В очікуванні «попутного вітру»

"Внаслідок того, що Україна не має свого сильного торгового флоту, суднобудування не зможе виживати на державному балансі. Дати можливість окупитися кораблебудуванню сьогодні може тільки інвестор..." Інтерв`ю з директором Заводу ім. 61 комунара Ігорем Козирєвим

На сьогодн поточна фінансова криза на Миколаївському «Суднобудівному заводі ім. 61 комунара», хоч як дивно, не стала чинником, що зумовлює занепад підприємства. Спуск сталевого корпусу контейнеровоза для іспанських замовників 28 вересня ц. р. є головним доказом того, що колектив заводу має намір займатися кораблебудуванням незважаючи ні на що. Реалізації суднобудівних проектів тут не змогли завадити ні стан банкрутства підприємства, ні борги із зарплати. Минулого тижня спущений корпус був успішно переданий замовникам при найпозитивніших відгуках про виконану роботу. У контексті цієї події директор заводу ім. 61 комунара Ігор Козирєв розповів про реалії, злободенні проблеми і можливі найближчі перспективи очолюваної ним верфі.

Ігоре Павловичу, нещодавно завод передав замовникові спущений у вересні контейнеровоз. Наскільки частими є такі події в житті підприємства, зважаючи на його нинішній стан?

Цього року це була перша здача замовлення. Завод успішно дотримав заданих договірних термінів, раніше узгоджених з іспанськими замовниками, і дотримані вони були практично ідеально, навіть попри деякі відхилення в процесі роботи. Останнє пов`язане з тим, що довелося працювати вже з дуже з жорстким замовником – вимоги його спостерігача були вищі за вимоги «Реєстра Ллойда» (Британський Реєстр Ллойда – найбільше класифікаційне товариство, відповідно до норм якого здійснюється спорудження корпусів суден). Та все ж, для підтримки іміджу підприємства нам вдалося з успіхом виконати всі поставлені замовником завдання. Головне свідчення цього – найкращі відгуки іспанців про одержаний ними контейнеровоз. Для того, щоб можна було одержати уявлення про масштаб виконаної нами роботи, наведу приклад: до цього штрафні санкції по аналогічних суднах становили близько 150-160 тисяч євро, внаслідок зриву термінів їх здачі і невиконання в повному обсязі робіт, визначених за контрактом. А тут контракт був виконаний з мінімальними втратами. Зазначу, що це тільки перше замовлення – цього року будуть здані ще два судна для іспанців.

Кажучи ж про складнощі при роботі із замовленнями у виробничому ключі, хотілося б наголосити, що нині зроблені висновки за підсумками роботи над першим судном і дані відповідні вказівки щодо другого замовлення з тим, щоб повністю виключити будь-які втрати при роботі над ним.

Підприємство реалізовувало виробництво своїми силами без будь-якої підтримки?

Звичайно, підтримка була. Чим могла, допомагала держава, але, на жаль, цієї допомоги було недостатньо для реалізації всіх поставлених перед заводом завдань. З цієї причини підприємство було вимушене справлятися з роботою переважно за рахунок банківських кредитів. Тому на сьогодні у заводу залишаються кредитні заборгованості – ми від цього нікуди не подінемося. Така система в суднобудуванні: жити на кредитах, але при цьому вчасно по них розплачуватися. Але, саме після укладення договорів з банками ми й почали виправляти ситуацію на заводі. Покривати ж заборгованість будемо за рахунок нарощування виробничих обсягів і отримання прибутків від суднобудування.

Чи є у заводу партнер, співпраця з яким розрахована на довгострокову перспективу?

Таким є «Херсонський суднобудівний завод», який постійно протягує нам руку допомоги. ХСЗ надає заводу їм. 61 комунара не тільки кадрову підтримку, а й допомогу в пошуку замовників. Також партнерську підтримку підприємству надає мер Миколаєва, що ставиться з розумінням до нагальних проблем заводу і не дає можливості розбазарювати його майно. Крім цього, заводу допомагає обладміністрація та банки, такі як «Аваль» і «Кредитпромбанк».

