Ані Лорак відкриває лаунж-бар (фоторепортаж)

Офіціант приніс страву. Ані Лорак, яка зазвичай на світських вечірках обмежується листочком салату, сіла, відкусила шматочок курки, і посміхнулася: "Беліссіма!"  Не куштували, але повіримо...

Якщо ви любите подушки, свічки, копії картин Да Вінчі, окремі кабінети «Privacy», кальян, караоке, телевізори і якщо вам подобається на стінах розписи пісень Ані Лорак, це припаде вам до душі. Кабачок імені Ані Лорак скоро відкриє свої двері для тих, хто готовий викласти 150 гривень за затишок, усамітнення і хорошу їжу...

Кароліна зустріла нас у блакитній кімнаті, відведеній для караоке. Там була обладнана імпровізована маленька сцена, а стеля всіяна маленькими неправильної форми люстерками.

- Це стиль лаунж,  щось середнє між рестораном, баром і нічним клубом. Тут є діджейский пульт, і ми в майбутньому плануємо влаштовувати вечірки, - розповідає Кароліна. - Гадаю, що сюди часто навідуватимуться мої друзі. Публічні люди часто хочуть поїсти і поспілкуватися в центрі, але при цьому не бути на видноті. У Києві є чудові заклади, у яких проте важко сховатися і відчути себе комфортно. А ми маємо дві кімнати, де можна посидіти компаніями. І деякі мої знайомі вже збираються відсвяткувати у нас свої дні народження і весілля. Ресторан оформлений у стилі модерн, але є і класичні елементи: люстра, дзеркальна стеля. Спосіб оформлення стін називається «венеціана». Знаю, що для того, щоб створити такий ефект стіна якось затирається воском.

Люстри у великому залі зроблені з натуральних черепашок, ми придбали їх в одному з бутіків, здається, в «Лора Ешлі». А світильники купили в «Укрфлорі». Загалом, тут усе: меблі, предмети декору, виготовлено в Україні. Ресторан називається «Ангел». У самій назві «Ангел-лаунж» приховані ініціали мого імені. А з іншого боку, це якась ода ангелам-хранителям, які є у кожної людини. І ми оспівуємо цих ангелів, які завжди поряд з нами. І ще тому що, вибачте за тривіальність, я люблю янголят, свічки,  пастельні тони і маленькі трояндочки.

Кароліно,  свого часу голова Асоціації ресторанного бізнесу, який викладає в Академії ресторанного бізнесу, окреслив такі тенденції розвитку цього виду підприємництва: спочатку в Україні був ресторанний бум, а потім ресторани також спішно закривалися. Тому що дуже непросто опинилося запропонувати «якість їжі, як у мами», «очі як у мами». Пригадується, Вадим Марчук, син відомого на той час політика, відкрив бар десь у «Київській Русі» і також швидко його закрив.

Я не з бізнесу, а це серйозна робота. Я спираюся на досвід і смак Мурата, мого компаньйона. Ми познайомилися з ним у Туреччині. Я відпочивала в його готелі. І там все працювало, як годинниковий механізм. Я була вражена тим, що о другій годині ночі в його ресторані ще була вечірка, а вже вранці навкруги було ідеально чисто. Я відпочивала в Єгипті, на Кубі, в Празі, і, порівнюючи, я віддавала перевагу закладу Мурата. Спостерігала, як він працював, говорив одночасно мало не по трьох телефонах. І видно, що він тримає в руках усі важелі управління. Він топ-менеджер у цій сфері і у нього безліч нагород. Він – мозковий центр нашого підприємства. І я сподіваюся, що він зуміє вчасно перебудуватися, зрозуміти, коли треба буде, припустимо, змінювати профіль.  

Ви радилися з кимось з рестораторів перед тим, як відкривати ресторан?

Так. Ми радилися із засновниками мережі «Козырная карта». Ми, до речі, теж будемо в мережі цих ресторанів. Вони так жартівливо говорять: «Ну якщо ти будеш ресторатором, то нам можна спробувати вийти на сцену».

До речі, ці хлопці з «Козырной карты» не жарптицю зловили, деякі акціонери починали свій трудовий шлях з нарізання овочів, з непрестижної і найдрібнішої ресторанної роботи. На відміну від Вас, перепрошую.

Мурат починав працювати менеджером в турагентстві і доріс до можливості відкрити свій готель і ресторан. Він зумів побудувати системний бізнес такого ж профілю в Туреччині, і це вселяє надію. І, знаєте, є така річ, як інтуїція. А приїхати сюди кілька років тому з Чернівців, практично на порожнє місце, у мене не було ні грошей, ні зв`язків, ані пісень. Думаєте, тоді ризик був менший? Але ми продумали стратегію, а вода камінь точить.

Кароліна провела нас в інші кабінети. Інший був зроблений у бежево-коричневих тонах. Шторка, що відділяє кабінет наполовину була розшита камінням. Там обідав Мурат.

- Двері пофарбовані і пошпакльовані, на одній з дверей копія картини «Ромео і Джульєта» Да Вінчі, на інших теж імпровізації на теми Шекспіра, - пояснила Кароліна.

Хто Вам робив дизайн?

Олю порекомендував мені Семен Горов (кліпмейкер, театральний режисер,  відомий своїми мюзиклами «Фігаро», «Вечори на хуторі поблизу «Диканьки»- УНІАН). Вона робила йому квартиру. А потім виявилось, що вона ж робила багато закладів мережі «Козырная карта». Світ тісний, а Київ ще тісніший. 

Що за мозаїка, турецькі лазні нагадує? – поцікавилася я, постукуючи по панелях.

- Не знаю, Оля каже, що дуже модно.

- А тканини для подушок?

- Все купувалося тут.

До нас підійшов Мурат: "Все зроблено в Україні, тільки ось посуд чекаємо з Франції".

А яка у вас буде кухня?

Ми не прив`язані до кухні певної країни. Скажімо так, у нас буде  європейська кухня. Буде борщ, який я обожнюю, гарячі закуски, мої улюблені креветки з сьомгою і червоною ікрою. Буде телячий медальйон з соусом, над яким наш шеф-кухар працював місяць. Він шукав цей смак, наближаючи його до досконалості, і кожного разу вигукуючи на всю кухню «Беліссіма». У нас будуть тарталетто і абсолютно смачний десерт тіраміссу.

Зараз наш кухар – українець, але з часом ми плануємо робити дні або тижні французької, італійської, турецької кухні.

Офіціант приніс страву. Ані Лорак, яка зазвичай на світських вечірках обмежується листом салату, сіла, відкусила шматочок курки, і посміхнулася:

-Беліссіма.

Не куштували, але повіримо.

Маша Міщенко

Фото Дмитра Стаховського

УНІАН в Google News