Фактчекерка Альона Романюк: Будь-хто може повірити у фейк. Якщо він чіпляє емоцію, людина його поширює

Головна редакторка фактчекінгового проєкту "По той бік новин" Альона Романюк розповіла УНІАН останні світові фейки про COVID-19, які ще не дійшли до України, та пояснила, як протидіяти дезінформації й шукати правду на тему пандемії.

Фейків про коронавірус сьогодні менше, ніж на початку пандемії?

Я ніколи не стикалася з такою кількістю фейків, як це було на початку пандемії. Навіть передвиборчих фейків перед президентськими виборами було менше.

Через відсутність інформації про коронавірус та загалом пояснень про віруси, фейки про COVID-19 минулого року дійсно сипалися. Щодня ми отримували від читачів сотні звернень з проханням перевірити правдивість інформації (а у нас не супер велика аудиторія). Коли про якусь інформацію повідомляли понад десять разів, ми розуміли, що це вірусний фейк і його треба спростовувати першим. Зараз фейків про коронавірус в рази менше, ніж торік.

Для себе я ділю фейки на дві категорії – свідома дезінформація та певні домисли, які люди поширюють без злого умислу. Як ви б розділили фейки про COVID-19?

Ви говорите саме про мету поширення фейків. Якщо ділити за цим принципом, то були свідомі інформаційні вкиди з різних країн. Зокрема, цілеспрямована дезінформація з Китаю, який приховував ситуацію із коронавірусом. Багато фейків до нас прийшли з Росії. Через шалене нерозуміння ситуації, пересічні громадяни з добрими намірами «раптом допоможе» поширювали вкиди. Пам'ятаєте фейк про перевірку на COVID-19? Мовляв, якщо можете затримати дихання на 10 секунд, ви не інфіковані. Цю маячню підхоплювали навіть свідомі люди. Також спрацьовував механізм «баба бабі сказала» – правдива інформація, передана через десяті руки, ставала неправдивою.

Пригадайте, яким був цей рік пандемії. Як хвороба стала джерелом для маніпуляцій?

Шалена дезінформаційна кампанія почалася в лютому 2020 року. Коронавірус уже був у багатьох країнах, але у світі зберігалося нерозуміння, що відбувається.

У колишніх мешканців СРСР, в тому числі українців, додатково вмикався негативний досвід приховування інформації від населення радянською владою. Тому брак пояснень з боку органів влади, нерозуміння ситуації та велика кількість інформаційних вкидів спровокували паніку – у супермаркетах скуповували туалетний папір, гречку та сіль. Штучне залякування та розсіювання фейків успішно «грали» на людських емоціях. Події у Нових Санжарах 2020 року – це наслідок. 

В цей час у світі виокремлюється кілька напрямків фейків. Перший – конспірологічні теорії. Одні заперечують існування вірусу, інші говорять, що «коронавірус придумали в Америці /в Китаї /щоб знищити пенсіонерів / азійців».

Шалена дезінформаційна кампанія почалася в лютому 2020 року / фото з особистого архіву героїні

Друга категорія – фейки про ліки. Фармацевтичні компанії заявляли, мовляв, той чи інший препарат попереджає або лікує коронавірус. Точно знаю, що Антимонопольний комітет України оштрафував дві фармкомпанії за поширення неправдивої інформації і відповідно недобросовісну рекламу препаратів «Протефлазід» і «Декасан». Паралельно з'являлись фейки про лікування коронавірусу народними методами (сечею корів, нагрітим пивом з медом, чаєм з імбиром). Коли запустили побрехеньку про користь імбиру, ціна на нього в одному із супермаркетів столиці сягнула 900 гривень за кілограм.

Російська Федерація розповсюджувала інформаційні вкиди проти влади в Україні: «Від вас приховують правду, насправді хворих більше…». У березні-квітні поширювалися конспірологічні теорії «нас хочуть чіпувати, щоб управляти». Окрема конспірологічна теорія – історія  Білла Гейтса, слова якого вирвали з контексту і перекрутили. Це робила група антивакцинаторів, які є в різних країнах.