Розкажіть про питання, які потребують сьогодні на підприємстві першочергового рішення?

Складнощі є. Вони полягають у відсутності необхідної кількості кваліфікованих робітників. Сьогодні на заводі є добрий управлінський апарат, який робить все, що зобов`язаний робити на користь підприємства. Основна проблема в тому, що протягом останнім часом заводу практично неможливо дати нове поповнення робітників. Наприклад, з нашого Навчального центру – це госпрозрахункове підприємство заводу - випустилися всього 22 людей. Вони і стали тим самим поповненням на заводі. Решта ж дефіциту кадрів залишилася «непокритою». А завод давно готовий прийняти принаймні 200-300 складальників-зварників при гарантії регулярної виплати зарплат. Для ліквідації такого недоліку повинна бути розроблена ціла система. Хочу відзначити, що нині на заводі йде цілеспрямоване формування фінансової зацікавленості серед робітників у забезпеченні бездоганного виробничого процесу, який відповідає вимогам замовника.

Інше злободенне питання стосується управлінців і лінійних керівників: майстрів, начальників ділянок. І, звичайно, дуже актуальною є проблема відновлення основних фондів, які за минулі роки були приведені в непридатність, і на даний момент потребують капітального ремонту. За період простою заводу і за відсутності вкладень в капітальний ремонт матеріально-технічна база заводу прийшла в такий стан, що сьогодні потребує дуже великих капіталовкладень. Наприклад, вже 15-20 років головний стапель потребує встановлення нових доріжок. Потрібно провести повторний огляд кранів, кисневого цеху. Необхідно провести газопроводи. Де на все це взяти гроші? А саме розв`язання всіх цих проблемних питань і дозволило б згодом знизити собівартість і навантаження на виробництво підприємства.

Отже, залучення на завод інвестора є природною виробничою, «життєвою» необхідністю?

Інвестор потрібний, це безперечно. Без нього нічого і думати про відновлення повноцінного функціонування заводу. Вже є люди, готові підтримати його, але, на даний момент вони не можуть цього зробити, оскільки підприємство є державною власністю. Зважаючи на такий стан речей, потрібно вирішувати питання про його термінову приватизацію. Завод ім. 61-коммунара, залишаючись у державній власності буде не в змозі вийти з кризового становища. Річ у тому, що державні суднобудівні підприємства не є прибутковими самі по собі. Виробництво суднобудівних підприємств, які перебувають у держвласності, стає рентабельним тільки при подальшій експлуатації побудованих судів – при перевезенні вантажів. А саме внаслідок того, що Україна сьогодні не має свого сильного торгового флоту, суднобудування і не зможе виживати на державному балансі. Дати можливість окупитися кораблебудуванню сьогодні може тільки інвестор, але держава відмовляється це розуміти. Хочеться наголосити, що реалізація потенціалу заводу нині залежить від того, чи буде він приватизований. Донині держава вкладала в завод бюджетні кошти, але належного ефекту на виробничі показники це справити не могло саме з зазначених мною причин.

Які найближчі суднобудівні перспективи «Заводу ім. 61 комунара»?

Зараз ми одержали метал на новий контракт – для голландського замовника, який буде нами здійснюватися за участю «Херсонського суднобудівельного заводу». 26 жовтня на підприємство зайшли перші 120 тонн металу, і десь протягом трьох днів загальний обсяг металопоставки склав близько 800 тонн. Замовлення прийняте до виконання, контракти підписані, тож починаємо працювати. Будуватимуться два танкери типу «річка-море» водотоннажністю 1000 тонн. На сьогодні перед заводом величезна кількість перспектив і є дуже багато вигідних замовлень. Найголовніше, щоб на заводі була достатня кількість людей для виконання поставлених цілей. Цих людей треба об`єднати загальним завданням і вселити в них упевненість в тому, що завод буде нарешті успішний працювати і процвітати.

Марат Кульбіда