Навіщо зекам ”велика політика”?

Тюремний департамент передали Міністерству юстиції, і тепер українські тюрми семимильними кроками рушать до стандартів Ради Європи? Ні. Але в державі активно роблять вигляд, що це так... Більше того, схоже, збираються боротися за права порушників закону... порушуючи закони...

„Цивілізація” і українські тюрми – слова, які на сьогодні не поєднуються в принципі. Суспільству це відомо з численних оповідей в засобах масової інформації про те, як калічить душі та тіла досі ще „радянська” репресивна система виконання покарань.

Держава про це дізналася теоретично в 1995 році (коли при вступі до Ради Європи від України зажадали передати пенітенціарну систему від правоохоронного Міністерства внутрішніх справ до цивільного Мін‘юсту). А практично – роки два тому, коли Європейський суд виніс низку рішень проти України за нелюдське поводження з особами, що відбуваються покарання в українських тюрмах.

  Україна спробувала виправитися двічі. Перший раз успішно - у 1999 Департамент було виведено з підпорядкування МВС. А у 2004 році з пшиком – Верховна Рада „завалила” у другому читанні проект закону „Про органи юстиції”, який передбачав передачу системи у відання Міністерства юстиції. Випадково чи свідомо спікер Володимир Литвин виніс законопроект на голосування, коли зала парламенту була напівпорожня, зараз з‘ясовувати вже немає сенсу. Але тюрми так і залишилися між небом і землею. А фактично – самостійним „царством” із закритою та обмеженою системою допуску та недоброю репутацією.

Та ось Україна рушила в напрямку Європи. І 17 травня 2006 року Кабінет Міністрів України своєю постановою включив департамент до переліку відомств, діяльність яких спрямовується і координується Міністерством юстиції.

ПОСПІШИЛИ...

Експерти поспішили порадіти за державну мудрість. Мовляв, зроблено перший крок. І хоча він здебільшого декларативний – підпорядкувати систему покарань Міністерству юстиції можливо виключно законодавчим шляхом - та головне початок!

Та виявляється, нічого експерти не розуміють. Який ще „перший крок”!

Помпезні заяви Міністерства юстиції явно суперечили стриманій позиції експертів. Спочатку Мін‘юст повідомив, що Державний департамент з виконання покарань підпорядковано Міністерству юстиції (втім припустимо, що прес-служба Мін‘юсту не є фахівцем у галузі юридичної термінології, і не дуже добре розуміє різницю між підпорядкуванням та координацією).

Та вже друге повідомлення шокувало взагалі.  Міністерство юстиції утворило Громадську Раду при Міністрі юстиції з питань дотримання прав людини в установах позбавлення волі. Громадська рада тут же провела перше засідання, і розродилася рекомендаціями міністру юстиції щодо наступних кроків по наведенню ладу в пенітенціарній системі. 

Серед них і розробка Плану першочергових заходів для вирішення проблем, що назріли у сфері виконання кримінальних покарань, і створення у складі Мін’юсту підрозділу з питань діяльності системи виконання покарань, і особисте відвідування міністром юстиції органів і установ виконання покарань.

Більше того, Міністерство юстиції та Громадська рада, не довго розмірковуючи, запросили усіх зацікавлених громадян та організації до співпраці у сфері реформування системи виконання кримінальних покарань!

 ТО КОМУ Ж НАЛЕЖАТЬ ТЮРМИ?

 Але ж про яке реформування може йти мова, якщо Департамент виконання покарань Міністерству юстиції не підпорядковано? Що це? Свідоме введення в оману суспільства чи відвертий правовий нігілізм головного юридичного відомства країни?   

Варто зазначити, що після постанови Кабінету Міністрів „тюремне” начальство якось не дуже охоче коментувало цю тему, тим самим наче підтверджуючи заяви, що залунали з Мін‘юсту.

Хіба що начальник управління Держдепартаменту з питань виконання покарань в Запорізькій області полковник внутрішньої служби Віктор Суров був з журналістами відвертий:

 - Фактично нас нікуди не передавали, ми не підпорядковуємося Мін‘юсту. Просто Кабінет Міністрів буде координувати й перевіряти нашу діяльність через міністра юстиції.

 Цей дивовижний, з огляду на активність Мін‘юсту, факт, підтвердив і екс-міністр юстиції Олександр Лавринович. Те, що Міністерству юстиції України надали право координувати діяльність Державного департаменту з питань виконання покарань, є позитивним кроком, проте не вирішує проблем, зазначив він, коментуючи урядову постанову від 17 травня.

„Державний департамент має стати структурною складовою Міністерства юстиції. Без цього міністр юстиції не матиме ані реальних важелів впливу на організацію та функціонування пенітенціарної системи, ані необхідних можливостей для контролю. Але підпорядкувати Держдеп виконання покарань Міністерству юстиції постановою Кабміну неможливо. Це потребує внесення змін в низку законів України, зокрема, „Про Державну кримінально-виконавчу службу України” – так прокоментував він журналістам постанову Кабінету Міністрів. 

І навіть наголосив, що „якщо процес передачі пенітенціарної системи в підпорядкування Міністерства юстиції України не буде завершений законодавчо, питання забезпечення прав людини в місцях ув‘язнення вирішене не буде”.

 ІМІТАЦІЯ  ЧИ РЕФОРМИ?

Не хочеться бути категоричним, проте дуже скидається на те, що держава зайнялася банальною імітацією реформ. Експерти, можливо, не вживають таких категоричних формулювань, проте їх оцінки останніх ініціатив та заяв, що лунають з боку Міністерства юстиції, дуже красномовні:

Адвокат юридичної фірми „Пукшин і партнери” Віталій КАСЬКО:

„Утворена при Міністрі юстиції Громадська рада з питань дотримання прав людини в установах позбавлення волі має лише консультативно-дорадчий статус, її рішення не мають юридичної сили".

Варто наголосити, що Громадська рада не може надавати рекомендацій Міністру юстицій, як то було зазначено в повідомленні Міністерства юстиції. Міністерство юстиції, у свою чергу, для вирішення проблем, що назріли у сфері виконання покарань, також не може виходити за межі  своїх повноважень, які надані Міністерству Постановою Кабміну „Про спрямування і координацію діяльності центральних органів виконавчої влади через відповідних міністрів” від 23 лютого 2006 р., а також „Положенням про Міністерство юстиції України”, затвердженим Указом Президента України від 30грудня 1997 р.

Відповідно до цих нормативно-правових актів Міністерство юстиції не може виходити за межі функцій спрямування і координації діяльності Державного департаменту з питань виконання покарань.

Зокрема, Мінюст, відповідно до покладених на нього завдань, може лише брати спільну участь з відповідними органами виконавчої влади та науковими установами у розробці проектів концепцій напрямів розвитку законодавства та їх науковому обґрунтуванні. Проте Міністерство юстиції не може „забезпечити прийняття” відповідної концепції, як то зазначається в повідомленні прес-служби відомства.

Окрім того, особисте відвідування установ виконання покарань посадовими особами Міністерства юстиції України, згідно Кримінально-виконавчого кодексу України, буде можливе лише за спеціальним дозволом адміністрації установ чи органів управління ними, оскільки законом вони не включені до числа осіб, які мають право відвідувати зазначені установи без такого дозволу.”

Екс-заступник міністра юстиції, адвокат Валерія ЛУТКОВСЬКА:

„Створення у складі Міністерства юстиції рекомендованого Радою структурного підрозділу з питань діяльності системи виконання покарань неможливе, оскільки згідно Положення про Міністерство юстиції України гранична чисельність працівників Мін’юсту та структура центрального апарату Міністерства затверджується Кабінетом Міністрів України.

Практично нереально, що Кабінет Міністрів України затвердить структуру Міністерства, в якій будуть присутні підрозділи покликані здійснювати невластиві Міністерству функції.

При бажанні, Міністерство юстиції може розробити план першочергових заходів у сфері виконання кримінальних покарань та Концепцію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Проте першочергові заходи, за своєю суттю, передбачають врегулювання певного питання відомчими нормативними актами. Тобто такі заходи можуть бути вжиті лише Держдепом. Схвалити ж Концепцію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань може лише Кабінет Міністрів Україні за поданням Департаменту.

Звичайно, на громадських засадах, Міністерство може здійснити аналіз ситуації, що склалась в пенітенціарній системі України, а також проінформувати громадськість про результати аналізу. Проте цей аналіз доведеться робити, базуючись на інформації наданій Департаментом. Оскільки згідно ст. 24 Кримінально-виконавчого кодексу України, представники ж Мін’юсту не належать до категорії осіб, котрі мають право без спеціального дозволу відвідувати пенітенціарні установи”.

 ТО Є ВЕЛИКА ПОЛІТИКА

 Та, схоже, експерти нічого не розуміють! Мабуть, то є велика політика.

Як же не відрапортувати про виконання зобов‘язань перед Радою Європи? Та і просто не відрапортувати?! Зовсім не завадить напередодні формування нового уряду та структури Верховної Ради.

От тільки, українським зекам від ігор, в які грається держава ані холодно, ані спекотно. Будемо відверті. Та і боротися за чиїсь права неправовими методами – шлях цікавий... 

Іван Солодкий

УНІАН в Google News