Антикризові рецепти від багаторічного радника Кучми
Антикризові рецепти від багаторічного радника Кучми

Антикризові рецепти від багаторічного радника Кучми

13:56, 25.11.2008
14 хв.

“Бойко, замість того, щоб модернізувати виробництво, фінансував Мороза... Стельмах не чіпляється за  крісло... Вибори в умовах кризи – злочин...” Інтерв`ю з Анатолієм Гальчинським

УНІАН звернувся за інтерв’ю до головного наукового співробітника Інституту світової економіки та міжнародних відносин, колишнього багаторічного радника Президента Леоніда Кучми Анатолія Гальчинського

Анатолію Степановичу, чи могла нинішня влада передбачити кризу та вжити якихось амортизаційних заходів, щоб пом’якшити її наслідки?

Анатолій ГальчинськийЗа кілька місяців таких заходів вжити було неможливо.  Готовність до кризи мала б бути наслідком кропіткої планомірної роботи попередніх урядів. Йдеться про політику 2005-2008 років. Тоді всі чекали, що економічна політика буде змінюватися від екстенсивного шляху розвитку до запровадження інноваційних стимулів. Але жоден уряд, ані Януковича, ані Тимошенко, ані Єханурова, не змогли цього зробити. Ці чотири роки були роками великого застою і все що було напрацьовано за Кучми, всі ідеї щодо оновлення економічної політики були знехтувані. Ми бачили популізм, проїдання всього того, що створювалося у економіці, фактично демонтаж того, що робилося у сфері ринкових відносин. Не завершений запуск повноцінного ринку землі, нічого не зроблено у сфері захисту інституту приватної власності. ЗМІ повідомили, що Японія входить у рецесію. І у них 0,4% падіння, а у нас у жовтні падіння промисловості майже 20 відсотків. І це обов’язокво позначиться на ВВП. При всьому тому, що наш ринок менше інтегрований у світову систему, у нас падіння значно більше.  І це говорить про те, що проблема не лише у зовнішніх чинниках, а проблема у внутрішньому статусі української економіки, її структурній незавершеності. При тому, що банківський сектор розвивався непогано, криза серйозно висвітлила вади банківської системи. Я маю на увазі слабкість менеджменту...

Відео дня

Але Черновецький зумів продати свій банк до початку кризи. Тож мер, над яким ми всі сміємося, вирахував кризу, а решта фінансових установ – не прорахували...

Можливо, Черновецький відчув, можливо, прорахував кризу. А банк “Надра” взяв 130 мільйонів доларів кредиту. Для чого? Щоб святкувати своє 15-річчя з помпезністю? Але ж дешеві гроші - не завжди добрі гроші.   Треба розуміти це, і ставитися до них з обережністю. Та і не тільки банк “Надра”, я знаю інших респектабельних хлопців, банкірів, які теж набрали кредитів.

Парламент прийняв антикризовий закон, який трактують насамперед, як такий “допоміжний закон для банків”. Які заходи слід прийняти, щоб допомогти реальній економіці? Було багато сюжетів про проблеми у металургійній галузі, зокрема, про завод Ілліча...

Давайте розглянемо суть сьогоднішньої антикризової політики. Самі заходи антикризової політики запізнілі, про це все потрібно було думати раніше. І зараз владі слід покаятися перед народом і сказати: ми спізнилися, ми припустилися серйозних помилок.  Це дуже важливо зрозуміти владі і критично себе оцінити. Політика не буває без помилок, політика це все “ошибки и промашки”. Але в умовах кризи помилки слід аналізувати. А кроки прораховувати і діяти за певною логікою. Наприклад, в умовах кризи не потрібно рятувати банкрутів. Як криза має свою конструктивну функцію, так і банкрутства мають свою диференціацію. Банкрутства через поганий менеджмент, через професійну неспроможність власника підприємства і банкрутства через інші руйнівні чинники, незалежні від діяльності підприємства. І ось наприклад, рятуємо ми металургійну промисловість. А сьогодні ми бачимо, що влада рятує галузі: металургів, хіміків, будівельників. Давайте, будемо рятувати диференційовано. І дуже важливо, щоб у всіх рятівних заходах була збережена логіка до неповернення назад до державних регуляторів.

А хіба ви не писали про концепцію “авторитарного капіталізму”?! І хіба Тимошенко - не кращий реалізатор такої концепції?

Дійсно, в умовах кризи посилюються державні регулятори. Але держава втручається таким чином. Ринок може все, але там, де ринок не може, там повинна допомогти держава.  Держава повинна допомагати ринку, а не діяти замість ринку, тоді це регрес і повернення назад. Навіть коли взяти саміт G20, то як там змінилися акценти. Якщо раніше, на початку кризи, Саркозі категорично казав, що треба повертатися до державних регуляторів, то на саміті тон вже змінився. І ясно прозвучало, що протекціонізм та націоналізація - це не дуже добре.

