Синоптик Наталія Діденко: Те, що людина боїться глобальних проявів природи – нормально. Але коли людина каже, що вона сама може спровокувати льодовиковий період, треба задуматися про її психічний стан

Синоптик Наталія Діденко в інтерв’ю УНІАН розповіла, чи діяльність людини може призвести до нового льодовикового періоду, чому холодний фронт до України приходить не з Москви і чи замінять синоптиків роботи.

Наталку Діденко знають завдяки щоденним прогнозам погоди у Facebook та її чарівному рудому коту на ім’я Апельмон. За її плечима – близько 20 років роботи у Гідрометцентрі, на телебаченні та співпраця з аграрними фірмами. В інтерв’ю УНІАН вона розповіла про те, чому природні катаклізми не є чимось неймовірним, які прогнози погоди є найбільш достовірними і як робота синоптиків пов’язана з національною безпекою.

Вам ніколи не буває прикро, що чимало українців вважають прогноз погоди несерйозною програмою, яку веде якась умовна довгонога пані? 

В медіа взагалі вистачає поверховості. Втім, глибокий аналіз – це, можливо, і не парафія медіа. Як на мене,  форма подачі прогнозу погоди може бути будь-яка. Нехай програму веде сексі-блондинка чи якийсь фрік – головне, щоб готували її професіонали. Коли ведучий розповідає про західні області, називаючи Житомирську, або коли каже «на півночі країни», додаючи Харківщину, - такого не повинно бути. Так само прогноз, коли записують декілька програм наперед, а за цей час ситуація сильно змінюється, врешті-решт несе чималу шкоду. Наприклад, людина вмикає телевізор і чує про повені на Закарпатті, які вже пішли на спад, а в неї там дитина відпочиває…

Професійність і відповідальність мають бути в кожній програмі, а у нас дуже часто форма переважає над змістом.

А як ви потрапили в медіа?

Це почалося ще у Гідрометцентрі – у нас були прямі ефіри на радіо. За внутрішнім покликанням я - філолог, мені завжди подобалося писати, цікавила журналістика. Після Гідрометцентру потрапила на телебачення – стала редактором-метеорологом на «Новому каналі». Їм першим спало на думку, що прогноз погоди треба не аби звідки смикати, а його має складати фахівець. Потім було багато телеканалів, сайтів, медіаресурсів, робота на радіо, яка і сьогодні продовжується.

У чому різниця між метеорологом і синоптиком?

Метеорологія – це наука, яка вивчає фізику атмосфери, загальні процеси, а синоптики прогнозують поточні синоптичні події. Тобто погоду для конкретної дати на конкретній території.

Для порівняння: в медицині є науковці, які розробляють передові методи боротьби з невиліковними хворобами. Вони медики? – Так, медики. А є дільничний терапевт, який на своїй території допомагає людині щодня. Ось синоптики – це, фактично, такі терапевти метеорології.

Ілюстрація REUTERS

А що у вас написано в дипломі?

Інженер-метеоролог. Тоді всі були інженерами (я закінчила Київський державний  університет у 1983 році). Вважаю,  мені  пощастило, що я потрапила в Гідрометцентр саме у метеовідділ, адже практика та досвід – найцінніше, що може бути.

Синоптика мені дуже подобається, навіть при такій неймовірно складній атмосфері є величезний успіх у прогнозуванні погоди, циклонів, ураганів. Справджуваність прогнозу по Києву чи Київській області на одну-три доби – до 90%. Це неймовірно високий відсоток. Втім, зазвичай на це ніхто не звертає уваги. Проте, якщо у синоптика відбувся якийсь один «прольот», люди одразу помічають.

Моя професійна місія – бути потрібною і корисною людям у щоденному житті. Ось я спрогнозувала ожеледицю, і дівчата подумають, що краще красиві нові чоботи на підборах не взувати. Вже не кажу про зміну атмосферного тиску, на що старші люди, зазвичай, реагують.

Вас особисто часто критикують за прогнози, які не збулися?

Те, що прогнози не збуваються – цілком природно. Я завжди наголошую, що у вислові «прогноз погоди», головне слово – прогноз, і про це не треба забувати. Це не діагноз, а прогноз.

Критика буває, але зрідка. По-перше, коли якийсь прогноз не збувається, я завжди намагаюся пояснити людям, чому так сталося. Якщо ж трапляються неадекватні зауваження чи невмотивована агресія в мій бік, то просто на це не реагую. Люди — різні.

