Потебенько: Кучма поважав мене, і з Ющенком у нас чудові стосунки

Колись я назву тих, хто стоїть за плівками Мельниченка. Адвокат Стуса Медведчук міг захищати його краще. Колишній генпрокурор про Тимошенко, Луценка, Азарова, Лазаренка, Піскуна, Баганця, Обіхода, Шубу та ін...

Михайло Потебенько відомий тим, що був генеральним прокурором в той період, коли зародився рух «Україна без Кучми», поштовхом до якого стала справа Гонгадзе. Обирався народним депутатом від Компартії. Під час політичної кризи 2000-2001 рр. опозиція активно добивалася відставки Потебенька, вважаючи його винним у зволіканні розслідування вбивства Гонгадзе і порушенні кримінальної справи проти Юлії Тимошенко. Юридичний комітет Ради Європи в своєму останньому звіті закликав українську владу почати кримінальне розслідування проти тих, хто покривав це злочин. Серед них і Михайло Потебенько. Представники Моніторингового комітету ПАРЄ розкритикували також рішення Президента Ющенка про нагородження Потебенька орденом Ярослава Мудрого в 2007 році.

Пан Потебенько відповів на наші запитання.

ЛЕОНІД ДАНИЛОВИЧ ПОВАЖАВ МЕНЕ ЯК ПРОКУРОРА

Михайло Олексійовичу, Ви заявляли, що визнаєте достовірність плівок Мельниченка частково. Що, на Ваш погляд, з усього сфальсифіковано?

Це так, адже я краще за всіх знаю, які розмови у мене були з Леонідом Кучмою. Я відповідально заявляю, що Президент ніколи не давав мені вказівок, що робити з тією чи іншою людиною – завести на неї справу, посадити у в`язницю і т.ін. Якщо я не погоджувався з якимись аргументами чи думками Президента, я про це говорив і навіть давав відповідну письмову резолюцію про те, що керуватися тільки законом. Так було із розпорядженням Президента про узгодження призначення на посади з його Адміністрацією. Тоді я сказав Президентові, що рішення незаконне і виконувати його не буду. До того ж склав відповідну резолюцію.

Леонід Данилович поважав мене як прокурора. У розмові тет-а-тет він міг собі дозволити різкі вислови, але вони були лише емоційні, не більше. Проте через те, що я не пішов на змову з ініціаторами дискредитації Кучми, мене теж спробували зробити фігурантом цих плівок. Я слухав їх усі. На них справді звучать розмови Кучми і Потебенька, записані в президентському кабінеті. Але оприлюднили не ті записи, де звучить моя принципова позиція щодо дотримання законності, а лише так звані скомпоновані «дискредитаційні бесіди». І всі вони, без винятку, скомпоновані з голосів інших людей і уривків моїх фраз. Відомо, де і ким плівки компонувалися і з якою метою. Але це вже на совісті тих, хто це робив. Прийде час, і я їх назву! Але ці люди не врахували, що у криміналістів достатньо знань для того, щоб визначити достовірність записів.

І хто ж, Ви вважаєте, стоїть за діями майора Мельниченка?

Моя особиста думка – без брудної політики тут не обійшлося.

В одному з інтерв`ю Ви заявили, що Олександр Мороз не сприяє розкриттю цього «плівкового скандалу»...

Я завжди виходив з того, що якщо людина зацікавлена в розкритті злочину, то вона повинна дати свідчення. Якщо ж вона, як важливий свідок, уникала свідчень, то зрозуміло, що тут є питання. Чомусь, коли я заявив Президентові Кучмі про необхідність його допитати, він без заперечень погодився. Допит проводив особисто я, і не в кабінеті Президента, а в окремо виділеному приміщенні його Адміністрації.

Вас звинувачують у гальмуванні розслідування справи Гонгадзе. Хто, на Вашу думку, винен в тому, що замовники цього злочину досі не знайдені?

Те, що розслідування справи затягнулося, пов`язане з постійними змінами слідчих груп. Мною було доручено розслідувати цю справу Олексію Баганцю (заступникові генерального прокурора. – Авт.). Я виходив з того, що він мав приятельські відносини з Гонгадзе. Той підтримував його свого часу в справі про продаж дітей на Львівщині, публікував матеріали на захист прокурора. Отже, Баганець зацікавлений об`єктивніше розслідувати смерть цього журналіста. До того ж у нього були натягнуті відносини з покійним міністром внутрішніх справ Юрієм Кравченком. Через нього Баганця зняли з посади прокурора Дніпропетровська. Все це давало підстави думати, що справа розслідуватиметься об`єктивно – Баганець добре знає слідчу роботу. Але його незабаром усунули від справи, передали Віктору Шокіну (заступникові генерального прокурора. – Авт.). – і далі по руках.

