День Перемоги у Львові: суд заборонив ветеранам святковий мітинг, а місцева влада не дозволила підняти Прапор Перемоги

9 травня у Львові пройшло спокійно. Але – не зовсім святково. Не було відчуття свята у  ветеранів, яким заборонили проводити мітинг і розгортати символіку, з якою вони вибороли Перемогу у Великій Вітчизняній війні.

Попри нагнітання ситуації з боку представників певних політичних сил, які напередодні  заявляли, що  „влада готує масштабні провокації у Львові” та переконували, що 9 травня „в місцях масового скупчення людей діятимуть провокатори, які вчинятимуть заворушення з використанням потужних піротехнічних вибухових засобів» та рішення Львівського окружного адміністративного суду, яке було ухвалено о 6.30 ранку 9 травня, - про заборону у День Перемоги  проводити в місті масові заходи – День Перемоги у Львові пройшов без прогнозованих сутичок, спалених прапорів і зірваних Георгіївських стрічок з грудей ветеранів.

День Перемоги. Львів. 2013

Львівські комуністи, антифашисти, прогресивні соціалісти та ветерани готувалися 9 травня відзначити День Перемоги святковим мітингом біля Вічного вогню на Пагорбі слави де поховано 27 Героїв Радянського союзу та радянські воїни, які брали участь у боях за Львів.

Проте, депутати Львівської міської ради 25 квітня прийняли ухвалу, якою заборонили використання „окупаційної та нацистської символіки”, а вранці 9 травня львівський суд взагалі заборонив проведення мітингу, дозволивши лише офіційні заходи.

Як прокоментував це голова Львівської обласної організації Антифашистського комітету України Олександр Калинюк, „розчаруванню львівських ветеранів не було меж. В містах України святкують День Перемоги, а львівським ветеранам заборонили, образно кажучи, збиратися більше трьох і піднімати прапор, з яким вони переможно завершили війну. Львівських ветеранів просто позбавили права на святкування. Тому в їх очах сьогодні не сльози радості, а розпач в очах від такої „справедливості”!”.

У свою чергу, під час заходів з відзначення Дня Перемоги голова Львівської обласної організації Партії регіонів Петро Писарчук відмітив, що намагання Львівської міської ради скасувати святкування Дня Перемоги – „це анархія”.

«Львів – це не Гуляйполе, і міська рада чи мер міста – це не Махно. Є унітарна держава, в якій є Закон. Подобається цей закон, чи ні – його треба виконувати. Бо ті, хто не поважає Закон, - не поважають держави», - заявив Писарчук.

Та пересічні львів‘яни, які щороку збираються вшанувати 9 травня полеглих на війні, в чиїх родинах були чи ще є родичі, які пройшли Велику Вітчизняну – зранку цілими сім‘ями пішли до місць поховань радянських воїнів, де покладали квіти до могил, уникаючи втягнення у словесні перепалки з радикально налаштованими людьми, які також „підтягувалися” до „Марсового поля” та „Пагорба слави”, щоб подискутувати, що „тут поховані вбивці і окупанти”.

Офіційні заходи тривали недовго

О 10.00, на Пагобі слави, біля Вічного вогню, керівництво області та міста, Генконсул російської Федерації у Львові Олег Астахов під супровід оркестру та почесної варти Академії сухопутних військ ім. Гетьмана П.Сагайдачного поклали квіти, і, після виконання державного гімну України, офіційні заходи були завершені.

Як зазначив почесний голова Львівської обласної організації ветеранів війни Тимофій Махоньок, висловлюючи свою позицію щодо офіційних заходів влади 9 травня у Львові, “влада прибігла вранці скоро. Кинула квіти й побігла звідси. Не захотіли спілкуватися з людьми, які прийшли вшанувати пам’ять визволителів. Мабуть, боялися незручних питань. Я думаю, що я не за таку Україну воював”.

Не розгортали під час офіційних заходів у Львові і копії Прапора Перемоги – як офіційно повідомили, „такої символіки у Львівській ОДА – немає”.

У той час, коли представники влади покладали квіти до Вічного вогню, на військовому меморіалі „Марсове поле” у Львові відслужили спільний Молебен різних конфесій  за жертвами війни.  Тут зібралися десятки ветеранів з Георгіївськими стрічками на грудях.

Після завершення Молебеню, представники Прогресивної соціалістичної партії України розгорнули копію Прапора Перемоги, з яким пройшли територією „Марсового поля”. На прохання працівників міліції згорнути прапор лідер львівських прогресивних соціалістів Олександр Покровський, посилаючись на українське законодавство, відповів видмовою. «Сьогодні всенародне свято, тому ми розгорнули для Прапор Перемоги. Цей прапор був вивішений у Берліні»,– зазначив Покровський.

На зауваження правоохоронців, що активіститакого ришення суду не знає: “Суди у нас дивно працюють ночами”. Однак, після проходження територією „Марсового поля”, соціалісти прапор згорнули, а ветерани сіли в автобус, який їх повіз до Пагорба слави.

Коли присутні на „Марсовому полі” пішли покладати квіти до могил радянських воїнів, серед них з‘явилися два чоловіки, як з‘ясувалося,  представники Української республіканської партії "Собор", які принесли і розгорнули плакати "Геть московські окупанти!" та "Фашизм = соціалізм = смерть. Геть вбивці".