На скільки діб ви можете скласти найбільш реальний прогноз?

Найреальніші прогнози – це одна-три доби.

Але довгострокові прогнози – дуже поширене явище. Відкриваєш будь-який сайт погоди і можна подивитися температуру повітря чи вітер в умовному Єгипті аж за місяць… Чи варто щось робити з цими довгостроковими прогнозами? Говорити про їхню сумнівність?

Це делікатна ситуація. Я, наприклад, не можу сказати: не довіряйте таким-то і таким-то прогнозам, це буде некоректно. Схеми та моделі для довгострокових прогнозів у стадії розробки. Можна жартома сказати, що справджуваність довгострокових прогнозів – 50%.

Часто довгострокові прогнози роблять на основі багаторічних спостережень. Умовно кажучи, якщо говоримо про Єгипет, куди збираємося на відпочинок, то в такий-то період там завжди сильні вітри. Тому і прогнози на цей період будуть завжди давати - сильні вітри. З іншого боку, ви можете в цей період приїхати, наприклад, щоб покататися на вітрильниках, а вітер - впав. Але при цьому я, звичайний синоптик, спрогнозувала, що вітер на цей період стихне... Безліч є таких нюансів.

Мені подобається бачити результати своєї роботи. Повторюся, але прогнозування на добу, на три доби – найбільш реальне. Я вже навіть думала підготувати пояснення, таку собі «козу», чому, наприклад, у вересні не можу сказати, яким буде Новий рік. Або зараз вже починаються питання: якою буде весна, чи буде вона ранньою…

У синоптика вже запитують, чи буде ранньою весна / фото УНІАН

Мені завжди було цікаво дізнатися про метод визначення найхолоднішого та найбільш спекотного дня, наприклад, за останні 100 років. Такі новини щороку з’являються. Наскільки така інформація об’єктивна?

Такі дослідження дійсно проводяться. Статистика є відтоді, відколи почали робити справжні інструментальні вимірювання: на спеціальних метеорологічних станціях, термометри зберігаються у спеціальних будках, захищених від зовнішніх впливів… Для Києва – це вже близько 130 років з хвостиком.

Бачите, ви навіть такі елементарні речі у мене запитуєте, адже їх немає в інтернеті, хоча це цікаво... Подібна інформація є в обсерваторії (зараз певні сторінки сайту у них у розробці).

Архів нормальний, хоча б для Києва, має бути.

Діденко називає себе "маленьким Гідрометцентром" / фото УНІАН

Якщо плануються, наприклад, якісь масові заходи, чи звертаються до вас знайомі, щоб запитати, йти на них чи не йти? І як часто?

Щодня, мільйон разів, і не тільки знайомі. Пишуть в особисті повідомлення практично з усієї України (й не тільки). І про горОд питають, і про дачу, і про стареньку бабусю, і про гіпертонію. Бувають такі зворушливі питання, наприклад, коли у людини весілля заплановано... Намагаюся відповідати всім, коли встигаю.

Кілька місяців тому в мене був дуже цікавий досвід. У фейсбуці написав незнайомий чоловік і попросив метеорологічної підтримки: його друзі щороку ходять яхтою від західного узбережжя Африки через Атлантику до Куби. Я спочатку сказала, що не можу брати на себе таку відповідальність. Тільки уявіть: океан, четверо чи п’ятеро людей на яхті… Але він запевнив, що серед них будуть фахівці, які стежитимуть за схемами та картами, у мене лише просять допомогти. Тож я погодилася. І, слухайте, пережила з ними разом цю пригоду, фактично пройшла разом з ними через океан!

Є такий бородатий анекдот, мовляв, синоптики працюють без вікон. А справді, який ваш найголовніший інструмент, як синоптика?

Це не анекдот, а цілком реальний стан справ. Якщо дивитися у вікно, то побачиш реальну погоду, а синоптик має прогнозувати погоду на завтра. Синоптики користуються схемами, моделями, які розробляються у спеціальних центрах, діаграмами, фотографіями з супутника…

Я користуюсь тим, чому мене навчили в Гідрометцентрі, і тим, що зараз є в інтернеті. Я - маленький Гідрометцентр. Для виконання моєї місії у плані прогнозу погоди інструментів мені вистачає.

Мені все одно важко уявити цей процес…  Як ви складаєте прогноз?

