Москва та Київ мають одну передноворічну традицію...

Не варто сильно дивуватися, якщо український уряд найближчим часом оголосить взагалі про відмову від поетапного переходу до європейських цін на російський газ...

Не було нічого оригінального в погрозах, що пролунали наприкінці минулого тижня від президента Росії і представників Газпрому в бік Києва. 

Усе майже як завжди – наближається дата підписання нової угоди про постачання російського газу до України, і Москва починає кампанію залякування України.

Москва лякає за звичкою?

Володимир Путін, Дмитро Медведєв

Цілі таких дій Кремля гранично зрозумілі. По-перше, треба приголомшити Київ озвученням вкрай високої майбутньої ціни на газ (наразі називають цифру 400 доларів), щоб потім  і насправді добитися якомога вигідніших цінових параметрів – традиційний прийом торгу. По-друге, погрози перекрити з Нового року кран і інші страхи мають також посприяти швидшому розрахунку Україною за наявні на даний момент газові борги. Ну а по-третє, Москві, звісно, хотілося б добитися від української сторони не тільки економічних, а й якихось політичних преференцій.

Проте кремлівське керівництво, мабуть, не зовсім адекватно оцінює нинішню ситуацію, не помічаючи великих у ній відмінностей від того, що спостерігалося на терені російсько-українських газових відносин раніше.

Перше, що не враховує Москва – це факт того, що востаннє їй, м`яко кажучи, не дуже вдалася подібна гра з Україною. Нагадаємо, в першому кварталі цього року Газпром теж погрожуваві навіть демонстративно зменшував подачу газу на скількись відсотків, закидаючи Києву за неплатежі. Проте в Україні цього – на відміну від схожої ситуації в січні 2006 року - практично не помітили, галас вщух, і подача газу з Росії відновилася. Зрозуміло, що українська сторона чудово пам`ятає цю історію, взявши, мабуть, собі на увагу тодішню вельми невпевнену поведінку Кремля.

Ну а друге, дуже приємна для українського уряду, відмінність полягає в радикальному переломі цінових тенденцій на світових ринках нафти і природного газу. Якщо в минулі роки нафта і газ практично стабільно дорожчали, а ціни на газ для України були набагато нижчі європейських, то тепер ситуація складається абсолютно інша.

Україна скористається німецьким досвідом

Владимир Путін і Юлія Тимошенко

Днями з`явилася вельми сприятлива для України інформація про те, що вже сьогодні в точці входження в німецьку газотранспортну систему продаються ф`ючерсні контракти на січень-березень 2009 року по 265 дол. за тисячу кубометрів російського газу («Дзеркало тижня»). Ця новина напевно стане щонайпотужнішим козирем «Нафтогаза» і керівництво Кабміну в переговорах з Москвою. Нескладно зробити приблизні розрахунки і на їх основі деякі висновки.

По-перше, відомо, що коефіцієнт перерахунку ціни на газ від ціни нафти, який застосовують у Європі – близько 4 (з невеликим «хвостиком»). Отже, німці при оформленні ф`ючерсів на січень-березень майбутнього року відштовхувалися від ціни нафти в 60-65 доларів за баррель. А до такого рівня нафта подешевшала в жовтні поточного року.

Таким чином, часовий лаг для перерахунку ціни нафти в ціну на газ ніяк не дев`ять місяців, про які заявляє Росія, зацікавлена нині в подовженні лагу з огляду на процес здешевлення нафти (точно так, як раніше, коли нафта дорожчала, Газпрому вигідно було скорочувати цей часовий інтервал). Виходить, що для німців лаг склав всього два-три місяці.

Можливо, в умовах плавної цінової динаміки лаг в 6 або навіть 9 місяців і прийнятний, але таке ніяк не підійде за нинішньої ситуації, коли нафта подешевшала лише за три місяці більш ніж утричі, і ціна «нафтового кошика» ОПЕК становить сьогодні 42,5 доларів. І якщо таке правило десь і зафіксоване, то його треба терміново змінити.

По-друге, якщо прийняти згадану ціну російського газу на німецький-польському кордоні для розрахунку його вартості для України, то після віднімання вартості прокачування газу до Німеччини територією Польщі і України виходять дуже далекі від заявлених нині Газпромом ціни.

Довжина української газової труби – близько 1,2 тис. км. Ставка за транзит (нинішня) – 1,7 дол. за тис. куб. м. на 100 км. Виходить – 20 доларів за всю довжину. Польський газогін від України до Німеччини дещо коротший – до 1 тис. км., але ціна транзиту російського газу там набагато вища, а з 2009 року Варшава, можливо, збільшить ставку ще. Візьмемо для розрахунку, не ризикуючи сильно помилитися, 25 доларів за всю довжину транзиту через Польщу.

