Винзавод «Таврія»: історія кривавої ночі

Винзавод «Таврія»: історія кривавої ночі

Коли я піднявся на 4-й поверх Новокаховської міськлікарні, мене спробувала зупинити людина у формі сержанта міліції: запитанням «Ви до кого?».

Коли я піднявся на 4-й поверх Новокаховської міськлікарні, мене спробувала зупинити людина у формі сержанта міліції: запитанням «Ви до кого?».

Не тільки у нас  в Україні, але може вже в усьому світі знають про рейдерське захоплення ВАТ “АПФ “Таврія”. Багато хто знає це ВАТ як винзавод «Таврія», який розташований у м. Нова Каховка. Основний продукт цього виробництва – однойменний популярний коньяк.

6 вересня 2009 року до мене на мобільний телефон подзвонив керівник Бюро журналістських розслідувань «Каховського плацдарму» Сергій Цигипа, який повідомив, що під час захоплення винзаводу був побитий фотокореспондент УНІАН Віталій Данильченко. Крім того, що потерпілі «рейдери», які перебувають у Новокаховській міськлікарні, також просять правового захисту. У цьому регіоні я періодично надаю правову допомогу – там, де інші не бажають вступати в конфлікти з можливими негативними наслідками.

Немає сенсу переказувати те, що відбувалося до спроби захоплення винзаводу, що мала місце в ніч з 3 на 4 вересня, оскільки практично менш ніж за добу в херсонському тижневику «Вгору» була стаття Андрія Свєтлова «Генерали коньячних підвалів». Де автор детально виклав проблеми, що виникли між керівництвом заводу і власником 68% акцій ВАТ «АПФ «Таврія» (того ж винзаводу). Ось фрагменти з цієї статті:

«Інформація про “спробу рейдерского захоплення” одного з найбільших виробників коньяка в Україні – ВАТ АПФ “Таврія” (м. Н.Каховка Херсонської обл.) пройшла по всіх ЗМІ. І практично кожна газета, радіо, телеканал так чи інакше відстоювали позицію однієї з конфліктуючих сторін: або – Валерія Шамотія, дніпропетровського бізнесмена, власника 68% акцій “Таврії”, президента і співвласника корпорації “Логос”, або – Олександра Сидоренка, нинішнього директора фірми “Таврія”.

Навіть побіжний аналіз двох протилежних точок зору на одну й ту саму подію дає підставу припускати, що “господар” – власник контрольного пакету акцій Валерій Шамотій і головний “міноритарій” – Олександр Сидоренко – щось не поділили. Або – не доділили. І обидва не кажуть до кінця – що саме.

І ще багато-багато “чому?” виникає у зв`язку з цим конфліктом. Представники “Логосу” стверджують, що продажі у “Таврії” впали, а собівартість продукції дивовижним чином зросла. Вони виявили, що купувати сировину у суміжників, або й конкурентів стало вигідніше, ніж у структурних підрозділів самої “Таврії”, а тому вирішили призначити нового операційного директора, що не є акціонером. А у відповідь Сидоренко заблокував виробництво і припинив відвантаження продукції. І усунув від виконання обов`язків фіндиректора, заступника директора з виробництва, заступника директора з режиму і охорони.

І тому керівництво “Логосу” говорить про рейдерске захоплення підприємства чинним директором.

А тим часом з кожним днем протистояння в Новій Каховці дедалі більше негативної інформації з брендом “Таврія” вихлюпується на всю Україну за допомогою телебачення, Інтернету, газет. Подібна ситуація – це ази промислового шпигунства і диверсійної роботи, відпрацьовані на «капіталістичному заході» ще в минулому столітті. А за допомогою подібних технологій (спровокувати сварку партнерів, потім роздути скандал у ЗМІ, збити ритм виробництва, заблокувати процеси, “спустити” бренд, а отже, і продажі, і ціну на акції) легко усуваються з ринку найпотужніші конкуренти. І хто дасть гарантію, що подібний сценарій не відпрацьовується в Новій Каховці?»

Наступного дня після виходу зазначеної статті практично всі ЗМІ України, і навіть деякі російські, повідомляють про рейдерське захоплення ВАТ “АПФ “Таврія”. При цьому спочатку йдеться про 3 або 5 загиблих. Насправді загиблих немає, є троє поранених, які перебувають у реанімації Новокаховської міськлікарні, двоє з яких у тяжкому стані, і близько 15 чоловік на лікуванні в палатах тієї ж лікарні. Усі вони з боку так званих рейдерів. Також у ЗМІ пройшло повідомлення про вилучення у нападаючих на винзавод ножів і заточок. Вивчивши фото, зроблені потерпілим фотокореспондентом УНІАН Віталієм Данильченком, можу з великою упевненістю стверджувати, що зброєю нападу так званих рейдерів були металеві ліхтарики, що нагадують «міліційні кийки». Такий «ліхтарик» – серйозна річ в умілих руках, але жоден експерт-криміналіст не визнає його зброєю або спецзасобом. Тобто до носіння вони не заборонені. Це свідчить про правильну юридичну підготовку спроби захоплення винзаводу, що мала місце.

Крім того, наїжджі «загарбники» мали серйозну захисну екіпіровку, можливо, тому, серед них не так багато постраждалих, як могло бути. Також можна припустити, вивчивши ті ж фото, «захисники заводу» використовували для захисту заводу цеглу і уламки бетонних конструкцій. А, судячи з поранень, які заподіяні нападаючій стороні, в них летіли не тільки цегла і уламки бетону – в них ще й стріляли з мисливської зброї (або обрізів), патрони якої були заряджені картеччю.

Немає сенсу в цій статті оцінювати дії «нападаючих» або «захисників» – хай цим займається доблесна міліція. Хочу назвати інші факти.

