Левицький розповів про власну кар’єру в сучасному кінематографі / фото УНІАН

Любомир Левицький: Якщо машина напише креативний сценарій, я почну рити бункер в Карпатах

Український режисер Любомир Левицький розповів в інтерв’ю УНІАН про труднощі створення кіно в Голлівуді, яку роль він запропонував сину Арнольда Шварценеггера, про роботу над першим українським супергеройським фільмом, та чи готовий він зняти стрічку за сценарієм, який напише штучний інтелект.

Левицький розповів про власну кар’єру в сучасному кінематографі / фото УНІАН

Любомир Левицький – український режисер, який зняв такі стрічки, як «Штольня», «Ломбард», «Тіні незабутих предків». Любомир – один з небагатьох комерційно успішних вітчизняних режисерів. Він два роки провів у Лос-Анджелесі, де працював над створенням свого першого американського фільму. Наразі він повернувся до Києва та став одним з членів журі в унікальному проекті від 1 + 1 media – «Mind Contest: Люди проти машин». Мета цього проекту –  перевірити гіпотезу про те, що штучний інтелект може протистояти людському та самостійно створювати  оригінальний контент. В межах експерименту буде створено кілька сценаріїв – один напишуть люди, а інший – нейромережа. За цими сценаріями буде знято трейлери, які потім оцінюватиме журі. Журі обере найкращий сценарій, не знаючи який з них був написаний людиною, а який нейромережею. В інтерв’ю виданню Любомир Левицький розповів про своє ставлення до штучного інтелекту, а також про власну кар’єру в сучасному кінематографі.

Любомир, чим у першу чергу вас зацікавив проект «Mind Contest: Люди проти машин»?

Насправді ми зараз живемо в цікаві часи. Я думаю що минулі покоління позаздрили би нам. От я,  наприклад, ще пам’ятаю дисковий телефон, який просто дзвонив. А на сьогоднішній день у мене в руках десятий Iphone, який заміняє мені практично цілий офіс, а також телевізор, фотоапарат і багато ще чого. Наступним етапом нашого суспільства буде роботизація.

Всі ми виросли на фантастичному кіно, і чітко розуміємо, що фактично 99,9% всього, що ми бачили колись у фантастиці зараз вже існує. І «Скайнет» це не виняток. Тому штучний інтелект мене дуже сильно цікавить і лякає водночас, бо я завжди був і буду на боці людей.

Мене зацікавила в цьому проекті креативна складова. Я завжди буду говорити про те, що машини ніколи не стануть людьми, доки не переконаюсь у зворотному – коли машина зможе зайти на бік креативу. Поясню. От що таке творчість? Творчість – це натхнення, енергія, яку ми отримуємо звідкись із космосу. Ми отримуємо цей сигнал і далі перетворюємо його у якісь творчі рішення: твори, фільми, вірші – що завгодно. Машина не має доступу до цього сигналу. Яким алгоритмом вона це візьме – невідомо. І чи взагалі візьме – оце мене в принципі і зацікавило. Тому що це той проект, де можна буде перевірити машину на здатність творити.

Якщо ми будемо бачити, що перемагають шаблони – ок. Шаблони і штампи можна прорахувати. Але якщо це буде якась креативна складова, яку може створити тільки людина і це зробить машина – тоді я налякаюсь по-справжньому, візьму свої слова назад і почну рити бункер в Карпатах.

Серед робіт режисера - фільм "Штольня" / Скріншот

Нейромережі – це добре чи погано?

Поки що добре. Поки це виглядає, як допомога, як партнерство з людиною. Доки ми не зрозуміємо що почала відбуватись змова, як це сталося з нейромережею компанії Facebook. Там програмісти в одну мить зрозуміли, що боти, яких вони створили для маркетингу почали спілкуватися між собою власною мовою, яку програмісти не могли зрозуміти. Ну хіба це страшно?!

А від ком’ютерів на сьогодні залежить все на планеті: і ядерна зброя, і атомні станції, і що завгодно. Тобто якщо в один момент штучний інтелект отримає до цього доступ, тоді кінець. Бо людина не зможе це все відключити.