Я хотів би пригадати, як розвивалася металургія у часи Кучми. Ми всі розуміли, що металургійна галузь для України - це дуже серйозно, і, коли була скрута, були запроваджені механізми підтримки цієї галузі (ПДВ, податки, був указ Президента, ціла система заходів). Своєрідною підтримкою стало і те, коли знизився валютний курс гривні. У 1997 році курс гривні за долар був 1,98, у 1999 - 5,22. Знизився валютний курс, експортери тоді збільшили прибутки в 2,7 рази. І у цій ситуації наші металурги почали створювати свої елітні спортивні команди та будувати стадіони. Вони повинні були зрозуміти, що ця сприятлива ситуація не буде тривати вічно, і слід створювати не лише елітні команди, а елітні сучасні виробництва. Їм слід було займатися реконструкцію металургійних комплексів, інновацією. Ринок виконує свою інноваційну функцію через систему банкрутств та жорсткі вимоги до зниження собівартості. І до чого ми прийшли? Сьогодні констатують: наша сталь неконкурентна з російською, китайською, турецькою. А були ж умови для інновацій, ми створили унікальні умови, податковий пільговий режим. Антиінфляційні заходи мають не лише коротку тактичну спрямованість, вони можуть слугувати імпульсом для структурних зрушень та підвищення конкурентоспроможності української економіки. Ми не створили механізмів інноваційного розвитку. 

Та це ж ви з Леонідом Даниловичем і не створили...

Я з цього і почав. Ми цього не реалізували, але це те, над чим ми працювали. І все це можна було вирішувати з початку 2000-х років. Тим більше у 2005 році все суспільство підтримувало, носило на руках новобрану владу. Але продовжувалася політика популізму, яка гробила економіку.

Отже, нехай Бойко (власник комбінату Ілліча) не сльозиться, руки не простягує. Наші металургійні виробництва - одні з найбільш застарілих у світі. Де він був всі роки? Мороза фінансував? (Власник комбінату Ілліча після Помаранчевої революції був спонсором Соцпартії і членом списку СПУ –УНІАН)

Не лише Бойко, всі металурги когось фінансували...

Всі фінансували щось, крім власного виробництва. Це стосується і банківської сфери. Десь за півроку до кризи я подивився офіційні дані Нацбанку про прибутки. Тоді чистий прибуток комерційних банків зріс більше, як на 50 відсотків.  Хіба обов’язково будувати за ці гроші великі сяючі офіси? Звичайно, західні комбанки будують собі таки офіси, але їхні активи втричі більші, ніж ВВП України. Я вважаю, що для фінансової системи потрібні і малі банки, але оця помпезність - це свідчення нашої міщанської психології. Я знаю одного хлопця, який розпочав займатися бізнесом, тільки-но зробив гроші – придбав Лінкольн. Для чого, запитую його: купи дешевше авто, подумай, куди ще вкласти. “Як же, - каже, - я повинен кудись приїхати, щоб бачили”.

Криза у довгостроковій перспективі матиме конструктивну функцію, бо вичищаються ті, хто не здатен жити у цьому надскладному світі. Я завжди був прихильником СОТу, бо це наджорстка конкуренція. Якщо всередині країни ми не змогли створити складну конкуренцію своїми інструментами, то вступ держави до СОТ прискорить це. Люди замість створення елітних команд і інших респектабельних штук будуть створювати респектабельні виробництва.

Чи існують рецепти подолання кризи?

Не існує готових економічних рецептів подолання кризи без глибокої реконструкції та оновлення політичної системи. Ви розумієте, що коли взяти окремі економічні заходи, то вони можуть бути ефективні, можуть бути неефективні, вони можуть стати предметом дискусії. Але навіть, коли вони будуть ефективні, то головне запитання: хто їх буде запроваджувати. В умовах кризи виживає економіка сильної влади. Але навіть за умови існування найбільш респектабельних інструментів, хто буде їх запроваджувати? Хто буде контролювати їхнє використання? Хто? Я знаю, як це робилося Кучмою у 1997-1998 році, коли все управління було сконцентроване у одних руках. Коли кожного понеділка о 12-ій  відбувалася вузька нарада, де доповідалося, що зроблено, і строго звітували. Чи не відступали бодай на міліметр від того, про що домовлялися. Був наджорсткий режим. І ми тоді, маючи гіршу, як у Росії ситуацію, вийшли з кращими результатами. Ось що означала обґрунтована економічна політика і політична воля до її реалізації.

Вчора пройшла інформація про можливе падіння ВВП на 7 відсотків...

Давайте не будемо нагнітати пристрасті. Вчора по ЗМІ також пройшла цифра про падіння курсу гривні. Сім гривень за долар, звичайно, критична межа. Її подальшого зниження допускати не можна. Хоча криза не дістала дна,  світова економіка буде хитатися, тож ми це відчуємо. Але журналістам слід бути обережнішими. У нас більше 30 мільярдів доларів валютних запасів, у нас є кредит МВФ 16 мільярдів, тож у нас є резерви. І за проведення розумної політики ми можемо не допустити падіння валютного курсу. У нас є можливості не допустити семивідосоткового падіння ВВП. Я хочу упередити панічні настрої.