Коли я піднявся на 4-й поверх Новокаховської міськлікарні, мене спробував зупинити сержант міліції: «Ви до кого?» Відповів я запитанням на запитання: «А ви хто і кого охороняєте, тут хіба лікуються затримані чи взяті під варту?» Була відповідь «Ні!», і я пішов далі у палати до «рейдерів». У реанімацію я не намагався навіть потрапити, оскільки не хотів непокоїти тих, кому серйозно погано. А інші мені розповіли, що перша і восьма палати 4-го поверху міськлікарні міліція використовує як ізолятор тимчасового утримання. При цьому жоден з «рейдерів», які перебувають у цих палатах, офіційно не затриманий або не взятий під варту. За їх словами, у них вилучили паспорти і мобільні телефони і попередили, щоб вони не залишали територію міськлікарні. Кого від кого стереже сержант міліції на виході з поверху на сходи, мені сказати важко, але я більше згоден з версією хлопців – «рейдерів», які повідомили мені, що їх охороняє міліція «неофіційно», як затриманих.

З усіх хлопців в палаті тільки один не побоявся дати деякі подробиці що відбувся. Хлопець назвався Клесем Олександром Григоровичем, жителем Рівного, йому 26 років. Він повідомив мені, що за словами медпрацівника, який робив йому рентген, в його правом колінному суглобі і м`яких тканинах стегна лівої ноги є по одній картечині. Операцію йому не роблять, пояснюючи це тим, що завдання медпрацівників лікарні зробити так, щоб ніхто не помер, а не лікувати їх. Його слова підтверджені часом: у ніч на п`ятницю їх затримали, а на середину неділі він ще не прооперований.

Міністр внутрішніх справ Луценко заявив, що ситуація з «Таврією» у нього під контролем. Тож, розумієм, у нього під контролем і те, що з медустанови міліція зробила ізолятор тимчасового утримання?! У мене як у колишнього «мента» запитання до колишнього для мене міністра. Багато ЗМІ в своїх публікаціях попередили про реальність такої атаки на винзавод «Таврія», і «міліційна розвідка», про яку часто згадує Луценко, також мала знати про рух двох автобусів із захватниками маршрутом Київ – Нова Каховка. Де ж ваша «профілактика» і «попередження» скоєння злочинів і правопорушень?

Також хочеться поставити запитання генпрокуророві Медведьку (а також і Луценку): чи притягнений хто-небудь з організаторів рейдерских захоплень на території України до кримінальної відповідальності? Те, що пани б`ються, а у холопів чуби тріщать, – для всіх очевидно. Зважаючи на розмір сум, які платить ВАТ “АПФ “Таврія” до держбюджету, можна припустити, що винзавод є основним «спонсором» як місцевої міліції, так і прокуратури. У зв`язку з чим правоохоронцям доведеться дивитися на дії «захисників» винзаводу через «призму» бензину, що їм виділяються, або коньячного «палива».

 Віталій Данильченко
Можливо, доказом сказаного є факт тілесних ушкоджень фотокореспондентові УНІАН Віталію Данильченку і зумисне знищення його фотокамери. Віталій з сім`єю живе в квартирі 4-поверхового будинку, в безпосередній близькості від винзаводу «Таврія». У ту ніч (коли робилася спроби захоплення ВАТ) він почув постріли і вибухи, взяв фотокамеру і попрямував у «вир подій». Він зняв чималий матеріал. Але протиправні дії щодо нього сталися саме тоді, коли він знімав поранених «рейдерів», які залишали «поле бою». Цих хлопців переслідував працівник винзаводу, який, напевно, вважав, що їм «мало дісталося». На знімках Віталія – це немолодий чоловік, у камуфляжних брюках. Побачивши Віталія з камерою, він і ще один місцевий житель накинулися на фотокореспондента УНІАН і завдали йому кілька тілесних ушкоджень, використовуючи при цьому гумову палицю. Віталію розсікли шкіру на голові, зламали палець на нозі і заподіяли безліч тілесних ушкоджень у вигляді саден і синців. Мої знайомі журналісти говорять про злочин відносно Віталія, кваліфікуючи його, як перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, де санкції статті – від штрафу до обмеження свободи. Водночас, як я бачу, такі дії «захисників» винзавода – це явно хуліганські дії, здійснені із застосуванням предмету, пристосованого і наперед приготовленого для завдання тілесних ушкоджень, за що термін позбавлення (не обмеження) волі коливається від трьох до семи років! Відповідно до кваліфікації Кримінального кодексу України, такий злочин є тяжким.

Звідси запитання до обласної прокуратури і обласного управління міліції: чи затримані особи, які вчинили вищезгадані діяння щодо кореспондента УНІАН? Це питання стосується і Юрія Віталійовича, який «тримає» ситуацію «під особистим контролем». Але я боюся, що так званих захисників ВАТ «Таврія», основного спонсора правоохоронців, навряд чи хто покарає.

Прошу розцінювати написане вище не як спробу відбілювання нападників, про яких уже сказали все, що можна, а як опис дій «захисту» і дій правоохоронців.

Також необхідно зазначити, що після моїх дзвінків до чергового управління внутрішньої безпеки 6 вересня 2009 року, о 16.00 (у МВС України, м. Київ), черговому обласної держадміністрації та оперативному черговому МВС України близько 20.00 була знята «міліцейська» охорона на 4-му поверсі Новокаховської міськлікарні. Можливо, це сталося не через мої дзвінки, просто вже «домовилися нагорі», «вирішили всі питання».

Олег Мартиненко, правозахисник, пенсіонер МВС України

Фото Віталія Данильченка

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter