“Свобода” пообіцяла національну революцію та вшанувала УПА

"Перемогли “німецьких” окупантів, перемогли “совєцьких”, переможемо “донецьких”... "У Польщі четверта хвиля люстрації, тому вони так добре живуть"

Сьогодні свято Покрови Пресвятої Богородиці. Саме цей день вважається днем створення Української Повстанської Армії. Саме в цей день п’ятий рік поспіль політична партія “Свобода” проводить марші та мітинги, вшановуючи українських героїв. Але цього разу це зібрання мало особливу гостроту. Занадто багато додаткових обставин для святкування цього з одного боку напрочуд світлого (бо ж Покрова) з іншого гострого та болючого свята, бо історія УПА так і залишається тією частиною історії, яку нова влада вилучає з підручників, через яку тиснуть на науковців, яка викликає напади біснування у псевдоекспертів, котрі будують спільний гуманітарний простір з РФ.

ЯКУ ОСТАННЮ КНИГУ ПРО УПА ВИ ПРОЧИТАЛИ?

Сьогодні влада заборонила проводити “Свободі” марш УПА на Майдані Незалежності. Міліція перекрила Майдан так, ніби чекали приїзду Медвєдєва. 

Місцева влада пояснила це тим, що саме цього дня Компартія України та ряд громадських організацій теж захотіла провести мітинги. Я намагалася знайти в Інтернеті той “ряд громадських організацій”, які називала КМДА, через які скасували мітинг та Марш Свободи на Майдані. Організації не мають тих веб-сторінок.

Потім я подзвонила нардепу від КПУ Олександру Голубу.

– Ви – львів’янин. Чому ви стали передовим загоном чужої армії у боротьбі проти УПА? – запитала я його.

– Вони – посібники окупантів. Ми боремося проти тих, хто стріляв в спину нашим бійцям.

– Яку останню книгу про УПА ви прочитали? – поцікавилася я, та продовжила, згадуючи одну зі своїх старих публікацій. – Перші командири УПА, які її творили, загинули у боях проти німців. Є чотиритомне видання Косика, професора Сорбонни, який працював у німецьких архівах, опублікував чотири томи документів, які кажуть про те, як УПА воювала проти німців. Є звіти радянських істориків, видані в нас, де написано: “Однозначно установлено, что националисты бьют немцев”. Це ж є і в наукових роботах радянських історіографів.

Олександр Голуб пригадав якусь працю, видану на початку 90-х, та сказав, що їм, КПУ, з військового архіву Німеччини колись прислали відповідь, що матеріалів про втрати Вермахту від нападів УПА немає.

– Ви отримали відповідь не з національного архіву, а з науково-дослідного інституту Мюнхена або Потсдама, – перебила я. – Вони сказали, що не мають відомостей про втрати Вермахту, бо вони спеціально це не вивчали. Втім, сказали, що мають матеріали, як УПА атакували тилові установи Вермахту та брали в полон німецьких солдат та офіцерів.

Розмова була завершена. Це по-комуністичному. До речі, мітинг на Майдані так ніхто і не провів. КПУ зробили свою справу – перешкодили проведенню вшановування УПА та заспокоїлися. Втім “Свобода” оголосила, що проводить мітинг біля пам’ятника Шевченку. Туди я й попрямувала.

“ОКУПАНТИ З ПЕЧЕРСЬКИХ ПАГОРБІВ ПОВИННІ ТРЕМТІТИ”

У парку Шевченка зібралося кілька тисяч людей. Це були люди з усієї України.

– Бачте, країна піднімається... Навіть комуністи в Криму проти Регіонів постали, – чула я розмови перед початком мітингу...

– А ви звідки приїхали? – поцікавилася я.

– Приїхали з Полтави, ще та історія. Сьогодні зранку нам відмовили у машинах, сказали, що зламалися. То ми шукали газельки, швидко знайшли, й приїхали. Звати мене Юрій Бублик, – представився мій співрозмовник.

– Як ставляться до УПА в Полтаві?

– По-різному. Але ми переказуємо людям, що це була наша армія – справжня. Правда ж робить вільними.

Офіційний сайт “Свободи” повідомляв, що у Івано-Франківську, Хмельницькому, Чернівцях, Полтаві та Олександрії Кіровоградської області міліціонери висаджували з автобусів людей, які їхали до Києва, погрожували водіям позбавленням ліцензії на право перевезення, у разі якщо вони їхатимуть до столиці.