Відколи почалися розмови про вакцини проти COVID-19, фейки про коронавірус частково почали видозмінюватися у фейки про вакцини. Таким чином Росія просувала «Спутник», розповідаючи, який він «ефективний», не опублікувавши результати досліджень. Паралельно - дискредитувала інші вакцини на ринку. Особливо дісталося вакцинам, виробленим в Індії на заводі Інституту сироватки крові. Хоча це один із найбільших фармацевтичних хабів у світі.

Уточнімо для читачів, що зараз ви говорите про Covishield.

Саме так. Проти вакцини Covishield піднялися всі сміттярки. Приєдналися наші внутрішні гравці, противники чинної влади, з позицією: «Україна закуповує не те». Взагалі це цікаво, бо насправді Україна давно закуповує вакцини від інших хвороб, вироблені в цьому Інституті. Але дезінформаційна кампанія мала результати, і громадяни почали боятися вакцини Astrazeneka, яка вироблена в Індії, хотіти європейського виробництва.

Фейки про коронавірус частково почали видозмінюватися у фейки про вакцини, розповідає Романюк / фото з особистого архіву героїні

Розкажіть про нові фейки, які вже облетіли світ, але до України поки не дійшли. Можливо, зможемо застерегти читачів.

Фейк про те, що американський суд заборонив вакцини, і тепер люди понесуть кримінальну відповідальність за щеплення. Не було ніякого суду. Ніхто нікому нічого не забороняв. Або ж фейк, що вакцини викликають безпліддя (у жінок чи у чоловіків, у залежності від модифікації брехні). Що менструальний цикл впливає на безпеку чи ефективність вакцини. Фейки, що вакцини змінюють нашу ДНК. У західних групах в соцмережах трапляються фейки, мовляв, вакцинація - це «печатка диявола».

Чи існують суто українські фейки про COVID-19, які не поширюються далі?

Мабуть, це фейки про певну подію у регіоні. Наприклад, повідомлення «в такому-то місті померла дитина». Хоча дитина жива. Якщо інформація стосується виключно українського контексту, велика ймовірність, що побрехенька далі не піде.

Головна ознака сайтів-сміттярок – відсутність контактів редакції / фото з особистого архіву героїні

Які майданчики використовують для поширення фейків у нашій країні?

Фейсбук та ютуб на першому місці. Люди приходять туди відволіктися, тому сприйнятливі до маніпуляцій. Регіональні групи у фейсбуці часто поширюють емоційні фейки (користувачі можуть читати тільки заголовки та поширювати брехню). В ютубі багато відеоконтенту антивакцинаторів. Є навіть фейкові документальні фільми. Фейки, які масово поширюють у соцмережах, переходять у месенджери, вайбер-чати.

Шалена кількість сайтів-сміттярок розганяють інформаційні вкиди та маніпуляції. Між іншим, ці сайти часто роблять схожими на відомі медіа. Головна ознака сайтів-сміттярок – відсутність контактів редакції, імені головного редактора, журналістів.

Окреме джерело фейків – псевдоексперти, які озвучують нісенітниці в прямих ефірах. Таке часто було на медвечуківських каналах. Якось таким чином псевдоексперт озвучував фейк, що «у хвості коронавірусу знайшли ДНК ВІЧ...». Це старе псевдодослідження, але люди вірять, бо «експерт» сказав «по телевізору».

Українські блогери з великою аудиторією поширюють фейки про коронавірус?

Таких блогерів різного штибу в Україні багато. Горезвісна пані Стужук говорила, що «коронавірусу немає». Інша блогерка з аудиторією 200 тисяч підписників радила прив’язувати до правого зап'ястя сушений імбир, бо «у коронавірусу алергія на імбир». Якось ми хотіли скласти список таких блогерів, але відмовилися від ідеї, щоб не популяризувати їх.

В ютубі є  навіть фейкові документальні фільми про вакцини / фото з особистого архіву героїні

Чи є проблема з фейками про COVID-19 в українських ЗМІ?

На початку пандемії українські журналісти теж були в ситуації суцільного нерозуміння. З експертів мало хто міг фахово прокоментувати, а суспільний запит на тему – шалений. На жаль, на цьому тлі деякі поширювали не зовсім адекватні речі, підпадали під вплив фейків, поширювали дезінформаційні тези на кшталт «влітку коронавірус зникне». Але якісні медіа швидко зрозуміли помилку і почали випрацьовувати стратегію роботи з темою коронавірусу. Тому фейків про коронавірус в якісних медіа стало набагато менше.