Отже, на російсько-українському кордоні європейська ціна за російський газ в січні майбутнього року повинна становити 220 доларів (на 45 доларів менше, ніж для німців). Якщо ще здійснювати поступовий і пропорційний перехід до європейської ціни протягом 3 років (згідно з меморандумом Путіна-Тимошенко), то газ для України повинен коштувати з 1 січня 2009 року 190-195 доларів.

Проте на сьогодні світова ціна на нафту спустилася навіть нижче 50 доларів за баррель. Тоді для Німеччини в другому кварталі майбутнього року газ обійдеться в 200 доларів (або навіть менш), а на російсько-українській межі він коштуватиме 155 доларів.

Газ наприкінці 2009 року буде дешевший, ніж зараз

Звичайно, в умовах падіння цін на нафту Україні краще перейти на газові контракти з Росією з щоквартальною зміною ціни – як для європейських держав. Але так буде не дуже зручно для незвиклої до цього української економіки – важко розраховувати майбутні показники. Хоча українським споживачам газу все одно доведеться, можливо, щомісяця коригувати ціну на газ у зв`язку з девальвацією гривні. Втім, українській стороні може бути варто вибрати середній варіант і піти на перерахунок цін на російський газ кожного півріччя. У такому разі для отримання ціни в першому півріччі 2009 року беремо середньоарифметичне між цінами на I і II квартали – виходить 188 доларів ((220 + 155)/2 = 188), що ненабагато вище за сьогоднішню ціну (179,5 доларів). Це без будь-яких знижок для України – європейська ціна, як і для Німеччини.

Ну, а в другій половині 2009 року російський газ для Києва цілком може виявитися навіть істотно дешевшим, ніж зараз. Якщо нафта знизиться на початку майбутнього року до 30 доларів за баррель, як пророкують деякі зарубіжні експерти, то газ для України має подешевшати до 70 доларів за 1 тис. куб. м.

Тому не варто сильно дивуватися, якщо український уряд в найближчим часом оголосить взагалі про відмову від поетапного переходу до європейських цін на російський газ. І задекларує намір України купувати газ за європейськими цінами вже з 1 січня 2009 року. Це буде дуже ефектна заява, яка означає, що Київ більше не проситиме Москву про якісь поступки в ціні на газ.

До того ж, якщо ціна на російський газ для України стане європейською, то й ставка транзиту російського газу територією України повинна піднятися до європейського рівня – за наполяганням українського уряду. Замість нинішніх 1,7 долара за прокачування 1 тис. куб. м. на 100 км її можна підняти, скажімо, до 3-4 доларів, що буде вельми «скромною» ціною порівняно з транзитними ставками, наприклад, в Австрії, Франції, Бельгії, Угорщині або Данії (5-13 доларів в 2007 році). У кілька разів Київ може підвищити плату для Газпрому і за зберігання газу в підземних сховищах.

У Росії свої проблеми, в Україні – свої

Тут хочеться сказати кілька слів співчуття Газпромові, іншим нафтогазовим підприємствам Росії та взагалі уряду цієї країни у зв`язку з проблемами, що різко насуваються на них, – зокрема, із стрімким падінням цін на нафту і, як наслідок, на газ.

Високі ціни на енергоресурси останні роки викликали і відповідну реакцію споживачів. Скажімо, Єврокомісія випустила нещодавно новий прогноз споживання енергоносіїв в ЄС до 2020 року, за яким імпорт газу в регіон може бути понижений порівняно з базовим сценарієм на 25%, а нафти — на 13%.

Вже цього року Європа купила приблизно на 10% російський газу менше, ніж у минулому. У зв`язку із скороченням металургійного і хімічного виробництва значно скоротить імпорт газу і Україна. При цьому підземні газові сховища в Росії, Україні і Європі на сьогодні заповнені під зав`язку. Крім того, акції газового монополіста та інших російських енергетичних компаній набагато подешевшали за дуже короткий період.

Весь цей негатив призвів до того, що Газпром скорочує газовидобуток і, як і багато інших російських компаній, тепер значно згортає свої інвестиційні програми. При цьому багато нафтогазових компаній навіть вже звернулися по допомогу до уряду – адже вони набрали на десятки мільярдів доларів боргів, які треба віддавати в умовах не тільки сильного падіння цін на нафту (а відтак і на газ), а й швидкої девальвації рубля. Тобто, перспективи украй сумні.

В Україні ж картина з цінами на газ в 2009 році вимальовувалася, як бачимо, навпаки, дуже непогана. Здешевлення нафти і нафтопродуктів також не може не тішити. Утім, дві обставини все ж таки засмучують. Українському уряду таки доведеться в найкоротші терміни напружитися і розплатитися з Газпромом за наявними боргами – а зробити це за нинішніх умов буде непросто. Ну, а крім того, збереження ціни на імпортний газ на нинішньому рівні або навіть її майбутнє зниження відбудеться тільки в доларовому вимірі. У зв`язку ж з подальшою швидкою девальвацією вітчизняної валюти вартість природного газу, принаймні, в першій половині 2009 року лише зросте, і, можливо, досить істотно.

Юрій Глухов