Я підходила до молоді в масках. Це так звана окрема група автономних націоналістів.

– Чому ви в масках? – запитувала я їх.

– Бо не хочемо вилетіти з вишів, – пояснили мені. – За націоналізм офіційно не переслідують, але можна знайти інші причини, що вигнати націоналіста. Ми окрема група, але сьогодні на день УПА ми підтримуємо “Свободу”, – пояснили мені.

Тим часом розпочався мітинг. Першим виступив Андрій Іллєнко, син відомого режисера, один з лідерів київської організації “Свобода”.

– Ви хочете стояти на колінах? Ви хочете, щоб ваші діти стояли на колінах? – палко запитував з трибуни юнак.

- “Ні! Ні! Ні!” – триразово скандував парк.

До речі, окрім звичного гасла-привітання: “Слава Україні – героям слава”, додалися нові: “Наша земля – наші герої”. “ОУН-УПА – державне визнання”, “Слава нації – смерть ворогам”

А сам мітинг мав гасло: “Владо, визнай подвиг УПА або йди геть!”

Андрій Іллєнко вдався в екскурс щодо створення УПА, а потім почав критикувати владу:

– Ми повинні бути гідними нащадками ОУН-УПА. При владі сидить українофобська свора, яка робить все, щоб вичавити український дух. Сьогодні боротьба за Україну не завершилась. Імперія знищувала Україну та продовжує це робити. Ми повинні показати ворогу силу, згуртованість та готовність до боротьби.

Наступним виступив народний депутат України Левко Лук’яненко:

– Найкращий клаптень земної поверхні дістався Україні. Але боротьба за неї продовжується. Коли совєцькі окупанти знищили останню криївку, вони не перемогли. Бо переможений виходить з піднятими догори руками, а наші хлопці підривали себе зі словами “Слава Україні”.

Найбільш радикальним був львів’янин Юрій Михальчишин, заступник лідера партії Олега Тягнибока:

– Сьогодні неможливо бути чесним із собою та толерантним до влади. Ви пам’ятаєте, як Коновалець розстрілював лівацьку наволоч тут в Києві? Так і ми прийдемо сюди. Ми переможемо. Ми розстріляємо окупаційну владу бюлетенями. Через три тижні відбудеться соціальна національна революція. Ми переможемо на виборах. Є тимчасова окупація. Але є опір, є країна, є нація. В окупантів є таке свято: “Дєнь побєди”. Наша перемога буде. Це може бути 1 січня, або 1 вересня. Але це буде наше свято. Наша нація пережила три Голодомори, репресії та депортації. Те, що влаштувала ця влада, це теж репресії. Московські холуї не думають про Україну. Але ці зажрані жлоби на печерських холмах тремтять, бо вони бояться. Вони бояться, тому вони заборонили нам святкувати Покрову там, де ми звикли святкувати. А ми прийдемо. 31 жовтня буде новий похід на Київ. І ми поведемо країну до нових перемог.

В такому ж дусі виступав голова сумської “Свободи” Ігор Мірошниченко:

– Ми повірили націонал-демократам у 2004 році. А вони влаштували ліберстан та толерстан. І саме вони допустили, що зараз до влади прийшли яничари, які реанімували бандюковичів, які не вроздріб, а оптом здають Україну Москві. Не вірте газетам та телебаченню – інформпростір окупований Москвою. Не вірте владі, вона привозять ешелони московських охоронців, бо сидячи у своїх пограбованих палацах, вони щохвилини тремтять, вони бояться, що ми прийдемо. А ми прийдемо. Московська холуйська братія тремтить від слова “мазепинці”, від слова “бандерівці”. Але нічого. Ми перемогли “німецьких” окупантів, перемогли “совєцьких”, переможемо “донецьких”. З Богом – до перемоги...

УПА – НАЙБІЛЬША ПІДПІЛЬНА АРМІЯ НЕ ЛИШЕ ЄВРОПИ, А Й СВІТУ ВСІХ ЧАСІВ

Поки на мітингу чекали, хто виступить наступний, люди жваво обговорювали, чи не краще було робити люстрацію. Хтось висловив припущення, що вже пізно.