З темою вакцинації ситуація складніша. Частина журналістів критично налаштовані до вакцинації і готують матеріали, проектуючи власні погляди. Як на мене, з журналістами, які працюють із медичною тематикою, треба більше комунікувати. Можливо, організувати прес-тур на завод в Індію та показати, як все відбувається, як виробляють вакцини.

А наші медики поширюють багато фейків на тему ковіду?

Тут ще цікавіше, ніж із медіа. Частина медиків мовчала і просто рятувала життя людей, за що їм велика подяка. Частина, які керуються доказовою медициною, просувають тези, що не треба вестися на фейки про ліки та профілактику від ковіду. Але їх мало.

Також є частина лікарів, яка подалася в блогери, щоб хайпувати на темі, вносячи дезінформацію. Наприклад, понад мільйон переглядів набрало відео, де львівський лікар з 30-річним досвідом радить для лікування COVID-19 вводити внутрішньовенно розчин спирту. Ніби він разом із колегою запатентував цей спосіб. Медіа підхопило історію лікаря, хоча патент не означає, що метод має доказову ефективність.

Хто у нас більш сприйнятливий до фейків – молодь чи люди старшого віку? Були такі дослідження?

Наскільки знаю, в Україні немає таких досліджень саме в розрізі вікових груп. Є дослідження Мічиганського технологічного інституту про те, що люди вірять у фейки незалежно від віку, від статі, від освіти, від місця проживання. Якщо фейк чіпляє емоцію, людина його поширює. А от згідно з дослідженням, яке провів фейсбук, люди у віковій категорії 65+ більше схильні поширювати фейки в соцмережі.

Не можна казати, що всі старші люди ведуться на фейки, а молодь – ні. Все залежить від того, наскільки людина хоче повірити в ту чи іншу інформацію, чи має певні упередження, які погляди має її оточення.

Якщо фейк чіпляє емоцію, людина його поширює, каже Альона Романюк / фото з особистого архіву героїні

Порадьте читачам, як розпізнавати фейки.

Основна порада – почистити свою стрічку у соціальних мережах. Відписатися від блогерів, які постять розвінчані фейки, вийти з груп, в яких постять фейки.

У людини два типи мислення – емоційне та раціональне. Коли ми раціональні, то не підемо скуповувати гречку. Але коли у нас пробуджують емоцію, то раціо відходить на другий план. Тому заведіть звичку брати паузу та відправляти в невеличкий «карантин» новину, яка викликає емоцію. Сходіть на кухню, випийте чаю, а потім перечитайте, зберігаючи холодний розум.

Окрім емоційного умовного «ми всі помремо», інформація має містити додаткові факти – хто про це говорить, коли, де це розміщено. Якщо новина з незрозумілого сайту, де навіть немає контактів редакції, просто закривайте її. Вірити не варто. Читайте інформацію з медіа, які дотримуються стандартів.

Також не бійтеся звертатися до журналістів та фактчекерів з проханням перевірити інформацію. Ми з радістю допоможемо на «По той бік новин», також є проект «Без брехні», «StopFake», «Вокс Чек». Журналісти багатьох видань можуть зробити матеріал, якщо є запит від аудиторії.

Що рекомендували б державним структурам, як працювати з дезінформацією на тему COVID-19, вакцинації?

У Німеччині на початку пандемії один з головних лікарів на одному з телеканалів щодня по 45 хвилин пояснював, яка є інформація про вірус, які є дослідження. У нас таких пояснень від лікарів на початку пандемії не вистачало. Одиниці робили це на волонтерських засадах, а частина поширювали фейки.

Тому важливо не замовчувати складні теми. Потрібна серйозна роз'яснювальна кампанія, які є вакцини, чому важливо вакцинуватися, які можуть бути побічні дії у вакцин. Причому, не говорити до людей «сухими цифрами», а давати відповіді на питання та поширювати позитивні історії. Певний пул лікарів має простою мовою роз'яснювати основні міфи про вакцини. Окремо працювати з медіа.

Просто спростування – один із найгірших способів боротьби з фейками. Треба помічати прогалини в інформації та заповнювати їх правдивими наративами. Коли люди будуть мати достатньо правдивої інформації, вони будуть значно менше вірити брехні та поширювати фейки.

Ірина Петренко

УНІАН в Google News