БЮТ покинула чергова трійця “відступників”

Олександр Мороз з помітним відтінком задоволення в очах повідомив, що троє депутатів фракції БЮТ увійшли до антикризової коаліції... Чи не варто керівництву БЮТ перехреститися, що ця „трійця” залишає блок?..

13 вересня спікер Олександр Мороз з ледве помітним відтінком задоволення в очах повідомив про те, що троє народних депутатів фракції БЮТ увійшли до антикризової коаліції. І зачитав відповідні заяви Максима Луцького, Інги Вершиніної та Дмитра Крючкова.

Блок Юлії Тимошенко вустами людини № 2 у БЮТ Олександра Турчинова негайно заявив про те, що готовий розпочати судові процеси проти депутатів своєї фракції, котрі увійшли до антикризової коаліції.

Турчинов зазначив, що «зрадники в історії України завжди були». Він нагадав, що «вчора була спроба в парламенті їх легалізувати, дозволивши створити парламентську групу позафракційних». Хотілося б додати, що жодних юридичних перспектив розпочата БЮТ судова справа не має. І це явно розуміє сам Олександр Валентинович.

Імперативний мандат у нас куций, з числа депутатів можуть виключити лише тих, хто сам подав заяву про вихід із фракції. Але нема дурних, особливо серед названих вище трьох депутатів. Не допоможуть і заяви про готовність скласти депутатські повноваження, які зібрала свого часу з членів своєї фракції Юлія Тимошенко. Це папірці без щонайменшої законної сили, які суперечать Конституції і праву громадянина на вільний вибір. Тим паче, що Вершиніна заяву свого часу не підписала.

Що ж то за трійця, яка фактично полишила лави БЮТ (цих депутатів напевне не залишать у фракції)? Свята вона, чи не вельми? Нехай читач сам зробить висновок.

Луцький Максим Георгійович

Біографічні дані:

Народився 1976 року в м. Києві в сім`ї науковців. У 1992-му закінчив середню школу №79. Того ж року вступив до Київського політехнічного інституту на факультет інформатики та обчислювальної техніки, який закінчив у 1998 році. Здобув ступінь магістра. У 1997 році проходив стажування в науковій установі (Берлін, Німеччина). У 1998-му – вступив до аспірантури КПІ. У 2004-му – призначений проректором Національного авіаційного університету. У березні 2006 року – кандидат у народні депутати від БЮТ, № 48 у списку, безпартійний. Кандидат технічних наук. Наукові інтереси: обчислювальні комплекси, системи та мережі, захист інформації. Нагороджений Подякою Кабінету міністрів України, Почесною Грамотою Міністерства освіти та науки. Захоплення - гірськолижний спорт.

Чим запам’яталося „юне обдарування” в ролі нардепа? Саме в його вуста було вкладено заяву про те, що фракція Блоку Юлії Тимошенко не буде присутня в залі при голосуванні за кандидатуру Віктора Януковича на посаду прем’єра й надалі не братиме участі в засіданнях парламенту. Мовляв, БЮТ офіційно переходить в опозицію.

А ще 11 липня ц.р. бідолашний Максим Луцький розповів журналістам, як під час бійки в парламенті представники фракції Партії регіонів наступили йому на ногу, й довелось накладати еластичні бинти. Навіть не виключив перелому, але Бог милував.

В офіційній біографії не вказані деякі цікаві епізоди. Зокрема, як розповів у інтерв’ю голова київської міської організації УРП „Собор” Юрій Гнаткевич, саме від цієї сили Луцький балотувався до Київради на довиборах у липні 2005 року, конкуруючи зі ставлеником „Нашої України”.

І ще одна деталь, яку зазначив Гнаткевич: Максим Луцький „пройшов школу від дрібного підприємця й керівника невеликої фірми, яка займалася комп’ютеризацією, до наймолодшого проректора в Україні”.