А якщо нейромережа напише гарний сценарій – ви знімете по ньому фільм?

З радістю зніму, тому що це буде інновація. І на звернули би увагу люди не лише в Україні, а й в усьому світі.

На даному етапі можна дати певні вхідні дані нейромережі, щоби вона згенерувала хоча би перший драфт сценарію до фільму?

Так зробити можна, але це був би крок назад. Тому що у створенні сценарію нейромережа опиралася би на штампи, на те, що вже було в кінематографі. Унікальність людини в тому, що вона може проаналізувати те що вже є і створити щось нове. Нейромережа може проаналізувати те, що вже є і створити схоже. В цьому і різниця. Людина може створювати нове.

Інколи класний сценарій може написати новачок, у якого є просто геніальна ідея, каже режисер / фото УНІАН

Наскільки взагалі важно писати сценарій до фільму?

Це дуже складно. Я можу поділи сценарій на творчу частину і математичну. До математичної частини входить розуміння таймінгу, розуміння актів, розуміння коли в тебе гумор, а коли драма. Це все вираховується. Це все структура і її треба знати. Це школа.

Паралельно на цю всю математику треба накласти творчу форму. І це треба комбінувати в одній голові. І це дуже непросто, повірте мені. Навіть найбільш талановиті сценаристи не завжди пишуть хороші сценарії. За 2 роки мого проживання в Лос-Анджелесі я найбільше спілкувався зі сценаристами і продюсерами. І я скажу, що не завжди ви можете взяти найкращого сценариста і він вам напише хороший сценарій. Автору має бути цікаво, він має розуміти тему і тоді за допомоги його досвіду може вийти гарний сценарій.

Інколи класний сценарій може написати новачок, у якого є просто геніальна ідея. Але цей сценарій все одно буде переписувати людина з досвідом, яка зможе надати йому правильну структуру.

В Голівуді завжди працюють колаборації.

Тобто сценарій завжди пише не одна людина?

Завжди працює скрипт-докторинг (Робота зі сценарієм після його завершення. Формування чіткої структури, конкретизація теми, доробка сюжету і персонажів, робота над діалогами та іншими елементами сценарію,  - УНІАН). У Голівуді також замовляють Сoverage – це короткий опис сценарію і коментар сценарного аналітика з приводу того, що працює в сценарії, а що не працює. Таку оцінку студії можуть замовляти на різних ресурсах: у гільдіях сценаристів, або ж на такому ресурсі, Black List. І ні один продюсер не візьме читати ваш сценарій, поки у вас не буде одного-двох Сoverage. Він має їх прочитати, щоб розуміти що за сценарій йому дають.

В Україні сценаристи – це на сьогоднішній день найслабша ланка. Я думаю, що цьому треба приділяти дуже багато уваги.

Левицький започаткував проект «Голлівуд зсередини» / wikipedia.org

В чому причина того, що в Україні досить мало хороших сценаристів?

Це відсутність шкіл. Це зараз у нас почали активно знімати. А 25 років до цього ніхто нічого не знімав. Тому не було звідки взятися професіоналам. Талантів у нас багато, але вони поки що схожі на необроблені алмази. І над цим треба ще багато працювати. Тому до речі я започаткував проект «Голлівуд зсередини». Мета цього проекту привозити сюди сценаристів і продюсерів з Голівуду, які будуть ділитись своїм досвідом. Ми вже один раз привозили в Київ спеціалістів з Голівуду. Це був Девід Рансіл - сценарист серіалу «Велика маленька брехня», Шінтаро Шімосава – режисер, що працював над «Ходячими мерцями» та голлівудський продюсер Кевін Манн. Зараз готуємось ще привезти. Визначаємося з датою і спікерами.

Минулого разу спікери трохи побоювались їхати в Україну… Нові спікери не бояться?

Ні. Вони дуже добре ставляться до України. А минулого разу спікери боялися, бо в нас було оголошено про військовий стан. Це була трохи неприємна ситуація. Але пізніше вони зрозуміли, що все прекрасно. Правда МАУ загубили всі їхні валізи. Вони прилетіли сюди у грудні в шортах та майках. Але це не стало на заваді.

