Нацбанк скоро почне міняти власників банків?

Фактично Нацбанк дав вказівку комерційним банкам  самотужки виплутуватися з кризи…Якщо ж  не виплутаєтеся, і власника банку можна змінити…

Фактично Нацбанк дав вказівку комерційним банкам  самотужки виплутуватися з кризи…Якщо ж  не виплутаєтеся, і власника банку можна змінити…

В останні тижні, з початком лихоманки на валютному ринку та в банківському секторі, на Національний банк були випущені хмари критичних стріл. Відтак, з початком зими НБУ активізувався і почав боротись з фінансовою кризою.

Але останні дії викликають ще більше запитань, ніж попередні.

Наприкінці минулого тижня НБУ прийняв нову Постанову під номером 413. Нею головний банк країни відмінив відому Постанову НБУ №319 від 10 жовтня , яка стало початком антикризових Постанов НБУ  і фактично започаткувала активну антикризову діяльність. Одним з пунктів тієї постанови, як відомо, було накладення мораторію на дострокове зняття вкладниками банків коштів з депозитних рахунків. Багато хто вважає, що цим кроком тоді  було нанесено більше шкоди, аніж отримано від нього вигоди. Не кажучи вже про юридичну сумнівність рішення.

Тож, здавалося б, Нацбанк взявся виправляти свої помилки.  Скасувавши  вже згадувану постанову, НБУ фактично відмінив пряму заборону на дострокове повернення банківських депозитів. Принаймні, саме так зрозуміли Ухвалу і в банківському секторі (з подвійними відчуттями), і серед фізосіб-вкладників (з відчуттям глибокого задоволення). Втім, плутанина вкралась і сюди. Вже наступного дня, 6 грудня, у суботу, Нацбанк розіслав лист керівникам комерційних банків, в якому звертав увагу, що, взагалі ж то, рано радієте, і Ухвалою НБУ № 413 насправді «банкам заборонено робити дострокове повернення депозитів, оскільки вони вкладені в довгострокові кредити й інші активи.». Та не просто розіслав електронний лист, а вивісив його на своєму офіційному сайті (хоча, зазвичай, електронне листування НБУ з комбанками – таємниця за сімома печатками, як для громадськості, так і для преси). Якому документу – ухвалі чи електронному листові - більше вірити – питання, звісно, цікаве. Специ, наприклад, стверджують, що «вага» ухвали НБУ на-а-а-багато вища, ніж «вага» листа, який регулятор розсилає електронною поштою.

Однак…

Водночас, пунктом 2 нової постанови, НБУ фактично перекладав усію відповідальність за кризу на комерційні банки і вже їх зобов’язав «…уживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів (передусім у національній валюті України) з метою недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками». Водночас, в цьому ж пункті 2 НБУ покладає на банки зобов’язання «…забезпечити суворий контроль за дотриманням розроблених графіків щодо приведення рівнів невідповідностей активів та пасивів за строками погашення (ГЕПів) до прийнятних розмірів». А щоб контроль був дієвий, НБУ вимагає від банків «до 12 грудня 2008 року розробити і надати Національному банку України платіжний календар на щоденній основі до кінця 2008 року та на І квартал 2009 року, у тому числі і в іноземній валюті (окремо), та встановити моніторинг за рівнем ліквідності банку».

Якщо розтлумачити цю казуїстику, фактично Нацбанк дав вказівку комерційним банкам самотужки виплутуватися з кризи. Адже за таких обмежень більшість комерційних банків будуть неспроможні повернути достроково банківські депозити. А, можливо, і не лише достроково.

Звісно, за таких умов про відродження кредитування нічого і говорити. (Напевне, тому, в Постанові №413 питання, пов’язані з кредитуванням, винесені до пункту 3, який має рекомендаційний характер). Тобто НБУ рекомендує комерційним банкам знизити ставки по кредитах, але не зобов’язує, напевно тому, що сам добре розуміє, що за таких умов це не реально.

Але мова вже навіть не про кредитування.

У постанові №413 є ще цікавіше місце, яке вказує, що проблеми депозитів та кредитів можна розцінити як другорядні для НБУ. В тому ж пункті 2 Постанови №413 є іще одна вимога до комерційних банків «у 10-денний термін подати до Дирекції з банківського регулювання та нагляду (О.І.Кірєєв) плани заходів щодо підвищення капіталізації (програми капіталізації)”. У разі ж “неспроможності банку та його власників підвищити рівень капіталу” Нацбанк обіцяє “розглянути питання щодо реорганізації (об’єднання чи приєднання) банку та внести відповідні пропозиції Національному банку України».

Що це означає?

За умов, коли населення та компанії масово вилучають кошти з банків, не допустити розриву між активами і пасивами банків можна лише двома шляхами. Або штучною забороною достроково повертати кошти вкладникам. Або додатковим інвестуванням в капітал банку, щоб таким чином профінансувати різницю, яка виникла від «втечі коштів» з комерційного банку. І оскільки офіційно заборону на дострокове повернення коштів ліквідовано, тепер НБУ вимагає від власників банків покрити різницю за рахунок нових внесків до статутного фонду. 

На перший погляд цілком доречна вимога, хоча й дещо не адекватна в умовах поточної кризи. Але ця вимога краще стає зрозуміла, коли уважно прочитати пункт 5 згаданої постанови. В ньому сказано: «Зобов’язати Дирекцію з банківського регулювання та нагляду (О.І.Кірєєв) установити контроль за виконанням банками вимог пункту 2 цієї постанови та в разі неспроможності керівників і акціонерів банків ужити необхідних заходів щодо приведення діяльності банків у відповідність до вимог банківського законодавства вносити пропозиції про застосування до банків адекватних заходів впливу, у тому числі введення тимчасової адміністрації, примусової реорганізації банків або відкликання ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку». 

Ось, схоже, в чому головна мета Постанови 413. Фактично НБУ  наділяє себе правом забрати у власника банк, якщо власник не забажає за рахунок власних коштів покрити різницю від вилучення коштів з банківського сектору.

Погодьтеся, вкрай цікава пропозиція та вдале вирішення проблеми по-українськи. Причому, ця погроза НБУ чи не в першу чергу стосується зарубіжних власників українських банків, які не вміють “намалювати” потрібні показники. Текстом постанови НБУ дає зарубіжним власникам зрозуміти, що якщо вони не викажуть активність та не наповнять капітали своїх банків реальними грошима, незважаючи на усі мільярди, що вони раніше заплатили за банки, можна  втратити банки за безцінь.  Відтак, найближчим часом ми можемо стати свідками дуже цікавих подій, пов’язаних з черговим перерозподілом власності банківського сектору. Ряд крупних банків, які були дуже дорого придбані зарубіжними власниками, можуть знайти нових власників, які будуть не настільки відомими, але будуть добре уміти вести банківський бізнес «по-українськи».  Вже хто-хто,  а українські власники знайдуть спільну мову з НБУ, що уникнути проблем та заходів впливу. 

Ігор Сподарець

УНІАН в Google News