Археолог Оксана Ліфантій: Ми говоримо "пектораль", але не всі дослідники вважають, що це коректно

Співробітниця Музею історичних коштовностей України Оксана Ліфантій розповіла УНІАН як можна "прочитати" пектораль, про нерозгадані загадки кургану Товста Могила, войовничих "амазонок" у скіфському війську та розкрадачів скарбів.

У Музеї історичних коштовностей України відкрилася виставка "Пектораль. Знахідка століття", присвячена до 50-річчя віднайдення унікальної пам’ятки. На виставці можна побачити не лише оригінал пекторалі, а й унікальні артефакти, які ніколи раніше не представляли широкій аудиторії. Це предмети кочового побуту, зброя, посуд, оздоби спорядження коней, прикраси. Про деталі виставки, чому пектораль не можна побачити будь-коли УНІАН розпитав співробітницю Музею історичних коштовностей України Оксану Ліфантій.

Чому оригінал пекторалі демонструється не постійно, а лише на такій виставці?

Через війну, окупацію наша дирекція вирішила, що не буде експонувати пектораль на постійній основі. По суті, з 2014 року можна було побачити тільки найточнішу копію. Якщо фахівець не бачив оригіналу, то і він не помітив би різницю.

Є багато версій того, що може бути зображено на цій прикрасі. Яка з гіпотез здається вам найбільш реалістичною?

На пекторалі, ймовірно, відображено три рівні: світ мертвих, дерево життя, світ живих. На нижньому фризі, швидше за все, зображений потойбічний світ, можливо, вхід у потойбічний світ. Світ мертвих відображений неминучою смертю різних тварин. Цікаво, що шматування коня грифонами показано різними фазами. Посередині - кінь вже практично вмер, його добили. Але на пекторалі є і кінь, який відбивається, навіть вкусив нападника… Річ у тому, що існує багато версій того, як читати цей умовний "текст".

Ближче до центру показана неминуча смерть / Фото УНІАН

Справа наліво чи навпаки?

Є думка, що прочитання може бути "маятниковим". Тобто є умовний центр, і від нього починається "прочитання". Ближче до центру показана неминуча смерть, а ближче до країв - зародження нового життя.

Виходить, ми йдемо поглядом від краю до краю, повертаємося, і центр - як рефрен?

Можливо. Є композиційний центр в кожному ярусі, і він досить важливий.

Ми бачимо, як грифони атакують коня, потім - хижаки, котячі атакують оленя, потім собаки женуться за зайцем, потім - сарана або коники…

Треба сказати, що заєць пов’язаний з цікавим сюжетом. Ця тварина зустрічається на сценах полювання на одній із пластинок одягу, знайдених в кургані Куль-Оба на території Криму (зберігається в Ермітажі). Там є зображення скіфа, який на коні полює на зайчика. Це добре лягає на сюжет, розказаний Геродотом, про те, як перси воювали зі скіфами. Вони прийшли на їх території, захотіли завоювати. У вирішальній битві війська стали одне навпроти одного (що само по собі не реалістично) та повинні були вступити в бій. Але, раптом, між рядами супротивників пробіг зайчик, і скіфи з улюлюканням погналися за ним. Дарій зрозумів, наскільки скіфам байдуже його військо, злякався. Пішли поразка за поразкою. Очевидно, що це вигаданий сюжет, але за ним - міфологічна основа, яку намагаються виокремити дослідники, хоча це дуже складно.

Сцени інтерпретуються по-різному, вони або ритуальні, або з життя / Фото УНІАН

Що може бути зображено на верхньому фризі?

Сцени інтерпретуються по-різному, вони або ритуальні, або з життя. Тут різна худоба, доять вівцю, навіть видно посуд, в який збирають молоко. Молода людина тримає амфору і чимось збирається її закрити. Питання: що в амфорі? Зазвичай там було вино або оливкова олія, але не факт, що саме вони малися на увазі.

Зазначу неймовірну увагу до деталей. Над скіфами розташований горит (дерев'яний чохол для лука й стріл, - УНІАН), а на ньому зображене змієподібне чудовисько, яке воюють з героєм. Цей сюжет можна побачити, тільки якщо роздивлятися під лупою, але його все одно зобразили.

Вам попадалася теорія, що овече руно, яке тримають скіфи - умовна карта Криму?

Через те, що ми готуємо альбом до ювілею знахідки пекторалі, мені довелося й таке прочитати. Але наука повинна мати доказову базу. Те, про що ви питаєте - не доведене. Якщо  маєш  бажання, багато чого можна побачити в багато чому. Потрібні докази.

Є багато версій про те, що скіфи тримають в руках. Я пристаю до думки, що це руно вівці, його розправляють, шиють. Якщо придивитися, видно візерунки вовни. Надзвичайно тонка робота.

У вас не було ідеї зробити виставку з фотографіями прикрас, які продають чорні археологи на аукціонах?

Навіть в широко відомих колекціях, які я не буду називати, часто трапляються підробки. У цьому є певна іронія.

