Борис Гребенщиков: нас обдурили організатори, сказали, що палац «Україна» - це паб

"Наша група створена для того, щоб грати в пабах. Нам потрібно, щоб була барна стійка, щоб дівчата на ній танцювали..." Патріарх російського року дав прес-конференцію в Києві

6 червня в київському палаці Україна  група «Акваріум» продовжить святкувати своє 35-річчя, або, за версією групи, 350-річчя. За два дні до концерту незмінний лідер «Акваріума»  Борис Гребенщиков надав київським журналістам можливість поставити запитання на прес-конференції.

- У вас є запитання до Бориса Гребенщикова? - запитала я у друзів і знайомих, на мою думку, близько знайомих з творчістю «патріарха» російського року.

Наташа, більд-редатор, років 10 тому величезні плакати з Гребенщиковим прикрашали стіни її кімнати:

Після того, як він одержав орден від президента Росії Путіна, у мене до нього більше немає запитань.

Таня, журналіст економічної редакції, любить слухати останні твори БГ:

Запитай, що йому допомагає бути в гармонії з самим собою. Видно, що у нього це виходить.

Саша, редактор відділу ЗМІ-конкурента:

У мене немає до нього запитань. Він капітально полагодив собі голову. Я теж витратив на це 12 років життя. Зараз я його розумію на всі сто. Все, що він говорить, - це настільки правда, що ти собі не уявляєш. У ньому зовсім не залишилося депресії - це суцільний позитив. Після вчорашнього концерту в Докер-пабі я відчуваю величезний прилив сил, драйв і збудження. Вчора дівчата танцювали на барній стійці...

Отже, Гребенщиков з`явився на прес-конференцію на ранок після запального концерту в «Докер-пабі» розслаблений і готовий продемонструвати своє вміння проводити прес-конференції, тобто годину відповідати на запитання і при цьому практично нічого не сказати. Інакше кажучи, тема конференції - «Особливості ювілейного концерту в Києві і подальші плани групи «Акваріум» - залишилася просто рядком в анонсі. Правда, «розкрити тему» відважно намагалася піар-менеджер «РІА-Новости», вона ставила навідні запитання про ці самі особливості, але Гребенщиков зарубав її славні починання на пні:

- Дуже хороше запитання. Але я б сказав інакше: виходить, що люди, які для ювілейного концерту ставлять особливу програму, якось демонструють, що ті, хто прийдуть на ювілейний концерт, люди особливі, поважані, і ми для них постараємося, а в решті всіх місць, значить, ми халтуритимемо. Я не вважаю, що це справедливо. Тому ми вже кілька років вважаємо, що у нас кожен концерт ювілейний.

За відповіддю на друге запитання Гребенщиков відправив піар-менджера на свій власний веб-сайт. Коли ж смілива піар-менеджер, зробивши значний передих, знову спробувала поставити запитання, Гребенщиков, який сидів поряд повернувся до неї і так подивився, що вона впустила кришку від пляшки, з якої наливала йому воду.

Тоді хтось із журналістів вирішив  змусити Гребенщикова озвучити другу частину теми прес-конференції, а саме плани на майбутнє.

- Коли «Акваріум» збирається записувати новий альбом?

- Це таємниця для мене самого, тому що ми не збираємося записувати новий альбом.

- А чому?

- А спеціально.

Аналогічний облом вийшов у охочих поставити політичні питання.

- Як ви ставитеся до політичних подій в Україні, що відбуваються зараз, а також до «помаранчевої» революції 2004 року. Напевно ви знаєте про ці події з преси. Що для вас Україна? Як ви оцінюєте ситуацію в Україні в порівнянні з іншими країнами, наприклад, з Росією?

Гребенщиков повчально зазначив, що телевізор він, на щастя, не дивиться, а газети ніколи не дають уявлення про те, що відбувається насправді, кивком голови дав право на існування в його житті Інтернету, і як відповідь видав наступний текст:

- Я вважаю, що Україна - це особливе місце. Назвати її особливою країною я не можу, тому що культура у нас спільна. Але, на мій погляд, Україна протягом останніх декількох років стає красивішою. За рахунок чого це відбувається, я не знаю, тому що в світі багато є того, чого я не знаю. А з Росією я не бачу різниці. Якісь місця в Росії стають красивішими, а якісь не стають красивішими, і ніякої політики я тут не бачу.

