Налітай, поки дешевше!

В країні низька ділова активність - раз. Вкрай слабка бізнесова хватка аборигенів - два. Їх бажання «увірвати» зразу і якнайбільше - три. Невміння бачити перспективу - чотири. Ситуація нагадує США стоп’ятидесятирічної давності...

УКРАЇНА ДЛЯ США - ОДИН З НАЙБІЛЬШ ІНВЕСТИЦІЙНО ПРИВАБЛИВИХ РЕГІОНІВ У СВІТІ

Не секрет: гроші люблять тишу. У свою чергу, гроші люблять усі. Але навіть більшість з тих, хто любить ДУЖЕ великі гроші, вважають за краще ризикувати мінімально. Саме їм варто звернути свої погляди на Східну Європу. Точніше, на Україну. Тому є кілька вагомих причин.

По-перше, це найбільш економічно розвинена країна з республік колишнього СРСР, за винятком хіба що Росії. По-друге, як найбільший транзитер газу на Старому континенті, офіційний Київ (не плутати з Москвою!) апріорі знаходиться в орбіті впливу країн Європейського Союзу, який хоч і отримав свою валюту, але, безумовно, відстоює цілий ряд загальних стратегічних цілей і, тим більше, демократичних цінностей, зі Сполученими Штатами Америки. По-третє, Україна в особі її президента В. Ющенка, одруженого, до речі, з громадянкою з берегів Потомака, стабільно орієнтується на західні демократичні цінності, він неухильно слідує у фарватері євроатлантичної інтеграції.

Хіба це не найсерйозніші гарантії тим, хто зважиться спробувати фінансового щастя в цій далекій для США, але абсолютно близькій з погляду суперефективного вкладення коштів, країні?!

Так, в Україні недостатньо розвинений фондовою ринок. Слабкий банківський сектор. В окремих аспектах - недостатньо чіткі правила бізнесової гри. Триває перманентне з`ясування стосунків між політичними елітами. Погано? Безумовно! Але, як свідчить місцеве прислів`я, щоб рибу їсти, треба в воду лізти.

А для тих, хто зважиться «закинути в дніпровські води інвестиційну вудку», є свої, надзвичайно істотні, окрім вищезазначених «стратегічних», плюси. Які? В країні низька ділова активність - раз. Вкрай слабка бізнесова хватка аборигенів - два. Їх бажання «увірвати» зразу і якнайбільше - три. Нарешті, невміння бачити перспективу - чотири.

Якщо відверто, ситуація нагадує США стоп’ятидесятирічної давності. Але ж ми відтоді порозумнішали, та ще й як! Чом би не повчити цивілізованому бізнесу «братів менших», заразом заробивши більш ніж пристойні гроші?

НА ЩО ЗВЕРНУТИ ПОГЛЯД?

Тут різночитання виключені: на найбільш прибуткові галузі. Це, в першу чергу, інформаційні, генно-інженерні і космічні технології, виробництво і торгівля зброєю, енергоносії, хімічне виробництво.

Так от, уявіть собі, в будь-якій з цих сфер Україна - приваблива! Причому лише за першими двома пунктами вона істотно відстає і тому потребує надійних зарубіжних «поводирів», що також вигідно останнім.

Що ж до інших, без найменшого перебільшення, наукомістких галузей, то тут ця східна держава - цілком просунутий партнер. І в космос її ракетоносії виводять, у тому числі і зарубіжні, кораблі; і танки вкупі зі станціями попереднього сповіщення Київ виробляє - на рівні світових стандартів; і «хімічать» в кращому сенсі цього слова місцеві специ - не гірше за колег з найбільш закритих лабораторій США.

Так, з енергоносіями, як і в більшості країн планети, в Україні не склалося: власні забезпечують лише потреби населення. Але і тут у неї - незаперечна перевага, як у найбільшої в світі держави-транзитера газу. Зі всіма більш ніж «стабільними» наслідками, які з цього випливають, які гарантують числені споживачі стратегічного «блакитного палива».

Отже ефективно вкладати кревні на берегах Дніпра - справа не така ризикована, як її «малюють» деякі, у тому числі й американські, експерти (чи не грає у деяких випадках їх «об`єктивність» на руку певним структурам?). Але куди? В які галузі? Або, конкретно, підприємства? Це, само собою, залежить від уподобань конкретної ділової людини. Але загальні рекомендації ми можемо дати.

В Україні завжди залишалися дуже сильними позиції хімічної промисловості. Місцеві підприємства багато десятиліть вельми успішно спеціалізувалися на виробництві автомобільних шин, аміаку, карбаміду, штучних волокон, каустичної соди, хлору, миючих засобів, мінеральних добрив, фарбників, лаків, фарб і багато чого іншого. І завжди ця галузь приносила господарям, чи то державі чи приватному власнику, досить відчутні доходи...

