Що буде з гривнею

У розвинених країнах переважну частину населення мало цікавлять валютно-курсові перипетії, безумовним пріоритетом для центральних банків там оголошено (і досягнуто!) цінова стабільність...

Минулого тижня курс долара на українському міжбанківському ринку вперше за довгі місяці підскочив вище за відмітку 8 грн./дол. Деякі спостерігачі поспішили побачити в цій обставині «найактивніший психологічний чинник», який «безумовно, відіб`ється на українському валютному ринку». Що ж насправді стоїть за недавніми курсовими коливаннями на ринку і чи варто на їх підставі робити  прогнози на довгострокове майбутнє?

«Наше населення, на жаль, інколи менше хвилює вартість товарів народного споживання, ніж курс в обмінних пунктах, які знаходяться на кожному розі, — нарікав недавно перший заступник голови НБУ Юрій Колобов, спілкуючись із фінансовими експертами і журналістами.

Дійсно, цифри співвідношень між валютами у віконцях валютних обмінників, як і тиражовані щодня у випусках новин ЗМІ офіційні курси, служать часто набагато популярнішим індикатором стабільності для більшості наших співвітчизників, ніж індекси інфляції, що публікують офіційні органи статистики.

На жаль, Україні ще далеко до ситуації в розвинених країнах, де саме цінову стабільність не тільки оголошено  безумовним пріоритетом для центральних банків, але й давно її досягнуто, а переважну частину населення мало цікавлять валютно-курсові перипетії. Головне, щоб так звана споживча корзина не дуже росла в ціні. Але оскільки індекси, наприклад, загальноєвропейських цін надзвичайно рідко ростуть темпами понад 2-3% на рік – така їх динаміка залишається практично непомітною для більшості обивателів.

Для порівняння, в Україні відносної цінової стабілізації з тяжкою бідою досягли тільки минулого року, коли індекс споживчих цін вперше за останні сім років (із 2003 року) повернувся до однорозрядних параметрів (9,4%).

До речі, в Національному банку теж нарешті ухвалили аналогічне рішення, підписавшись під зобов`язанням перед МВФ оголосити безумовним пріоритетом своєї діяльності саме стабільність внутрішніх цін. Зараз, як оголосив не так давно глава Національного банку Сергій Арбузов, відомство ставить перед собою мету знизити темпи інфляції 5% і нижче вже до 2014 року. Тим паче, що саме приборкання цін є головною гарантією від можливих курсових катаклізмів у майбутньому.

Голова Нацбанку України Сергій Арбузов

Для цього в підписаному з МВФ меморандумі передбачений достатньо жорсткий контроль за масштабами грошової емісії — темпами зростання грошових агрегатів, які НБУ виконує поки практично неухильно. «Національний банк контролює ці речі. Всі необхідні розрахунки проведено. Ми впевнені, що це не приведе до незапланованої інфляції. Це однозначно», — обіцяє Сергій Арбузов.

Але, на жаль, поки, за словами глави українського центробанку, монетарне відомство не може брати на себе повну відповідальність за утримання інфляції, оскільки далеко не всі цінові чинники знаходяться в рамках його компетенції. Як мінімум не менша частка відповідальності лежить на плечах уряду. Якому зараз не тільки доводиться підвищувати ціни на енергоносії і комунальні послуги, але й погано вдається упоратися з дисбалансами на продуктових ринках, виникнення яких зумовлюється як зовнішніми, так у внутрішніми українськими чинниками.

«Якщо подивитися на інфляційні чинники, що діють за межами України, то інфляція у наших основних торгових партнерів значно нижча, ніж у нас. При курсовій стабільності можна говорити, що ті цінові переваги, які були в українських експортерів після глибокого падіння курсу української гривні (від 4,6 напередодні кризи до 8 грн./дол.), вже втрачені, - розповідає старший радник «Альфа-банку» Роман Шпек. — І зараз особливо розраховувати на високі темпи зростання експорту без спеціальних програм неможливо. Начебто всі розуміють, що потрібно робити: під відповідними програмами стоять підписи членів уряду і керівництва Національного банку. Президент — я чую це під час засідань Комітету з економічних реформ — ставить правильні завдання. І якщо подивитися на виконавців — уряд і Національний банк, то слабша ланка тут, на жаль, уряд».

Якщо аналізувати окремі компоненти інфляції, то виявиться, що майже 3/4 квітневого зростання цін (на 1,3%) було обумовлено так званими чинниками пропозиції, відповідальність за які в компетенції Кабінету міністрів. Так, нехарактерне для травневого сезону різке збільшення цін на сирі продукти (на 1,7%, внесок у загальний індекс – 0,4 процентних пункту, або майже третина загального квітневого збільшення) було обумовлене зростанням цін на паливо (на 4.9% за місяць) і високими темпами зростання цін на світових продовольчих ринках.

При цьому в Україні спостерігається зовсім не відтік, а притік валюти. За даними НБУ, в квітні другий місяць поспіль на міжбанківському ринку домінувала пропозиція іноземної валюти завдяки її стійким надходженням від нерезидентів (2,2 млрд. дол. США в еквіваленті). У результаті золотовалютні резерви (ЗВР) за підсумками минулого місяця виросли відразу на 1,9 млрд. дол. (5,3%) і досягли історичного максимуму (38,4). Збільшення ЗВР з початку року вже перевищило 3,7 млрд. дол. (10,9%).

Цікаво, що збільшення пропозиції валюти відбулося і в готівковому сегменті (на 12,6%), тоді як попит на неї з боку населення почав знижуватися (на 2,6 %).