На якому етапі зараз робота над вашим фільмом?

Я зараз готую дві роботи – одну в США, а іншу в Україні. В США буду знімати трилер «Скелет у шафі». Ми зараз на етапі кастингу. Ми намагаємося долучити до фільму зірку. Тому що знімати в Голівуді маленький трилер без гучного імені не має сенсу. Хоча гучне ім’я – це теж не просто. Тут потрібен великий бюджет або зв’язки. Ну або доведеться чекати і підлаштовуватись під таймінги. Не можна давати всім акторам одночасно читати сценарій. Спочатку один актор почитав, якщо відмовився, тоді треба давати читати сценарій іншому, і так далі. Це може забрати рік часу. Тому ми зараз на етапі очікування.

Кому з зірок ви вже дали почитати сценарій «Скелету у шафі»?

На даному етапі ми зробили пропозицію Патріку Шварценеггеру, сину Арнольда Шварценеггера. Але не знаю, може він відмовиться, бо в нього там були розписані зйомки до 2022 року. Є дуже багато нюансів, коли може вийти або не вийти. Дуже непросто робити незалежне кіно в Голівуд та сподіватись пізніше продати його дистриб’юторам. Це зараз найбільш ризикована ніша. Думаю, що після цього проекту я вийду з цієї ніші та буду рухатись у бік студійного кіно.

А який фільм будете знімати в Україні?

В Україні ми плануємо зняти безпрецедентне кіно, якого тут ще ніхто не знімав. Зараз закінчуємо роботу над сценарієм. Це буде супергеройський фільм. В ньому буде історія, яку ми полюбимо і в яку ми повірим, а також такий масштабний екшн, який ще ніхто ніколи у нас не знімав.

Левицький хоче створити український бренд блокбастерів / фото УНІАН

Супергеройське кіно – це багато спецефектів. Де будете їх робити – в Україні чи в Голівуді?

Будемо робити здебільшого в Україні і частково в Лос-Анджелесі. В Україні є декілька компаній, які давно працюють на Голівуд. Є одна компанія, супервайзор якої буде працювати на моєму проекті. Ця компанія вже зробила 18 проектів для студії Universal. Тобто спеціалісти у нас є, але їх небагато.

Чому вирішили знімати кіно саме про супергероїв?

По-перше, аудиторія сьогодні потребує таке кіно. А по-друге,  цей фільм – моя мрія. Років п’ять я не міг наважитись на нього. Не міг підібрати правильну подачу історії. І зараз я зрозумів як це зробити.

Хочеться створити український бренд блокбастерів. Тому що є українське кіно і є мої фільми. Я завжди себе позіціонував таким аутсайдером української кінотусовки. Мої фільми стояли окремо. Мене звинувачували, що я знімаю «американщину». А зараз всі так роблять. Мені не хочеться працювати в тій зоні, де вже всі працюють. Мені подобається йти з мачете по джунглях і прорубувати дорогу. І відкривати імена нових акторів. Це те, що я хочу робити.

Який сучасний український фільм вам сподобався?

«Захар Беркут» – досить хороший крок вперед для найбільшої в країні кіностудії.

Кадр з фільму "Захар Беркут"

Як ставитесь до того, що на головні ролі запросили не українських акторів?

Це дуже ризиковано, тому що коли ви знімаєте українську історію з американськими та британськими акторами англійською мовою ви позбавляєте проект ідентифікації. А там, на Заході, цей проект немає сили. Тобто він там може не піти в прокат, а тут загубити свою ідентифікацію. Тому це ризикована ніша.

Коли я приїхав в Лос-Анджелес, в мене була мета робити копродукційне кіно. Я поспілкувався з продюсерами на Disney, на Warner Brothers, на Sony Pictures і мені порадили цього не робити. Бо в мене немає адаптеру. Це як розетки. Там одні, тут інші. Там один струм, тут інший. Поки не вигадаєш перехідник з адаптером, не треба лізти. Бо це не буде працювати. І тому я в це не лізу. Там роблю американське кіно, тут українське.

Сергій Коршунов

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter