Українські винахідники представили ноу-хау, за які можна багато чим поплатитися

Суперкепка та інсулін у пігулках. Хірургічний шов на блискавці.. Чашка, що не залишає плям. Наперсток замість комп`ютерної миші. Переможець одержав 100 тисяч від фірми «Філіпс»...

Український дім представив кращі роботи конкурсу винахідників і новаторів «Розумно і просто». Власне, сам конкурс, організований  фірмою «Філіпс», в якому брало участь кількасот чоловік зі всієї України, тривав протягом року. У фінал потрапило десять винаходів, серед яких бейсболка, пігулка, хірургічний шов і ін. Якщо ви приставите до кожного з цих слів слово «диво», абсолютно матимете рацію. 

Суперкепка та інсулін у пігулках

Автор цифрової кепки Digicap Ігор Дідошин розповідає про свій винахід

– Через два роки в таких бейсболках ходитиме кожен, – говорить автор винаходу під назвою «Цифрова кепка  DIGICAP» киянин Ігор Дідошик.

Під козирком цій бейсболки уміщається MP-3 плеєр, FM-приймач, Bleutooth, управління проводиться за допомогою джойстика, а роботу забезпечує сонячна батарея, що знаходиться на козирку, все диво величиною з кулак. Пристрій дозволяє його володареві, купаючись в своїх аудіохвилях, продовжувати чути все, що відбувається навколо, а не уподібнюватися «Пилипу з конопель». Автор упевнено говорить, що через пару років в таких кепках ходитимуть всі. Питання тільки в тому, на кого показуватимуть як на винахідника. «Креатив» запатентований, але у виробництво поки не запущений.

Інший киянин, Ігор Верба, керівник фірми «Віта», представив інсулін у вигляді пігулок і у вигляді спрею.

– Яке в цьому ноу-хау? – говорить він. – Річ у тому, що сьогодні інсулін вводиться в організм людини тільки за допомогою ін`єкцій. І це досить незручно. Наші розробки засновані на нанотехнологіях, тобто ми працюємо з нескінченно малими величинами – на рівні молекул і атомів. Ми помістили молекулу інсуліну в мікрокапсулу, яка дозволяє пройти в шлунок, а потім в організм, гормон успішно всмоктується, потрапляє в плазму.

Верба провів вже доклінічні дослідження на лабораторних тваринах і добровольцях, одержав перші промислові зразки пігулок. Всі дослідження підтвердили розрахункові характеристики препарату, показали дуже хороші результати. 

– В процесі створення цього препарату ми знищили цілу дивізію щурів. Я їх сам купував, і це коштує величезних грошей. В цілому витратив близько сорока тисяч гривень на дослідження, далі рухатися поки не можу. Адже тепер потрібно пройти клінічні випробування, а з цим виникають певні складнощі.

Автор упевнений, що його винахід врятує сотні тисяч хворих, оскільки він допомагає інсуліну засвоюватися організмом рівномірно, а не стрибками, як це відбувається, коли його вводять за допомогою ін`єкцій. Верба вважає, що завдяки цьому хворі відчуватимуть себе значно комфортніше. 

Хірургічний шов на блискавці

Винахід Віталія Запеки, інженера з Полтави, теж стосується медицини: це. накладний хірургічний шов. 

– При традиційному накладанні шву нитками або скобами, які існують сьогодні в світі, відбувається натягнення тканин і примусове з`єднання шкіри з підшкірними шарами, підшкірки з жировим прошарком і т.д., – розповідає Віталій. – Чужорідні з`єднання приводять до довгих загоєнь, породжують грубий непривабливий рубець. Крім того, при з`єднанні нитками можливі загноения, розходження швів, післяопераційний тампон часто провалюється всередину рани. Мій шов дозволяє всього цього уникнути, оскільки накладається ще до того, як проведена операція.

Шов закріплюється на майбутньому місці розрізу і спочатку фіксується. Потім він розкривається, як блискавка на одязі, відводиться убік, щоб не заважати скальпелю хірурга, після операції закривається. Все проводиться буквально за декілька секунд. При цьому можна обробляти рану, не висмикуючи нитки і не витягуючи скоби. Пацієнт потім може сам зняти шов, відпаривши його у ванній. Є у винахідника також розробка шва для випадкових ран.

Свій винахід – всього шість видів швів – Запека представив на виставці у вигляді креслень. А почав думати над ним в лікарні, під час операції. Йому зашивали рану на нозі. А він, затиснувши зубами олівець, щоб не закусити від болю язика (у «вбитій» полтавській лікарні не було відповідних медикаментів), роздумував, наскільки невдалий цей метод. Потім Віталій три роки просидів у бібліотеках, думаючи про альтернативу зашиванню ран. Придумав. Випробував на м`ячику. Вийшло. Потім запропонував знайомим хірургам. Ті негласно випробували на трупах. Вийшло.

Запека запатентував свій шов, розмістив інформацію в Інтернеті, написав листи підприємствам, які здатні виробляти таку продукцію. Написав також за кордон. Одержав близько трьохсот різних пропозицій з двадцяти чотирьох країн: Канади, Штатів, Ізраїлю, Китаю, Японії, Туреччини... Але як тільки там дізнавалися, що винахідник з України, де дуже слабо захищена патентна база, відповідали: присилай нам креслення, пояснення, ескізи, а контракт підпишемо після того, як все розглянемо.