Минулого місяця банки продали фізособам валюти на 2,35 млрд. дол.,  а купили — на 1,59 млрд. У результаті готівковий ринок проковтнув 760 млн. дол. Саме цей попит і є поки основним чинником ослаблення гривні, при можливих сплесках панічних настроїв.

«Наше населення схильне дуже багато уваги приділяти ситуативним курсовим сплескам, які люблять провокувати спекулянти, щоб нажитися на надмірній нервозності громадян. Саме з цієї причини з приводу будь-якого пчиха на ринку часто надмірно нагнітаються пристрасті», — розповідає глава наглядової ради Platinum Bank Юрій Блащук. За його словами, навряд чи чимось неординарним був і недавній більш ніж помірний сплеск курсу долара до гривні. Насправді останнє зміцнення долара в Україні слід, перш за все, пояснювати його доволі потужною підсилювальною динамікою по відношенню до інших валют – в основному європейських – євро, фунта і франка впродовж останніх двох тижнів. Так, якщо ще 4-го—5-го травня вартість євро підбиралася до півторарічних максимумів на рівні 1,49 долара за євро, то зараз ми спостерігаємо зворотну тенденцію і євровалюта менш ніж за два тижні подешевшала майже на 8 центів (до 1,41 долара за євро). Більш ніж 5%-е падіння за такий короткий період — явище незвичайне навіть для мінливих світових валютних ринків. При цьому Блащук відзначає, що, незважаючи на нинішню фазу зміцнення долара, в цілому на світових ринках спостерігається тенденція до поступового ослаблення американської валюти. Головних причин дві. По-перше, значні об`єми її емісії як на піку кризи в 2008 році, так і згодом. Дуже м`яка кредитно-грошова політика не може пройти безслідно. Рано чи пізно, інфляційний навіс, що сформувався, почне підривати цінову стабільність у країні. Друга обставина — існування величезного дефіциту бюджету в США. Через хронічну розбалансованість держфінансів про можливий дефолт вимушений був днями заявити навіть президент Сполучених Штатів Барак Обама. І хай імовірність цього сценарію поки розглядається як дуже низька, існування подібної риторики навряд чи додає упевненості світовим інвесторам. «Отже долар, услід за вчорашнім посиленням, може почати слабшати вже завтра. Тому я би не приділяв дуже багато уваги цим подіям і не робив висновків на дальню перспективу на підставі останньої курсової динаміки», - резюмує фінансист.

«Насправді, нинішній рівень резервів Національного банку більш ніж достатній, щоб попереджувати будь-які надмірні коливання, якщо загроза таких виникне, - підтримує думку свого колеги екс-глава Ощадбанку Анатолій Гулей. — Інша справа, які саме курсові коливання регулятор вважатиме надмірними. Глава НБУ Сергій Арбузов, поставивши підпис під меморандумом із МВФ, зобов`язався робити у тому числі й кроки з лібералізації валютного ринку. Ведеться серйозна робота в цьому напрямі – знімаються архаїчні обмеження і вводяться нові інструменти, про які вчорашнє керівництво навіть чути не хотіло, — валютні свопи, форварди, опціони і т.п. Із цього приводу було зроблено кілька заяв, так що слова зараз просто не розходяться зі справами».

Анатолій ГУЛЕЙ

«І ринок, і населення повинні починати звикати до все більших коливань курсу, — розвиває свою думку Гулей. — Ми живемо в умовах перехідної економіки, в період між першою і другою хвилею кризи, де без достатньо жорсткого регулювання курсоутворення не обійтися, але рано чи пізно розвиток нашої ринкової системи досягне і того рівня, при якому відпустити курс у вільніше плавання доведеться.

Але це навряд чи відбудеться завтра, через місяць і навіть через рік. Поки ж можливі коливання курсу навряд чи перевищать декілька відсотків до кінця року».

Швидше за все, цей прогноз виправданий і для цього існує одразу декілька передумов. По-перше, як резерви НБУ, так і бюджетні надходження поки мають позитивну динаміку. А незначний дефіцит торгового балансу (-1,2 млрд. дол. у першому кварталі ц.р.) поки з лишком перекривається притоком по фінансовому рахунку. Тому навіть якщо програма співпраці з фондом підтримуватиметься тільки формально, і транші і не надходитимуть, але при цьому фіскальні показники уряду й кредитно-грошові — Нацбанку продовжать поступово поліпшуватися, то зовнішні інвестори не будуть відвертатися від України і в майбутньому. При цьому в нових кредитних ін`єкціях з боку МВФ не буде серйозної необхідності, а перед Національним банком скоріше постане проблема захисту курсу від посилення, ніж девальвації.

Але надмірне зміцнення навряд чи виявиться на користь самого НБУ, який до останнього часу неухильно викупляв надмірну валюту на міжбанку, попереджуючи втрату курсової конкурентоспроможності національними виробниками. Кредитна активність, відновити яку Нацбанк вибрав одним із головних своїх пріоритетів, тільки-тільки починає відновлюватися. Збільшення об`ємів кредитування економіки минулого місяця досягло вже плюс 3,9% від початку року. При цьому в квітні почали рости вже не тільки позики корпоративного сектора, але й фізосіб (зростання кредитування в нацвалюті вперше перекрило їх скорочення в іноземній).

Отже економіка, судячи з усього, таки має непогані шанси на одужання. Головне – не злякати.

Сергій Дмітрієв