У лютому 2006 року в ряді регіональних друкованих видань було розміщено написану емоційним публіцистичним стилем статтю за підписом Максима Луцького під убивчим заголовком „Хто кого зрадив?” Процитуємо з неї кілька фрагментів, за вінницькою газетою „Місто”:

„Ми сподівалися, що нова влада ніколи не буде схожою на команду Кучми-Януковича... Як не прикро констатувати, та, коли мова заходить про владні крісла, про закони воліють забути. Упродовж року ми чекали, що фальшувальники результатів президентських виборів будуть покарані. Так і не дочекалися. Це наштовхує на сумні роздуми... Юлію Тимошенко звинувачують у зраді помаранчевих ідеалів. “Не зрадь Майдан!” – закликають голоси з блакитних екранів – “Голосуй за Нашу Україну!”. Чого раптом Єхануров, Безсмертний, Порошенко і Ко вважають саме себе єдиними виразниками нашої Революції? Вони крадькома присвоїли символіку й гасла Майдану, а тепер пробують привласнити право на істину в останній інстанції...“Провідники”, які тоді стояли на сцені, так і не зрозуміли, що на Майдані українці були зовсім не через бажання забезпечити процвітання окремих “любих друзів” з оточення Віктора Андрійовича Ющенка. Не вони були героями нашої Революції. Тоді, коли оточення Ющенка домовлялося з родиною Кучми про передачу влади, Юлія Тимошенко була з народом біля Адміністрації Президента. Саме вона несла на Майдан надію, кожен її виступ наповнював рішучістю серця тих, хто починав втрачати віру в перемогу...

Відправили у відставку найпатріотичніший з урядів часів незалежності України. Дискусії з цього приводу не вщухають і досі. Під керівництвом Тимошенко уряд подвоїв бюджет країни, підвищив людям зарплати й пенсії, реалізував рекордну кількість соціальних програм, припинив багатомільярдні розкрадання бюджетних коштів, розпочав процедуру повернення незаконно приватизованих підприємств... Безкомпромісна до ворогів України, добре підготовлена фахово Юлія Тимошенко, яка дбає передусім про інтереси народу, неодмінно виведе Україну з кризи. Але для цього потрібно багато докласти зусиль кожному з нас, зокрема, у нинішніх перегонах. Ми сьогодні не тільки обираємо парламент, ми обираємо прем’єр-міністра, від якого залежатиме подальша доля України”.

Залишається лише спитати слідом за великим поетом: „Коли ж ти щирий був, пророче?”

Вершиніна Інга Станіславівна

Дата народження: 1 січня 1967 року. Освіта вища. У березні 2006-го – кандидат в народні депутати України від БЮТ, №63 в списку. На час виборів: генеральний директор ТОВ "УАГ "Південь-Хліб", безпартійна, проживає в м. Одесі.

Щодо Інги Станіславівни процитуємо фрагмент із книжкиекс-депутата фракції БЮТ і екс-гарячого прихильника Юлії Тимошенко Степана Хмари „Битва за Україну, або Подвійне обличчя “леді Ю”":

„Інга Вершиніна займається зерновим бізнесом, очолює ТОВ "Українська аграрна група "Юг-Хлеб" і за сумісництвом є заступником голови державної акціонерної компанії "Укрресурси" й Держкомрезерву України. Активно займається обміном сільгосппродукції на пально-мастильні матеріали. Успішно використовує посаду в держструктурах для свого бізнесу, зокрема отримання зерна з Держрезерву для переробки на борошно з річною відстрочкою платежів. Ми добре розуміємо, чим це обходиться для наших сільгоспвиробників. Здирництвом!”

І ще цитата з «Газеты по-киевски»:

«Вершиніна, відома в ділових колах як "хлібна леді" (є гендиректором ТОВ "Українська аграрна група "Південь-Хліб"), свого часу відмовилася підписувати декларацію БЮТ про готовність скласти депутатські повноваження. Що цікаво: у списку тих, що голосували за Януковича, опублікованому на сайті "Української правди" Вершиніна значиться як відсутня, а на офіційному сайті ВР навпроти прізвища депутата БЮТ стоїть "за".

