Неділя,
20 серпня 2017
Наші спільноти

«Штольня»: вітчизняний фільм жахів чомусь викликає багато сміху

Більшість відгуків, що з`явилися про фільм, витримані в позитивному дусі. Критики побоюються чіпати «Штольню», мов непокоячись, що вразливі вітчизняні режисери не зважаться створювати нові блокбастери.

Картина починається з того, що п`ятеро студентів вирушають до археологічної експедиції, знаходять в лісі стару штольню і починають блукати її підземними лабіринтами у пошуках ідола язичницького бога Перуна. Слід зауважити, компанія підібралася украй невдала, принаймні, глядачеві попервах не дуже просто відрізнити один від одного деяких героїв. Окрім головного персонажа – «ботаніка» Малька, тут аж дві блондинки (Катя та Вікі) та два мачо (Ден і Бита). І якщо наприкінці фільму блондинок ще якось можна диференціювати, то обидва мачо-брюнети так і залишаються до самої їхньої смерті практично нерозрізнені.

Не забути, є ще професор. Щоправда, він зовсім не божевільний, як слід у таких випадках, а звичайний київський інтелектуал, тільки не в затертій краватці, а в картатій ковбойській сорочці. Студентів теж не уникла хвиля американізації: у вільний від штольні час вони рубаються в баскетбол на ретельно вилизаному спортмайданчику. Ясна річ, спортсмен з «ботаніка» ніякий, але як істинний герой він демонструє свою спритність, розум і витримку, коли починається справжній екстрим - охота за студентами.

Переслідує молодих людей служитель культу Перуна, який живе в шахті, – його богові потрібні жертви. Жорстокий мисливець спочатку завалює камінням мачо номер один, потім клеїть ласти перша блондинка. Досвідчений глядач чекає, що хтось з героїв почне займатися в штольні сексом, адже, як відомо, зло у фільмах жахів якнайбільше виявляє цікавість саме до парочок, що вдаються до плотських забав. Але марно, сексу в «Штольні» немає. Замість цього мачо номер два підставляється тим, що мочиться на дріт під напругою. Результат – смертельний. Проте перш ніж померти, бідолашний встигає розстріляти впритул професора. Він розряджає в нього автомат, який залишився в штольні з часів війни і знайдений там молодими археологами. Для чого професор спочатку кидає своїх студентів, а потім, мов примара, бігає лабіринтами штольні, так і залишається нерозв`язною загадкою.

Живими залишаються «ботанік» і блондинка номер два. Їм щастить розправитися з підземним маніяком і за кілька секунд до вибуху залишити штольню. Студенти, що врятувалися, виявляються людьми абсолютно не вразливими. Уникнувши смерті і пастки, вони насамперед цілуються у вуста, з яких от-от змахнули трупних черв`яків (пригубили м`ясо з духом), а потім йдуть щасливі чистим полем під Києвом, навіть не забиваючи голови простим питанням: до чого все це було? Напевно, маніяк у штольні – звична справа для людей, що виросли на фільмах про Фредді Крюгера.

Мені пощастило: я дивився «Штольню» в кінотеатрі з компанією циніків, які жваво коментували кожну фразу. Благо, що текст давав поживу для цього. Так, на запитання героя: «Де наш дорогий професор?» вони, не змовляючись, відповідали: «У Донецьку!» і заливалися сміхом. Але реготали не тільки вони. На «першому українському фільмі жахів» веселилися, розсипаючи поп-корн, прості дівчатка-петеушниці, картина підняла настрій і представницькій сім`ї – татові, мамі та двом їх дітям. Характерно, що люди особливо реготали над тима епізодами, що, на задум, мали нагнати найбільше жаху.

У цьому сенсі «Штольня» мені нагадала «9 роту». Бондарчук хотів викликати прихильність до радянських солдатів, але симпатії глядача виявляються на стороні афганців. Такий же – абсолютно зворотний – ефект виникає і після перегляду «Штольні»: хотіли зробити фільм жахів, кричали і лякали, а вийшло як завжди.

Справа, тут, напевно, в тому, що творці «Штольні» поставилися до свого продукту без тіні гумору. Кінематографісти не хотіли сміятися над собою, за них це успішно зробили глядачі. Крім того, команда «Штольні» нехтувала одним важливим правилом створення «ужастіка»: напруга має чергуватися з розслаблюючими моментами. А тут про розслаблення навіть не йдеться – все серйозно як у морзі: «перший український блокбастер» все ж таки.

Кінематографісти визнають, що їх продукт далеко не досконалий, і в своє виправдання кажуть, що грошей на зйомку у них було мало. Проте, як сказано, на фільм витрачено близько чотирьох мільйонів гривень –восьмисот тисяч доларів. Кажуть, це небагато, але ж і «Штольня» - не «Кінг-Конг». У всьому фільмі використано стару шахту, баскетбольний майданчик і пару іномарок. Ну, червону фарбу для дизайну стін підземелля «під кров». Олексій Хорошко, продюсер, оператор і співавтор сценарію фільму, сказав нам в інтерв`ю:

- Я вклав у цей фільм всі свої гроші.

- Чотири мільйони гривень. Звідки?

- Це був подарунок батьків, які я вирішив вкласти у фільм… Чужі гроші потрібно повертати, а свої – ні.

- Куди пішло так багато грошей? Мені взагалі фільм показався з розряду так званих «нульбюджетних». Коли щось робиться на чистому ентузіазмі.

- Ви міркуєте як непрофесіонал. Насправді тут було багато непередбачених витрат. Потрібно було їздити до Москви, щоб обробляти плівку, потрібен долбі-звук. Та багато чого.

- Чи окупиться цей проект?

- Ні, звичайно.

- Чому?

- У глядачів існує упередження щодо українського кіно, і особливо це стосується блокбастерів. Але ж треба з чогось починати.

Більшість відгуків, що з`явилися про фільм, витримані в позитивному дусі. Критики побоюються чіпати «Штольню», мов непокоячись, що вразливі вітчизняні режисери не зважаться створювати нові блокбастери. Але не можна ж хвалити явище тільки за те, що воно вперше з`явилося в Україні.

А ще у фільмі є саундтрек, в приспіві якого слово «штольня» римується із словом «прикольний». І справді, прикольний фільм. Смішний.

Олексій Просєкін

Довідка

«Штольня» – 90 хвилин.

Режисер і сценарист – Любомир Кобильчук.

Продюсер, оператор і співавтор сценарію – Олексій Хорошко.

Копродюсер і дистриб`ютор – Артхаус Трафік.

У ролях: Мальок («ботанік») – Олексій Забегаєв, блондинки - Ольга Сторожук, Світлана Артамонова. Мачо – Сергій Стасько, Павло Лі.

У Києві фільм демонструється в кінотеатрах: "Лінія кіно" (ТЦ Алладін вул. Гришка, 5), "Батерфляй на Петрівці" (пр-т Червоних Козаків, 6), "Батерфляй Ультрамарин" (вул. Урицького, 1-а), "Жовтень" (вул. Костянтинівська, 26), "Київська Русь" (вул. Артема, 93), "Флоренція" (пр-т Маяковського, 31), "Одеса-Кіно (пр-т Перемоги, 3, 4-й поверх універмагу "Україна») ", "Київ", (вул. Б. Васильківська (Червоноармійська), 19, "Кінопалац", (вул. Інститутська, 1), "Кінопанорама" (вул. Шота Руставелі,19).

Читайте про найважливіші та найцікавіші події в УНІАН Telegram та Viber
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку