Золотовалютні резерви України швидко пішли на спад

Сьогоднішнім обіцянкам НБУ й уряду про стабільність гривні на довгу перспективу вірити не можна. Де розміщені українські гроші і на яких умовах – таємниця за сімома замками...

Сьогоднішнім обіцянкам НБУ й уряду про стабільність гривні на довгу перспективу вірити не можна. Де розміщені українські гроші і на яких умовах – таємниця за сімома замками...

Висловлені ще 23 числа минулого місяця припущення про те, що за період з 1 по 22 червня НБУ витратив на міжбанківському валютному ринку близько 1,2 млрд. дол. золотовалютних резервів на підтримку гривні від девальвації, підтвердилися.

Мало того, за підсумками всього червня-місяця величина негативного сальдо інтервенцій Нацбанку на міжбанку виявилася значно більшою – 1497,7 млн. дол. Про це повідомив НБУ в черговому звіті «Основні тенденції валютного ринку України». Мабуть, відповідна надбавка відбулася в останній тиждень минулого місяця.

Певна річ, такі значні темпи витрачання валютних резервів не можуть не турбувати. Навіть, незважаючи на те, що сам об`єм міжнародних резервів знизився в червні не так сильно – лише на 283,4 млн. дол., до 37584,1 млн. Справа в тому, що якби Україна не розмістила 10 червня єврооблігації на 1,25 млрд. дол., то скорочення золотовалютних резервів досягло б минулого місяця більше 1,5 млрд. дол.

До того ж зниження валютних резервів дуже нехарактерне для літніх місяців. Оскільки зазвичай українці в сезон відпусток не купують валюту, а навпаки витрачають накопичені раніше долари і євро на закордонні поїздки.

Причому зменшення розмірів міжнародних резервів України спостерігається вже другий місяць поспіль – у травні вони «схуднули» на 484 млн. дол. Попит же населення на іноземну валюту тільки підвищився: у травні співвітчизники придбали готівкової валюти на 896,1 млн. дол. більше, ніж продали, а в червні – вже на 1 212,1 млн. дол.

Тому, схоже, мав рацію глава НБУ Арбузов, який писав недавно лист прем`єр-міністрові Азарову, і перший заступник глави адміністрації президента Акімова, яка відправила лист президентові Януковичу, які вказали в своїх посланнях на, зокрема, ризики можливої девальвації гривні і звинуватили Азарова в зриві співпраці з МВФ.

Зрозуміло ж, що в умовах таких істотних витрачань валютних резервів і зменшення їх об`ємів, які спостерігаються протягом двох останніх місяців, Нацбанку дуже б стали в пригоді транші МВФ. Якщо, звичайно, регулятор планує і далі утримувати курс гривні на сьогоднішніх рубежах.

Проте, незважаючи на те, що уряд зробив останнім часом спроби «примирення» з МВФ, упевненості у відновленні програми кредитування України Фондом немає. По-перше, ще не факт, що МВФ влаштує прийнята минулого тижня Верховною Радою пенсійна реформа, оскільки де-факто жінкам дозволено виходити на пенсію у віці 55 років протягом п`яти наступних років. По-друге, обов`язковою умовою Фонду є подальше підвищення в 2011 році ціни на газ і тарифів на ЖКП для населення, а прем`єр-міністр уже заявив раніше, що цього подорожчання в нинішньому році не буде.

Крім того, немає гарантії, що навіть у разі відновлення кредитування МВФ, девальвації вдасться уникнути, якщо збережеться такий високий попит на тверду валюту. Оскільки міжнародні резерви України – це не тумбочка, в якій лежать гроші і які Нацбанк може вільно узяти в будь-який момент.

Наприклад, станом на початок квітня 2011 року із золотовалютних резервів країни 55,1% були розміщені в цінних паперах зарубіжних компаній, на депозитах і поточних рахунках іноземних банків - 41,4%. А в яких саме зарубіжних компаніях і банках, і під які конкретно умови там лежать українські гроші – це таємниця за сімома замками.

Можна пригадати ситуацію другої половини 2008 року, щоб зрозуміти, що Нацбанку далеко не просто інколи витягувати золотовалютні резерви, щоб збити попит і не допустити сильної девальвації національної валюти. 

Як бачимо, починаючи з листопада 2008 року, золотовалютні резерви перестали швидко знижуватися, що було пов`язано з отриманням Україною першого траншу МВФ. Проте витрачання резервів на міжбанківському ринку для підтримки гривні від девальвації продовжувало залишатися значним – це з одного боку. З іншого – навіть цих розмірів інтервенцій не вистачило тоді Нацбанку для утримання валютного курсу: на початок вересня курс на міжбанку становив 4,7 грн./дол.; у 20-х числах жовтня – 7,2 грн./дол.; у грудні курс добрався до 10 грн./дол.

Тому сьогоднішнім обіцянкам керівництва НБУ й уряду щодо стабільності гривні на довгу перспективу вірити не можна. Оскільки головна причина, що штовхає національну валюту до девальвації, не може бути усунена знову таки без девальвації.

Ця причина в тому, що інфляція в Україні набагато перевищує інфляцію в США і країнах єврозони – якщо у них темпи приросту споживчих цін зараз знаходяться на рівні приблизно 3% в річному вимірюванні, то у нас річна інфляція досягла в червні 11,9%. У зв`язку з чим стрімко росте негативне сальдо зовнішньої торгівлі України. Зокрема, за січень-травень 2011 року негативне сальдо торгівлі товарами досягло 4625,9 млн. дол., що в 2,3 раза перевищує його величину в аналогічному періоді минулого року.

Крім того, у зв`язку з корупцією і погіршенням інвестиційного клімату надходження іноземних інвестицій до України істотно скоротилося в порівнянні з докризовим рівнем.

Тому девальвація гривні – це неминучість. Питання тільки в термінах старту цього процесу.

Олександр Безкоровайний

УНІАН в Google News