До речі, я не розглядав лист Гонгадзе з проханням про виділення йому охорони – я в той час був у відрядженні. А мій перший заступник відправив його прокуророві області. Ми часто одержували подібні листи і переадресовували їх до управління держохорони. А ті вимагали від ГПУ перерахувати гроші, яких ми не мали в своєму розпорядженні. Проте декому захотілося всю відповідальність покласти на Потебенька. Хоча, коли мені стало відомо про злочин, справа за моєю вказівкою була прийнята до провадження Генпрокуратурою, і нагляд за ним був доручений Баганцеві.

Чи тиснув хтось на вас в справі Гонгадзе?

Скажу відверто: приватні бесіди у цій справі були. Але не з метою прискорити розслідування і провести його об`єктивно, а з метою залучити до справи Леоніда Кучму. Це і було головною суттю. Не бажаючи називати імена цих людей, скажу лише, що це один з нинішніх відомих політиків. Тепер кажуть, що Потебенько Кучму рятував. Та нічого я його не рятував! Що мені Кучма – родич? Скажу, що Кучма не втручався в розслідування цієї справи під час слідства, і причина зрозуміла, адже Президента називали причетним до вбивства. І зараз є люди, які намагаються дістати Леоніда Даниловича. Я не виключаю, що це питання ще довго яложитимуть залежно від політичної кон`юнктури і, звичайно ж, під час виборів. Але, знаючи Кучму і обставини у справі, я переконаний, що до вбивства він не причетний і дати злочинні вказівки міліції не міг.

ДО ЛАЗАРЕНКА ПОЛІТИКИ ВТРАТИЛИ ІНТЕРЕС

Чи знали Ви генералів Пукача і Фере, які проходять у справі?

Пукача я не знав взагалі. А Фере знав ще з часів моєї роботи заступником прокурора УРСР із слідства, він тоді був оперуповноваженим головного слідчого управління. Але якихось дружніх знайомств у нас не було. Були суто службові відносини.

Кажуть, що його нинішній стан коми – симуляція...

Я в це не вірю. За кілька років це стало б відомо.

Вас звинувачували в замовному характері порушення справи Лазаренка. Ви і тепер наполягаєте, що порушували їх законно?

Не можу нести відповідальність за моїх попередників на посаді генпрокурора Григорія Ворсинова і Олега Литвака. Перший, як мені відомо, почувався некомфортно – він був у дружніх відносинах з Павлом Івановичем. Інший був в.о. прокурора і не мав достатньо повноважень для ухвалення всіх рішень. Але факти свідчили про достатні дані для порушення справи і витребування згоди для притягнення до кримінальної відповідальності. За мого перебування керівником Генпрокуратури все в цій справі робилося законно. Розслідування було доручене моєму заступникові Миколі Обіходу, достатньо професійному начальникові слідчого управління ГПУ. Я лише вносив подання до парламенту про притягнення Лазаренка до кримінальної відповідальності у порушеній кримінальній справі.

Чи справді причетний Лазаренко до вбивств Вадима Гетьмана і Євгена Щербаня?

У справі виконавців цих злочинів є вирок Луганського обласного суду, підтверджений Верховним судом України, і винні відбувають покарання. Справа ж замовника цих злочинів виділена в окреме провадження по мотивах його розшуку. Оскільки в зміненому вироку суду прізвище замовника не називається, а зроблена лише посилання на особу, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, я утримуюся від будь-яких уточнень.

А що зараз із справою Лазаренка?

Вона в слідчій групі Генпрокуратури. Нагляд за її розслідуванням здійснює заступник генпрокурора Ренат Кузьмін. Не загадуватиму наперед – коли справа буде завершена. Я не хочу займатися розмовами, як іноді це робиться.

Останнім часом дедалі частіше говорять про можливе повернення Павла Лазаренка до України. Чи відбудеться воно, на Вашу думку?

Якщо він вирішить всі питання в судах США, то це його право. Проте в Україні Лазаренко в будь-якому випадку чекає зустріч з українськими правоохоронними органами.