Сідаю за комп’ютер, відкриваю десь до десяти моделей, схем, яким особисто довіряю, вивчаю синоптичну ситуацію - поле атмосферного тиску, як будуть переміщуватися повітряні маси… Якщо сьогодні циклон, умовно кажучи, над Болгарією, і він переміщується в північно-східному напрямку, знаючи швидкість, активність, побачивши, що він зробив над Балканами зараз, розумію, що він завтра вранці та вдень буде над Україною і чого від нього чекати.

Ви кожного дня цим займаєтеся?

Якщо чесно, 24 години на добу. Весь час, коли не сплю. Живу, фактично, з метеорологічними картами. Цим треба займатися постійно, якщо хочеш, щоб був результат, щоб врешті-решт це було корисно. Буває, друга година ночі, вже очі вилазять, а я сиджу та чекаю на дощ, хвилююся, ледь не плачу, бо розумію, що прогноз не збудеться, і дощ буде пізніше прогнозованого терміну.

Діденко складає прогноз погоди "весь час, коли не спить" / фото УНІАН

За вашими оцінками, скільки приблизно людей в країні займаються прогнозом погоди?

У нас є Гідрометцентр, обласні підрозділи, районні, але скільки людей в масштабах всієї країни, не знаю. Втім, думаю, що небагато. Але й у них дуже мало можливостей знайти собі роботу за професією з достойною оплатою. Звісно, це не їх провина. Це на державному рівні має бути розуміння про необхідність метеорологічних, агрометеорологічних, гідрометеорологічних послуг.

Звичайно, повинна бути і якась популяризація професії. Ви, певно, бачили не один американський фільм-катастрофу. Так ось, там синоптики – це завжди супер круті герої, які рятують світ. А у нас – привід для жартів, герої анекдотів. Звісно, я розумію причини цього, але, думаю, що люди мають знати та розуміти, що таке метеорологія, що таке синоптика, що таке агрометеорологія, різницю між ними…

Близько трьох років я співпрацювала з агрохолдингом, який вирощував картоплю для чіпсів. І, наприклад, йде циклон, очікується період сильних злив, я їх за дві-три доби попередила, вони накрили картоплю і врятували врожай. І ці, здавалося б, дрібниці, потім перетворюються в величезні гроші. Вони мені потім показували статистику, як, завдяки моїм прогнозам, вдалося зекономити десятки тисяч доларів.

Але мова йде не просто про економію для держави, хоча і це є. Прогнози погоди - це безпека людей і, врешті решт, навіть національна безпека. Принаймні, якщо згадати повені, які були на Закарпатті, або сніг у 2013 році…

Якщо ви вже самі згадали аграрну галузь, чи можете дати прогноз, як нинішні погодні умови вплинуть на урожай озимих?

Знаєте, такі запитання варто направляти спеціалістам з агрометеорології. Це спеціалізовані речі, які знають тільки агрометеорологи. Звісно, якісь ази ми вивчали в університеті, але я не маю права на цю тему говорити. На жаль, дуже часто люди плутають спеціалізації, то ж синоптики завжди в усьому винні - і в повенях, і в неврожаях.

Синоптик не стала прогнозувати, як нинішні погодні умови вплинуть на урожай озимих / фото УНІАН

Є чимало міфів, пов'язаних з погодою. Наприклад, що діяльність людини може викликати глобальне потепління. Які міфи вас найбільше дратують?

Всі міфи народжуються і поширюються від небажання подумати. Тема глобального потепління, яке до нас прийде через втручання людини у природу, дуже популярна зараз. Тобто людина і тут зависокої про себе думки, вважаючи, що вона може зумовити періоди потепління чи льодовикові періоди. Це справа космосу, всесвіту. Так, людина може спаскудити річку, екологію, вплинути багато на що своєї діяльністю, але вплинути на періоди в планетарних масштабах – нехай людина все-таки, як-то кажуть, трохи присяде на задні лапи. 

І ще є річ, як мене безмірно дратує. Можливо, ви чули такий вислів: «У Москві похолодало – післязавтра буде у нас». Неграмотно так говорити! По-перше, Москва - це одна точка на карті. Не може з однієї точки прийти повітряна маса. Похолодання йде з півночі, з полярних, з північних районів, а не з Москви. Але людям ніколи не приходить в голову сказати, що похолодання прийде з Норвегії чи з Північного полюса, чи з Арктики…

Антициклони формуються не над Росією, а над Монголією, і його відроги досягають європейської території, України. Тут ніякої політики...

