Адвокат сімей Небесної сотні: Якщо ніхто не буде підганяти слідство "під річниці", наступні епізоди будуть направлятися до суду набагато якіснішими

Адвокат сімей десяти героїв Небесної сотні Євгенія Закревська розповіла в інтерв’ю УНІАН, що гальмує розслідування майданівських справ, як створення Державного бюро розслідувань може негативно вплинути на слідство, і хто з колишніх "беркутівців" залишається на посадах у правоохоронній системі.

Напередодні другої річниці Майдану Генеральна прокуратура України активізувалася із заявами щодо злочинів, скоєних проти учасників акцій протесту. Чи почули ви щось нове у цих заявах, нові деталі розслідування?

Мені не подобається, що справи Небесної сотні та всі майданівські справи згадують і дістають із небуття лише під чергову дату. Ще гірше, що «під річницю», керівництво Генпрокуратури, зазвичай, вимагає терміново передавати справи до суду, щоб відзвітувати суспільству – ми щось робимо. Нічого кардинально нового я не почула.

Як ви оцінюєте роботу ГПУ у розслідуванні злочинів проти Майдану за прокурора Яреми, за прокурора Махніцького і за прокурора Шокіна?

Жодний з генпрокурорів не приділяв необхідної уваги розслідуванню, не організовував його належним чином. Не забезпечував всім необхідним. Розслідування із самого початку тримається на декількох ініціативних слідчих і прокурорах, а також на ініціативних потерпілих. Після того, як під тиском родин загиблих і адвокатів було створено Управління спеціальних розслідувань, роботу слідства вдалось консолідувати.

Нещодавно Міжнародний кримінальний суд в Гаазі представив звіт, у якому стверджується, що під час зіткнень на Майдані серйозно порушувались права людини, але злочини, які були скоєні, не можна вважати злочинами проти людяності. Чи зможе Україна зібрати достатню доказову базу, щоб переконати МКС у системності скоєних злочинів? Чи час вже втрачено?

Не зовсім так. Міжнародний кримінальний суд зазначає, що, на даний момент, суду не надано достатньо доказів, щоб класифікувати ці злочини як злочини проти людяності. Прокурори МКС на цій стадії не можуть самостійно збирати докази – роблять висновки лише на тому, що їм надали громадські організації, Генеральна прокуратура України. Але це не остаточний висновок. Тобто, потрібно доопрацьовувати подання, додати докази, зібрані з моменту останньої комунікації з МКС.

А чи може означати така заява МКС, що головних підозрюваних - організаторів злочинів проти Майдану - на лаві підсудних в Гаазі українці не побачать?

Ні, не означає. Якщо громадськість і ГПУ додадуть необхідні докази (а їх на даний момент набагато більше, ніж було на момент направлення подання до Міжнародного кримінального суду), то шанси побачити злочинців на лаві підсудних в МКС – є.

Хто з генеральних прокурорів, на вашу думку, найбільше «посприяв» тому, щоб в МКС зробили таку заяву?

Для отримання подібного проміжного висновку Міжнародного кримінального суду не потрібно «сприяти». Потрібно просто нічого не робити, або робити не достатньо. Крім того, інформацію суд отримує не лише від ГПУ. А і від будь-якої організації чи особи в Україні. Тобто будь-хто може подати докази, або допомогти їх зібрати громадським організаціям. Сподіваємось, що ГПУ також цього разу більш відповідально поставиться до надання додаткової інформації до МКС.

Інформацію у справі про розстріли на Майдані суд отримує не лише від ГПУ / УНІАН

 

На вашу думку, чи є ризик того, що вбивства на Майдані потраплять у категорію таких, які розслідуються навіть не роками, а десятиліттями, як, скажімо, справа Гонгадзе?

Я б не порівнювала провадження по вбивствах на Майдані зі справою Гонгадзе. З точки зору обсягів розслідування – це неспівставні речі. Вбивств близько 80-ти, декілька сотень поранених (ці справи обов’язково розслідуються разом, бо вони тісно пов’язані), тисячі свідків, під тисячу експертиз, опрацювання десятків терабайт відео. Більше того, вбивства – це фінал ще більш масштабного злочину, лише один із його етапів.