– Ніколи не пізно люструвати гебню, – запевняв якісь чоловік. Ось у Польщі четверта хвиля люстрації. Тому вони так добре живуть.

Соратницю лідера “Свободи” Олега Тягнибока Ірину Фаріон на мітингу зустрічали оплесками.

Насправді до її виступу було важко придертися, філолог, ще й не без  літературних талантів, вона дуже натхненно розповідала про воїнів УПА, знаходила свіжі слова про найбільших зірок українського націоналізму. Радила нарощувати сили та мілітаризуватися. Органічно вплітала у виступ те, що Роман Шухевич, який “знав п’ять мов, грав на фортепіано, ще й займався бізнесом, щоб купувати зброю для карпатських українців, які боролися із Угорщиною”. Вона закликала не допустити зневіри. Нагадувала, що найтемніше перед світанком та радила прийти 31-го жовтня на ділянки та розстріляти владу бюлетенями.

Олег Тягнибок, лідер “Свободи” виступав останнім. Порівняно з рештою побратимів, він був досить поміркованим:

– Ми сьогодні зібралися у святковий похід під гаслом “Владо, визнай подвиг УПА або йди геть!” Визнання ОУН-УПА борцями за державну незалежність України – це тест на чесність та придатність служити українській нації. Визнання ОУН-УПА – це повний розрив із Москвою, визнання її історичним ворогом та утвердження справжньої Незалежності України.

УПА – найбільша підпільна армія не лише Європи, а й світу всіх часів. Вона воювала на всі фронти, знищувала німецьких, совєцьких, польських окупантів від рядових до генералів. Через цю армію пройшло 600 тис. українців. Це 600 тисяч Героїв, які навіть після своєї загибелі вселяють жах в усіх ворогів правдивої України. Помітьте, жоден інший захід не збирав такої кількості українців, як цей Марш із вимогою визнання УПА. На жаль, до влади ще не дійшло, що українців на вулиці виходитиме щороку більше. Невдовзі наша чисельність досягне такої кількості, скільки українців було у повстанцях. Тоді ми диктуватимемо свою волю, а не українофоби, котрі зачинилися за сімома замками на Банковій та Грушевського, боячись наростаючого народного гніву. Ми є велика сильна нація і збудуємо державу, про яку мріяли Петлюра, Коновалець, Бандера і Шухевич. Тому сьогодні ми кажемо режиму Януковича: “Або визнаєте подвиг УПА, або йдіть геть!”.

Після виступу лідера всі присутні повинні були Маршем йти на Софіївську площу, де мав відбутися ще один мітинг.

Постскриптум. Йдучи до редакції, я подумки ставила собі запитання: якби були живі лідери ОУН-УПА, кого б із сучасних політичних націонал-демократів вони вважали найкращими своїми синами, В’ячеслава Кириленка, Юрія Костенка, Бориса Тарасюка чи Олега Тягнибока?

Я подумала про це, бо посвячені у таємниці Банкової колеги, неодноразово переказували мені чутки, що “Свободу” фінансують Регіони.

Правда це чи ні –  не тема сьогоднішньої розмови. Але правда те, що на сьогоднішньому заході точно стояли люди, чиї предки сиділи в криївках. І правда те, що тимчасові різноманітні жертводавці навряд чи зможуть стовідсотково контролювати партію, яку складають нащадки воїнів УПА. Вони ненавидять цю владу, незважаючи на те, підкидають ті якісь гроші чи ні. А ось чи зможуть “жертводавці” маніпулювати “Свободою”, використовуючи деколи всліпу, це питання для мене відкрите.

Утім, сьогодні “Свобода” сама використала ситуацію, перетворивши свято Покрови на свій передвиборчий мітинг. Вони здолали всі перешкоди та приїхали до столиці, вони показали, що кількість їхніх прибічників зростає. Крім того, ті, хто їхав сюди з регіонів переконували мене, що такі заходи їм потрібні і що це для них ковток свободи (без лапок). Що ж, попри все ці деталі, свято УПА –  їхнє. Вони його відчувають, вони його заслужили. Я не є прихильницею “Свободи”, але коли я спілкувалася з учасниками Маршу на шляху до Софіївської площі, то розуміла, що вони мені не вороги...

Маша Міщенко