До Віталія звернулися знайомі з Ізраїлю. Він надав їм один з своїх швів. У Єрусалимському університеті почалися випробування на свинях. Ізраїльтяни були люб`язні, вели регулярне листування, але після того, як одержали всю інформацію, що цікавила, різко припинили контакти. В цей час йому на батьківщині запропонували список академіків, доцентів і кандидатів, у яких він повинен бути в долі співавтором свого винаходу. Віталій відмовився. 

– Я віддав свій винахід на експертизу незалежним економічним експертам. Вони зробили підрахунок рентабельності: виявилося 500%. Використання мого шву не дорожче за зашивання нитками. Але якщо технологію куплять за кордоном, то для нас він буде в десятки разів дорожчим. А на міжнародні патенти у мене немає грошей.

Гімнастичні обручі Waist ring з масажними насадками винахідника з м. Харцизськ Ігоря Воронюка

А ось винахід мешканця міста Харцизська Донецької області Ігоря Воронюка не тільки запатентований, а ще і приносить прибуток. Відкриття Воронюка просто, як саме коло. Це спеціальні масажні насадки  для гімнастичних обручів. Вони закріплюються на обручі, після чого вправи з ним стають набагато ефективнішими для формування фігури. Насадки трьох видів – подовжні, ребристі, шиповані – активно масажують ту частину тіла, навколо якої обертається обруч. На сьогоднішній день в Україні, Росії і Туреччині продано вже півмільйона металевих кругів з такими насадками. Налагоджено також виробництво в самому Харцизську. В цілому ж у Воронюка чотири підприємства, що працюють тільки на його винаходах.

Зараз винахідник розробив альтернативу чавунним кришкам каналізаційних люків і почав утілювати свою ідею в життя. Кришки Воронюка міцніші, ніж традиційні, вони дешевші, оскільки зроблені з армованого фібробетону, красти який нікому не прийде в голову. У винахідника вже безліч замовників.

– Я ставлю завдання і звик їх вирішувати. І вибираю найоптимальніші рішення, – ділиться секретом своїх відкриттів Воронюк. 

Наперсток замість миші

Автор глайдер - пристрою для їзди похилими поверхнями Андрій Павловський показує свій винахід

У фінал конкурсу також потрапив винахід киянина Андрія Павловського – глайдер. Це пристрій для любителів проїхатися зі схилів із сніжним, асфальтовим або грунтовим покриттям. Рекорд швидкості глайдеру – 65 кілометрів на годину.

На виставці були представлені ортопедичні устілки автора Володимира Тарасова з Рівне. Власне, головне тут навіть не устілки, а пристрій, що використовується для отримання відбитку стопи при різних захворюваннях з високою точністю. Як відомо, всі хвороби людини мають проекцію на цій частині тіла. Пристрій рівненського винахідника дозволяє виявити деформації, щоб потім створити корегуючі устілки.

Денис Кудін із Запоріжжя створив апарат для автоматизованого живлення тварин. Ноу-хау полягає в тому, що розумний пристрій дозволяє подавати їжу частинами, щоб звіри не з`їли все і відразу. При цьому їжа зберігає потрібну температуру протягом дня. Наповнивши такий апарат їжею, можна спокійно залишати квартиру на декілька днів, навіть якщо у вас багато тварин.

Київський продюсер Ярослав Магас представив винахід, що повністю називається «Чашка, яка не залишає плям і не вимагає блюдця». Це звичайна місткість для напоїв з додаванням жолоба і отвору, куди стікає вся рідина, що виявляється на її зовнішній частині. Чашка забезпечена другим дном, де і залишається чай, кава і ін.

Ще один житель Запоріжжя, Михайло Воропаєв, представив винахід «Голівка для механічної зубної щітки». Звичайно, механічні щітки вже існують, але це, на думку автора, неправильні щітки. Адже рух повинен походити від ясен до кінчика зуба, а не колами по його площині. Воропаєв – автор щітки з правильним обертанням. А ще його щітка рухається, як гусінь, огинаючи лінію росту зубів.

Автор пристрою введення інформації для комп`ютерів 144-клавішної клавіатури Георгій Дерновий

Переможцем конкурсу став Георгій Дерновий із Харкова з винаходом під назвою «Пристрій введення інформації для комп`ютерів». Пристрій являє собою всього лише два наперстки, які надягають на великі пальці рук. Вправно орудуючи ними, можна відправляти сигнали на комп`ютер, натискаючи на різні частини інших пальців своїх рук. Винахід замінює мишу і клавіатуру одночасно, ним можна користуватися усліпу. Не питайте як, але це працює. За своє відкриття Дерновий отримав сто тисяч гривень.

– Виграв конкурс, але поки мій винахід виробників не зацікавив. Представники «Філіпс» сказали, що їх фірма комп`ютерів не робить.

Кулібіни, бережіться!

Конкурс, що минув, показав, що винахідників у нас значно більше, ніж попиту на їхні ідеї. Керівники вітчизняних підприємств не хочуть принципово міняти систему своїх виробництв. Більше того, багато фірм не зацікавлено в тому, щоби хтось утілював ту або іншу новацію, адже це може змінити мир і їх монопольне положення в нім. Ігор Дідошик стверджує, що знав одного винахідника, який раптово зник після того, як розробив проект виготовлення палива на основі води. Ігор Верба, що представив інсулін в пігулках, сказав, що дехто з представників традиційних методів виробництва погрозив йому вбивством у випадку, якщо його продукція з`явиться у продажу. Віталій Запека повідомив, що його хірургічний накладний шов не був прийнятий представниками фірм, які випускають нитки для зашивання ран саме тому, що вони не зацікавлені в зміні виробничого процесу.

Отже важко сказати, чи скоро побачимо ми втілення всіх цих ноу-хау.

Антон Зікора