Всі речі на аукціонах втрачають 99% своєї цінності. У музей приходять різні люди, можуть говорити, що потрібно співпрацювати з людьми, які можуть дати інформацію. Але відсутній елемент довіри. Хтось каже, що він щось знайшов десь. Які наукові висновки можна робити на такій основі? Якщо з'являється унікальна річ, перша думка: "підробка".

І для більшості українців чорна археологія не сприймається як злочин. Ми скоріше влаштуємо піар того, що можна знайти. На жаль...

Пектораль надягали на шию. Виходило, що той, хто її носив, знаходився немов би над третім ярусом, над світом людей?

Можна сказати і так. Певний час дослідники розглядали річ саму по собі, ігноруючи той момент, що її одягала людина. Але місце, де була знайдена пектораль, народжує суперечки про те, чи одягав її власник. Вона лежала не в схованці, не в спеціальному заглибленні, зробленому від грабіжників, а просто на поверхні підлоги дромоса (коридор, що веде в поховальну камеру, - УНІАН). Врятувало її те, що впала частина стелі цього коридору, і пектораль засипало ґрунтом та грабіжники її не помітили. І є версія, що оскільки пектораль поклали не в могилу, можливо, скіф не мав права її носити.

Взагалі, ми говоримо «пектораль», але не всі дослідники вважають, що це коректно, оскільки застібалась вона на шиї / facebook.com/musmiku

Взагалі, ми говоримо "пектораль", але не всі дослідники вважають, що це коректно, оскільки застібалась вона на шиї. Пектораль же - це те, що носили на грудях. Але більшість скіфських чоловічих прикрас – це гривни(нашийні прикраси). Тому є думка, що пектораль - це своєрідна, значно ускладнена гривна. На цю думку вказує зокрема основа конструкції пекторалі – чотири джгути, на які кріпляться всі інші елементи. Є версія, що пектораль носили поверх обладунку. Але частина дослідників говорять, що не було резону її так надягати, вона б пошкодилась.

А вождь скіфів вів військо в бій, чи сидів, умовно кажучи, у штабі?

У той час різні народи практикувати різні способи ведення війни. Для східних держав характерно, що є осередок з правителем, а всі інші воюють, але є зображення і описи правителів скіфів, які воюють.

І можна вірити таким зображенням? Це не могло бути піаром?

У скіфів, на жаль, писемності не було, хоча й письмові джерела можуть обманювати. Наприклад, є Дарій І, який у VI ст. до н.е. ходив війною на скіфів. Греки пишуть, що він втік з ганьбою. Водночас, джерела Близького Сходу пишуть: "Ми перемогли скіфів".

Нам важливо було відтворити, як все відбувалося з точки зору самого археолога Бориса Миколайовича Мозолевського / Фото УНІАН

Що, крім золота, можна побачити на виставці?

Нам важливо було відтворити, як все відбувалося з точки зору самого Бориса Миколайовича Мозолевського (український археолог, керівник експедиції, яка дослідила відомий скіфський курган Товсту Могилу та відкрила пектораль, - УНІАН). Його особистість має не останнє значення. Він був дуже просунутим для свого часу піарником. Міг зацікавити так, що люди допомагали. І як тільки пішли перші знахідки, ще навіть золота не було, він запропонував: "Давайте шукати операторів, буде цікаво". Настільки він вірив, і так воно й сталося. На стінах виставки - цитати з його щоденників, можна прочитати, що він відчув у день, коли була знайдена пектораль.

На виставці можна побачити фрагменти деревини, збереглися частини коліс / facebook.com/musmiku

На виставці можна побачити фрагменти деревини, збереглися частини коліс. Ми відтворимо у макеті колесо воза, на якому подорожували, жили скіфські жінки. На цих же возах везли тіло до місця похорону (швидше за все, так було і в Товстій Могилі, там колесами від воза закрили входи в камеру). Є реконструкція того, як могли виглядати вози. Крім цього, ми розповідаємо про те, хто супроводжував скіфських правителів (оскільки їх не одних ховали, а в супроводі слуг), покажемо, які речі їм клали.

Також ми торкнулись теми тотального грабунку, який почався ще в скіфську добу. Ми розуміємо, що в центральному похованні було багато речей, але не знаємо, якими вони були. Тільки за знахідками в інших курганах ми можемо уявити, що могло бути в Товстій Могилі, що ми втратили.

У Товстій Могилі були знайдені останки жінки і дитини. Що ми про них знаємо?

На думку Бориса Миколайовича Мозолевського, який керував усіма цими розкопками, спочатку було споруджено центральне поховання чоловіка, а вже потім до кургану підзаховали жінку й дитину. Зроблено це було із відносно невеликим проміжком у часі. Але є дослідники, які з цим не погоджуються, вважають, що це було одночасне поховання, яке відбувалося протягом декількох місяців.

Жінці з бокової гробниці  25-30 років. У неї був середній зріст, близько метра шістдесяти. Від чого вона померла - невідомо. Наскільки ми знаємо з письмових джерел, скіфи могли вбивати дружин або наложниць для чоловіків. Вбивали без крові, щоб не осквернити. Але шийні хребці жінки з Товстої Могили не в такому стані, щоб розповісти про це.