Кому вигідне його повернення, а хто в цьому не зацікавлений?

До Лазаренко політики, на мій погляд, втратили інтерес.

НА КАНДИДАТУРІ ПІСКУНА НАПОЛІГ АЗАРОВ

Хто був зацікавлений в порушенні справи проти Юлії Тимошенко?

На це запитання можу сказати, що на мене ніякого тиску для порушення і розслідування цієї справи не чинилося. Коли її затримували, я в той час відпочивав у Трускавці. І рішення ухвалював мій заступник Микола Обіход. Коли суд змінив запобіжний захід, і замість СІЗО Тимошенко дала підписку про невиїзд, за моєю ініціативи протест не вносився. Її перебування на волі не заважало розслідуванню справи. Невиновність Тимошенко визначена ухвалою про припинення справи слідчим прокуратури і підтвердженням судом законності цього рішення. Цим усе сказано.

Одне мені незрозуміло. За перебування Піскуна генпрокурором кілька разів у комітеті Верховної Ради розглядалися подання про згоду на її притягнення, причому епізоди звинувачення щоразу змінювались, і врешті справу припинили. Навіщо було грати на струнах нервів Тимошенко?

Пам`ятаю, колись мені, як слідчому, довелося закрити справу проти жінки, яку притягнули за три мішки кукурудзи. Вона зібрала її на полі, на яке ще не був складений акт про зачистку. Тоді співробітник ОБХСС Сечинов мені сказав: «Якби вона вас так лаяла, як мене, ви б теж її закрили». Так от мимоволі щось аналогічне бачимо це і в справі Тимошенко. Вона – доволі емоційна людина і могла розлютитися на когось. Але це не підстава для її притягнення до кримінальної відповідальності. Повторюю, зараз винесена ухвала Верховного суду, і підстав говорити, що вона причетна до злочину, немає.

Як Ви вважаєте, що стало причиною загибелі прокурора Дніпропетровської області Володимира Шуби?

Справа перебуває на стадії розслідування під контролем генерального прокурора. Усі версії, які є в громадськості, досліджуються. Призначено кілька додаткових експертиз. Особисто я виключаю версію про те, що це було навмисне вбивство чи самогубство. Я добре знаю обстановку, яка була в регіоні, всі справи, які там розслідувалися. Шуба як прокурор відрізнявся професійними якостями, хоча зважаючи на свій характер міг допустити гарячність по роботі. Але це не могло стати причиною таких трагічних наслідків. Я допускаю, що це все-таки був нещасний випадок або вбивство з необережності.

Говорять, що Шуба мав стати вашим наступником на посаді генпрокурора в 2002 році?

Це не так. Коли я йшов з посади, я не рекомендував його на своє місце. Я тоді назвав кількох людей, зокрема нинішнього першого заступника Медведька Сергія Винокурова.

Генпрокурор – дуже відповідальна посада, а Шуба був іноді гарячим і нестриманим. Так само, як і не було серед нихі і Святослава Піскуна. Він на той час, займаючи пост начальника слідчого управління податкової адміністрації, ще не встиг пройти необхідну школу для роботи керівником Генпрокуратури. Тому його призначення, на мій погляд, було передчасним.

Проте на кандидатурі Піскуна наполіг Микола Азаров, який очолював податкову адміністрацію. Він мені особисто про це говорив. Саме через непідготовленість і відсутність досвіду Святослав Михайлович і набив собі на початковому етапі гулі. Не приховаю і того, що для посади Генпрокурора авантюризм неприйнятна якість.

Що стосується Шуби, то про нього йшлося перед призначенням мене генпрокурором. Тоді його прізвище я називав, оскільки не мав бажання посідати посаду Генпрокурора.

Чи потрібно було Святославу Піскуну судитися за свою посаду?

Я неодноразово говорив, що призначення і звільнення генпрокурора повинні проходити суворо за Конституцією, яка наділяє його повноваженнями на п`ять років і передбачає підстави для його звільнення. Мені важко було погодитися з рішенням Президента Кучми призначити Піскуна генпрокурором. Перш ніж вирішувати, слід добре все осмислити.

У нас навіть була з цього приводу розмова. Кучма пояснив, що це його особисте рішення, але мені відомі справжні порадники в цьому питанні – не буду про них. Проте якщо рішення ухвалене, то при його скасуванні закон має бути дотриманий.