ЕКОНОМІЧНА СТАБІЛЬНІСТЬ - У НАЯВНОСТІ

Нині одне з високорентабельних підприємств виставляється на продаж. Мова - про відкрите акціонерне суспільство "ДнепроАзот".

Коротка сучасна історія цієї процвітаючої кампанії така. Одне з найпотужніших за часів СРСР підприємство після розвалу комуністичної системи, як не дивно, майже занепало. До плачевного результату привело те, що ніхто з чиновників (а контрольний пакет акцій належав державі), по-перше, не умів управляти активами в ринкових умовах, а, по-друге, не був зацікавлений навчатися цієї, загалом, хитрої науки.

На щастя, знайшовся інвестор, який зважився вдихнути в хімкомбінат друге життя. Ним виявилася група «Приват». Не погрішимо проти істини: менеджмент останньої виявився на висоті, що для України - рідкість. Виробнича база підприємства за останні декілька років істотно модернізувалася, внаслідок чого стабільно зросли і фінансово-економічні показники. Так, тільки в 2006 р. збільшено випуск відповідно рідкого хлору на 8 відсотків, каустичної соди - на 5, аміаку - на 2,2, соляної кислоти на 1,7 відсотка. Чистий прибуток склав цілком пристойну суму більше $8 млн.

Високоліквідна продукція, окрім внутрішнього споживання, успішно експортується до країн Європейського Союзу, Південно-Східної Азії, Африки і - так-так! - Сполучених Штатів Америки.

ЧОМУ РЕНТАБЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОДАЮТЬ?

Насправді, чи немає тут якоїсь каверзи? Питання далеко не пусте, особливо якщо врахувати, скажімо так, не зовсім надійну репутацію бізнесову багатьох країн Східної Європи.

Рішення про МОЖЛИВИЙ продаж активів ВАТ "ДнепроАзот" ухвалили акціонери компанії. Причина? Група «Приват» спеціалізується переважно в гірничодобувній, металургійній і - частково банківській - сферах. Акцентуючи, що цілком зрозуміло, увагу саме на них, від супутніх, щоб не «розпорошуватися», мають намір позбавлятися. Навіть якщо вони, як у даному випадку, прибуткові. (До речі, з конфіденційних джерел редакції відомо, що І. Коломойський збирається продати ще одну частину своїх, теж «позитивних», активів).

ЧИ ВАРТО КУПУВАТИ?

Відповідь - однозначно ствердна. Тільки одна цифра: минулого року хімкомбінат виробив продукції на $0,6 млрд. (!). Досить вражаючі об`єми! Навіть для Сполучених Штатів. Плюс технологічні фонди - у хорошому стані. Напрацьовано великий запас вдосконалених технологій, в першу чергу, в енергозбереженні, впровадження яких забезпечить зниження витрат не мало не багато - на третину (!). Що дозволить більш ніж істотно збільшити прибуток.

Зроблено хороший наробок на перспективу. Зокрема, розроблено інвестиційні проекти щодо подальшої реконструкції діючих потужностей з метою остаточного впровадження на підприємстві світових стандартів.

І ще: поряд з підприємством є зручна товарно-транспортна розв`язка.

Фахівці також відзначають і таку сильну сторону, як наявність можливості за мінімальних витрат забезпечити підключення до амміакопроводу «Тольятті - Одеса», що істотно знизить витрати на транспортування.

Чинник, який не можна не брати до уваги: на світових ринках вже не перший рік спостерігається стійко висока ціна на мінеральні добрива, яка в перспективі буде зростати.

І це ще не все. Як стало відомо кореспондентові з неофіційних, але цілком надійних джерел, з`явилася можливість повернутися до питання про будівництво на комбінаті комплексу з випуску монометіаніліна - присадки для бензину, яка знижує шкідливі викиди в атмосферу. Цей напрям нових власників підприємства може буквально озолотити. І це - не просто слова.

По-перше, в Україні існує державна програма поетапного припинення використання етилованого пального, яка виконується вкрай погано, хоча світові стандарти, що називається, кричать. А перехід на монометіанілін одномоментно дозволить зменшити викиди оксиду вуглецю - на 20-30 і оксидів азоту - на 8-10 відсотків, що хоч би в цьому аспекті висуне країну в число цивілізованих.

Чому ж курка ще не несе воістину золоті і екологічно чисті яйця? Благій, загалом, ідеї в 2003 р. чинили опір депутати місцевої ради.