Минулого року сніг випадав у пустелі, замерзав океан. Що ви думаєте про такі явища?

В Сахарі випав сніг, десь замерз океан, десь річка вийшла з берегів – щось таке відбувається кожного року. Все на планеті залежить від нерівномірного розподілу сонячної енергії, на що ми ніяк не можемо вплинути. І говорити про те, що зараз відбувається щось неймовірне, чого не було десять років тому, чи не буде ще через десять років, я б не поспішала.

У пустелі Сахара випав сніг / фото Carim Bouchetata

Те, що людина боїться таких глобальних проявів природи, насправді, нормально. Але коли людина каже, що вона сама може спровокувати льодовиковий період, треба задуматися про її психічний стан.

Як щодо народних прикмет? Чи хоч якісь із них мають під собою наукове підґрунтя?

Ніякі народні прикмети не мають наукового обґрунтування. Поясню - чому. Народні прикмети складалися роками - люди спостерігали та робили якісь висновки. Однак, по-перше, була сприятлива екологія, ніякої загазованості, техногенного розвитку, який останні роки просто вибухнув. По-друге (я завжди це повторюю), наша країна має степ, лісостеп, навіть субтропіки на півдні Криму, і не може закарпатська прикмета діяти на Полтавщині.

Народні прикмети не мають нічого спільного з професією синоптика. Коли комусь з близьких, не приведи боже, треба робити операцію, ви ж не підете до народного цілителя? – Ні, ви звернетеся у лікарню до гарного фахівця.

А як щодо поведінки тварин? Ваш Апельмон - відомий кіт-синоптик, він якось реагує на зміну погоди?

Наш кіт реагує. Існує стереотип, що котик спить, коли дощик. Насправді - нічого подібного. Коли йде дощ, тобто, падає атмосферний тиск, Апельмон дуже активний, ганяє по квартирі. Коли ж антициклон, атмосферний тиск виростає - сонце, гарна погода - він лягає спати.

Якщо ви мали на увазі, чи допомагає мені кіт у прогнозування погоди, то відповім, що приємне емоційне та естетичне враження від нього у мене 24 години на добу.

Діденко: Коли падає атмосферний тиск, Апельмон дуже активний / фото УНІАН

На вашу думку, чого не вистачає українській метеорології у порівнянні з іншими країнами?

Особисто на мою думку, нам не вистачає системи попереджень. Це, до речі, завдання для молодих синоптиків і метеорологів, які думають прийти в професію. Це повинно стати для них справою честі…

Ось, у всіх бабусь і дідусів у селі є звичайні мобільні телефони. Хіба важко придумати такий стартап (може хтось уже придумав, але я про це не чула), аби у відповідний період їм приходили sms, на кшталт «За дві години у вашому районі очікується гроза, град, шквалистий посилений вітер». Бабуся б тоді пішла, накрила свої помідори… Це – елементарні речі, це не важко зробити, і, мені здається, що страшні гроші для цього не потрібні.

Крім того, система попередження про погіршення погоди у нас загалом недосконала. Так склалося, що все у нас називають штормовим попередженням, але туман і катастрофічний сніг – це різні речі, і про це треба говорити людям.

Ви згадали молодих синоптиків, думаєте, професія буде у майбутньому? Чи скоро прогнозом погоди будуть займатися тільки комп'ютери?

Синоптик, метеоролог – надзвичайно актуальні та цікаві професії. Ми входимо у фазу, коли людина стає надзвичайно залежною від погоди. Тому професія не просто залишиться, а буде однією з найбільш перспективних. Вона вже й сьогодні перспективна. Я дуже рекомендую батькам, у яких діти мають вступати до вищих навчальних закладів, про це замислитися.

Моделі, схеми, про які я вам говорила, їх чимало, і всі вони непогано працюють, але тільки жива людина, живий синоптик може взяти «за вуха» всі ці моделі й зробити висновок. Модель – це суха наукова розробка. Ще має бути освіта, знання, досвід і професійна інтуїція. Разом всі ці складові дають результат.

Тобто робот не впорався б?

Робот багато у чому матиме рацію. І нехай роботи теж будуть, це буде величезна допомога людині. Втім, я, як посередник між атмосферою і людьми, використовую не тільки комп’ютер, але й власний розум, знання, досвід і професійну інтуїцію. 

Ірина Шевченко

УНІАН в Google News