Свято на вулиці «підпільних Кіндратів»: «горілчана» постанова вартістю 4 мільярди

Попит на лікеро-горілчану продукцію впав на 30%, що означає одне: люди припинили споживати офіційний продукт...

Чим гірша політична та економічна ситуація в країні, тим більший попит на

лікеро-горілчану продукцію. Як не дивно, але і в цьому сегменті ринку Україна демонструє раптове падіння офіційних показників попиту на 30%, що означає виключно одне: люди припинили споживати офіційний продукт. Встановлення мінімальної ціни на українську горілку унеможливило підтримання попиту за рахунок дефляції цін виробників, але чудово зіграло на руку «підпільним Кіндратам», котрі отримали половину ринку алкогольної продукції.

Може, громадяни країни, де про поняття «тіньова економіка» й гадки не мають, повірять, що за умов кризи, масової невиплати зарплати, безробіття, котре сьогодні вже зчепило майже не кожного п’ятого працеспроможного, можна за місяць скоротити вживання алкоголю на 30% відсотків.

Як не дивно, але лікеро-горілчана промисловість України демонструє падіння. Точніше – падіння офіційних показників. За статистичними даними податкової адміністрації,  в листопаді 2008-го реалізація на внутрішньому ринку лікеро-горілчаної продукції скоротилась у порівнянні з аналогічним періодом 2007 року - майже на 19%. У грудні – майже на 30%. У січні 2009-го в порівнянні з січнем 2008-го – більш ніж на 19%.

Але ми не такі наївні. А коли б і були такими, то повідомлення на кшталт: «Працівники податкової міліції Солом’янського району Києва виявили в гаражному приміщенні підпільний цех із виробництва фальсифіковованої горілки…  Або: «У «виробника» вилучено 425 літрів спирту, 415 літрів сурогату… Орієнтовна вартість вилученого складає 30 тис. грн.» ...не залишили б жодного сумніву.

Зрозуміло ж, коли в минулому році «тіньове» виробництво алкоголю сягало 20%, то сьогодні раптове падіння попиту на 30% означає не те, що люди в такий обсяг знизили споживання, а виключно одне: вони припинили споживати офіційний продукт. Криза традиційно не чіпає виробників алкоголю, отже в даному випадку можна лише стверджувати, що сьогодні сегмент сурогатного алкогольного ринку сягнув 50%.

Чому так сталось?  Нагадаємо, що у вересні минулого року Кабмін своєю Постановою № 820 «переформатував» держконцерн «Укрспирт» у Державну службу спиртової та лікеро-горілчаної промисловості в системі Мінагропрому.  Вже 30 жовтня 2008-го Постановою № 957 Кабінету Міністрів було введено мінімальні оптово-відпускні й роздрібні ціни на окремі види горілчаних напоїв вітчизняного виробництва. І вже в листопаді

«Укрспирт» заявив, що в 2009-му закриє 20 спиртзаводів.  Виходить, таки розуміли, що примусове введення мінімальної ціни на вітчизняну алкогольну продукцію знизить попит. От тільки, певно, не взяли в розрахунок кризу. Адже на фінансові й економічні проблеми ринок реагує падінням споживчого попиту, на що товаровиробник реагує зниженням ціни на свою продукцію. Встановлення ж мінімальної ціни на українську горілку унеможливило підтримання попиту бодай на традиційному рівні, за рахунок дефляції цін виробників. Але ж чудово зіграло на руку «підпільникам Кіндратам», котрі, звичайно ж, вправно відреагували на мало не половинну нішу на ринку алкогольної продукції.

Водночас, згідно з найсвіжішим повідомленням Міждержавного комітету статистики СНД, з-поміж колишніх радянських країн (без урахування тих, що стали членами євроспільноти) Україна є лідером із падіння промислового виробництва – понад 31% у січні, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року  (на другому місці Молдова з показником трохи більше 25%), а також чемпіоном з інфляції – більше 22% на тлі Киргизії з її 18 відсотками.  

Тут саме час повернутись від проблем на кшталт «пити чи не пити?» до більш вагомих макрокатегорій. А саме – «платити зарплату чи не платити?» Адже за кризових умов будь-яка держава підтримує будь-яке власне виробництво, в першу чергу - для малозахищених,  пенсіонерів й бюджетників. Представляючи проект бюджету-2009, прем’єр-міністр Юлія Тимошенко нагадала, що в 2008-у розмір середньої зарплати в Україні складав 1840 грн. 

Якщо взяти бюджетну сферу, то ні для кого не секрет, що нині, навіть у Києві, вчителі, лікарі та інші «бюджетники» змушені миритись з реальною зарплатою в тисячу гривень. Що вже казати про периферію, де навіть після катастрофічного обвалу національної валюти та шаленої інфляції налякані масовими звільненнями люди готові працювати за 500 гривень.

І ось статистика від податківців. На січень поточного року замовлено виготовлення марок акцизного збору на вітчизняний алкоголь майже на 33 млн. штук менше, ніж на відповідний період 2008-го. На лютий – менше майже на 35 млн. шт., на березень – на 53 млн. шт. менше. За кожною маркою стоїть відрахування до Державного бюджету. Й за січень бюджет не дорахувався понад 141 млн. грн., за лютий – майже 150 млн., за березень не дорахується майже 229 млн. грн. Отже, ціна 957-ї постанови лише за три місяці цього року – 510 млн.? А за рік буде ніяк не меншою за 2 мільярди гривень?

Ні – набагато більше! Бо крім прямих відрахувань до бюджету – акцизних – не слід забувати й про податки. Коли заводи знижують виробництво продукції, вони зменшують відрахування з прибутку. Коли працівники цих заводів втрачають роботу, а відтак - й зарплату, також не відраховуються податки до держбюджету. Якщо додати сюди малих підприємців, дрібних оптовиків, та інших, що будували свій бізнес у тісній прив’язці до лікеро-горілчаної промисловості, а точніше – надходження від малого бізнесу до бюджету у вигляді податків, ліцензій та інших державних зборів, то цифру у 2 млрд. варто, як мінімум, подвоїти.

А тепер поставимо на іншу шальку терезів нинішній борг із заробітної плати в розмірі 1,5 млрд. грн. (йдеться лише про офіційну зарплату), звідки питання: ми пасемо задніх навіть на теренах СНГ тому, що такі бідні? Так чи не занадто дорога ціна постанови, котра з легкої руки «Укрспирту» не перемогла ані виробництво сурогату, ані пияцтво, зате в жахливих кризових умовах «пробила» в держбюджеті-2009  велику багатомільярдну діру?

Сергій Косенко

УНІАН в Google News