Тобто, справи проти Євромайдану, зокрема, вбивства Небесної сотні – це дійсно дуже складні й масштабні справи. Тривалість і успіх розслідування всіх епізодів залежить, в першу чергу, від ресурсів, які виділяються слідству. На даний момент бачимо, що виділяється мізер – слідчих в десять разів менше, ніж потрібно, відсутнє спеціалізоване ПО, сервер, комп’ютери, та навіть кабінети.

Але, в будь-якому випадку, розслідування такого злочину не може тривати менше ніж декілька років. Я б, скоріше, порівняла цю справу із «Кривавою неділею» в Ірландії в 1972 році (розстріл британськими військовими мирної демонстрації за громадянські права). Там розслідування британці проводили більш як десять років. Але я впевнена, що ми впораємося швидше.

Начальник управління спеціальних розслідувань Сергій Горбатюк також заявляє, що на розслідування злочинів проти Майдану потрібні роки, бо, зокрема, не вистачає слідчих. Крім того, ви вже якось заявляли, що саботаж розслідування відбувається на рівні МВС, бо співробітники саме цього відомства є підозрюваними у багатьох епізодах. Чи вирішить ці проблеми створення Державного бюро розслідувань?

Ніяким чином не вирішить. Можливо, навіть, навпаки. Тому що яким чином слідство по Майдану буде працювати в так званий «перехідний період» - до початку роботи Державного бюро розслідувань – взагалі не зрозуміло.

Більшість співробітників «Беркута», які розстрілювали Небесну сотню, вже ідентифіковані / УНІАН

Більшість співробітників «Беркута», які розстрілювали Небесну сотню, вже ідентифіковані. Чи це є гарантією того, що у разі, якщо ті, хто встиг втекти, будь-коли захочуть повернутись в Україну, вони будуть затримані?

Так, вони мають бути затриманими в Україні, але не за кордоном… Бо Інтерпол їх в розшук не оголосив. Гарантії, звісно, не має – в нас «дірявий» кордон, потрапити до України вони можуть і без відома офіційної влади. І продовжувати переховуватись тут. Але легально вони тут не зможуть перебувати.

Хто з підозрюваних у скоєнні злочинів проти Майдану зараз продовжує займати посади у правоохоронних органах, в судах?

Андрій Дидюк – колишній заступник Сергія Кусюка (екс-командир «Беркута» - УНІАН), Євгеній Антонов – командир 3-ї роти «Беркуту», що підозрюються в розгоні 30-го листопада 2013 року, досі на посадах (перший – командир полку міліції громадської безпеки спеціального призначення, другий – командир оперативної роти №3 полку міліції громадської безпеки особливого призначення). Щоб суд не продовжив відсторонення їх від посад, доклало зусиль керівництво київської міліції. Так, Олег Янішевський, нині заарештований за вбивства 20-го лютого 2014 року, а навесні 2015 року - заступник командира перейменованого «Беркуту» - звернувся з листом до суду щодо Євгена Антонова і попросив поновити його на посаді. Аналогічне прохання щодо Андрія Дидюка подав до суду заступник начальника київської міліції Ігор Коваленко.

Цікаво, що саме Андрій Дидюк проводив в липні 2014 службове розслідування щодо зникнення «беркутівської» документації часів Майдану. І завалив це розслідування повністю.

Продовжують працювати у правоохоронній системі й підозрювані у справах щодо побиття «Автомайданівців» 23-го січня 2014 року. Зокрема, Сергій Цинарідзе. Працюють обидва «беркутівця», підозрювані у спробі штурму Майдану 11-го грудня 2013 року – командир запорізького «Беркуту» і боєць цього ж підрозділу.

Залишаються на посадах підозрювані й потенційні підозрювані по нападах на «Автомайдан» і Євромайдан в Черкасах, судді Печерського суду – Оксана Царевич, Віктор Кисюк, які відбирали права у автомайданівців, суддя Світлана Волкова, яка відпустила Садовника (екс-командир «Беркуту» Дмитро Садовник, підозрюваний у співучасті в масових вбивствах на Майдані – УНІАН). Це ті, яких я можу пригадати швидко.

Зважаючи, що вже набрати чинності Закон про поліцію та утратив силу Закон про міліцію, а у системі проходить переатестація, як ви вважаєте, чи пройдуть підозрювані у справах Майдану цю переатестацію і залишаться у своїх кріслах, чи ховатися за «корочками» вже не зможуть?