Крючков Дмитро Васильович

Біографічні дані:

Народився 10 червня 1978 року у Львові. Освіта вища, закінчив Київський національний економічний університет (2000 року), факультет "Фінанси та кредит". У 1998–1999 роках – бухгалтер, 1999–2000-му – старший бухгалтер ТОВ "Маркетингова агенція "Фінанс-інформ Україна". У 2000–2002 роках – помічник-консультант апарату управління ДП НВО "Либідь". 2002 року – у Державному комітеті з державного матеріального резерву України. У 2002–2004 роках – голова правління, голова спостережної ради ЗАТ "Промислово-фінансове об`єднання "Інтер-енерго". У 2004–2005-му – голова спостережної ради АКБ "Гарант" і ВАТ "АК Київреконструкція". 2005 року – заступник голови Рівненської облдержадміністрації. У березні 2006 року – кандидат у народні депутати України від БЮТ, №71 у списку. На час виборів: тимчасово не працює, безпартійний.

З посади заступника голови Рівненської ОДА майже юний Дмитро Крючков, присланий кимось загадковим із Києва для здійснення „економічного дива” на Рівненщині, був знятий внаслідок досить гучного скандалу. Як писала „Рівненська газета” від 15 липня 2005 року, „у вівторок ДЗГ МВС України виклав інформацію про те, що співробітники Держслужби боротьби з економічною злочинністю МВС України встановили факт заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем, службового підроблення та фіктивного підприємництва заступником голови Рівненської облдержадміністрації Дмитром Крючковим. Та, як наслідок, ГСУ МВС України порушило стосовно нього кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 та ч.2 ст.205 КК України. У прес-службі Рівненської облдержадміністрації повідомили, що в понеділок пан Крючков написав заяву на звільнення за власним бажанням. До такого кроку його спонукав перехід на іншу роботу в Київ, де проживає його дружина. Але через деякі незавершені справи нібито ще перебуває на посаді заступника ОДА. Однак, як стало відомо з неофіційних джерел, Дмитро Крючков, будучи держслужбовцем у Рівному, паралельно займався бізнесовою справою в столиці. А це суперечить чинному законодавству. За збігом обставин, з посади радника голови Рівненської облдержадміністрації у той же понеділок звільнився й Ігор Голод, знову ж таки, за власним бажанням... За повідомленням прес-служби Роди, розпорядження підписав голова облдержадміністрації Василь Червоній. Причому одним документом дав згоду на звільнення як Голода, так і Крючкова. Здавалося, ці два факти непов’язані між собою. Масове звільнення кадрів ще не дає підстав вбачати злочин... Однак, коли журналісти “Газети” почали цікавитися ситуацією зі звільненням чиновників, виявилося, що події дуже між собою переплітаються. У понеділок 11 липня Дмитро Крючков пішов до обласного управління МВС та поклав на стіл чергового заяву. Як розповів начальник УМВС Рівненщини Григорій Зарічнюк, у ній ішлося, що Ігор Голод та ще двоє чоловіків намагалися шантажувати заступника голови ОДА та вимагали велику суму за нерозголошення якоїсь таємниці (!)...

Коментарі:

Екс-радник голови обласної адміністрації Ігор Голод:

– Мене допитували рівненські правоохоронці на предмет заяви Дмитра Крючкова, що я нібито його шантажував та вимагав гроші. Знаю, що він написав заяву, у якій звинувачує мене, що чи то я, чи то група людей вкрали документи, які буцімто йому належали. У міліцію потрапив з офісу свого знайомого на вул. Студентська,14а. 11 липня приміщення захопили велика група осіб, зокрема правоохоронці з УБОЗу, з якими були Дмитро Крючков та Володимир Стецюк. Факти, викладені в заяві Крючкова, повністю заперечую. Серед іншого вона містить суперечливі дати. Оскільки 9 липня, коли в заяві пан Крючков вказує, що я йому нібито погрожував, насправді був відсутній. Я знаходився на санітарно-курортному лікуванні в місті Саки. І повернувся до Рівного пізно вночі 10 липня. Маю квитки на літак, які це підтверджують. Щодо передісторії подій, то до мене свого часу звернувся Дмитро Крючков, щоб я йому підказав, як краще купити акції Управління будівництва РАЕС. Він, уже перебуваючи на посаді, займався бізнесом. Я порадив компанію, яка зможе допомогти (з етичних міркувань не називатиму її). Пан Крючков звернувся до цієї структури, яка йому купила акції. Наскільки відомо, з компанією не розрахувався, а забрав у них усі документи. Хоча щось йому, може, не додали, однак лише через те, що він не виплатив усі кошти. Коли звернувся до Василя Червонія з запитанням, чому ми не розбираємо проблему в нього, голова ОДА відповів, що ви бізнесмени, ви мене дістали, розбирайтеся самі, я не при ділах. А з Дмитром Крючковим мене познайомив кримінальний авторитет Володимир Стецюк, який колись офіційно працював помічником Василя Червонія. Однак, коли пан Червоній дізнався про судимості Стецюка, його звільнили з офіційної посади. Він познайомив мене з Крючковим і сказав, що вони домовилися про посаду цьому громадянину, він буде заступником, і разом працюватимемо.

Заступник голови Рівненської облдержадміністрації Дмитро Крючков:

– Стверджую, що: по-перше, порушена кримінальна справа жодним чином не пов’язана з моєю діяльністю на посаді заступника голови Рівненської обласної державної адміністрації; по-друге, порушення проти мене вищевказаної кримінальної справи органами МВС України є не чим іншим, як інструментом шантажу та тиску особами, наближеними до найвищого керівництва МВС України, з метою заволодіння моїм особистим майном та майном, що належить членам моєї родини. За моєю заявою про викрадення особистих документів, вимагання та шантаж щодо мене (що триває понад два місяці) особами, які безпосередньо пов’язані з окремими керівниками МВС України, прокуратурою Рівненської області 11 липня було порушено кримінальну справу. Однак затримані у справі того ж дня зазначені підозрювані особи вночі “дивним чином вийшли” з будівлі УБОЗу МВС України в Рівненській області (є багато свідків), зникли та на даний момент їх місцезнаходження невідоме. Розслідування цієї кримінальної справи всіляко блокується органами слідства МВС. Наразі мій адвокат та я особисто звернулися з відповідною скаргою та заявою до органів прокуратури України, комітету ВР України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, комітету ВР України по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією та до народних депутатів із посиланням на всі факти незаконної діяльності, перевищення службових повноважень та прояв особистої зацікавленості окремих керівників МВС України в порушенні проти мене кримінальної справи без достатніх на те правових підстав”.

Дмитро Крючков у спеціальній заяві спростував усі висунуті проти нього обвинувачення. А його колишній начальник Василь Червоній вважав, що вся ця історія є помстою йому особисто з боку міністра МВС Юрія Луценка за критику.

Проте видання „Статус” добивало вже звільненого з посади за власним бажанням Крючкова:

„За неофіційною версією, ще до свого призначення на посаду заступника голови ОДА Дмитро Крючков уже мав справу з правоохоронними органами й звинувачувався у махінаціях, пов’язаних з Держрезервом. Тоді дві доби він просидів у СІЗО. Також існує неперевірена версія про те, що місце заступника голови Рівненської ОДА Крючков купив за 250 тисяч гривень через наближеного до Василя Червонія підприємця Володимира Стецюка, якому, у свою чергу, посприяв один з депутатів Верховної Ради України. Є також версія і стосовно того, що Крючков, мешкаючи й працюючи в Києві, входив до київського злочинного угрупування Прищика-Салоєда й у міліцейській базі даних "Скорпіон" і досі зберігаються відомості про цей період з його життя”.

У читача може виникнути закономірне запитання, чи не слід керівництву БЮТ перехреститися, що ця „трійця” покидає блок. Але не менш закономірним є питання про те, як ці люди потрапили до виборчих списків Блоку Юлії Тимошенко.

Микола Писарчук

УНІАН в Google News