- Чи пропонували Вам російські політики виступити на підтримку їх передвиборчої компанії, чи одержували Ви якісь офіційні нагороди, чи запрошували Вас на офіційні прийоми?

- Та ні, особливих титулів немає. Хіба що Повелитель всесвіту. Тому і не запрошують, що запросиш Повелителя всесвіту, а він... Вони прагнуть триматися подалі і правильно, а я їх не чіпаю.

(У 2003 президент Росії Володимир Путін нагородив  Бориса Гребенщикова орденом «За заслуги перед вітчизною», концерт на честь свого 50-ліття Гребенщиков грав у Кремлівському палаці, за чашкою кави його приймав міністр внутрішніх справ Гризлов, а заступник глави адміністрації Владислав Сурков є його близьким знайомим і частим співбесідником. )

На правах ввічливого гостя Гребенщиков все ж таки похвалив український рок і альтернативу, і сказав, що покладає на них великі надії, «тому що тут в Україні все значно менш застійно, ніж у Росії».  Але загалом про творчість колег по музичному цеху БГ відгукувався неохоче. З тими, з ким тусувався на зорі російського року, практично не спілкується, тому що вони зараз не грають музику, з кумирами своєї молодості «Бітлз» зустрічався і не розчарувався, «Роллінги» повинні грати вічно, з Елтоном Джоном особисто не знайомий, над його концертом у Києві віддасть перевагу своєму концерту в іншому місці, кращі українські рокери очевидні - «ВВ» і «Океан Ельзи», і т.д. Найдовший спіч заслужив лідер групи «Ленінград» Сергій Шнуров.

- Музику «Ленінграда» я майже не знаю. Те, що я чув, мені не дуже подобається. Але аранжировки духові в деяких місцях блискучі, а сам Сергій Шнур, на мій погляд, порядна людина, я бачив його двічі, і на мене він справив дуже приємне враження.

- А як щодо використання нецензурних виразів у ліриці «Ленінграда»?

- Давно зауважено, що людина вдається до мату, коли у неї зникає словниковий запас. Але я не знаю, що примушує Сергія використовувати таку лексику. Можливо, він, маючи богословську освіту, дійшов висновку, що в сучасному середовищі потрібно діяти саме так.  Я сподіваюся, що це не тому, що у нього вичерпався словниковий запас.

- А як же тоді ваша пісня «Кошка сдохла все п…ц», в якій достатньо багато саме нецензурної лексики?

- А це пісня не наша, це пісня групи, прошу вибачення, «Х..й забей». А ми виконуємо її, тому що дуже багато людей, які прийшли з війни, вказали мені, що це найкраща, найчесніша і найсправедливіша пісня про війну. Але щоб не ображати смаки людей, ми її не випускаємо на СD, а тільки виставляємо в Інтернеті.

Гребенщиков не бачить своїх акторських перспектив, тому що Джоні Депп грає краще; письменницьких -  тому що краще пишуть Акунін, Пелевін і Вільям Гібсон, а в «Ассі-2» Соловйова клятвенно обіцяє не брати участь.

Правда, Гребенщиков любить фотографувати місто вночі, і в Москві вже відкрилася виставка його фотографій, оброблених фотошопом. Але на запитання, чи буде виставка в Києві, і чи буде Київ у цій виставці, виразна відповідь не прозвучала. «Не скажу», - відповів Гребенщиков також на запитання: у яких місцях Києва ви любите бувати обов`язково, які плани на вечір, що робите, коли ви не в готелі, які теми радіопрограм, які ви готуєте як радіодіджей. Однозначну відповідь вдалося отримати на запитання, чи буває Гребенщиков у Києві, коли не дає концерти.

- Якщо я буватиму в Києві, коли не даю концерти, то люди в інших містах скажуть, а чого це ти замість того, щоб дати концерт у нас, десь вештаєшся.

- Тобто без концертів ви взагалі ніде не буваєте?

- В межах Росії я тільки на концертах.

- А за межами Росії?

- За межі Росії я виїжджаю куди-небудь в клініку, щоб мене поклали в саркофаг і там два місяці тримали, щоб я прийшов до тями до наступного сезону.

- А, окрім клініки, ви десь ще відпочиваєте?

- Так, це ті місця, де немає людей, телевізора, радіо, але є Інтернет.

Взагалі Інтернет, як з`ясувалося, займає багато уваги Бориса Гребенщикова. Він з обуренням розповів, що київські кафе можуть дозволити собі те, чого не можуть собі дозволити «понтові» російські готелі. Тому що там серед дорогого мармуру на вході висить табличка Wi-Fi, а потім виявляється, що це не безкоштовно, і треба купувати картку, а потім виявляється, що картка не працює. А в київських кафе це безкоштовно і все працює.

Охоче Гребенщиков розповів про свій концерт у київському «Докер-пабі»: про те, що апаратура була не готова, довелося настроюватися прямо в процесі концерту, початок концерту затягнувся, але в пабі все одно завжди приємно грати.

- Наша група створена для того, щоб грати в пабах. Нам потрібно, щоб була барна стійка, щоб дівчата на ній танцювали.

- А чому ви тоді граєте на таких майданчиках як палац «Україна», спорткомплекс «Олімпійський» і т.д.?

- А нас обдурили організатори, сказали, що «Україна» - це паб. Ми завжди ставимо умову, що ми граємо в пабі, але іноді організатори нас обманюють.

Гребенщиков також переказав з невеликими варіаціями вже озвучену на московських прес-конференціях легенду про перший офіційний концерт групи «Акваріум», який відбувся в 1657 році на Тортузі, а також про деякі свідоцтва того, що група грала на хрещенні Русі.

Остання книжка, яку Гребенщиков прочитав з цікавістю, - це «Життя пророка Магомета». Він також не проти, щоб про нього самого писали книжки медики і психіатри. Останні концерти, які сподобалися Гребенщикову, - концерт у Санкт-Петербурзі Шона Ленона, а також концерт «геніального перкусіоніста» Арто Тунчбояджана. На концерт «Роллінг Стоунз» йти не хоче, тому що на стадіоні дуже далеко до сцени, а він волів би відвідати маленький концерт «Роллінгів».

В оцінці своєї творчості Гребенщиков орієнтується тільки на себе і свої внутрішні відчуття. Правда, це внутрішнє відчуття правильного рішення треба постійно і сильно в собі розвивати. Не заперечує, що є снобом.

І нарешті мені вдалося поставити запитання Тетяни:

- Ви перебуваєте в гармонії з самим собою і навколишнім світом? І якщо так, то як ви цього досягаєте?

- Так, перебуваю часто, хотілося б, звичайно, постійно. Досягаю просто - за допомогою молитви і медитації. В ідеалі медитувати потрібно щодня, для цього мені потрібна рівна підлога і відносне тепло, гучна музика може завадити.

Як мудрість, набуту з роками, Гребенщиков представив своє бачення грошей:

- Гроші - це форма енергії. Тому, коли ми обмінюємося грошима, ми обмінюємося такою собі формою енергії. Це потрібно розуміти. Іноді ми перестаємо це розуміти і бачимо в грошах самостійну цінність. Але поки ми заробляємо ті гроші, які, як ми вважаємо, нам потім принесуть радість, ми якраз втрачаємо можливість цю радість відчути. А на той час, коли ми заробимо ці гроші, щоб одержати радість, з`ясовується, що на ці гроші вже купити цю радість не можна, тому що «поїзд пішов».

- А скільки вистачає вам, щоб відчувати себе комфортно?

- Мені для того, щоб відчувати себе чудово, грошей не потрібно взагалі. У мене навіть, можливо, немає зараз гаманця, але я знаю, що є люди, які не дадуть мені тут померти з голоду. Гроші для щастя не потрібні. Але вони корисна річ, грошима можна допомогти людям. Але самостійною цінністю вони не є.

Сам Гребенщиков також не є адептом сімейних цінностей. У його пітерській квартирі періодично проживає хто-небудь з його 4 дітей, але ніяких сімейних традицій вони не дотримуються, всі роблять те, що їм подобається, і приходять, і йдуть у будь-який час. Всіх зібрати одночасно зазвичай не вдається, а свята можуть влаштовувати щодня. Гребенщиков радий за свою дочку Алісу, яка росла і виховувалася без нього, а сьогодні є популярною актрисою і займається улюбленою справою.

- Як ви ставитеся до того, що все, що Ви робите, сприймається через призму того, що ви є «патріархом російського року»?

- Тоді краще називайте мене "шейх російського року" або "аятолла російського року", це вагоміше, ніж патріарх. А взагалі це чудово, якщо хтось любить те, що ми робили в 80-і, хтось любить те, що ми робили в 90-і, хтось любить те, що ми робимо зараз, я щасливий, що ми стільком людям дали те, що вони люблять.

Аліса Сова

УНІАН в Google News