Цінніше за золото: як можна повернути українців додому після війни

Війна Росії проти нашої країни примусила мільйони українців виїхати за кордон. Проте вже сьогодні можна багато чого зробити, щоб більша частина біженців повернулась додому після війни для участі у будівництві нової комфортної для життя держави.

Доведеним фактом є те, що близько 80 відсотків національного багатства у розвинених країнах створюється саме людьми, а не за рахунок покладів природних ресурсів чи розвитку різних галузей економіки. В першу чергу, мова йде про освічених та кваліфікованих спеціалістів, які є справжнім скарбом для кожної держави.

Зараз можна з впевненістю сказати, що головний удар повномасштабного вторгнення Росії прийшовся на найцінніший ресурс України – людей. Значна частина талановитих українців сьогодні вимушена боронити незалежність держави на фронті, а не розвивати вітчизняну економіку. Але ще більша кількість співгромадян вимушені були тікати від кривавої та руйнівної війни за кордон, причому це в основному були діти та освічені жінки працездатного віку.

Поки увага суспільства прикута саме до героїчних українських воїнів, які виборюють нашу свободу та незалежність на фронтах, але у середньостроковій та довгостроковій перспективі саме значне зменшення населення нашої держави стане одним із найважливіших негативних результатів цієї війни.

Варто згадати, що на момент російського вторгнення на нашу землю ніхто не мав точного уявлення, скільки ж українців насправді проживало на Батьківщині. Останній перепис населення робився в нашій державі ще далекого 2001 року, а спроба попереднього уряду провести щось подібне за допомогою данних мобільних операторів навряд чи дала чітку відповідь на це запитання.

Якщо довіряти довоєнним даним Державної служби статистики, то на початок цього року в Україні, без врахування окупованих Криму та Донбасу, проживало 34,5 мільйонів чоловік. Після початку війни станом на кінець жовтня з країни виїхало близько 9,7 мільйона українців. Частина з них за цей час повернулася, але, звичайно, не всі.

Як прогнозують спеціалісти, в залежності від тривалості війни населення України до 2030 року може зменшитися на 5 мільйонів осіб. Тому після перемоги в межах кордонів 1991 року (включаючи Крим та Донбас) буде проживати не більше 35 мільйонів громадян, і це ще дуже позитивний прогноз. Негативних наслідків у такого скорочення буде дуже багато, особливо, якщо враховувати стрімке старіння населення в нашій державі.

Саме тому надзвичайної важливості набуває питання повернення наших громадян додому, особливо молоді.

Євроінтеграція та участь у відбудові держави

Одним із дієвих та логічних способів повернення українців з Європи багатьма експертами називається продовження процесу Євроінтеграції, в результаті чого Україна стане повноцінним членом європейської сім’ї. І під цим не слід розуміти отримання лише доступу нашої держави до прямого фінансування з мільярдних фондів Європейського Союзу.

Отримання нашою країною повноправного членства в ЄС можливе лише за умови повного прийняття європейського законодавства та проведення всіх необхідних реформ. Зважаючи на те, що Україна отримала цього року статус кандидата на членство в ЄС саме через війну, то навряд чи суспільство допустить відхід країни від цього стратегічного напрямку руху.

Вже на початку 2023 року урядовці та представники Єврокомісії планують розпочати переговори стосовно переліку умов, які має виконати наша держава, щоби отримати довгоочікуваний статус. Чим швидше Україна бути йти цим шляхом, тим більше іноземних інвесторів будуть зацікавлені у тому, щоб вкладати кошти в розвиток вітчизняної економіки на етапі набуття членства, коли конкурентів ще значно менше. Тим самим, будуть створюватись нові робочі місця з достойним рівнем заробітної плати, на які зможуть повертатися з-за кордону наші громадяни.

Ще одним важливим стимулом для повернення українців має стати реалізація масштабного плану повоєнної відбудови країни. За умови ефективного використання коштів міжнародних донорів в рамках так званого "Плану Маршалла", який оцінюється у 750 млрд доларів, в Україні значно зросте попит на робочу силу різної кваліфікації.

Розвиток освіти, як фундаменту для повернення

Одним із важливих важелів для повернення молодих українців додому може стати якісна вища освіта, яку держава може зробити безкоштовною, щоб конкурувати з провідними  університетами світу.

Крім цього, розвиток національної освітньої галузі стане надійним запобіжником для того, щоб не виїжджали назавжди за кордон ті молоді українці, які сьогодні залишаються в країні, але ще не визначилися зі своїм майбутнім.