Цікаво, що ці намистини керамічні, але з позолотою. Така імітація використовувалась в похованнях / facebook.com/musmiku

Стать дитини не відома, в такому віці це неможливо визначити за формою кісток. Скоріш за все – хлопчик. Поруч був знайдений срібний кубок, ритон. Останній особливо характерний для хлопців, для поховань чоловіків. Плюс була знайдена гривна. І, хоча в гривнах ховали і жінок, все разом вказує, на те, що це був хлопчик.

Поруч з дитиною - залишки бус. Їх носили хлопчики в той час?

Це більш характерно для жінок, але у дітей такі прикраси відомі. Цікаво, що ці намистини керамічні, але з позолотою. Така імітація використовувалась в похованнях, хоча в цілому тут багато щирого золота.

На прикрасах одягу - рослинний орнамент, зображення квіток. Це пов’язують з впливом грецького мистецтва. Але є пластина, де лежить бичок, підібравши ніжки. Є маски, личини, на них - зображення людського обличчя, але дуже спрощені. Є грифони. І багато персонажів, які незрозумілі. Наприклад, людина яка сидить на птаху. Відповідно, ведуться дискусії: це бог чи богиня? Ймовірно, що цей набір образів не був випадковим, і він нам про щось розповідає. Скоріш за все, це набір картинок, пов'язаних одним сюжетом. Але провести аналіз, дешифрувати - дуже важко. Таких пластин дуже багато.

Це не був одяг, який носили у повсякденному житті. Одягали на важливе свято, коли приносили жертви богам, коли відзначали новий рік, щось дуже важливе. Мова про свята, коли правлячі верхи мали підтвердити своє право на владу, і для цього треба було виглядати так, немов вони - ставленики богів, спадкоємці першопредків. Велика частина прикрашених золотом людей виконувала й жрецькі функції.

Наскільки багато ми знаємо про скіфів? Звідки вони прийшли? Як жили?

Точних відповідей на всі питання ми не знаємо, але ми знаємо багато. Є поховання скіфів, які належали до бідних верств, яких ховали з мінімумом інвентарю. Іноді навіть заупокійної їжі, яка не така вже значна за витратами, могло не бути. Розшарування суспільства могло бути дуже сильним: в одних могилах золото, в інших навіть ніж не поклали.

У нас є письмові свідчення про войовничих жінок, і є археологічні знахідки, коли в похованнях поруч з жінкою клали зброю. Деякі дослідження останків кажуть, що такі жінки багато їздили верхи. І ми фіксуємо, що в скіфському суспільстві жінок зі зброєю було близько 20% від загального числа воїнів. Їм не було заборонено воювати, як це було в Греції тих часів. Там основною функцією дружин було продовження роду.

Є дослідники, які вважають, що скіфи, як потужна сила, добре озброєна, підкорили лісостеп / Фото УНІАН

Є дискусія про те, як скіфи потрапляють на терени України. Існує думка, що вони місцевого походження, що нібито міграційна версія була нав'язана Радянським Союзом. Насправді є багато вагомих причин вважати, що скіфський етнос, скіфи Геродота, які жили в Причорномор'ї, частково складався з людей, які мігрували зі Сходу. У них були походи і на Північний Кавказ, і в Західну Азію. В який момент вони сформувалися на теренах України - також відкрите питання. Але на цих територіях в той період проживали люди, їх було не багато, але вони були, це були не порожні території. Вони могли приєднатись до формування етносу… В якому статусі - ще одне відкрите питання.

Є дослідники, які вважають, що скіфи, як потужна сила, добре озброєна, підкорили лісостеп. І відомі зафіксовані сліди руйнування на лісостепових городищах. Їх не багато, але вони є. Але є і версія, що лісостеп і степ були в симбіозі. Наприклад, воїни з населення лісостепу могли йти в найманці до війська кочівників.

Скіфи знали, що таке пандемії?

Цікаве питання. Не можу сказати, археологічно це не було зафіксовано. Вони  безперечно хворіли, жили не так довго, як ми. Відомий мені максимальний вік померлої - 70 років. У середньому, жінки вмирали раніше, в 20-25 років, найбільша смертність - при пологах. І діти у давніх суспільствах вмирали значно частіше.

А чи проводилися дослідження ДНК? Що вони розповіли?

Досліджень ДНК скіфів не так вже й багато зроблено. Кілька років тому була видана стаття. У ній аналізували матеріал Придніпров'я та деяких пам’яток лісостепової частини теренів України скіфського часу. У статті пишуть, що за ДНК простежили спорідненість скіфського населення з людністю зрубної культури доби бронзи. Це і не дивно, адже поява чи зникнення археологічної культури далеко не завжди означає, що до неї не могли увійти представники іншого населення. Переважно, народи не зникають безслідно, ДНК неандертальця фіксують у частини наших сучасників. Проте вибірки, проаналізовані у більшості подібних статей, вкрай нечисельні. Тому, щоб достовірно і переконливо говорити про етнічну приналежність скіфів, у нас поки замало інформації. Потрібно проаналізувати величезний масив даних, і це питання майбутнього.

Влад Абрамов

УНІАН в Google News