На думку незалежних експертів, з двох висунутих ними аргументів один, насправді, заслуговував на пильну увагу, зате другий - чистої води популізм або незнання ситуації.

Отже, перший. Установку з виробництва монометіаніліна на "ДнепроАзоті" збиралися будувати... до модернізації підприємства. Що, звичайно ж, було помилкою. І тут заперечити що-небудь скептикам язик не повертається.

Другий аргумент «проти» - забруднення навколишнього середовища - не витримує ніякої серйозної критики. В сусідніх країнах Чехії і Росії - декілька підприємств, що виробляють монометіанілін. І жодна незалежна експертиза не підтвердила ненадійності сучасних технологій, які тепер впроваджені і на "ДнепроАзоті".

Висновок: усі претензії на сьогодні, по суті, знято. Модернізацію - здійснено, екологічна експертиза позитивна.  Та й Дніпродзержинська міськрада, за наявною інформацією за минулі чотири роки, грунтовно охолола. Тим паче, що реальний факт! - більшість держав світу перейшли саме на метіанілінові бензинові добавки замість анілінових, які шкідливіші і менш ефективні.  Іншими словами, у нових господарів хімкомбінату будуть розв`язані руки і в цьому напрямку. Що автоматично обіцяє додаткові прибутки.

ХТО БІЛЬШЕ?

Бажання брати участь у купівлі ВАТ "ДнепроАзот", яка намічається, виявили вже, за даними провідного інформаційного агентства України УНІАН, п`ять потенційних претендентів. Серед них - великі компанії: канадська «PotashCorp», балтійська «Achema», російські "Єврохім" і "Акрон", а також український підприємець Дмитро Фірташ. І це, на думку провідних експертів східноєвропейського ринку, - зовсім не межа. Причому, на переконання одного з них, голови Союзу хіміків України Івана Новикова, «операція потягне на 1 мільярд доларів США». Звучать цифри і вище. Але слід зазначити, що 1 млрд. - найбільш реальна.

Чим дане твердження обгрунтоване? Окрім вищезазначених чинників, грає роль величезна зацікавленість російських хіміків узяти під контроль українські потужності. Справа в тому, що у них існує перевиробництво аміаку, який легко «переварить» дніпродзержинський комбінат, випускаючи високоліквідний карбамід. Таким чином, власник останнього одним пострілом вбиває відразу двох зайців, не тільки одержуючи у власність високорентабельне підприємство, але і «підв`язуючи» до нього російських виробників аміаку, які прагнуть на будь-яких умовах під завязку завантажити українські потужності.

Чи висока реальність придбання "ДнепроАзоту" саме росіянами? Так, надзвичайно. Особливо якщо врахувати наявність в РФ природного газу, такого важливого компоненту в хімічній промисловості, що безпосередньо впливає на формування собівартості кінцевої продукції.

Ще один реальний претендент на придбання активів, як не дивно, фізична особа, а саме вищезазначений Дмитро Фірташ. Тим, кому це прізвище ні про що не говорить, нагадаємо: він -співвласник швейцарської компанії «РосУкрЕнерго», яке монопольно забезпечує постачання до Європи російського газу. До того ж, він, за цілком надійною інформацією, має міцні зв`язки в українському істеблішменті, що бізнесменові в жодній країні на зашкодило.

Може виплисти на світ Божий і міноритарний акціонер "ДнепроАзоту" - інвестиційна компанія «Sigma Bleyzer» (США), яка свого часу вже оголосила свої претензії на підприємство. І список, швидше за все, ще розшириться.

Як би там не було, переможець навряд чи програє.

Нік СТАРР.

ДОВІДКА.

Компанія - відкрите акціонерне товариство "ДнепроАзот" (входить до п`ятірки найбільших хімічних підприємств України).

Власники: 25,17% акцій - компанія "Енергоінвест" (Дніпропетровськ), по 18,9% акцій - компанії «Varkedge Limited» і «Ulrich Limited» (обидві - Кіпр), "Оксидентал менеджмент Компані Лімітед" - 14,26%. Всі вони афільовані з групою "Приват".

Статутний фонд- $70,3 млн.

Місце розташування - м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область.

Спеціалізація: виробництво аміаку, карбаміду, каустичної соди, двоокису вуглецю, хлору, товарів народного вжитку, побутової хімії.

Споживачі: підприємства хімічної, гірничодобувної, фармацевтичної, харчової промисловості, сільського господарства, кольорової і чорної металургії.

Чистий дохід (2005 р.) - близько $200 млн.

Чистий прибуток (2005 р.) - понад $30 млн.

Збільшення випуску товарної продукції в діючих цінах (2006 р.) - 8,2%.