Я особисто не підтримував і судові тяжби, в які вплутався Піскун. Це чинному прокуророві не личить. Він лише створив собі скандальну репутацію, і від цього авторитет самого органу не підвищується.

АДВОКАТ СТУСА МЕДВЕДЧУК МІГ ЗАХИЩАТИ ЙОГО І КРАЩЕ, БУЛИ ПІДСТАВИ ЙОГО ВИПРАВДАТИ

Ви пропрацювали в прокуратурі більше 40 років. Якими вчинками Ви пишаєтеся?

Я пишаюся, що працював для встановлення справедливості. Незалежно від політичної кон`юнктури в державі, я завжди діяв згідно із законом. Наприклад, саме я вніс ще за Союза РСР протест на рішення про ув`язнення Василя Стуса, де Віктор Медведчук виступав його адвокатом. До речі, я читав його захисну промову і не приховаю, що захищати його можна було і краще, були підстави, щоб його виправдали.

А одного разу, тільки починаючи свою прокурорську діяльність, я попросив для винуватця автоаварії максимальний на той час термін ув`язнення – 15 років. Він був учасником війни. З часом я виправив помилку і, ставши прокурором області, вніс протест на таке рішення, і термін покарання був зменшений.

Які нині Ваші відносини з Леонідом Кучмою?

З Кучмою я знайомий ще з часів моєї роботи прокурором УРСР, коли він очолював одне з найвідоміших підприємств – «Південмаш». Ми з ним також були депутатами-мажоритарниками у Верховній Раді першого скликання. І ініціатива призначити мене генпрокурором походила особисто від нього. Проте ми ніколи не були близькими друзями і за часів його президентства вирішували питання на діловому рівні. Між нами були суто службово-людські відносини.

І зараз спілкуємося. Я недавно був у лікарні на операції, і Леонід Данилович цікавився через лікаря моїм самопочуттям. Коли день народження – вітаємо телеграмою або листівкою. Тобто нормальні людські відносини збереглися. Хоч би що говорили про нього, це порядна людина.

З ВІКТОРОМ АНДРІЙОВИЧЕМ У НАС ЗАВЖДИ БУЛИ ЧУДОВІ ВІДНОСИНИ

Які Ваші нинішні відносини з Президентом Віктором Ющенком? Чи зустрічалися Ви з ним перед врученням Вам нагороди ордена Ярослава Мудрого III ступеня?

Віктора Андрійовича я знаю з часів його банківської діяльності. Я також працював генпрокурором за його перебування прем`єр-міністром, і у нас були чудові взаємини. Проте за весь період його президентства ми жодного разу не зустрічалися. Хоча він мені особисто потелефонував і привітав з днем народження і нагородою. І цей орден у мене п`ятий, є багато медалей.

Я присвятив велику частину свого життя роботі в прокуратурі, тиждень з першого дня був на Чорнобильській АЕС відразу ж після аварії в 1986 році, голосував за Декларацію про незалежність України. І поведінка пана Бродського і Луценка з приводу нагороди мені не зрозуміла. І якщо від першого я ще міг чекати щось подібне, то заяви Луценка для мене стали несподіванкою. Все ж таки він людина розумна, я вважав його поведінку завжди об`єктивною.

ВІДЧУВАЄТЬСЯ, ЩО ЛУЦЕНКО СТАВ СПРАВЖНІМ КЕРІВНИКОМ

До речі, як Ви ставитеся до керівника МВС, робота якого пов`язана з діяльністю ГПУ?

Я достатньо шанобливо ставлюся до Юрія Луценка. Ось зараз я вже бачу його як міністра, який сформувався, відчувається його вдосконалення. Він став справжнім керівником. Адже раніше були моменти, коли Юрій Віталійович робив поквапливі заяви і видавав бажане за дійсне. У цьому його підводило, звичайно, і оточення. Тепер усе це пішло в минуле.

Чи плануєте повернутися у велику політику?

Якщо буде мажоритарна система, я готовий подумати над цим. Людям необхідна допомога, захист їх інтересів. Бувши мажоритарником, я завжди це пам`ятав і пильнував інтереси людей. Переконаний, що мене пам`ятають і поважають в моєму окрузі в Миколаївській області. Я і зараз підтримую з ними контакти. Я категорично проти виборів за закритими партійними списками. Це елементарна неповага до демократичного суспільства.

Розмовляв Віктор Коломієць