Особиста позиція

Вони заявили, що представляють „свою особисту позицію” і намагалися втягнути присутніх у дискусію, що „загарбникам і москалям не місце у Львові”. Однак, люди обходили їх стороною, жодним чином не реагуючи на провокативні вигуки. Правоохоронці попросили націоналістів сховати плакати, погружуючи складанням протоколу. Після цього чоловіки пішли до Пагорба слави, де розпочалося покладання квітів ветеранами та представниками Компартії і Антифашистського комітету. На Пагорбі вони також, на площі біля Вічного вогню, розгорнули плакати з написами: “Москалі – go homе”, “Фашизм дорівнює соціалізму, дорівнює смерті”. Попри це, сотні присутніх на площі людей проігнорували цю акцію. Кілька хвилин “помітингувавши”, чоловіки згорнули плакати і пішли.

Об 11.00, на Пагорбі слави планувався початок мітингу лівих сил і ветеранських організацій. Не маючи інформації про рішення суду про його заборону, яке було ухвалено рано вранці 9 травня, львів‘яни з квітами, орденами та Георгіївськими стрічками на грудях почали сходитися до Вічного вогню. „Підтягнулися” сюди і близько двох десятків прихильників та членів ВО „Свобода”, спортивної статури, на чолі з народним депутатом Юрієм Михальчишиним, одягненим у чорний спортивний костюм. За їх словами, “свободівці” прийшли слідкувати за виконанням рішення суду, який заборонив проведення масових заходів.

Напруження серед присутніх почало зростати. Журналісти буквально розпочали „полювання” за комуністами, які обіцяли тут розгорнути червоні прапори, паралельно тримаючи в полі зору „свободівців”, щоб зафіксувати їх реакцію на це. Коли Юрій Михальчишин   у супроводі десятка молодих людей через кордони міліції попрямував в напрямку комуніста, голови Антифашиського комітету Олександра Калинюка (він найбільше відзначається у Львові підняттям червоної символіки) – і ветерани, і журналісти, і правоохоронці напружилися, очікуючи, що буде далі. Зупинити Михальчишина міліціонери не могли – зважаючи на його недоторканий статус народного депутата. Але Михальчишин зробив вигляд, що не помітив комуніста-антифашиста і подав руку з привітаннями Герою Соціалістичної праці, почесному голові Львівської обласної організації ветеранів Великої Вітчизняної війни Тимофію Махоньку, який стояв поруч з Калинюком. Михальчишин зазначив, що давно знає і поважає Тимофія Махонька, побажав його здоров‘я і зустрічі рівно через рік. І пішов.

Ситуація на Пагорбі слави чомусь все більше почала скидатися на виставу театру абсурду. Журналісти вичікували „картинки”, старенькі люди з гілочками бузку намагалися проштовхнутися до могил, щоб покласти квіти, „свободівці” походжали рядами біля могил, споглядаючи „за порядком”, а групи з кількох молодих людей збиралися в різних місцях біля поховань, скандуючи: „Героям слава! Смерть ворогам!”.

З червоним прапором влаштували певний "флеш-моб"

Затишшя перервала поява 50-річної жінки, голова якої була обв‘язана картатою червоною хусткою, яка витягла із сумочки червоне полотнище Прапора Перемоги та розстелила його біля підніжжя пам‘ятника Невідомому солдату.  Жінка назвалася українською націоналісткою і журналісткою агенції журналістських розслідувань „Галицький яструб”. Вона заявила, що її вчинок – це позиція вшанування Перемоги і „згідно Конституції України вона має право висловлювати свою особисту думку”. Довкола неї швидко зібрався натовп, почулися вигуки „провокаторів – геть!”, а один з  місцевих представників ВО „Свобода” відібрав червоне полотнище і передав його міліціонерам. На цьому інцидент вичерпався, а жінка почала позувати перед телекамерами, обурюючись, чому їй перешкоджають вшановувати переможців війни.

В цей час, невідомий чоловік в іншому кінці Меморіального комплексу „Пагорб слави” (чомусь усе це нагадувало гру в хованки) вийняв з-під поли піджака червний прапор, хутко розгорнув його, потримав кілька секунд і, зауваживши, що до нього наближається гурт молодих людей – згорнув полотнище і пішов геть.

Неподалік „свободівці” намагалися роздавати антиагітки про Георгіївську стрічку із закликом „не брати участі у фальшуванні історії” в якій містився заклик: „не вірити путінським міфам” і „одягати національні барви”.

Охочих взяти листівки, окрім журналістів, виявилося лише кілька чоловік.

Добігав полудень. Ветерани поклали всі квіти, очільники львівських комуністів заявили, що розгортати Прапор Перемоги не будуть, мовляв, їх попросили правоохоронці, щоб не провокувати напруження. Керманичі лівих сил, „свободівці”, ветерани і журналісти почали розходитися. День Перемоги у Львові відбувся тихо. Півтори тисячі міліціонерів, які були задіяні в охороні громадського порядку, зітхнули з полегшенням.

Правоохоронці зітхнули з полегшенням

До місць поховань почали підходити люди, які, з їх слів, очікували, коли завершаться публічні заходи, щоб покласти квіти і вклонитися тим, хто загинув, визволяючи Львів.

Ксенія Нестеренко

УНІАН в Google News