої Вітчизняної війни, які перебували у складі діючої армії; сім’ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті СРСР чи при виконанні інших обов’язків військової служби; сім’ї військовослужбовців; інвалідів з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов’язків;

осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;

осіб, що звільнені з посади, у зв’язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення;

осіб, звільнених у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників;

пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім’ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; інвалідів праці І і ІІ груп, інвалідів І і ІІ груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб;

одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

Стосовно виселення з гуртожитку зазначаємо, що як і виселення із службового житла, воно може провадитися з наданням іншого житлового приміщення або без надання такого.

Сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв’язку з роботою чи навчанням.

Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку у зв’язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

З гуртожитку без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено такі ж категорії осіб, яких не може бути виселено без надання іншого жилого приміщення з службового житла.

Осіб із гуртожитку, виселяють також у разі знесення чи переобладнання будинку у нежитловий, а також якщо будинок загрожує обвалом. При цьому особам, які підлягають виселенню, надається інша житлова площа в гуртожитку або інше житлове приміщення.

Громадян, які самоправно зайняли житлову площу в гуртожитку, виселяють без надання їм іншого житлового приміщення.

УНІАН в Google News