Чи пройдуть чи не пройдуть підозрювані переатестацію - залежить від атестаційної комісії. Але тут є нюанс. Мені також запропонували взяти участь у цій комісії і я вимушена була відмовити, тому що робота в комісії передбачає повний робочий день п’ять днів на тиждень півтора місяця. І весь цей час розплановано виключно на проведення співбесід з кандидатами.

Власне, на збір, перевірку інформації про кандидатів, часу взагалі не передбачено. В моєму колі, напевно, немає людей, які б могли на півтора місяця піти з роботи й викреслити зі свого життя все, окрім переатестації. Я не можу відмовитись від своїх потерпілих, пропустити всі судові засідання і слідчі дії протягом півтора місяця. Не знаю, навіщо так зроблено. Це, очевидно, дуже ускладнює роботу комісії й може призвести до того, що переатестація пройде формально.

Чи не стане на заваді розслідуванню злочинів проти Майдану той факт, що у зв’язку зі змінами у структурі правоохоронних органів, деякі справи за деякими епізодами повинні будуть пройти певні процедури передачі від одних службовців до інших? Тобто чи не «загубляться» вони у бюрократичній тяганині?

Переважна більшість справ по Майдану знаходиться у провадженні Управління спеціальних розслідувань головного слідчого управління Генеральної прокуратури. Тобто, переатестація міліціонерів в поліцейських не вплине на це. Однак, з першого січня має почати формуватись Державне бюро розслідувань, і на період його формування, як я вже казала, не зрозуміло, хто буде займатись розслідуванням майданівських злочинів. Жодних перехідних положень в законі не прописано.

Частина епізодів вже в суді. Якість матеріалів по ним змушує бажати кращого / volyn.ua

Далі все буде залежати від того, кого приймуть до Державного бюро розслідувань. Тому що слідство прокуратури має припинити своє існування. І тут я бачу дуже багато ризиків. Починаючи з того, що в ДБР не передбачено аналогічне Управління спеціальних розслідувань, і завершуючи тим, що будь-які зовнішні зміни в слідчих групах відбиваються на якості слідства.

Крім того, ще й строки розслідування і тримання під вартою підозрюваних можуть сплисти, поки буде тривати створення Держбюро і передача справ.

Суспільство вимагає гучних судових справ. На вашу думку, чи зараз слідство володіє достатніми доказами (можливо, по деяких фігурантах і епізодах), щоби справи не розвалилися в суді?

Суспільство може і вимагає «гучних справ», але, на жаль, коли справа доходить до суду, майже не відвідує ці гучні та не дуже судові процеси.

Частина епізодів вже в суді. Якість матеріалів по ним змушує бажати кращого. Але недоліки, недопрацювання з боку прокуратури, намагаються усунути потерпілі, користуючись своїм правом надавати докази протягом всього судового розгляду. Це все відбувається прямо в судових засіданнях.

Якщо ніхто не буде підганяти слідство «під річниці», наступні епізоди, я маю надію, будуть направлятися до суду набагато якіснішими.

Чи здатне суспільство, у якого є високий запит на справедливість, зробити свій внесок у доведення справ Майдану до кінця і отримання відповідних судових рішень?

Я не впевнена, що є така зацікавленість. На суди ходять одиниці людей і не набагато більше журналістів. Часто не буває зовсім нікого – самі лише потерпілі і група підтримки «беркутівців». Це перше, де потрібна допомога – бути присутніми на судових засіданнях і висвітлювати процеси. І не тільки на річницю, а постійно, систематично. Тоді в цьому є сенс.

Крім того не забуваймо, що слідство триває. Так само потрібні свідчення всіх, хто їх ще не надав ГПУ, збираються фото, відео. Участь у слідчих діях, пошук свідків – все це дуже і дуже актуально.

Від Верховної Ради очікуємо врегулювання «перехідного періоду» до створення Державного бюро розслідувань і також – свідчень. В це важко повірити, але з цим також проблеми. Народні депутати, учасники Революції гідності, цінні свідки по багатьом епізодам – дуже неохоче ходять на допити. Я не говорю про всіх, але є і такі.

Юлія Близнюк

УНІАН в Google News