Зараз дуже критикують дії Нацбанку спочатку за ре- потім за девальвацію гривні, спочатку за те, що він тратить валютні резерви, потім за те, що він не виходить на Міжбанк і не підтримує гривню.  Стельмах же ходить під Ющенком. І критикуючи Стельмаха, ми маємо розуміти, що на всі кроки його благословляє Ющенко?

Стельмах - не та особа, яку потрібно благословляти. Навіть, коли Ющенко був головою Нацбанку, він ходив “під Стельмахом”. Всі ключові питання вирішував Стельмах. І він був єдиною особою у Нацбанку, яка знала, що таке кредитно-грошова політика. (Є ще фінансова політика: купи-продай). За радянських часів банк Україна, який очолював Ющенко, був конторою Союзного банку СССР. Цей банк не визначав основ кредитно-грошової політики. І фахівців таких не було. Тому ми виписали Стельмаха з Москви. Бо він працював у всесоюзному банку. І ключові питання вирішував Стельмах. Стельмах може слухати, що каже Ющенко. Але ніколи не робитиме того,  що вважає неефективним. Апарат НБУ - найбільш кваліфікований порівняно з усіма працівниками інших гілок виконавчої влади. Стельмах не чіпляється за своє крісло, йому нічого не потрібно. Йому потрібний авторитет тієї справи, якій він служив усе життя.

Ви – відомий прихильник ревальвації гривні. Але більшість політиків кажуть, що під час ревальвації НБУ обібрав і населення, і експортерів.

Мене надзвичайно турбують політичні інтриги, які починають плести навколо НБУ. Вони повністю розбалансували законодавчу, виконавчу і судову владу. А тепер беруться на Нацбанк. Я як фахівець з грошових відносин, і як людина, яка майже п’ять років очолювала Раду НБУ, хочу наголосити з усією відповідальністю: у нинішній ситуації НБУ діє абсолютно коректно. Я щойно прочитав критику про помилковість ревальвації. Альтернативи ревальвації гривні у першому півріччі не існувало. 

Як формується валютний курс в умовах, коли вдвічі збільшується притік валюти? Якщо попит перевищує пропозицію, то курс вітчизняної валюти слід було ревальвувати. Але помилка НБУ у тому, що він мав відстежувати, який приходить капітал, спекулятивний – не спекулятивний.  Коли ми вводили гривню, курс був 1,8. Потім економіка зміцніла, а курс впав. Я вважаю, що курс був недооцінений, тож ревальвація - логічна.  Але сьогодні курс падає. Політика Нацбанку в умовах теплої погоди повинна бути одна, в умовах поганої – інша. Сьогодні рефінансують комбанки. Рефінансування в умовах кризи повинно бути диференційоване. Є кредитні аукціони. Кожен має право мати доступ. Під час кризи повинно бути державне цільове рефінансування. Спеціальні програми, які стимулюють інвестиційний попит.  Зараз стимулюють хіміків, металургів, - виробників, але слід стимулювати інвестиційний попит, житлове і дорожнє будівництво. В умовах доброї погоди стимулюють пропозицію (виробника), в умовах кризи стимулюють попит. А сьогоднішня криза, це коли немає де реалізувати продукцію.  Сьогоднішні антикризові заходи - це гра у політику. Якщо економіка почне падати, то тоді не буде ані Юлі, ані Ющенка. Ми ідеалізуємо Рузвельта. Згадаємо Америку тих часів. Це був шалений тиск натовпу, колони безробітних йшли на Вашингтон. Масове безробіття - небезпечна вибухівка. Адже це крок до авторитаризму.

Колись хтось запитав Леоніда Даниловича, чому Гальчинський,  ваш радник, з вами сперечається?  Леонід Кучма сказав, що мені не потрібний радник, який з усім погоджується.  Мені здається, що в уряді є фахові економісти. Але чи мають вони сміливість сперечатися з прем’єром? А економіст, для якого політичні рішення пріоритетні, втрачає фаховість.

Чи можна робити зараз дочасні вибори?

В умовах кризи вибори це – злочин. І багато людей, хто хотів виборів, зараз змінили свою думку. Слід сідати і знаходити рішення. Вони можуть бути найнеординарнішими. Але треба сідати, якимось чином цементувати владу.  Але якщо ми вже торкнулися політичних аспектів, Конституцію ми повинні змінювати, створювати двопалатний парламент, проводити вибори, спільні: Президента і парламенту. І політичний діалог повинен здійснюватися у двох площинах. Як сконсолідувати владні інституції і як забезпечити прийняття Конституції. Якщо це не буде зроблено, то усі ці три лідери - Ющенко, Тимошенко, Янукович, від яких залежить вирішення питань - мають бути прокляті суспільством. 

Розмовляла Лана Самохвалова

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся