Курочкін-старший, поет, дипломат, боксер: «Трудная судьба сынам досталась»

Ймовірно, іграшки у Макса були не дерев`яні, дитинство не голодне... Бізнес-імперія, одним з керівників якої він був, вважається однією з найвпливовіших у країні...

Хто б як не ставився до загиблого вчора Максима Курочкіна, слід визнати: це був неординарний один. Покійний народився в Москві в 1969 році. Ймовірно, іграшки у Макса були не дерев`яні, дитинство не голодне: його батько був дипломатом (про що - нижче). Становлення Курочкіна припало на час розділу сфер впливу і бандитських розборок у країні. Звісно, «мажорові» не обов`язково було заробляти на життя діяльністю в лавах організованих злочинних угруповань  (ОЗГ), але такий був його особистий вибір.

Мабуть, також тут можна говорити про якийсь ланцюжок, що простягнувся від його батька, який свого часу виступав за команду ЦСКА, до сина, який швидко став одним з лідерів лужниківського (воно ж ізмайлівське-гольянівське) угрупування. Не виключено, що старший Курочкін познайомив свого сина з головою ради директорів футбольного клубу ЦСКА Олександром Бабаковим, надалі найближчим партнером Макса у бізнесі. Також відомо, що Бабаков - не остання людина в структурі лужниківських.

Чим саме займався в цей час Курочкін-молодший, сказати важко, але, схоже, ярлик Бєшений дістався йому був недарма. Поза сумнівом, якісь подробиці знають правоохоронці, його друзі та вороги, багато з яких, утім, вже нічого нікому повідомити не зможуть. За повідомленням сайту ОРД, лужниківська ОПГ свого часу була в Москві взята «під дах» тодішнім міністром внутрішніх справ Рушайлом для витіснення з московських ринків чеченців і інших «чорних». З часом, завдяки підтримці МВС, а далі і ФСБ, «лужниківські» вельми серйозно «піднялися» в бізнесі, але водночас розширювали і свої кримінальні контакти.

Макс перебрався до України 1999 року. Це вдало збіглося для нього з приходом до влади Володимира Путіна, який, на відміну від ліберала Єльцина, виношував експансіоністські плани щодо сусідньої держави. Тут Макс спільно з Бабаковим почали прибирати до своїх рук ВАТ Херсонобленерго, ВАТ Одесаобленерго, ВАТ Кіровоградобленерго, ВАТ Житомиробленерго, ВАТ Севастопольенерго. Лужниківські - власники ряду готелів, зокрема «Прем`єр-палац», «Стар» у Мукачевому, «Дністер» у Львові, «Лондонська» в Одесі, «Ореанда» в Ялті. Цьому ж угрупованню належить ряд структур в Харкові під спільною маркою «Арго». Тут кондитерське і пельменне виробництво, макарони, супермаркети під брендом «Арго», лікеро-горілчане виробництво, фабрика з розливу однойменної мінеральної води. Лужниківським належать багато інших бізнес-структур, власниками яких я вам бажаю бути.

На вчорашньому суді Макс зізнався, що в 2004 році його приблизна платня становила близько півмільйона доларів на місяць. Передсмертним висловам Курочкіна, звісно, навряд чи можна вірити, але бізнес-імперія, одним з керівників якої він був, вважається однією з найвпливовіших у країні. Спроба встановити контроль над ВАТ «Дніпропетровський центральний ринок» («Озерка») обернулася смертю одного з соратників Макса Володимира Воробйова. У листопаді 2004 Курочкін повертається до України, щоб «розрулити» конфлікт навколо спірного об`єкту.

Проте ще перед тим Макс Бєшений стає президентом громадської організації Російський клуб, яка підтримує промосковські проекти в Україні. Щоправда, після поразки Віктора Януковича на президентських виборах залишив країну і повернувся в листопаді 2006-го. У проміжку між цими подіями, з чуток, фінансує ПСПУ Наталії Вітренко на парламентських виборах. І знову – провал. Після цього саркастичний Юрій Луценко заявляє, що Макс Бєшений може вбити головного прогресивного соціаліста, мовляв, гроші його вона витратила, а до парламенту не пройшла.

Навряд чи зв`язок Курочкіна з Вітренко був ідейним, скоріше це був бізнес-політичний роман, але про свої погляди Курочкін казав: «Може видатися дивним, але за духом мені близькі соціалістичні або соціал-демократичні ідеї. І, на мою думку, майбутнє України - це партії лівого крила». Так само Бєшений дуже тепло озивався про Мороза.

У здачі Макса українським властям багато хто побачив прояв якоїсь хитромудрої багатоходівки. Але незабаром Курочкин своїми діями спростував ці припущення. Його заяви свідчили, що це просто неадекватна людина, якій потрібна допомога психіатра. У своєму листі з СІЗО він писав, що повернувся до України, щоб допомогти Києву, Москві та Вашингтону вирішити найважливіші з накопичених проблем за місяць. Перед Восьмим березня з`явилося друге послання, в якому він звертається до людей, Бога та Рината Ахметова.

Курочкін говорить про метеорит, який «як летів у бік землі, так і летить». Він попереджає людей, що вони можуть повторити шлях вимерлих динозаврів, якщо і далі знищуватимуть одне одного.

«Заради самих себе, заради ваших дітей, заради ваших батьків, вірте мені, люди, вірте в мої сили! Вірте в Бога, він один! Він - Кришна, Єгова, аллах, Бог-отець, Всесвітній космічний розум в тілі земної жінки. Я – Месія, такий самий, якими були мої попередники – Мухаммед, Христос, Мойсей і Заратустра», - заявляє підсудний. Тут же він звертається до Рината Ахметова: «Позавчора вбили моїх людей. Я приїхав в гості до тебе, на жаль, ми з тобою так і не зустрілися. Розберися з цим, будь ласка! Я дам тобі те, що ти по-справжньому хочеш. Ринат, я ж знаю, що ти по-справжньому хочеш – довге-довге життя в здоровому тілі. У твоєму. Вчини з ними, як справжній мусульманин – як написано в Корані», - писав Курочкін.

Що ж, як кажуть, це можна сміливо вставити в діагноз. Ще більшу неадекватність Курочкін виявляє, коли в інтерв`ю кореспондентові «Обозревателя» Володимира Путіна називає Вовою і заявляє, що приїхав до України, щоб підготувати все до зустрічі українського і російського президентів. За всього милостивого настрою щодо людства Курочкін абсолютно серйозно погрожує з`їсти Юрія Луценка. Останнє послання мало чим відрізнялося від попередніх. У «маляві», переданій вчора в суді кореспондентові «Обозу» Соні Кошкіній, Бєшний знову присягається в любові до всіх людей. Він заявляє, що Новий Розумний Світовий порядок буде встановлений до 27 листопада 2007 року. Крапка.

Борису Курочкіну, батькові Максима, довелося повертатися з дороги в аеропорт Бориспіль, коли він дізнався, що його син убитий. За пару годин до цього я намагався розговорити його, запитував про сина, про його дитинство. Він сказав: читайте мої книжки, там все є. Довелося лізти в Інтернет – знайшли сайт Бориса Курочкіна, де він представлений як боксер, поет, дипломат і бард, автор поетичної збірки «Я - дипкурьер», нині ресторатор, директор бізнес-клубу і кафе «Невка» . Не можна сказати, що поезії старшого Курочкина геніальні, але вони доволі щирі. Є серед них і така:

Моим сыновьям

Ах, моя ранимая душа -

Я для сына ничего не значу,

И, конечно, по ночам не плачу,

Но на выдохе прибуду, чуть дыша.

Будто бы отца нет за столом -

Говорит, лишь обращаясь к маме,

На меня взгляд, будто к чистой раме,

Помнит ли он тот отцовский дом.

Знаю, помнит - словно праздник будни,

Коли папа дома вдруг прибудет,

Станет то жирафом, то конем…

Или вдруг устроит состязанья -

С братом выполнять отца заданья,.

И кряхтят, и делают вдвоем.

Ах, душа ранимая моя -

Слушаю вновь трели соловья…

Это беспокойство, а не старость:

Трудная судьба сынам досталась.

11.05.2000

Антон Зікора

УНІАН в Google News