Газові фокуси

За деякими даними, є секретна частина документів, які були підписані в рамках перемовин. Ми бачимо, що йдеться про повернення до напрацювань Путіна-Шрьодера-Кучми щодо газотранспортного консорціуму... Економісти і політологи коментують нову ціну на газ

Економісти і політологи коментують нову ціну на газ

Олексій Плотніков, доктор економічних наук, професор, заступник голови комітету ВР з питань економічної політики 

Це, безперечно, досягнення, якщо зважати, за якою ціною іде газ на Білорусь та на Західну Європу. Досягненням можна вважати і дії переговорників, і уряду, який, на відміну від попереднього, не веде холодної війни.

Оскільки ціна постійно зростатиме, сьогодні маємо краще, чого можна було б очікувати. Чи буде збільшуватися до 2010 року? – Буде. Питання в тому, наскільки поступово й наскільки Україна зможе пристосуватися до неї. А щоби змогла пристосуватися вітчизняна промисловість, треба  перебудовувати національну економіку.

Я не став би очікувати зміну зовнішньополітичного курсу України на проросійський як наслідок урядових домовленостей. Те, що “Наша Україна” звинувачує Януковича у поступках Росії в обмін на газову ціну, зрозуміло. Якщо політична сила час від часу каже, що вона дуже опозиційна, вона просто повинна звинувачувати владу у чомусь.

Андрій Єрмолаєв, директор центру соціальних досліджень „Софія”

Немає сенсації, але ми отримали той рівень ціни на газ, про який ішли консультації з червня. Хочу нагадати, що зміна правил була пов’язана в першу чергу з новою позицією середньоазіатських постачальників – Туркменістан посеред року забажав зміни ціни на кордоні з Росією. Це серйозно вплинуло на переговорний процес. Ціна, яку отримав уряд Януковича – це оптимальний варіант. Ми отримали ціну, у яку вкладено вимоги Туркменістану і вартість транзиту до українського кордону. Тобто ми не отримали політичної дельти, про яку дуже багато говорили.

Ціна, звичайно, висока, але маємо врахувати кілька моментів: уже сьогодні ціна на газ у самій Росії така, якою була у нас до 2005 року. Крім того, уряду вдалося мінімізувати тиск з боку Росії. Це можна пояснити тим, що серед аргументів української сторони був той, що Україна поки що самостійно модернізує й інвестує транзитну систему, не пускаючи сюди енергетичних спекулянтів. Це аргумент, про який сьогодні рідко згадують, але найбільш сильний на сьогодні. Зараз чимало зауважень щодо низького тарифу на транзит, але переконаний: якби уряд пішов на його підвищення, і пропорційно піднялася б ціна на газ на кордоні з Росією – є певна прив’язка, у першу чергу постраждав би реальний сектор економіки – саме він є головним споживачем цього палива.

Я не бачу підстав для жорстких критичних оцінок домовленої ціни – могло б бути і гірше. Якщо б просили низьку ціну на російський газ, це однозначно була б політична ціна. Тоді точно довелося б щось продавати, здавати і так далі.

Кінцева ціна – близько 180 дол. - для української промисловості буде критичною. Українську промисловість починає лихоманити при ціні вже на рівні 140 дол. Але є можливість частково компенсувати ціну для населення за рахунок українського газу, і технологій енергозбереження (як приклад – Маріупольський мет комбінат, де майже відмовилися від споживання газу). Думаю, що критичним буде 2007 рік, динаміка зростання ціни на газ буде високою і в наступні роки. Не лише тому, що Росія постійно тиснутиме на Україну, але й через те, що у нас працює дорогий регіональний ринок. Саме в Європі формується регіональна ціна, і Росія, формуючи ціну на паливо, виходить із ціни на цьому ринку.

Найкращий вихід із цього має бути наступний: Україна має змінити свою політику в питанні довгострокової енергетичної безпеки. Є унікальна річ, що може поєднати і політичні амбіції, і проблема енергобезпеки – Чорноморський шельф. Його специфіка у тому, що родовище надзвичайно багате на ресурси, але складне технологічно. Аби реалізувати програму з його розробки, Україні треба готувати своєрідний прорив. Якщо його вдасться зробити, залучивши іноземних інвесторів, в Україні буде своя ціна на енергоресурси у 2010 році. 4-5 років – цілком реальний час для реалізації такої програми. Потрібна політична воля і більш жорстка прагматична позиція щодо Європи і Росії та активніша політика на світових ринках інвестицій.

Володимир Саприкін, директор енергетичних програм центру Разумкова

Я не вважаю, що коректно говорити про перемогу українського уряду в перемовинах з Росією про ціну на газ. По-перше, ці заяви не підкріплені деталями основного документу. На яких умовах здійснюється постачання газу до України? Що означає ціна 130 доларів: 100 дол. – умовна ціна середньоазіатського газу, решта – вартість транспортування та норма прибутку. Чи є ще якісь нюанси? Також не йдеться про реекспорт, і не зрозуміло, чи 55 млрд. кубометрів (про постачання яких домовився український уряд) призначені саме для України та з чого складається кінцева ціна.

Виходячи з цього, можна робити різні висновки. Сьогодні зрозуміло одне – ціна 130 дол. – це ціна на кордоні. Всередині країни вона буде значно вищою. Це - ПДВ 20% плюс витрати на транспортування магістральними розподільчими газопроводами. Плюс норма прибутку.

Таким чином ціна наближується до 180-190 дол. При такій ціні у більшості українських підприємств рентабельність стане від’ємною. А якщо з’ясується, що для України призначено не весь згаданий обсяг газу, доведеться докуповувати ще й російський, ціна якого складає щонайменше 230 дол. за 1000 куб. м. Вартість палива для підприємств перевалить за 200. А нам зараз кажуть, що така домовленість – перемога українського уряду, оскільки Білорусь начебто купує за 200 дол, що неправда, Кавказ – за 240 і так далі – наводять якісь фантастичні дані. За такої ціни блакитного палива деякі українські галузі можуть просто вмерти.

Виходить, нам знову показали „фокус”. Якщо до ціни газу на четвертий квартал, то „фокус” цікавий, але яким чином його здійснено, нам не пояснили. Другий „фокус” – ціна газу $130 – це вже неприємний „фокус”.

Уряд – не фокусник, він має пояснити, звідки що береться, і які будуть від цього наслідки, тобто оприлюднити документи. Це дозволить уряду не виправдовуватися, що він щось віддав або віддасть.

За деякими даними, є секретна частина документів, які також були підписані в рамках цих перемовин. Ми бачимо, що проходять переговори про повернення до напрацювань Путіна-Шрьодера-Кучми щодо газотранспортного консорціуму, який є невигідним Україні. Є щонайменше наміри. Чи справді газова політика буде проводитися в цьому напрямку, ми ще побачимо.

 Як результат, ми знову побачили непрозору політику уряду в газовій сфері, яка викликає недовіру з боку міжнародної спільноти, політиків, експертів та населення.

Записав Дмитро Стаховський