В перспективі саме освіта може стати важливою складовою національної концепції економічної відбудови держави. Проте, як вважає президент Національного університету "Києво-Могилянська академія" Сергій Квіт, для цього потрібен час, а вітчизняні виші навряд чи можуть зараз похизуватися якістю освіти.

"Конкурентоздатних у нас немає, тому виникнення пулу таких університетів буде означати, що у нас є рівень, який співвідноситься з сучасними досягненнями, стандартами і так далі. Для цього потрібно все зробити. Також нам потрібно мати конкурентоздатні приватні університети, їх зараз стало менше, і вони не відіграють необхідної ролі. Всі приватні університети, які виникли, жоден з них не відкрив "хімію", "фізику", біологію", - зазначає він.

На його думку, вища освіта в Україні має бути інтегрованою в систему наукових досліджень та має стати міждисциплінарною.

"Не можна людей у сучасному світі загнати лише в їхні вузькі галузі, тому що математичні, інженерно-технічні спеціальності потребують широкого погляду на світ, тобто гуманітарний аспект має бути важливим", - зазначає Сергій Квіт.

Також він додає, що є тісний зв'язок між розвиненою вищою та високоякісною середньою освітою, і велику роль може зіграти посилене викладання тієї ж математики в українських школах.

Зрозуміло, що цей шлях неможливо пройти без значних інвестицій, які мають бути саме з боку держави. А паралельно мають активно проводитись економічні реформи, адже якісна освіта у бідній державі буде нонсенсом. Проте за умови тієї ж європейської інтеграції ця частина завдання буде неодмінно вирішена.

Збереження зв’язку з Україною

Зрозуміло, що Україна не є єдиною державою з великою розкиданою по планеті діаспорою. Багато інших країн мають досвід повернення своїх співвітчизників додому. Наприклад, сусідня Польща дуже активно співпрацює в цьому плані зі своєю діаспорою, яка за своєю чисельністю переважає українську.

Також варто згадати Ізраїль, де дуже ефективно діє багато програм для молоді. Наприклад, проект "Тагліт" надає можливості молодим людям з єврейським корінням впродовж десятиденних турів побачити, як живе одна з найрозвинутіших країн світу. Крім цього, є ще проект МАСА, завдяки якому молоді люди з діаспори отримують право на безкоштовне навчання в ізраїльських вишах, а також на стажування в національних компаніях.

І цей великий міжнародний досвід Україна має творчо використати. Як вважає директор інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України Елла Лібанова, найголовніше, що держава наразі має прагнути зробити – це забезпечити зв’язок тих, хто виїхав за кордон, з рідною Україною. Треба дати важливий сигнал, що їх тут чекають. Тоді кількість тих, хто повернеться після війни додому, буде значно суттєвішою.

"Шанси насправді у нас величезні. Я нагадаю тільки одну цифру. У перший тиждень після війни, коли вже був указ президента, і ці люди, які поверталися, вони знали, що вони не зможуть виїхати назад, в Україну в’їхало 200 тисяч чоловіків. Вони в’їхали для того, щоб боронити свою Батьківщину, допомагати своїй родині. Тобто відчуття українськості в нас є", - зазначає вона.

За її словами, забезпечити такий тісний зв’язок з рідною країною можна на рівні шкіл, дитячих садків та роботодавців.

"Якщо це розумний роботодавець, він буде підтримувати зв’язок зі своїми працівниками за кордоном. Зв’язок може бути різним, тут не гроші головне. Головне щоб класна керівниця передзвонила дітям, які в неї вчилися, і запитала, як у них справи. Зв’язок у тому, щоб школа налагодила онлайн-навчання, щоб було хоч якесь спілкування зі своїми однолітками, які залишилися в Україні. Це вивчення української мови та літератури, історії України. І цього достатньо на цьому етапі", - зазначає експерт.

Також Елла Лібанова не бачить великої трагедії, якщо не всі українці повернуться у майбутньому.

"Я не схильна до того, щоб всіх вже повернути сюди. Якщо хтось не повертається, але вважає себе українцем, хай собі буде лоббі в Канаді, у Сполучених Штатах, – нам від цього гірше не буде", - сказала вона.

Сьогодні на планеті проживає близько 65 мільйонів українців. І хоча руйнівна війна все ще продовжується, проте, як не дивно, вона мала і значний позитивний ефект у вигляді остаточного формування єдиної української свідомості, усвідомлення значення рідної мови та важливості незалежного розвитку нашої нації.

Українська влада та суспільство мають використати цей  величезний людський потенціал та зробити все можливе для повернення співгромадян після нашої спільної Перемоги на Батьківщину. В новій, комфортній для життя Україні для всіх має знайтися робота.

Дмитро Шварц

УНІАН в Google News